Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
1. Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом (за період із 17 по 21 серпня 2020 року)
17 серпня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 820/1683/18, задовольнив позовні вимоги громадянина В’єтнаму – визнав протиправною бездіяльність ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області, яке не обміняло позивачеві посвідку на постійне проживання в Україні у зв’язку з досягненням 45-річного віку за його заявою, і зобов’язав відповідача вчинити ці дії.
Таким чином, колегія суддів КАС ВС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, на порушення норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251, не прийняв рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки за заявою позивача.
Також 17 серпня 2020 року КАС ВС розглянув справу № 140/1679/19 за позовом особи, яка оскаржила вимогу департаменту ДФС щодо сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Позивач пояснив, що є застрахованою особою, єдиний внесок за нього у період, за який винесена спірна вимога, нараховував та сплачував роботодавець у розмірі, не меншому за мінімальний внесок, а також вказав, що підприємницьку діяльність не здійснював.
КАС ВС погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову і вказав на наявність сталої судової практики у цих правовідносинах, відповідно до якої умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску регулюються, зокрема, статтями 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». А саме роботодавець фактично виступає податковим агентом найманого працівника: нараховує, утримує та сплачує єдиний внесок до Пенсійного фонду України за рахунок нарахованої найманому працівнику заробітної плати. Це виключає обов’язок позивача додатково сплачувати єдиний внесок як фізичної особи – підприємця.
20 серпня 2020 року Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу № 914/1680/18 за позовом ФГ «Агро Захід Буг» про стягнення з ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» заборгованості, яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договору про надання транспортних послуг з перевезення твердих побутових відходів.
КГС ВС з урахуванням принципу змагальності, який передбачає покладання тягаря доказування на сторони, приписів ст. 300 ГПК України, залишив без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 червня 2020 року, згідно з якою визнано обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 8 085 099,80 грн заборгованості за надані транспортні послуги.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/985096/
2. КЦС ВС роз’яснив судам умови відповідальності власника авто при неправомірному заволодінні авто іншою особою, яка вчинила ДТП
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Зобов’язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом — шкодою.
У ч. 4 ст. 1187 ЦК України передбачено, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Умовою застосування ч. 4 ст. 1187 ЦК України є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння) не є його неправомірним заволодінням з огляду на наявність волі власника.
У справі, яку переглядав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б свідчили про наявність підстав для притягнення власника автомобіля до відповідальності за шкоду, завдану позивачам іншою особою – володільцем авто, а тому зробили помилковий висновок про відповідальність власника.
Верховний Суд зауважив, що у цій справі позовних вимог до особи, яка завдала шкоду, заявлено не було, тому немає підстав для задоволення позову внаслідок його пред’явлення до неналежного відповідача.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/982535/
3. Правила виїзду дитини за кордон
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» неповнолітні громадяни України виїжджають з України за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта, службового паспорта, проїзного документа дитини, який видається дітям у віці до 18 років, або якщо вони вписані в закордонний паспорт одного з батьків, та у його супроводі.
Відповідно до п. 4 "Правил перетинання державного кордону громадянами України", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010р. № 724), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1. За нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2. Без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:
якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійнийконсульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб;
у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця та більше дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на захворювання, передбачені частиною п'ятою статті 157 Сімейного кодексу Україниі відповідно наявності документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:
- свідоцтва про смерть другого з батьків;
- рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
- рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
- рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
- рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
- довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою) під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері);
- довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виданої органом державної виконавчої служби;
- свідоцтва про народження дитини, виданого компетентним органом іноземної держави, що не містить відомостей про батька дитини, легалізованого або засвідченого апостилем, а також без будь-якого додаткового засвідчення у випадках, передбачених міжнародним договором України.
Як діяти, якщо дитина проживає з одним із батьків, який не перешкоджає другому з батьків у побаченнях і спілкуванні з дитиною, і мета поїздки: лікування; навчання; участь у дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких туристичних, дослідницьких, спортивних заходах; оздоровлення та відпочинок і відсутня заборгованість по сплаті аліментів, однак не має можливості отримати нотаріально посвідчену згоду ?
