Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики щодо розгляду клопотань про застосування заходів кримінального провадження, скарг під час досудового розслідування
Вступ
В ідеалі усі норми кримінального процесуального закону повинні сумлінно й неухильно виконуватися усіма учасниками кримінального провадження. Втім, авторитету звичайної регламентованості в кримінальному процесуальному законі положень, в яких відбивається належна поведінка учасників кримінального провадження виявляється недостатньо для забезпечення такої поведінки в реальному житті. Підозрювані, обвинувачені, іноді й інші учасники кримінального провадження можуть заважати розслідуванню кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків, потерпілих, ухилятися від явки до органів слідства та суду тощо. За таких умов для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства законодавством передбачається більший рівень обмежень прав деяких учасників, чим і забезпечується їх належна поведінка в ході кримінального провадження. Такий рівень обмеження прав втілюється в життя через застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжних заходів.
Загальні положення Кримінального процесуального кодексу України про те, що до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні знайшли свій розвиток і у положеннях КПК, які регламентують порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такі заходи забезпечення кримінального провадження, як судовий виклик, привід, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей та документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна, а також запобіжні заходи можуть бути застосовані виключно на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Враховуючи, що узагальнення судової практики має істотне значення для забезпечення однакового застосування норм законів України, та для досягнення завдань кримінального провадження, з урахуванням необхідності дотримання та належної реалізації прав усіх учасників кримінального провадження в межах цього узагальнення проаналізовано статистику розгляду слідчими суддями клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Всі запобіжні заходи обираються виключно судом (слідчим суддею).
Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов’язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.
Процесуальні вимоги
§ Копія клопотання про застосування запобіжних заходів та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу надається підозрюваному не пізніше ніж за 3 години до початку розгляду клопотання.
§ Розгляд клопотання здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника (виняток: обрання тримання під вартою, коли особа оголошена в міжнародний розшук).
§ Захист має право досліджувати докази, документи, показання, які є в матеріалах, та надавати свої докази, а також заявляти клопотання про виклик та допит свідків.
Зобов’язання сторони обвинувачення
Для застосування запобіжного заходу стороною обвинувачення обов'язково мають бути доведені 3 обставини:
•Наявність обґрунтованої підозри;
•Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, на які вказує сторона обвинувачення;
•Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
Вимоги до ухвали про застосування запобіжних заходів
В ухвалі суду, серед іншого, повинні бути зазначені:
· Обставини, які свідчать про існування ризиків;
· Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам;
· Посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.
· В ухвалі суду повинен бути зазначений період, на який застосовується запобіжний захід.
· Апеляційному оскарженню підлягає ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою.
· Слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, при внесенні якого тримання під вартою буде змінено на заставу.
· Строк тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, сукупний строк не може бути більшим 6 місяців (щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості) або 12 місяців (щодо тяжких або особливо тяжких злочинів).
Суб’єкти ініціювання застосування заходів кримінального провадження
|
Що |
Хто |
Де в КПК |
|||
|
|
|
ст.134 КПК |
|||
|
|
|
ч.2 ст.140 КПК |
|||
|
|
|
ч.2 ст.144 |
|||
|
|
|
ст.160 |
|||
|
|
|
|
Особливості застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (ст.133-143 КПК)
|
Хто |
|
||
|
Кого |
|
||
|
Для чого |
|
||
|
Спосіб |
|
||
|
Заходи реагування |
|
Накладення грошового стягнення (ст.144-147 КПК України)
|
За що |
На кого |
Ким |
||||
|
|
|
|
||||
|
|
|
||||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст..148-153 КПК України)
Відсторонення від посади (ст.ст.154-158 КПК)
Мета:
- Припинення кримінального правопорушення;
- Припинення або запобігання знищенню чи підробці речей/документів;
- Вплив на учасників кримінального провадження;
- Перешкода встановленню суті в провадженні;
Відстороненню підлягає особа:
- Службова особа (коментар ст. 364КК);
- Злочин вчинений середній-особливо тяжкий;
- Правоохоронником не залежно від тяжкості злочину;
- Відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується ним же на підставі клопотання прокурора.
- Відсторонення судді від посади здійснюється ВККС України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.
Тимчасовий доступ до речей і документів (ст.ст.159-166 КПК України)
- Зміст клопотання має відповідати ч.2 ст.160 КПК
- Перелік речей та документів, щодо яких може бути наданий тимчасовий доступ є невизначеним (необмеженим), крім речей і документів, до яких заборонено доступ (ст.161 КПК)
- Доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю мають особливий порядок (ст.162 КПК)
- Сторони та учасники розгляду клопотання про ТДРД
- Зміст ухвали про ТДРД (ст.164 КПК), її виконання (ст.165 КПК) та оскарження
 |
|||
 |
|||
 |
|||
 |
|||
 |
|||
 |
|||
 |
|||
 |
||||
 |
||||
 |
||||
 |
||||
|
||||
|
||||
|
||||
 |
||||
Арешт майна (ст.ст.170-175 КПК України)
 |
|||||||||
 |
|||||||||
 |
|||||||||
 |
|||||||||
 |
|||||||||
 |
|||||||||
|
|||||||||
 |
|||||||||
|
|
|
 |
Застава (ст.182 КПК України)
- Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу.
- Розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного чи обвинуваченого.
- Розмір застави:
· для невеликої та середньої тяжкості злочинів – від 1 до 20 мін. зарплат;
· для тяжких злочинів – від 20 до 80 мін. зарплат;
· для особливо тяжких злочинів – від 80 до 300 мін. зарплат.
- Розмір застави може бути більшим за максимально можливий тільки щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені тяжкого чи особливо тяжкого злочину, якщо суд встановить, що такий розмір не здатен забезпечити виконання особою покладених на неї обов’язків.
- Відсутня прив'язка розміру застави до розміру шкоди, завданої злочином.
Домашній арешт (ст.181 КПК України)
- Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
- Домашній арешт може застосовуватися тільки, якщо особа підозрюється у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі.
- Працівники органів внутрішніх справ мають право (без будь-яких обмежень) з’являтися в житло особи, яка перебуває під домашнім арештом, вимагати надати усні чи письмові пояснення, використовувати електронні засоби контролю.
Тримання під вартою (ст.183 КПК України)
- застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може бути застосовано;
- застосовується до виключного переліку осіб;
- слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, при внесенні якого тримання під вартою буде змінено на заставу;
- строк тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, сукупний строк не може бути більшим 6 місяців (щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості) або 12 місяців (щодо тяжких або особливо тяжких злочинів);
- в ухвалі суду повинна бути зазначена дата закінчення дії тримання під вартою.
Нормативно-правове регулювання клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження:
1. Положення щодо застосування запобіжних заходів визначені у главі 13 КПК України.
2. Пленум Верховного Суду України у постанові від 25 квітня 2003 р. № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 10 від 11 червня 2004 р. та № 15 від 24 жовтня 2008 р.; далі — постанова Пленуму № 4) надав судам роз’яснення щодо вирішення справ цієї категорії.
3. Постанова Пленуму ВССУ від 07.02.2014р. «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження».
4. Постанова КМУ від 11.01.2012 р. №15 «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу».
На рівні міжнародно-правових актів приділяється значна увага захисту таких цінностей, як свобода та недоторканність особи. Цілий комплекс важливих гарантій їх дотримання прямо закріплено у загальних актах, міжнародних пактах, конвенціях та договорах:
– Загальній декларації прав людини і громадянина (1948 p.);
– Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (1966 p.);
– Кодексі поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (1979 p.);
– Основних принципах застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку (1990 p.);
– Керівних засадах, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування (1990 p.);
– Мінімальних стандартних правилах ООН поводження з в’язнями (1955 р.);
– Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (1975 p.);
– Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (1984 p.);
– Зводі принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню в будь-якій формі (1988 p.);
– Мінімальних стандартних правилах ООН щодо заходів, не пов’язаних із тюремним ув’язненням («Токійські правила»; 1990 р.);
– Основних принципах поводження із в’язнями (1990 p.);
– Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»; 1985 р.);
– Конвенції про права дитини (1989 p.);
– Правилах ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі (1990 p.);
– Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 p.; далі — Конвенція);
– Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (65)11 від 9 квітня 1965 р. «Взяття під варту»;
– Рекомендації R (80) 11 від 27 червня 1980 р. «Про взяття під варту до суду»;
– Європейській Конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1987 p.);
– Паризькій хартії для нової Європи (1990 p.)
Стосовно визначення територіальної підсудності розгляду клопотань про забезпечення заходів кримінального провадження.
У зв'язку із надходженням до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) листа Голови ради суддів загальних судів від 18.09.2013 № 9рсзс-673/13 (вх. № 1415/0/1-13 від 23.09.2013) щодо надання роз'яснень положень ч. 2 ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) стосовно визначення територіальної підсудності розгляду клопотань про забезпечення заходів кримінального провадження, ВССУ повідомляє наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове р озслідування.
Відсутність у КПК чіткого визначення поняття «місце розташування органу досудового розслідування» призводить до того, що правоохоронні органи, які складаються зі структурних підрозділів, фактично розташованих в межах територіальної юрисдикції різних судів, допускають вільне трактування цього поняття та на власний розсуд визначають суд, до якого вносять клопотання про забезпечення заходів кримінального провадження.
Така практика призвела до надходження численних апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, винесених за наслідками розгляду таких клопотань, з підстав порушення, на думку заявників, правил підсудності.
З метою дотримання законності, забезпечення, обгрунтованості судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, запобігання зловживанням та усунення неоднаковості застосування кримінального процесуального закону вважаємо за доцільне звернути увагу суддів на необхідність неухильного дотримання норм КПК при розгляді цієї категорії справ.
Так, відповідно до статті 38 КПК органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань.
Разом із тим на відміну від КПК 1960 р. чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих відповідних правоохоронних органів, а відповідні державні установи.
Враховуючи викладене, а також на підставі системного аналізу зазначених норм КПК можна зробити висновок, що органом досудового розслідування є не слідчий підрозділ, а відповідний орган внутрішніх справ, безпеки чи прокуратури, до складу якого входить цей слідчий підрозділ.
