Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суди розглядали спір про стягнення боргу за договором позики із спадкоємця. Позивач зазначав, що особа отримав від нього в борг грошові кошти в сумі 220 тис. грн, під заставу земельних ділянок. Особа склав заповіт, яким заповів йому чотири земельні ділянки. Боржник помер, не повернувши позичені грошові кошти, а про відкриття спадщини ніхто із спадкоємців позивача не повідомив. У жовтні 2014 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а у лютому 2015 року - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Але приватний нотаріус повідомила про те, що видати свідоцтво неможливо, оскільки є спадкоємець - малолітня донька померлого, яка має право на обов'язкову частку.
Позивач зазначав, що лише у лютому 2015 року він як кредитор спадкодавця дізнався про те, що є спадкоємці, які прийняли спадщину після померлого і до яких він може пред'явити вимоги про повернення боргу за розпискою.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд зазначив, що згідно з частинами 2, 4 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Суд першої інстанції встановив, що позивач був присутнім на похоронах померлого, а отже знав про відкриття спадщини після його смерті. Проте лише у березні 2015 року позивач звернувся до особи, що діє від імені малолітньої з заявою про пред'явлення вимоги про сплату боргу померлого по розписці в розмірі 220000 гривень.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущений строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємця, встановлений ст. 1281 ЦК України, отже підстав для задоволення його позову не має.
Апеляційний суд дійшов іншого висновку. Колегія суддів зазначила, що відповідач з достовірністю знала про наявність боргу спадкодавця, оскільки договір позики був укладений під час шлюбу між нею та спадкодавцем, але вона не повідомила позивача про бажання звернутись до нотаріуса з заявою про прийняти спадщини в інтересах дитини, що визнавалось відповідачкою в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що сукупність фактів та послідовність поведінки відповідачки свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов'язань за договором позики. А та обставина, що позивач був присутній на похоронах померлого, не може свідчити про те, що він був обізнаний про те, що є спадкоємець першої черги за законом - малолітня дитина.
ВС скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові.
ВС зазначив, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.
Суд зазначив, що відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
ВС роз’яснив, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
При цьому, на відміну від пред'явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
ВС вказав на те, що апеляційний суд припустився помилки у тлумаченні вищенаведеної норми матеріального права, яка пов'язує настання строку пред'явлення вимоги до спадкоємців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, а не з часу його обізнаності щодо наявності спадкоємців, які прийняли спадщину.
Суд зазначив, що, звернувшись у жовтні 2014 року до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого, позивач мав можливість, в межах строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України, скористатися своїм правом подати вимогу кредитора.
Встановивши, що позивач дізнався про відкриття спадщини у червні 2014 року, а вимогу до спадкоємця, яка прийняла спадщину, пред'явив у березні 2015 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання позивачем передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку пред'явлення вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні позову (постанова від 11.07.2018 у справі № 495/1933/15-ц).
Джерело: Українське право
_03_03.png)