По-перше: Варто направити другому з батьків лист - прохання надати згоду на виїзд з дитиною за кордон із зазначенням держави, мети та тривалості поїздки. Таке повідомлення направляється рекомендованим листом, за адресою місця реєстрації другого з батьків.
Якщо згоду не надали протягом 10-ти днів після вручення рекомендованого листа то це є підставою для звернення до о суду із заявою про надання дозволу на виїзд з дитиною за кордон без згоди другого з батьків. В такому випадку вам буде необхідно підготувати наступній перелік документів для суду:позовна заява про виїзд дитини за кордон; копія вашого паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду; копія рішення суду про розірвання шлюбу; копія свідоцтва про народження дитини; докази доцільності поїздки. Вказані документи мають бути в трьох екземплярах (для суду, для відповідача та органу опіки та піклування так як вони у вас будуть залучені в якості третьої особи).
В такому випадку, на кордоні, ви пред'являете копію рішення суду про дозвіл на виїзд дитини.
Як діяти, якщо наявна заборгованість зі сплаті аліментів, у вашої дитини інвалідність, а вам потрібно виїхати за кордон ?
Якщо заборгованість понад 4 місяці або понад 3 місяці дитині з інвалідністю або тяжкою хворобою ви можете виїхати з дитиною за кордон на строк до 1 місяця і більше без дозволу боржника. Для цього необхідно отримай довідку про наявність у другого з батьків заборгованості по сплаті аліментів за місцем виконання рішення про стягнення аліментів та документ, що підтверджує тяжку хворобу або інвалідність дитини.
Чи може дитина їхати за кордон по ID-картці?
Громадяни України, які отримали внутрішній біометричний «АйДі» паспорт, можуть виїхати за кордон без оформлення закордонного паспорта тільки в обмежений перелік країн.
Як виїхати з дитиною на ПМП без згоди батька (матері)?
Вивезення дитини з України на постійне місце проживання в іншу країну без згоди батька (матері) проводиться за рішенням суду. Таким чином, якщо тато або мама не дають дозвіл на від'їзд дітей на ПМЖ, вирішити це питання можна шляхом подання позовної заяви до суду. Підставою для виїзду на ПМЖ з дитиною без згоди і дозволу батька (матері) є наступні документи:копія свідоцтва про смерть батька (матері); рішення суду про позбавлення батьківських прав; визнання особи обмежено дієздатною чи недієздатною; визнання другого з батьків безвісно відсутнім або оголошення його померлим.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/197746_pravila-vizdu-ditini-za-kordon
4. Як стягнути аліменти із-за кордону роз’яснили у Мін’юсті
Стягнути аліменти на дитину з колишнього подружжя, якщо воно мешкає за кордоном, можна як маючи відповідне рішення суду України, так і за відсутності такого рішення.
Про це йдеться у роз’ясненні Міністерства юстиції України
У випадку наявності рішення суду України щодо стягнення аліментів, відомство радить звернутися із клопотанням про визнання та надання дозволу на його виконання до компетентного органу країни, де проживає боржник.
Якщо рішення немає – необхідно звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник, із заявою про встановлення рішення щодо аліментів.
У випадку стягнення аліментів з особи, яка перебуває в країні, з якою Україною укладено відповідний міжнародний договір, позивач може звернутися за детальною консультацію до територіального управління юстиції за місцем проживання. Заяву надсилають до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції. Міністерство юстиції України протягом 30-ти календарних днів після отримання заяви:
— заповнює формуляр про передачу та направляє його разом із заявою до центрального органу запитуваної Договірної держави;
— сприяє заявникові у вирішенні питання щодо здійснення перекладу документів мовою запитуваної Договірної держави;
— на звернення запитуваного центрального органу отримує від заявника додаткові документи, необхідні для розгляду заяви, в тому числі довіреність на право представництва інтересів заявника у справі;
— на звернення центрального органу запитуваної Договірної держави надає засвідчені компетентним органом України копії документів;
— в разі відсутності документів, за необхідністю повертає заяву для дооформлення.
Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви після отримання інформації від іноземних органів.
Як зазначили в міністерстві, аліменти від громадян інших держав в Україні не оподатковуються.
Джерело: https://zib.com.ua/ua/144208-yak_styagnuti_alimenti_z-za_kordonu_rozyasnili_u_minyusti.html
_03_03.png)
