Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
1. Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом (за період з 10 серпня по 14 серпня 2020 року)
10 серпня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 161/13062/18, визнав протиправним і скасував рішення виконкому та департаменту муніципальної варти міськради щодо демонтажу належного позивачеві металевого гаража.
КАС ВС вказав, що демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб’єктом іншої процедури реагування, спрямованої на встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є. Водночас матеріали справи не містять приписів, виданих стосовно позивача, з вимогою демонтувати спірну тимчасову споруду самостійно, відповідно, позивачеві не було надано строку для вчинення таких дій.
Також 10 серпня 2020 року КАС ВС, розглянувши справу № 826/11855/18, визнав протиправним і скасував рішення Фонду державного майна України, якими позивача – суб’єкта оціночної діяльності позбавлено кваліфікаційного свідоцтва.
Колегія суддів КАС ВС погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач допустив порушення п. 5 розд. IV Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 листопада 2002 року № 1997, і позбавив позивача права бути присутнім на засіданні Екзаменаційної комісії під час розгляду питання щодо позбавлення його як оцінювача кваліфікаційного свідоцтва та надати відповідні пояснення й докази на свій захист.
Верховний Суд зазначив, що критерій щодо ухвалення адміністративного акта з урахуванням права особи на участь у процесі його прийняття випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідний дисциплінарний орган зобов’язаний застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
11 серпня 2020 року Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу № 922/333/19, у якій позивач просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ідалія», оскільки ці збори відбулися за відсутністю кворуму, а прийняті на них рішення порушують корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством.
КГС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки загальні збори учасників ТОВ відбулися за відсутності кворуму, проведені особами, які не були учасниками товариства, не мали права брати участь в управлінні ним та не мали повноважень на проведення зборів і прийняття рішень з огляду на те, що станом на дату проведення зборів відчужили свої частки в статутному капіталі ТОВ.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/982372/
2. КЦС ВС роз’яснив підстави та умови застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки.
Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов’язків; вина працівника; наявність причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов’язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов’язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов’язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147–149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Апеляційний суд виходив із того, що в наказі про оголошення догани зазначено: за які порушення накладено дисциплінарне стягнення; докази, які підтверджують вказані порушення; інформацію, на підставі яких статей КЗпП України накладено дисциплінарне стягнення.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Наказ про оголошення догани позивачці прийнятий на підставі недотримання нею вимог наказу, який втратив чинність, тож суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки оголошення догани роботодавцем на підставі наказу, який втратив чинність, є неприпустимим.
Наказ про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема в ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення нею трудових обов’язків.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дисциплінарне стягнення за вказані порушення накладено поза межами місячного строку, який визначений ч. 1 ст. 148 КЗпП України.
Апеляційний суд помилково виходив із того, що порушення трудової дисципліни є триваючим.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/979409/
3. КЦС ВС указав на ефективний спосіб захисту власника незаконно конфіскованого і проданого на аукціоні майна
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов власника незаконно конфіскованої вантажівки з причепом до Державної казначейської служби України, обласних митниці й управління юстиції та районного відділу Державної виконавчої служби про відшкодування шкоди. Позивач просив стягнути на його користь кошти в сумі вартості проданих на аукціоні транспортних засобів за рахунок державного бюджету України шляхом списання відповідної суми з єдиного казначейського рахунку.
Місцевий суд узяв до уваги те, що рішення суду, яким накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації майна, яке належить позивачеві, було скасовано як незаконне, провадження у справі про порушення митних правил закрито.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, зробивши такі правові висновки.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачеві внаслідок незаконної конфіскації належних йому транспортних засобів завдано майнової шкоди в розмірі вартості конфіскованого майна, з урахуванням того, що на момент ухвалення судового рішення про скасування постанови суду про накладення адміністративного стягнення конфісковані транспортні засоби були реалізовані в результаті електронних торгів.