Отже, фактичне місцезнаходження структурного підрозділу не є визначальним фактором для вирішення питання щодо місця розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки територіальна підсудність повинна визначатись не за фактичним місцем розташування слідчого підрозділу, а за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
За результатами розгляду клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вправі постановити ухвалу про: 1) задоволення клопотання; 2) відмову у задоволенні клопотання; 3) повернення його для усунення недоліків, якщо клопотання подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК. Зокрема, прокурору повертається клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та про відсторонення від посади, якщо воно подано без додержання вимог ст. ст. 150 та 155 КПК відповідно (ч. 3 ст. 151, ч. 2 ст. 156 КПК), прокурору чи цивільному позивачу, якщо клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК (ч. 3 ст. 172 КПК).
За клопотанням прокурора слідчий суддя відповідно до строку досудового розслідування може продовжити застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема відсторонення від посади, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом та запобіжні заходи. Останні, зокрема, можуть бути продовжені у межах строку досудового розслідування до шести місяців — у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості та до 12 місяців — щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
Практика Європейського суду
При обранні запобіжного заходу повинні бути забезпечені «основоположні гарантії процедури, яка застосовується у випадках, пов’язаних з позбавленням волі»:
- вимагається проведення усного слухання;
- судове провадження має бути змагальним і завжди забезпечувати принцип рівності сторін - прокурора та особи, яка тримається під вартою (така особа повинна мати доступ до матеріалів слідства, які є необхідними для оцінки законності її тримання під вартою, повинна мати можливість особисто прокоментувати доводи органів прокуратури, тощо);
- особі має бути забезпечено можливість реалізації права на захист.
Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора
1. Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
Встановлений ч. 1 ст. 303 КПК перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним. Тому скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді за правилами статей 314 - 316 КПК.
2. У статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати в наступному:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слід мати на увазі, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69, цей строк обчислюється наступним чином:
- заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо);
- у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору;
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк. Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити;
4) бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
3. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 303 КПК допускається оскарження дій слідчого або прокурора лише при застосуванні заходів безпеки. Тобто тільки ті їх дії, які полягають у застосуванні заходів безпеки, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
В усіх інших випадках звернення зі скаргою можливе за наявності відповідних рішень слідчого або прокурора, визначених у пунктах 2 - 8 ч. 1 ст. 303 КПК, викладених у відповідних процесуальних документах.
4. Рішення, дії, бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії, бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише 2 різновиди рішень: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
5. Частиною 1 ст. 304 КПК встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Цей строк обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.
Зазначена норма визначає особливий порядок обчислення строку оскарження рішення слідчого чи прокурора, яке оформлюється постановою. В такому випадку строк обчислюється з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови. Разом із цим слід враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у ст. 116 КПК, згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.
У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку. Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
6. У випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. Скарга не відповідає вимогам закону, якщо: 1) її подала особа, яка не має права подавати скаргу (за винятком випадків, коли скарга підписана уповноваженим представником); 2) вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності, встановлених ст. 218 КПК); 3) її подано після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК, і особа не заявила клопотання про його поновлення або слідчий суддя не знайшов підстав для його поновлення.
Ухвала про відмову у відкритті провадження за скаргою постановлюється у тому випадку, якщо скаргу подано на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
У зазначених вище випадках суд зобов'язаний невідкладно надіслати ухвалу про повернення скарги або про відмову у відкритті провадження за скаргою з усіма доданими матеріалами особі, яка подала таку скаргу.
Згідно з ч. 7 ст. 304 КПК повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
7. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду (за винятком скарги на рішення про закриття кримінального провадження). Для розгляду скарги на рішення про закриття кримінального провадження законом встановлено п'ятиденний строк.
8. Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування згідно з ч. 1 ст. 305 КПК не зупиняє виконання рішення чи дії слідчого, прокурора. Водночас відповідно до зазначеної норми слідчий чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили/не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.
9. Право самостійно скасовувати рішення або припиняти дію чи бездіяльність може бути реалізовано слідчим чи прокурором виключно у випадках, коли оскаржується:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
3) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
4) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
У разі самостійного скасування слідчим чи прокурором рішення, припинення оскаржуваної дії чи бездіяльності слідчий суддя закриває провадження за скаргою шляхом постановлення відповідної ухвали.
10. Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Тобто прокурор, за наявності підстав, має право скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.
11. Розгляд скарги не може відбуватись за відсутності особи, яка подала скаргу, або її захисника, представника. Слід мати на увазі, що наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у статтях 323 - 327 КПК. Висловлення позиції слідчого, прокурора є важливим для прийняття законного та обґрунтованого рішення за скаргою. Але встановлення уст. 306 КПК обов'язкової участі останніх при розгляді скарги не є перешкодою для розгляду скарги по суті за їх відсутності. Тому вказівка про обов'язковість участі слідчого, прокурора не суперечить положенню, згідно з яким скаргу може бути розглянуто і за їх відсутності.
12. За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора постановляється ухвала. У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною. Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог ст. 372 КПК.
