Узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ про злочини вчиненні неповнолітніми у І півріччі 2015 року

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх — одна з центральних проблем боротьби зі злочинністю загалом. Показники злочинності неповнолітніх відбивають певною мірою ситуацію в суспільстві загалом, причому не тільки й можливо не так сьогодні, як в майбутньому.

Злочинність неповнолітніх є самостійною кримінологічною проблемою, оскільки відрізняється від злочинності дорослих, що зумовлюється віком злочинців, який знаменує соціально-психологічні особливості цієї категорії і їх статус у суспільстві.

Вік неповнолітніх злочинців зумовлений правовими чинниками — від 14 років (вік, з якого починається кримінальна відповідальність практично за всі діяння, які реально вчиняють неповнолітні) до 18 (вік юридичного повноліття: ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 15 лютого 1993 р. у редакції від 23 березня 2000 p.).

Слід зазначити, що для злочинності неповнолітніх характерна підвищена латентність, оскільки багато злочинів, які скоюють неповнолітні, дорослими сприймаються як пустощі через недостатню соціальну зрілість (наприклад, крадіжки у сім'ї, сусідів, навчальних закладах, хуліганські бійки, відбирання грошей і речей у молодших). Через те що цьому не надається належного значення, як правило, дорослі не повідомляють органи внутрішніх справ. Тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які скоюють неповнолітні (вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганства, крадіжки, грабежі, розбійні напади).

Стан злочинності неповнолітніх багато в чому залежить від стану боротьби з нею і ставлення працівників правоохоронних органів до обліку її проявів. Тому у схожих за багатьма демографічними, економічними, територіальними та іншими показниками регіонах можуть бути значні розбіжності щодо показників розглядуваної злочинності.

У структурі злочинності неповнолітніх переважають крадіжки приватного майна, грабежі, розбійні напади, зухвалі випадки хуліганства.

Також серед неповнолітніх спостерігається підвищення рівня організованості злочинності неповнолітніх, створення кримінальних груп, які досягають кількох десятків членів, з міцною дисципліною й ієрархією, плануванням злочинницької діяльності та розподілом обов’язків.

Численні дослідження засвідчують, що переважна більшість неповнолітніх злочинців виховувались у неблагополучних сім'ях. На практиці це виявляється різнопланово. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків одне до одного, до дітей, оточуючих, образливі вирази на адресу близьких, биття дітей, жорстокість до них, демонстративна байдужість, зайнятість батьків власними проблемами й зазвичай пияцтво одного чи обох батьків. Отже, неблагополучною може бути сім’я, де панує злиденність і сім’я матеріально забезпечена. Саме цим можна пояснити, що біля 12 тис. дітей щороку стають фактичними сиротами при живих батьках (соціальне сирітство).

            Зазначаю, і такий негативний чинник, як неповна сім’я, здебільшого материнська. Мати змушена працювати, і діти залишаються без її впливу й нагляду. Зрозуміло, ідеться про випадки, коли мати характеризується позитивно. Проте так буває не завжди.

Усе зазначене призводить до того, що дитина, інколи, почувається в сім’ї непотрібною, чужою, стає жорстокою, шукає контактів поза родиною і на противагу їй, переносить власний негативний досвід і накопичену озлобленість на оточуючих, тим самим висловлюючи помсту суспільству за своє занедбане дитинство.

Істотний вплив на формування особи неповнолітнього чинять середні навчальні заклади: загальноосвітні школи, професійні училища, технікуми. Проте, на жаль, окремі вчителі мають недостатній рівень культури і професійної підготовки. Вони не мають авторитету серед учнів, часто-густо перебувають під пресом вимог щодо добрих показників. Усе це породжує формалізм у роботі, відмову від індивідуального підходу. Доповнюють картину низька заробітна плата вчителів, відсутність бажання у частини учнів здобувати реальні знання. При цьому висококваліфіковані вчителі переходять до елітних шкіл (ліцеїв, гімназій).

Однією з причин злочинності неповнолітніх є їх незайнятість. Зазначимо, щодо традиційних чинників незайнятості неповнолітніх, коли сім’я або добре забезпечена, щоб утримувати неповнолітнього, або фактично втратила свій соціальний статус і не має змоги контролювати його поведінку, нині додалося безробіття молоді. Щорічно тисячам випускників середніх шкіл і профучилищ не вдається працевлаштуватись, і багато підприємств відмовляються брати на роботу підлітків. Керівництво професійних училищ подекуди попереджає учнів, що роботою вони не забезпечуватимуться.

 

Протягом І півріччя 2015 року на розгляді суду знаходилось 8 кримінальних справ, в яких 12 осіб, які на момент скоєння злочину були неповнолітніми.

