flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Аналіз злочинів у сфері службової діяльності

  АНАЛІЗ

розгляду кримінальних справ з злочинів у сфері службової діяльності за 2014 рік
 
Здійснюючи судочинство по кримінальним справам з злочинів у сфері службової діяльностісуд керується:
o   Конституцією України;
o   Кримінальним кодексом України;
o   Кримінальним процесуальним кодексом України;
o    Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією, ратифіковану законом № 252-V від 18.10.2006 року;
o   Законом України «Про запобігання корупції»
o   Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» N 3207-VI від 07.04.2011р.
o   Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996р.;
o   Постановою Пленуму ВСУ «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» №7 від 30.05.1997р.;
o   Постановою Пленуму ВСУ «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» №3 від 01.04.1994р.;
o   Постановою Пленуму ВСУ «Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя» № 1 від 22.02.1991р.;
o   Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 14.06.2012 «Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за окремі корупційні правопорушення»;
Розділі XVII Особливої частини КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» встановлена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.
Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі Особливої частини КК, можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів злочинів, вчинюваних у сфері службової діяльності, оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності.
Об’єктом службових злочинів є правомірна діяльність державних чи само управлінських органів (апарату), підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності у будь-яких галузях їх діяльності і їх авторитет.
З об’єктивної сторони для наявності службового злочину необхідно, щоб:
- мало місце порушення службовою особою обумовлених її службовим положенням обов’язків;
- в результаті таких дій службової особи була заподіяна шкода охоронюваним законом правам, свободам і інтересам окремих громадян або державним або громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;
- мав місце причинний зв'язок між злочинним діянням службової особи та наслідками, що настали.
Це не відноситься до тих норм даного розділу, які передбачають відповідальність за злочини з формальним складом. При цьому діяння, що утворює об’єктивну сторону будь-якого службового злочину, вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить тим цілям і завданням, заради досягнення яких функціонує апарат управління відповідних організацій і для рішення яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями. Обумовленість діяння службовим становищем суб’єкта та вчинення його всупереч інтересам служби є обов’язковою ознакою, що характеризує об’єктивну сторону, вчинюваного у сфері службової діяльності.
Суб’єктом цих злочинів (крім передбаченого ст.369 КК України) може бути лише службова особа.
Із суб’єктивної сторони службові злочини, за виключенням службової недбалості, вчиняються лише умисно. Службова недбалість – це необережний злочин.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, передбачених частинами першими статей 364, 365 та 367 КК України, є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Істотна шкода може виявлятися у заподіянні:
а) матеріальних (майнових) збитків;
б) нематеріальної (фізичної, моральної тощо) шкоди;
в) матеріального збитку у сполученні з наслідками нематеріального характеру.
Згідно з п.3 примітки до ст.364 КК України, коли шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, то вона визнається істотною лише за умови, якщо сума таких збитків в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Питання про те, чи є шкода істотною, якщо вона полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру (фізичного, морального) характеру вирішується органами досудового слідства та судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. При вирішенні цього питання необхідно враховувати ступінь негативного впливу протиправного діяння на нормальну діяльність органів влади та управління, роботу підприємств, установ та організацій, характер завданої ним нематеріальної шкоди, кількість потерпілих громадян, тяжкість заподіяної ним фізичної, моральної шкоди тощо.
Судова практика визнає істотною таку шкоду, яка полягає в обмеженні основних конституційних (виборчих, трудових, житлових) прав і свобод особи, у підриві престижу та авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування, у порушенні громадської безпеки та громадського порядку, у створенні обстановки та умов, що утруднюють підприємствам, установам та організаціям виконання їх основних функцій. Істотною практика визнає і шкоду, що настає у разі використання службовою особою свого службового становища для: а) сприяння чи потурання вчиненню злочину іншими особами; б) вчинення поряд зі службовим, іншого злочину; в) приховування злочину, раніше вчиненого нею самою чи іншими особами. Шкода також є істотною, якщо внаслідок порушення службовою особою своїх службових обов’язків злочин вчиняється іншими особами.       
Розділ ХVІІ Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за наступні злочини:
1.      Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
2.      Стаття 364-1. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
3.      Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу
4.      Стаття 365-2. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
5.      Стаття 366. Службове підроблення
6.      Стаття 366-1. Декларування недостовірної інформації
7.      Стаття 367. Службова недбалість
8.      Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
9.      Стаття 368-2. Незаконне збагачення
10. Стаття 368-3. Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
11. Стаття 368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги
12. Стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
13. Стаття 369-2. Зловживання впливом
14. Стаття 370. Провокація підкупу
Комунарським районним судом м. Запоріжжя у 2014 році було розглянуто 22 кримінальних справ, з них 6 з постановлення вироку, відносно 7 осіб, про злочини передбачені ст.ст.364-369 КК України. 
Із них:
1.      за ст.364 КК України 2 справа відносно 2 осіб: - 1 вирок із застосуванням ст. 75 КК України; 1 ухвала із застосуванням ст. 48 КК України у зв’язку зі зміною обстановки;
2.      за ст. 365-1 КК України 1 справа відносно 1 особи: ухвала закриття провадження у зв’язку з декриміналізацією;
3.      за ст.366 КК України 1 справа відносно 1 особи;
4.      за ст.367 КК України 1 справа відносно 1 особи;
5.      за ст.368 КК України 1 справа відносно 2 осіб;
6.      за ст.369 КК України 2 справа відносно 2 осіб.
 