Якщо підстави для задоволення скарги відсутні, слідчий суддя постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги, яка не підлягає оскарженню. Водночас закон передбачає виняток із цього правила, зокрема ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
13. У ст. 308 КПК встановлено особливий порядок оскарження недотримання розумних строків, відповідно до якого, на відміну від інших скарг, що можуть бути подані на стадії досудового провадження, скарга на недотримання розумних строків подається прокурору вищого рівня, уповноваженому реагувати на недотримання розумних строків під час досудового розслідування. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
У зазначеній статті імперативно встановлено триденний строк для розгляду скарги, за результатом якого може бути прийнято одне із таких рішень: 1) про задоволення скарги та надання відповідному слідчому, прокурору обов'язкових для виконання вказівок щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. У цьому випадку прокурор вищого рівня у відповідному рішенні повинен: а) зазначити, які процесуальні дії або які процесуальні рішення має вчинити слідчий чи прокурор; б) встановити конкретні строки, в межах яких слідчий чи прокурор зобов'язаний вчинити ці дії або прийняти відповідне рішення; 2) про відмову в задоволенні скарги, якщо прокурором вищого рівня буде встановлено, що розумні строки не було порушено.
14. У параграфі 2 глави 26 КПК визначено порядок оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування. Частинами 1, 2 ст. 309 КПК передбачено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути предметом оскарження в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування. Крім цього переліку, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді, постановлені у порядку ч. 2 ст. 117, ч. 7 ст. 583, ч. 9 ст. 584, ч. 6 ст. 591 КПК. Водночас сторона кримінального провадження має право висловити свою незгоду з ухвалою, можливість оскарження якої не передбачено в КПК, шляхом подання під час підготовчого провадження у суді заперечень проти неї.
Таким чином, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені: 1) ухвали слідчого судді, постановлені за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора; 2) ухвали слідчого судді, постановлені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
|
Ухвали слідчого судді, постановлені за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора |
Ухвали слідчого судді, постановлені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні |
|
1) ухвала про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 307 КПК); |
1) ухвала про відмову у наданні дозволу на затримання (ч. 5 ст. 190 КПК); |
15. У главі 26 КПК спеціально не встановлено перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді. Тому у цьому випадку слід керуватись ст. 393 КПК. Для вирішення питання про те, чи має особа право звертатись із апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, необхідно враховувати, чи стосується оскаржувана ухвала прав, свобод, інших інтересів особи, яка звертається із апеляційною скаргою.
Незважаючи на умовний поділ у ст. 309 КПК ухвал слідчого судді на ухвали слідчого судді, постановлені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та ухвали слідчого судді, постановлені за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, це не впливає на порядок оскарження таких ухвал, передбачений ч. 1 ст. 310 та ч. 3 ст. 392 КПК.
16. Слід мати на увазі, що згідно з ч. 2 ст. 400 КПК подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, за винятком випадків, визначених у КПК (наприклад, ухвала слідчого судді, постановлена за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи у порядку ч. 6 ст. 591 КПК).
Статистичні данні.
Статистика розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, скарг під час досудового розслідування, які знаходились в провадження суду у 2014 - 2015 роках
У даному аналізі досліджено стан розгляду Комунарським районним судом м.Запоріжжя клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, скарг за 2015 рік, а також проведено порівняння із розглядом справ зазначеної категорії у 2014 році.
Порівняння стану розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, скарг під час досудового розслідування у 2014 року та у 2015 року
|
Заходи забезпечення кримінального провадження |
2014 рік |
2015 |
|
виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід
|
4 |
7 |
|
накладення грошового стягнення
|
0 |
0 |
|
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
|
0 |
0 |
|
відсторонення від посади |
0 |
3 |
|
тимчасовий доступ до речей і документів
|
275 |
562 |
|
тимчасове вилучення майна
|
0 |
0 |
|
арешт майна
|
17 |
49 |
|
затримання особи
|
7 |
39 |
|
особисте зобов’язання
|
98 |
139 |
|
особиста порука
|
2 |
0 |
|
застава
|
0 |
2 |
|
домашній арешт
|
76 |
103 |
|
тримання під вартою
|
81 |
176 |
|
Всього розглянуто |
560 |
1080 |
Також у 2015 році суддями Комунарського районного суду м.Запоріжжя розглянуто 69 скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, з яких: задоволено – 31; відмовлено в задоволенні скарги – 18; залишено без розгляду – 7 скарг; повернуто – 4 скарги; закрито провадження – 5.
