Аналіз злочинів проти правосуддя

  АНАЛІЗ

розгляду кримінальних справ «Злочини проти правосуддя» за 2014 рік

У Розділі XVIII Особливої частини КК України передбачена відповідальність за злочини, родовим об’єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, по реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя. Поняття правосуддя використовується в науці у двох значеннях: вузькому і широкому. У першому значенні під правосуддям розуміють регламентовану законом форму діяльності суду по розгляду і вирішенню цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Саме з цього розуміння виходить Конституція України, коли в ч. 1 ст. 124 визначає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. У ч. 3 ст. 1 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” також зазначається, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Усі передбачені у цьому Розділі злочини за їх безпосередніми об’єктами можуть бути поділені на наступні групи.

Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду і до яких належать: завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371 КК України); притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК України); порушення права на захист (ст. 374 КК України); постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК України); втручання в діяльність судових органів (ст. 376 КК України); незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду (ст. 3761 КК України); втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 КК України).

Злочини, які посягають на життя, здоров’я, особисту безпеку, власність суддів, народних засідателів, присяжних та інших учасників судочинства і до яких віднесено: погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377 КК України); погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398 КК України); умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378 КК України); умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст. 399 КК України);посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК України); посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК України).

Злочини, які посягають на відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі,і до яких належать: примушування давати показання (ст. 373 КК України); завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК України); завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК України); відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385 КК України); перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 КК України).

Злочини, які посягають на відносини, що забезпечують своєчасне розкриття та присічення злочинних посягань. До них віднесено: невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380 КК України); розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК України); розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК України); приховування злочину (ст. 396 КК України); порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК України).

Злочини, які посягають на відносини, що забезпечують належне виконання рішень, вироків, ухвал, постанов суду і призначеного ним покарання, а саме: невиконання судового рішення (ст. 382 КК України); незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388 КК України); ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України); ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390 КК України); злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань (ст. 391 КК України); дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 КК України); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК України); втеча зі спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК України).

Об’єктивна сторона злочинів проти правосуддя полягає в різних видах перешкоджання чи протидії нормальній діяльності органів чи установ, які здійснюють правосуддя, або діяльності уповноважених законом осіб, які сприяють здійсненню судочинства. Частіше за все це проявляється в формі активної поведінки – дії. Наприклад, постановлення суддею завідомо неправосудного вироку (ст. 375 КК України), погроза вбивством народному засідателю (ч. 1 ст. 377 КК України) або знищення майна захисника (ст. 399 КК України) вчиняються лише шляхом активної поведінки суб’єктів цих злочинів.  Окремі злочини проти правосуддя можуть вчинятися лише шляхом пасивної поведінки – бездіяльності. Наприклад, відмова свідка від давання показань (ч. 1 ст. 385 КК України) чи ухилення від покарання (ст. 389 КК України) полягають у невиконанні особою покладених на неї обов’язків, тобто у злочинній бездіяльності суб’єкта.

Деякі зі злочинів проти правосуддя можуть вчинятися шляхом як дії, так і бездіяльності. Наприклад, ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі (ч. 1 ст. 390 КК України) може полягати в самовільному залишенні місця обмеження волі (дія), а за ч. 2 цієї статті – у неповерненні до місця відбування цього покарання особи, якій було дозволено короткочасний виїзд із місця обмеження волі (бездіяльність). Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, може вчинятися шляхом невиконання вироку, рішення, ухвали чи постанови суду (бездіяльність), а може полягати у перешкоджанні їх виконанню (дія).

У переважній більшості випадків суб’єкти злочинів проти правосуддя – спеціальні. До них належать, перш за все, професійні судді та народні засідателі або присяжні під час виконання ними своїх обов’язків щодо здійснення правосуддя (наприклад, за ст. 375 КК України), а також службові особи органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, установ виконання судових рішень (наприклад, статті 371-373, 382 КК України). Спеціальними суб’єктами можуть виступати й інші учасники судочинства, наприклад, свідки, потерпілі, експерти, перекладачі, оцінювачі майна, засуджені тощо (зокрема, статті 384, 385, 390, 392 КК України).