 
Порівняльна таблиця з розгляду кримінальних справ про злочини проти власності у 2013 та 2014 роках
КАТЕГОРІЇ
2013
2014
ДИНАМІКА
Службові злочини
13
22
+ 9
зловживання владою або службовим становищем
0
2
+ 4
службове підроблення
0
10
+ 10
службова недбалість
0
3
+ 3
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
3
1
-1
пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
1
2
+ 3

 

 

 
 
 
 
 
З вище перелічених категорій у 2014 році було оскаржено вироків
 
КАТЕГОРІЇ
ОСКАРЖЕНО ВИРОКІВ
СКАСОВАНО
ЗМІНЕНО
БЕЗ ЗМІН
Службові злочини
2
1
1
0
зловживання владою або службовим становищем
-
-
-
-
службове підроблення
-
-
-
-
службова недбалість
1
0
1
0
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
-
-
-
-
пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
1
1
0
0

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 
З вище перелічених категорій у 2014 році було оскаржено ухвал
 
КАТЕГОРІЇ
ОСКАРЖЕНО УХВАЛ
СКАСОВАНО
ЗМІНЕНО
БЕЗ ЗМІН
Службові злочини
2
1
0
1
зловживання владою або службовим становищем
2
1
0
1
службове підроблення
-
-
-
-
службова недбалість
-
-
-
-
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
-
-
-
-
пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
-
-
-
-

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 
Порівняльна таблиця якості вироків, ухвал по суддям
 
судді
ст.364
ст.366
ст.367
368
369
ск.
зм.
без зм.
ск.
зм.
без зм.
ск.
зм.
без зм.
ск.
зм.
без зм.
 
ск
 
зм
без зм
Михайлова А.В.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Наумова І.Й.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Піх Ю.Р.
-
-
1
-
-
-
-
-
-
-
-
-
1
-
-
Боровікова А.І.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Кулик В.Б.
1
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Дмитрієва М.М.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Холод Р.С.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Тучков С.С.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
ГерасименкоС.Г.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Стоматов Е.Г.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Ярошенко А.Г.
-
-
-
-
-
-
-
1
-
-
-
-
-
-
-

 

З вище наведених статистичних даних вбачається, що з 22 розглянутих справ за даною категорією 2 скасовано, 1 змінено, отже якість розгляду справ складає майже 86 %.

 
Щодо помилок, які виявлені апеляційною інстанцією:
І. Суворість вироку та дотримання процесуальних положень КПК України.
1) По кримінальній справі відносно Синєбок Ф.Д. обвинуваченого за ч. 2 ст. 367, КК України, колегія Апеляційного суду Запорізької області змінила вирок суду зменшила обвинуваченому Синєбок Ф.Д. основне покарання до 2 років (було призначено 4) позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік, замість 2 років та без стягнення штрафу. Іспитовий строк зменшено з 3 до 2 років, звернувши увагу на те, що призначаючи майже максимальний строк позбавлення волі суд І інстанції не мотивував свого рішення, як не мотивував і призначення штрафу, призначення якого є альтернативним. Разом з тим колегією суддів апеляційної інстанції відмічено повне дотримання порядку розгляду кримінального провадження передбаченого КПК України.
 