У 2014 року в провадженні Комунарського районного суду розглянуто 560 клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з них:
|
Заходи забезпечення кримінального провадження |
Всього розглянуто клопотань |
Задоволено |
Відмовлено |
Залишено без розгляду |
Клопотання повернуто |
|
виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід
|
4 |
3 |
1 |
0 |
0 |
|
накладення грошового стягнення
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
відсторонення від посади |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
тимчасовий доступ до речей і документів
|
275 |
247 |
28 |
0 |
0 |
|
тимчасове вилучення майна
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
арешт майна
|
17 |
14 |
2 |
0 |
1 |
|
затримання особи
|
7 |
4 |
2 |
1 |
0 |
|
особисте зобов’язання
|
98 |
95 |
3 |
0 |
0 |
|
особиста порука
|
2 |
2 |
0 |
0 |
0 |
|
застава
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
домашній арешт
|
76 |
68 |
8 |
0 |
0 |
|
тримання під вартою
|
81 |
62 |
18 |
0 |
1 |
У 2015 року в провадженні Комунарського районного суду розглянуто 1149 клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, скарг під час досудового розслідування з них:
|
Заходи забезпечення кримінального провадження |
Всього розглянуто |
Задоволено |
Відмовлено |
Залишено без розгляду |
Закрито провадження |
Відмова у відкритті |
Повернуто |
|
виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід
|
7 |
7 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
накладення грошового стягнення
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
відсторонення від посади |
3 |
2 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
тимчасовий доступ до речей і документів
|
562 |
523 |
39 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
тимчасове вилучення майна
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
арешт майна
|
49 |
34 |
11 |
0 |
0 |
0 |
4 |
|
затримання особи
|
39 |
28 |
1 |
10 |
0 |
0 |
0 |
|
особисте зобов’язання
|
139 |
137 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
особиста порука
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
застава
|
2 |
2 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
домашній арешт
|
103 |
97 |
6 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
тримання під вартою
|
176 |
125 |
26 |
12 |
0 |
0 |
13 |
|
скарги рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора |
69 |
31 |
18 |
7 |
5 |
4 |
4 |
Висновок: з аналізу вищезазначених показників можна зробити висновок, що у 2015 році спостерігається збільшення показників розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме на 520 клопотань.
У даному аналізі проаналізовано стан розгляду Комунарським районним судом м.Запоріжжя клопотань про застосування заходів забезпечення за 2014/2015 роки, згідно річних статистичних звітів.
Статистика розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя за 2014 рік.
|
|
Всього розглянуто клопотань |
Задоволено |
Відмовлено |
Залишено без розгляду |
Клопотання повернуто |
|
Боровікова А.І. |
55 |
54 |
1 |
0 |
0 |
|
Герасименко С.Г. |
21 |
20 |
1 |
0 |
0 |
|
Дмитрієва М.М. |
47 |
36 |
11 |
0 |
0 |
|
Кулик В.Б. |
39 |
33 |
6 |
0 |
0 |
|
Михайлова А.В. |
32 |
28 |
4 |
0 |
0 |
|
Наумова І.Й. |
4 |
4 |
0 |
0 |
0 |
|
Піх Ю.Р. |
59 |
75 |
4 |
0 |
0 |
|
Стоматов Е.Г. |
106 |
95 |
11 |
0 |
0 |
|
Тучков С.С. |
68 |
52 |
14 |
1 |
1 |
|
Холод Р.С. |
79 |
68 |
10 |
0 |
1 |
|
Ярошенко А.Г. |
30 |
30 |
0 |
0 |
0 |
Статистика розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, скарг під час досудового розслідування суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя за 2015 роки.
|
|
Всього розглянуто клопотань |
Задоволено |
Відмовлено |
Закрито провадження |
Відмова у відкритті |
Залишено без розгляду |
Клопотання повернуто |
|
Боровікова А.І. |
75 |
43 |
4 |
2 |
0 |
22 |
4 |
|
Варнавська Л.О. |
139 |
121 |
14 |
1 |
0 |
0 |
3 |
|
Герасименко С.Г. |
53 |
52 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Дмитрієва М.М. |
44 |
32 |
11 |
1 |
0 |
0 |
0 |
|
Кулик В.Б. |
59 |
57 |
2 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Михайлова А.В. |
4 |
4 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Наумова І.Й. |
83 |
66 |
13 |
0 |
0 |
0 |
4 |
|
Стоматов Е.Г. |
127 |
116 |
6 |
0 |
0 |
4 |
1 |
|
Тучков С.С. |
94 |
70 |
16 |
1 |
0 |
3 |
4 |
|
Фунжий О.А. |
145 |
136 |
6 |
0 |
0 |
0 |
3 |
|
Холод Р.С. |
79 |
72 |
4 |
0 |
0 |
0 |
3 |
|
Ярошенко А.Г. |
247 |
216 |
26 |
0 |
4 |
1 |
0 |
Якість розгляду суддями клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, скарг у 2015 році
|
|
Всього оскаржено |
Без змін |
Змінено |
Скасовано |
Скарга повернута апелянту |
|
Боровікова А.І. |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Варнавська Л.О. |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Герасименко С.Г. |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Дмитрієва М.М. |
1 |
1 |
0 |
0 |
0 |
|
Кулик В.Б. |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Михайлова А.В. |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Наумова І.Й. |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Стоматов Е.Г. |
2 |
0 |
0 |
1 |
1 |
|
Тучков С.С. |
1 |
1 |
0 |
0 |
0 |
|
Фунжий О.А. |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Холод Р.С. |
1 |
1 |
0 |
0 |
0 |
|
Ярошенко А.Г. |
5 |
3 |
0 |
2 |
0 |
|
ВСЬОГО |
10 |
6 |
0 |
3 |
1 |
Висновок: стосовно якості розгляду суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, то необхідно зазначити, що в 2015 році було оскаржено 10 ухвал слідчих суддів, з яких: скасовано 3 ухвали; 1 апеляційна скарга повернута; 6 ухвал залишено без змін.