Суди правильно визначили, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним, оскільки судовим рішенням апеляційного суду в іншій справі у задоволенні позову власника транспортних засобів про визнання електронних торгів недійсними відмовлено. Під час розгляду зазначеної справи суд апеляційної інстанції встановив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення коштів із посиланням на те, що Державна казначейська служба України не вчиняла будь-яких протиправних дій стосовно позивача, оскільки належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, незалежно від вини цих осіб чи органів.
При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай – орган, діями якого заподіяну шкоду. Орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, може бути відповідачем у такій категорії справ. Водночас залучення або ж незалучення до участі в таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб’єктом, який порушив права чи інтереси позивача.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/980508/
4. Працівник відсутній на роботі в день звільнення: що робити з трудовою?
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мiнiстерства працi, Мiнiстерства юстицiї, Мiнiстерства соцiального захисту населення вiд 29.07.1993 № 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Згідно з пунктом 4.2 Інструкції № 58 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець у цей день надсилає працівникові поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Бажано надсилати таке повідомлення рекомендованим листом «з повідомленням» роботодавця про отримання листа працівником, оскільки у разі виникнення трудового спору у роботодавця буде додатковий доказ відсутності його вини у затримці видачі працівнику трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається лише за письмовою згодою працівника.
Якщо письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою керівництвом не отримано, то слід керуватися нормами пункту 6.2 Інструкції № 58, відповідно до яких трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у закладі окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку незатребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.
5. Як стягнути аліменти з особи, яка проживає за кордоном
Україна є учасницею низки двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів, які дозволяють вирішувати питання стягнення аліментів. Так, у 2006 році Україна ратифікувала Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном 1956 року. Процедура стягнення аліментів за названою Конвенцією 1956 року визначена Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.
Отже, якщо батьки чи діти з тих чи інших причин не можуть самостійно врегулювати питання щодо обов'язку утримання, на допомогу приходить міжнародно-правовий механізм вирішення цих питань, зокрема, шляхом звернення до суду.
Під час звернення з позовом до суду, якщо одна із сторін проживає за кордоном, необхідно, крім вимог чинного національного законодавства, враховувати також і положення відповідних міжнародних договорів України, які діють у відносинах між Україною та іноземною державою.
Для того, щоб стягнути аліменти з особи, яка проживає за кордоном, громадяни України мають два шляхи:
1) звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник, із клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів (якщо питання стягнення аліментів вирішувалося в Україні і є рішення суду);
2) звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник, із заявою про встановлення рішення щодо аліментів.
У випадку виникнення необхідності стягнення аліментів з осіб, які перебувають на території іноземної держави, з якою Україна уклала відповідний міжнародний договір, заінтересована особа може звернутися для отримання більш детальної інформації щодо вимог оформлення документів до відповідного територіального управління юстиції за місцем проживання.
Які документи необхідно подати та як працює процедура
Належним чином оформлену заяву, клопотання надсилають до Міністерства юстиції через територіальне управління юстиції.
Міністерство юстиції як запитуючий центральний орган протягом 30-ти календарних днів після отримання заяви:
- перевіряє наявність у ній інформації і документів;
- може повернути заяву заявнику для дооформлення у разі необхідності;
- заповнює формуляр про передачу та направляє його разом із заявою до центрального органу запитуваної Договірної держави;
- у разі необхідності сприяє заявнику у вирішенні питання щодо здійснення перекладу документів мовою запитуваної Договірної держави відповідно до умов Гаазької конвенції 2007 року;
- на звернення запитуваного центрального органу отримує від заявника додаткові документи, необхідні для розгляду заяви, зокрема довіреність на право представництва інтересів заявника у справі;
- на звернення центрального органу запитуваної Договірної держави надає засвідчені компетентним органом України копії документів.
Міністерство юстиції письмово повідомляє позивача про хід і результати розгляду заяви чи клопотання - після отримання інформації від іноземних органів.
Наразі аліменти від громадян інших держав в Україні не оподатковуються.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/197574_yak-styagnuti-almenti-z-osobi-yaka-prozhiva-za-kordonom
_03_03.png)