Процесуальне дотримання положень КК України при вирішенні питань поставлених на розгляд суду у кримінальному провадженні.
1) По кримінальній справі відносно Пічхая Д.П. обвинуваченого за ч. 2 ст. 190, ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, колегія Апеляційного суду Запорізької області скасувала вирок суду із-за призначення покарання без врахування попереднього вироку за правилами ст. 71 КК України та на підставі ст. ст. 71, 72 КК України остаточно призначено покарання у виді сукупності не відбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.04.2011 року строком 10 місяців 14 днів позбавлення волі та штрафу в розмірі 1 700 грн., кожне покарання виконувати окремо.
 
Скасовані ухвали про повернення обвинувальних актів:
1) По кримінальній справі відносно Чайкіна В.В. обвинуваченого за ч. 3 364, ч. 1 ст. 320, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК України, колегія Апеляційного суду Запорізької області скасувала ухвалу суду з таких підстав: доводи місцевого суду про порушення вимог ст. 291 КПК України є необґрунтованими. Не є підставою для повернення обвинувального акту те, що повідомлення про нову підозру від 13.01.2014 року Чайкіну В.В. не вручалося, тому, що нова підозра не складалась. Необґрунтованим є посилання суду і про те, що всупереч вимог ст. 109 КПК України Реєстр не містить усіх процесуальних рішень, це обумовлено тим, що внесення цих відомостей, не віднесено законодавством до процесуальної дії чи процесуальних рішень, та заходів забезпечення кримінального провадження, а є відповідно до ч.2 ст. 214 КПК України моментом який визначає початок досудового розслідування. Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст. 131 КПК України виклик свідків є заходом забезпечення кримінального провадження та повинен зазначатись у розділі 3 Реєстру, а не в розділі 1, як зазначає суд в ухвалі.
За таких обставин, ухвала місцевого суду скасовано з направленням матеріалів кримінального провадження до того ж суду на новий розгляд зі стадії підготовчого судового провадження.
З аналізу ухвал винесених при поверненні обвинувальних актів прокурору, які були залишені без змін вбачається тенденція, про залишення ухвали апеляційною інстанцією без змін у разі порушення ст. 291 КПК України. Менше увага звертається на невідповідність реєстру, який додається до обвинувального акту.
 
Під час проведення аналізу розгляду справ за 2014 рік встановлено, що судом  а в 2015 році прийнято багато зміни щодо корупційних злочинів, вважаю нобхідним звернути увагу на ці зміни:
Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» № 1698-VII від 14.10.2014 року, який набрав чинності 25.01.2015 року внесено зміни до деяких законодавчих актів серед яких є Кримінальний кодекс України, якими введено:
-         чітке поняття корупційного злочину - це злочини, передбачені частиною другою статті 191, частиною другою статті 262, частиною другою статті 308, частиною другою статті 312, частиною другою статті 313, частиною другою статті 320, частиною першою статті 357, частиною другою статті 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 354, 364, 364-1, 365-2, 368-370 цього Кодексу";
-    заборона застосовувати до корупційних злочинів статі:
Ø 45 (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям),
Ø 46 (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки),
Ø   47 вільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки,
Ø 48 вільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки),
Ø 69 (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом),
Ø 74 (звільнення від покарання та його відбування),
Ø 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням),
Ø 79 (звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років),
Ø  81 (умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
Ø  82 (заміна не відбутої частини покарання більш м'яким) після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
Ø 86 мністія)  особи, визнані винними у вчиненні корупційних злочинів, вироки стосовно яких не набрали законної сили, не можуть бути звільнені від відбування покарання, а особи, вироки стосовно яких набрали законної сили, - не можуть бути повністю звільнені законом про амністію від відбування покарання. Зазначені особи можуть бути звільнені від відбування покарання після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 цього Кодексу.
Ø 87 (помилування) особи, засуджені за вчинення корупційних злочинів, можуть бути звільнені від відбування покарання в порядку помилування після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 цього Кодексу.
Ø 89 (зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.
 
 
ВИСНОВОК:
 
1. Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя при розгляді кримінальних справ з злочинів у  сфері службової діяльності дотримуються положень матеріального та процесуального права.
2. Порушення виявленні Апеляційним  судом Запорізької області при перегляді вироків та ухвал по даній категорії справ є поодинокими та не містять системного характеру.
 
 
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя                                                                                                              В.Б. Кулик