Так, Апеляційним судом Запорізької області скасовано ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя (суддя А.Г. Ярошенко), якою відмовлено у відкритті провадження по скарзі Овчарової Лідії Вікторівни на бездіяльність слідчого СВ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Карпенко І.В. про скасування постанови слідчого від 14 травня 2015 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілої Овчарової Л.В., з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя не перевірив всіх доводів скарги Овчарової Л.В., у зв'язку з чим, прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за скаргою Овчарової Л.В.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, та на підставі того, що дана скарга слідчим суддею по суті не розглядалась, а відкриття провадження по скарзі відносить до компетенції слідчого судді суду першої інстанції, тому скаргу Овчарової Л.В. необхідно направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
В подальшому зазначену скаргу Овчарової Л.В. було розглянуто та відмовлено в задоволенні скарги. Апеляційна скарга на дану ухвалу слідчого судді не надходила.
Також, Апеляційним судом Запорізької області скасовано ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя (суддя Е.Г.Стоматов), якою задоволено клопотання про продовження строків тримання під вартою стосовно Колесніченко В.В., а саме до 01 червня 2015 року.
В ухвалі Апеляційного суду Запорізької області зазначено, що слідчим суддею було встановлено, що 02.04.2015 року прокурором Комунарського району м. Запоріжжя продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме до 18.05.2015 року.
Строк тримання під вартою Колесніченка В.В. спливав 16.04.2015, завершити досудове розслідування до вказаного строку не було можливим, оскільки потрібно було виконати певний ряд процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженню. Ризики передбачені ст. 177 КПК України на час розгляду клопотання не зменшились.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя враховуючи обставини, перераховані у ст.ст. 177, 197, 199 КПК України дійшов правильного висновку, що клопотання слідчого про продовження Колесніченку В.В. строку тримання під вартою підлягало частковому задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що слідчий суддя допустив помилку при визначенні строку тримання під вартою. Так з матеріалів провадження вбачається, що строк досудового розслідування було продовжено до 18.05.2015 р. Натомість слідчим суддею строк тримання під вартою Колесніченка В.В. було продовжено до 01 червня 2015 р.
Оскільки при розгляді клопотання строк тримання під вартою Колесніченка В.В. слідчим суддею було визначено понад строк проведення досудового розслідування, що є неприпустимим, а за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення даної категорії апеляційний суд не вправі змінити рішення слідчого судді, відповідно ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Тому, перелічені в клопотанні слідчого доводи про необхідність продовження строку тримання під вартою Колесніченку В.В. є обґрунтованими, тому клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, строк тримання підлягає продовженню, але в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 18 травня 2015 р.
Також, Апеляційним судом Запорізької області скасовано ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя (суддя А.Г.Ярошенко) в частині дії продовження строку тримання під вартою і в цій частині ухвалено нову ухвалу, посилаючись на наступне.
Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя, дотримуючись порядку продовження строків тримання під вартою, передбаченого статтею 199 КПК України, прийняв обґрунтоване рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою Куниці С.М.
Апеляційний суд не вважає порушенням слідчим суддею положень п.2 ч.3 ст.199 КПК України, а саме: не зазначення обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Такого висновку апеляційний суд дійшов через занадто короткий термін дії ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Куниці С.М. (14 днів).
Разом з тим, апеляційний суд скасовує ухвалу слідчого судді в частині її строку дії, виходячи з такого.
Згідно з п.2 ч.1 ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину. Цей строк ще не закінчився, він не був продовжений у встановленому порядку.
За таких обставин, слідчий суддя в порушення ч.3 ст.197 КПК України продовжив строк тримання під вартою поза межами строку досудового розслідування.
Також, Апеляційним судом Запорізької області повернуто без розгляду апеляційну скаргу Якайтіса О.В. на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя (суддя Е.Г.Стоматов) про арешт майна у кримінальному провадженні.
Клопотання Якайтіса О.В., як представника КУ"ЗОК"Онкодиспансер", про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення слідчого судді не підлягає задоволенню, оскільки дана справа була розглянута за участю представника Онкодиспансера Сторчака А.В., який діяв на підставі довіренності, наданой йому у встановленому порядку, копія якої міститься в матеріалах справи, і який своєчасно ухвалу слідчого судді не оскаржив, клопотання ж самого Якайтіса О.В., як фізичної особи, інтересів якої стосується оскаржувана ним ухвала, та який не повідомлявся судом особисто про розгляд клопотання слідчого, підлягає задоволенню з визначених ним в клопотанні причин, сама ж його апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після накладення арешту на майно Якайтіс О.В., як фізична особа, інтереси якої були зачеплені судовою ухвалою, у відповідності до положень ст. 174 КПК України звернувся до суду першої інстанції з заявою про скасування арешту майна, яке належало йому особисто, і ухвалою того ж слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2015 року його заява була задоволена в повному обсязі, арешт був знятий з тієї частини вилученого майна, яка належала йому особисто.
