АНАЛІЗ
розгляду кримінальних справ про злочини
проти життя та здоров'я за 2014 рік
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
При юридичному аналізі злочинів цієї групи, слід взяти до уваги положення низки законодавчих і підзаконних актів України щодо регулювання питань охорони та захисту життя і здоров’я громадян. Наприклад, ретельного вивчення потребують такі нормативно-правові акти: Основи законодавства України про охорону здоров’я, Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” від 12 грудня 1991 р., Закон України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” від 16 липня 1999 р., Правила медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та медичного нагляду за ними, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2026, Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. № 6, Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку, затверджена наказом МОЗ України від 25 вересня 2000 р. № 226, Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затверджена наказом МОЗ України від 29 березня 2006 р. № 179, тощо.
Слід також враховувати, що деякі питання забезпечення надійної охорони життя та здоров’я людини врегульовано міжнародним законодавством (зокрема, Європейською конвенцією з прав людини від 4 листопада 1950 р., ратифікованою Україною 17 липня 1997 р.; Конвенцією ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р., ратифікованою УРСР 26 січня 1987 р.; Європейською конвенцією про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 28 листопада 1987 р., ратифікованою Україною 24 січня 1997 р., тощо).
Пленум Верховного Суду України у постанові від 07.02.2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» надав судам роз’яснення з питань застосування законодавства при розгляді справ цієї категорії.
З метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при розгляді справ про злочини проти життя та здоров'я особи, згідно з планом роботи Комунарського районного суду м.Запоріжжя було проведено узагальнення судової практики по розгляду кримінальних справ про злочини проти життя та здоров»я особи, передбачені ст. 115 - ст. 145 Кримінального Кодексу України (далі КК України).
Метою узагальнення є вивчення та аналіз судової практики по кримінальних справах даної категорії, виявлення випадків порушення норм права та встановлення їх причин, визначення кола проблем, які виникають при розгляді справ.
У зв’язку з цим було вивчено кримінальні справи про злочини, передбачені ст.ст. 115-145 КК України, які розглянуті в 2014 році.
У 2014 році розгляд кримінальних справ про злочини проти життя та здоров»я особи становлять 13 %
· злочини проти життя та здоров’я особи – 80 (з них 43 з постановлення вироку);
· злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи – 2 (з них 1 з постановлення вироку);
· злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина – 4 (з них 3 з постановлення вироку);
· злочини проти власності – 321 (з них 260 з постановлення вироку);
· злочини у сфері господарської діяльності – 8 ( з них 5 з постановлення вироку);
· злочини проти довкілля – 1;
· злочини проти громадської безпеки – 13 (з них 13 з постановленням вироку);
· злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 33 (з них 26 з постановлення вироку);
· злочини проти громадського порядку та моральності – 30 ( з них 21 з постановлення вироку);
· злочини у сфері обігу наркотичних засобі, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення – 57 (з них 46 з постановлення вироку);
· злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – 25 (з них 16 з постановлення вироку);
· злочини у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг – 22 (з них 6 з постановлення вироку);
· злочини проти правосуддя – 12 (з них 9 з постановлення вироку).
Порівняльна таблиця з розгляду кримінальних справ про злочини проти життя та здоров»я особи у 2013 та 2014 роках
|
КАТЕГОРІЯ
|
2013
|
2014
|
ДИНАМІКА
|
|
Злочини проти життя та здоров»я особи
|
55
|
80
|
+25
|
З вище переліченої категорії у 2014 році було оскаржено вироків
|
КАТЕГОРІЇ
|
ОСКАРЖЕНО ВИРОКІВ
|
СКАСОВАНО
|
ЗМІНЕНО
|
БЕЗ ЗМІН
|
|
Злочини проти життя та здоров»я особи
|
9
|
4
|
0
|
5
|
Порівняльна таблиця якості вироків, ухвал по суддям
|
судді
|
Злочини проти життя та здоров»я особи
|
|
ск.
|
зм.
|
без зм.
|
|
Михайлова А.В.
|
-
|
-
|
-
|
|
Наумова І.Й.
|
-
|
-
|
1
|
|
Піх Ю.Р.
|
1
|
-
|
-
|
|
Боровікова А.І.
|
1
|
-
|
-
|
|
Кулик В.Б.
|
1
|
-
|
-
|
|
Дмитрієва М.М.
|
-
|
-
|
1
|
|
Холод Р.С.
|
-
|
-
|
1
|
|
Тучков С.С.
|
-
|
-
|
1
|
|
Герасименко С.Г.
|
1
|
-
|
-
|
|
Стоматов Е.Г.
|
-
|
-
|
-
|
|
Ярошенко А.Г.
|
-
|
-
|
1
|
З вищенаведених статистичних даних вбачається, що 56 % оскаржуваних вироків і ухвал залишені без змін.
Однак по деяким справам вироки та ухвали були змінені чи скасовані у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, в результаті перегляду 26.08.2014 року Апеляційним судом Запорізької області вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2014 року по кримінальному провадженню № 333/1636/14-к за обвинуваченням Рябініна Павла Геннадійовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України (суддя Кулик В.Б.), зазначений вирок суду було скасовано, призначено на новий розгляд у тому ж суді в іншому складі. Вирок скасовано в результаті порушення судом процесуальних вимог: на технічному носії інформації було відсутнє належним чином зафіксоване судове засідання, через що перевірити дотримання судом першої інстанції вимог КПК України на даній стадії не довелося можливим. Крім того, виходячи з вироку, показань обвинуваченого, в судовому засіданні він оспорював фактичні обставини справи, але суд не взяв це до уваги і застосував ч.3 ст. 349 КПК України, не перевірив версію засудженого, не дослідив докази, якими органи досудового розслідування обґрунтовували свої висновки про заподіяння обвинуваченим потерпілому умисних тілесних ушкоджень на ґрунті неприязних відносин. Таким чином були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, що призвело до скасування вироку суду першої інстанції.
