Взяв у співмешканки телефон та заклав його до ломбарду: суд ухвалив вирок

Комунарським районним судом м. Запоріжжя розглянуто кримінальне провадження по обвинуваченню громадянина К. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно).

Суть обвинувачення:

29 жовтня 2017 року, обвинувачений К., знаходячись за місцем спільного проживання з Г., маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, дійшовши усної домовленості з потерпілою Г. про передачу йому її мобільного телефону «Lenovo» для власних потреб строком на три доби, після чого заклав зазначений мобільний телефон до ломбарду, а отримані гроші витратив на власні потреби.

Під час судового розгляду обвинувачений свою вину не визнав, суду пояснив, що з потерпілої Г. знайомий з 2009 року. До жовтня 2017 року був співмешканцем потерпілої. В жовтні 2017 року з дозволу громадянки Г. взяв її мобільний телефон «Lenovo» для своїх потреб, оскільки працював на таксі. В кінці жовтня 2017 року через знайомого здав вказаний мобільний телефон здав до ломбарду, а отримані кошти витратив на свої потреби. Стверджував, що наміру на заволодіння мобільним телефоном шляхом зловживання довірою потерпілої у нього не було, вважає що між ним та жінкою виникли цивільно-правові відносини щодо користування мобільним телефоном.

Не зважаючи на невизнання вини у скоєнні злочину обвинуваченим К., суд проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази, дійшов висновку, що вони у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини заволодіння К. мобільним телефоном шляхом зловживання довірою потерпілої Г. та у повному обсязі спростовують версію обвинуваченого щодо непричетності останнього до вчинення шахрайських дій по відношенню до майна потерпілої Г.

Судом перевірялась версія обвинуваченого К. про непричетність його до вчиненого злочину, у зв’язку з тим що між ним та потерпілою Г. виникли цивільно-правові (сімейні) відносини щодо користування мобільним телефоном, яка свого підтвердження не знайшла, а саме показаннями потерпілої Г. з яких вбачається що вона надала К. свій мобільний телефон лише для короткострокового користування з умовою його обов’язково повернення. Також потерпіла Г. в судовому засіданні заперечувала факт перебування з К. в сімейних стосунках в період з початку серпня 2017 року до початку січня 2018 року, оскільки разом вони постійно не мешкали і спільного господарства не вели.

Невизнання своєї вини обвинуваченим К. суд розцінює виключно як бажання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також те, що він вину не визнав, не розкаявся, завдану потерпілій шкоду не відшкодував.

Також суд прийняв до уваги, що К. раніше був судимий, не працює, не має постійного місця проживання, неодружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних позитивних соціальних зв’язків.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та призначив йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Станом на 12.02.2019 року вирок не набув законної сили та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду.

Прес-служба

Комунарського районного суду м. Запоріжжя