Таким чином, на день апеляційного розгляду ухвали слідчого судді від 20 березня 2015 року відпали підстави, за якими це судове рішення було оскаржено Якайтісом О.В., як фізичною особою, майнові інтереси якої були порушені, тому в задоволенні його скарги на це судове рішення за відсутністю предмету апеляційного оскарження Апеляційний суд відмовив.
Також, Апеляційним судом Запорізької області залишено без змін:
1) 2 ухвали слідчих суддів Дмитрієвої М.М. та Холода Р.С. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
2) 1 ухвалу слідчого судді Тучкова С.С. про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
3) 1 ухвалу слідчого судді Ярошенко А.Г. про обрання запобіжного заходу у вигляді домашньього арешту;
4) 1 ухалу слідчого судді Стоматова Е.Г. про задоволення клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні;
5) 2 ухвали слідчого судді Ярошенко А.Г. про відмову в задоволенні клоптання слідчого про відсторонення від посади.
Проблемні питання, що виникають при розгляді таких скарг, шляхи їх вирішення
1) Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Між тим положеннями ст. ст. 216, 218 КПК України визначено поняття родової та територіальної підслідності. Непоодинокими є випадки, коли прокурором, при отриманні заяви про кримінальне правопорушення до її внесення до ЄРДР, така заява протягом 24 годин направляється до іншого органу досудового розслідування (за правилами підслідності) для її подальшої реєстрації в ЄРДР або надає заявнику відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян» без внесення відомостей до ЄРДР з тих підстав, що заява не містить достатніх даних про наявність в описаній заявником події ознак злочину. Чи такі дії прокурора підпадають під поняття бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР в розумінні положень ст. 303 КПК України?
2) Стаття 303 КПК України визначено перелік дій, рішень та бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді. Наряду з іншим, закон передбачає можливість оскарження бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Між тим закон не визначає поняття процесуальних дій, на відміну від слідчих дій. За вказаних обставин виникає питання, якими чинниками визначається поняття процесуальних дій, нездійснення яких може бути оскаржене до слідчого судді, відповідно до ст. 303 КПК України?
Стаття 306 КПК України визначено порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування. Участь особи, яка подала скаргу - в судовому засіданні - є обов'язковою. Однак непоодинокими є випадки, коли особа, яка подала скаргу безпосередньо, у скарзі зазначає про її розгляд за своєї відсутності. Чи в такому випадку слідчий суддя зобов'язаний все ж таки проводити розгляд скарги за обов язкової участі такої особи? Аналогічне питання виникає й тоді, коли особа, яка подала скаргу, знаходиться під вартою в установі виконання покарань за межами населеного пункту розташування суду, до якого подано скаргу, та установа виконання покарань не має технічної можливості забезпечення відеоконференцзв'язку, а також можливості здійснити доставку такої особи до найближчого за територіальністю місцевого суду. Також непоодинокими є випадки, коли особа, яка подала скаргу, належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду скарги, однак не з'являється в судове засідання та не повідомляє суд про причини неявки. При цьому у відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Кримінальним процесуальним кодексом України суд не наділений правом вживати заходи примусу у вигляді приводу для забезпечення участі заявника в судовому засіданні. Зважаючи на ці положення закону, чи можливий розгляд скарги у відсутність особи, яка її подала?
3) Чинним КПК України не визначені правила підсудності розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування. Чи в такому випадку слідчий суддя повинен виходити із загальних засад правил підсудності, тобто проводити розгляд скарг за місцем розташування органу досудового розслідування чи місцем роботи посадової особи, дії бездіяльність чи рішення якої оскаржуються? Окрім цього, у разі встановлення (за загальними правилами) слідчим суддею, що скарга подана до суду з порушенням правил підсудності, чи в такому випадку слідчим суддею постановляється ухвала про повернення скарги як такої, що не підлягає розгляду в даному суді (п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України), чи слідчий суддя повинен, виходячи з вимог ст. 34 КПК України, звертатися з відповідним поданням до суду апеляційної інстанції (ВССУ) для вирішення питання про передачу судового провадження з одного суду до іншого? Також, чи є необхідним визначення підсудності у випадку оскарження постанови про закриття кримінального провадження відносно судді того суду, до якого подано скаргу?
4) Окрім цього, ст. 303 КПК України визначає виключне коло суб'єктів, дії, рішення та бездіяльність яких може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому главою 26 КПК України під час досудового розслідування, зокрема слідчого та прокурора.
Виходячи зі змісту п. 15, п.17 ст. 3, ст. 36 КПК України, якими визначаються поняття слідчого та прокурора та ст. 38 КПК України, якою визначається поняття та правовий статус органу досудового розслідування, нормами КПК України поняття органу досудового розслідування не ототожнюється поняттям слідчого або прокурора. За вказаних обставин виникає питання, чи зобов'язана особа, яка подає скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора вказувати конкретну особу (слідчого чи прокурора) рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується? Оскільки зазначення виключно органу досудового розслідування у скарзі фактично унеможливлює у встановлені законом строки (72 години з моменту надходження скарги), здійснити судовий виклик особи, дії, бездіяльність чи рішення якої оскаржується та, відповідно, розглянути скаргу (враховуючи значну кількість відділів, управлінь, секторів в органах досудового розслідування, як приклад Генеральна прокуратура України, прокуратура Київської області, прокуратура міста Києва).