В результаті перегляду 26.11.2014 року Апеляційним судом Запорізької області вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.10.2014 року по кримінальному провадженню № 333/2987/14-к за обвинуваченням Сагановського О.С. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України (суддя Герасименко С.Г.), зазначений вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого скасовано, матеріали кримінального провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишено без змін. Апеляційна інстанція зазначила, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і на думку колегії є обґрунтованими, покарання обвинуваченому суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України – у межах, встановлених санкцією статей Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний ним злочин. В той же час розглядаючи цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції, аргументуючи своє рішення, в мотивувальній частині вироку зазначив, що цивільний позов підлягає вирішенню в стадії цивільного судочинства, внаслідок ненадання даних про необхідність придбання лікарських засобів. Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині суд повинен зазначити рішення по цивільному позову. Але суд першої інстанції, в резолютивній частині не вказав рішення по цивільному позову. Цивільний позов в частині відшкодування потерпілому моральної шкоди судом першої інстанції взагалі не був розглянутий. Отже в даному випадку апеляційний суд був позбавлений можливості переглянути вирок суду в частині вирішення цивільного позову шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки зі змісту мотивувальної частини вироку вбачалося, що суд першої інстанції не навів об'єктивно з'ясованих обставин та доказів на їх підтвердження, належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення відповідного рішення, а також посилань на положення закону, якими при цьому керувався суд, внаслідок чого вирок було скасовано в частині вирішення цивільного позову потерпілого, та матеріали кримінального провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, в решті вирок було залишено без змін.
В результаті перегляду 10.09.2014 року Апеляційним судом Запорізької області вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27.06.2014 року по кримінальному провадженню № 333/5274/13-к за обвинуваченням Гаркуши В.С. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України (суддя Піх Ю.Р.), зазначений вирок скасовано, призначено новий розгляд в іншому складі суду. Виправдувальний вирок скасовано з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів провадження, суд у вироку не надав оцінки, як доказу обвинувачення ,покази потерпілого Стадника М.М., який у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснював, що 24.04.2013 року о 21-00 годині Гаркуша В.С. після того, як повалив його на землю, наносив йому удари ногою по голові та тулубу, та не зазначив у ньому мотивів, з яких їх відкинув. Крім того, не видаливши в порушення ст. 346 КПК України перед початком судового розгляду свідків обвинувачення із залу судового засідання, суд порушив принцип змагальності сторін, оскільки у судовому засіданні були допитані лише свідки захисту. Також долучивши до матеріалів провадження фотографії потерпілого Стадника М.М. з тілесними ушкодженнями, суд не надав їм оцінки та не зазначив у вироку мотивів їх неврахування. Згідно з матеріалами кримінального провадження щодо Гаркуши В.С., він обвинувачувався у вчиненні злочину ,передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, санкція якої не передбачає покарання у виді позбавлення волі, у зв»язку з чим провадження у суді першої інстанції щодо Гаркуши В.С. повинно було здійснюватися суддею одноособово. Проте згідно з журналом судового засідання від 10.02.2014 року склад суду зазначено у складі трьох суддів, що не відповідає вимогам ст. 31 КПК України. Внаслідок низки порушень кримінально-процесуального законодавства, вирок було скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12.05.2015 року скасовано вирок по кримінальному провадженню відносно Валіуліна С.М. за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 121 КК України (колегія суддів у складі суддів Боровікової А.І., Тучкова С.С., Піх Ю.Р.), та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КПК України обов»язковим є проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності. Під час судового розгляду стороною обвинувачення, як доказ, був поданий для дослідження акт судово-психіатричної експертизи обвинуваченого, згідно з яким обвинувачений виявляє помірно виражені розлади особистості і поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба). Наведені в акті неоднозначні і суперечливі обставини давали достатні підстави для сумніву щодо осудності або обмеженої осудності обвинуваченого, і вимагали проведення по провадженню експертизи відповідним судовим експертом з метою визначення психічного стану обвинуваченого. Суд за власною ініціативою в порушення ст. 356 КПК України ,не викликав експертів, які проводили обстеження обвинуваченого і в порушення вимог ст. 69 КПК України не зробили відповідний висновок щодо психічного стану обвинуваченого. Отже судом не була надана належна правова оцінка в частині можливості призначення по обвинувальному акту судового розгляду. Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі встановлення, що Валіулін С.М. вчинив злочини в стані осудності і його вина буде доведена, застосування ст. 75 КК України є неправильним.
ВИСНОВОК:
1. Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя та здоров»я особи дотримуються положень матеріального та процесуального права.
2. Порушення, виявлені Апеляційним судом Запорізької області при перегляді вироків та ухвал по даній категорії справ, є поодинокими та не містять системного характеру.
3. З метою подальшого недопущення виявлених Апеляційним судом Запорізької області недоліків у вироках та ухвалах є необхідність обговорення їх на оперативній нараді.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя Е.Г.Стоматов
_03_03.png)