 

Нижче наведений перелік цих справ:

333/10507/14-к за обвинуваченням Бондаренко А.А., 20.06.199 р.н., Шестакова С.В., 28.02.1997 р.н., Баграмян А.Г., 28.05.1997 р.н., у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України. Справу розглянуто 14.01.2015 року. Бондаренко А.А. за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна та згідно ст.ст. 75, 104 КК України – 1 рік іспитового строку. Шестакова С.В. за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна та згідно ст.ст. 75, 104 КК України – 1 рік іспитового строку. Баграмян А.Г. за ч.3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна та згідно ст.ст. 75, 104 КК України – 1 рік іспитового строку.

333/619/15-к за обвинуваченням Сафонова О.М., 25.02.1998 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Справу розглянуто 12.02.2015 року. Сафонова О.М. за ч.1 ст.121 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна та згідно ст.ст. 75, 104 КК України – 2 роки іспитового строку.

333/1113/15-к за обвинуваченням Костецького О.В., 29.03.2001 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Справу розглянуто 25.02.2015 року. До Костецького О.В. застосований примусовий захід виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд матері, строком на 1 рік.

333/1381/15-к за обвинуваченням Прядко В.В., 29.03.1996 р.н., Фільченко Р.В., 07.12.1997 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Справа розглянута 12.03.2015 року. До Фільченко Р.В. застосований примусовий захід виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд батька.

333/3816/15-к за обвинуваченням Мірути О.В., 18.06.1997 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, Водолазського Е.Є., 10.02.1996 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.304, ч.1 ст.186 КК України. Справу розглянуто 23.07.2015 року. Мруту О.В. за ч.2 ст.186 КК України засуджено до 4 років позбавлення волі та згідно ст.ст. 75, 76, 104 КК України – 2 роки іспитового строку.

333/3829/15-к за обвинуваченням Каптюх Р.О., 21.09.1999 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України. Справу розглянуто 28.07.2015 року. Каптюх Р.О. звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, у зв’язку зі зміною обстановки.

333/4668/15-к за обвинуваченням Коженова Є.Є., 31.08.1997 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, Воронін Є.Г., 10.08.1998 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК України, Симоненко М.В., 10.07.1999 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України. Справу розглянуто 15.09.2015 року.  Коженова Є.Є. за ч.2 ст.186 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі та згідно ст.ст. 75, 104 КК України – 2 роки іспитового строку. Вороніна Є.Г. за ч.2 ст.186, ч.2  ст.296 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі та згідно ст.ст. 75, 104 КК України – 2 роки іспитового строку. Симоненко М.В. за ч.2 ст.296 КК України засуджено до 2 років позбавлення волі та згідно ст.ст. 75, 104 КК України – 2 роки іспитового строку.

333/3171/15-к за обвинуваченням Маленкова В.Ю., 16.05.2000 р.н., у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Справа знаходиться на розгляді у судді Боровікової А.І. понад 4 місяці.

 

За  досліджувальний період:

- закрито провадження по справі – 1;

- застосовано примусові заходи виховного характеру – 2, по яким передано під нагляд батьків – 2 особи.

Порівняно з І півріччям 2014 року знаходилося на розгляді 10 справ, відносно 12 осіб. До 1 особи застосовані заходи виховного характеру.

 

1 ухвала була скасована:

10.06.2015 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2015 року по кримінальному провадженню 333/1381/15-к (№1-кп/333/189/15) відносно Прядка Віталія Віталійовича, 29.03.1996 р.н., за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України було залишено без змін, а відносно Фільченко Романа Володимировича, 07.12.1997 р.н., за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України була скасована та призначена на новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Аналізуючи причини скасування даної ухвали, можна зробити висновок про одиночний випадок  неправильності застосування норм статті 97 Кримінального кодексу  України.

По іншим кримінальним провадженням вироки (ухвали) суду не оскаржувались.

 

Протягом І півріччя 2015 року у справах були винесені в основному вироки та засуджено неповнолітніх з іспитовим строком.

 

Узагальнюючи викладене слід зазначити на те, що злочинність неповнолітніх незмінна. На фактор злочинності безперечно впливають неповноцінність сімей, в яких зростають діти, низький соціальний рівень життя населення, рівень виховання неповнолітніх, коло спілкування та ін.

Протягом І півріччя 2015 року, судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя розглядали кримінальні справи за участю неповнолітніх з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства України. Розгляд таких справ безперечно був спрямований на захист прав, інтересів громадян і суспільства в цілому. Також слід зауважити про підвищення оперативності та якості розгляду такої категорії справ.