5) Окрім цього, чинним КПК України не визначені будь-які вимоги, які ставляться до скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування. Зі змісту скарги не завжди можливим є встановлення рішення, дія чи бездіяльність якого органу досудового розслідування оскаржується. В даному випадку, слідчий суддя позбавлений можливості як постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги, так і повернути скаргу особі, яка її подала; разом з цим, позбавлений можливості здійснити належні виклики в судове засідання усіх учасників судового провадження. Яке процесуальне рішення вправі постановити слідчий суддя в даному випадку?
6) Також чинним КПК України не визначені повноваження представника особи, яка подала скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування, на відміну від повноважень представника потерпілого (ст. 58 КПК України). Між тим, відповідно до ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування проводиться за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника. Чи в даному випадку, слідчий суддя вправі застосовувати аналогію для встановлення повноважень представника особи, яка подала скаргу, з повноваженням представника потерпілого?
7) Окрім цього, перелік рішень, які слідчий суддя може постановити за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування визначається ст. 307 КПК України. Разом з цим, спостерігаються випадки, коли особа, яка подала скаргу, в судовому засіданні просить залишити скаргу без розгляду. Яке в такому випаду повинен постановити рішення слідчий суддя, виходячи в тому числі з принципу диспозитивності кримінального судочинства?
8) Статтею 29 КПК України визначено, що кримінальне провадження ведеться державною мовою. Разом з цим, непоодинокими є випадки, коли громадяни України, які постійно проживають на території України, отримують судові повістки та повідомлення викладені українською мовою, при їх отриманні не зазначають, що їм не зрозумілий зміст судового повідомлення чи повістки, заявляють клопотання про проведення судового засідання слідчим суддею іншою, не державною мовою, та видачу їм копій судових рішень в перекладі на іншу, не державну мову. Частиною 3 ст. 29 КПК України передбачено, що слідчий суддя забезпечує учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, виникає питання, чи слідчий суддя, виходячи зі змісту ст. 29 КПК України, зобов'язаний здійснювати ведення судового засідання іншою, не державною мовою, яка в тому числі немає статусу регіональної, враховуючи й те, що комплекси технічної фіксації судового засідання не містять програм, якими б здійснювалась роздруківка журналу судового засідання іншою, а не державною мовою?
10) Спірним є питання, чи може суд апеляційної інстанції при скасуванні ухвали слідчого судді, розглядати скаргу на рішення, дію, бездіяльність слідчого, прокурора по суті?
Так, відповідно до частини 3 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без зміни; скасувати ухвалу і постановити нову.
Зі змісту зазначеної статті слідує, що апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не має права направити скаргу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Разом з тим, якщо суд першої інстанції повернув скаргу або відмовив у відкритті провадження, на підставі частини 2 чи 4 статті 304 КПК України, тобто, суд першої інстанції фактично скаргу по суті не розглядав, апеляційний суд, скасовуючи таку ухвалу і, розглядаючи скаргу особи по суті, позбавляє учасників судового розгляду можливості оскарження, оскільки ухвали апеляційного суду, прийняті за наслідками розгляду ухвал слідчого судді, оскарженню не підлягають.
Крім того, виникає питання, яким чином апеляційний суд повинен розглядати скаргу на рішення, дію, бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування: відкривати провадження, призначати скаргу до розгляду з повідомленням учасників процесу ( відповідно до частини 3 статті 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії, бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язковою участю особи, яка подала скаргу чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується).
Відповідно до частини 4 статті 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження до апеляційного суду не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Таким чином, апеляційний розгляд є можливим і без участі сторін кримінального провадження, разом з тим, розгляд скарги на рішення, дію, бездіяльність слідчого чи прокурора здійснюється за обов’язковою участю особи, яка подала скаргу.
Можливо, апеляційному суду необхідно касувати ухвалу слідчого судді, а скаргу особи направляти до суду першої інстанції для прийняття рішення відповідно до вимог закону?
З метою вироблення єдиної судової практики при розгляді справ означеної категорії, а також недопущення порушень КПК України слідчими суддями під час розгляду вказаних справ, пропонуємо провести ряд семінарських занять суддями Апеляційного суду м. Києва та ВССУ на тему: «Розгляд слідчими суддями скарг на рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування».
ВИСНОВКИ:
Результати узагальнення судової практики свідчать, що при вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, слідчими суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя враховуються як загальні вимоги, які стосуються таких заходів, так і спеціальні вимоги щодо окремих їх різновидів, закріплені у КПК. Також розглядаючи клопотання про застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження, слідчі судді звертають увагу на те, що відповідні клопотання мають не лише за формою і складовими відповідати вимогам закону, але й бути належним чином обґрунтованими. Тому порушень норм процесуального права при розгляді суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотань про застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, Апеляційним судом Запорізької області при перегляді рішень та ухвал по даній категорії справ виявлено не було.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.І. Боровікова
_03_03.png)