Злочини проти правосуддя, суб’єктами яких є відповідні службові особи, належать до так званих спеціальних видів службових злочинів, об’єктом яких передусім є нормальна діяльність відповідних органів чи установ щодо здійснення правосуддя. Тому кваліфікація таких злочинів ще й за статтями КК України, які передбачають відповідальність за загальні види

службових злочинів (статті 364, 365, 366, 367 КК України), можлива, як правило, лише за наявності так званої реальної сукупності загального і спеціального виду службового злочину. Деякі зі злочинів проти правосуддя можуть бути вчинені як спеціальними, так і загальними суб’єктами. Наприклад, злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, коли він полягає в умисному невиконанні вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, може бути вчинений лише спеціальним суб’єктом, тобто не будь-якою, а лише такою особою, на яку зазначеним судовим

актом покладений обов’язок його виконання і яка має реальну можливість це зробити. Проте якщо цей злочин виражається в умисному перешкоджанні виконанню судового акта, то в цьому

випадку він може бути вчинений як зазначеним спеціальним суб’єктом, так і будь-якою особою, що досягла 16-річного віку, тобто загальним суб’єктом. Залежно від способу (форми) його

вчинення як спеціальним, так і загальним може бути і суб’єкт злочину, передбаченого, зокрема, ст. 3761 КК України.

Окремі зі злочинів проти правосуддя можуть вчинятися і загальними суб’єктами. Наприклад, суб’єктами злочинів, передбачених статтями 377-379, 383, 386, 396, 398-400 КК України, можуть бути будь-які особи, що досягли певного віку кримінальної відповідальності.

Із суб’єктивної сторони злочини проти правосуддя переважно є умисними, причому деякі з них (наприклад, такі злочини з формальним складом, як передбачені частинами 1 та 2 ст. 371, ст. 372, ч. 1 ст. 375 КК України та ін.) можуть бути вчинені лише з прямим умислом. Окремі злочини проти правосуддя можуть бути вчинені як з прямим, так і з непрямим умислом. Наприклад, знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного за ч. 1 ст. 378 КК України вчиняється як з прямим, так і з непрямим умислом. Посягання на життя судді (ст. 379 КК України), якщо воно полягає в замаху на вбивство, може бути вчинено лише з прямим умислом, а у випадках, коли таке посягання виражається в закінченому вбивстві, умисел на позбавлення життя потерпілого може бути як прямий, так і непрямий.

Лише злочини, передбачені статтями 380 та 381 КК України, можуть бути вчинені з необережності або за наявності змішаної форми вини.

Здійснюючи судочинство по кримінальним справам з злочинів проти правосуддя суд керується:

o      Конституцією України;

o      Кримінальним кодексом України;

o      Кримінальним процесуальним кодексом України;

o      Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»;

o      Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»;

o      Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»;

o      Закон України «Про міліцію»;

o      Закон України «Про прокуратуру»;

o      Закон України «Про судоустрій та статус суддів»;

o      Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади»;

o      Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства»;

o      Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі»;

o      Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 вересня 2011 року № 8 «Про узагальнення судової практики про застосування судами кримінально-процесуального законодавства при призначенні судових експертиз і використання їх висновків у кримінальному судочинстві».

Розділ ХVІІІ Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за наступні злочини:

1.             Стаття 371. Завідомо незаконне затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою

2.             Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності

3.             Стаття 373. Примушування давати показання

4.             Стаття 374. Порушення права на захист

5.             Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

6.             Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів

7.             Стаття 376-1. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду

8.             Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного

9.             Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного

10.         Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя

11.         Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

12.         Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист

13.         Стаття 381-1. Невиконання слідчим вказівок прокурора

14.         Стаття 382. Невиконання судового рішення

15.         Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину

16.         Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

17.         Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків

18.         Стаття 386. Перешкоджання з*явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

19.         Стаття 387. Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування

20.         Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації

21.         Стаття 389. Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі

22.         Стаття 389-1. Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості

23.         Стаття 390. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі

24.         Стаття 391. Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань

25.         Стаття 392. Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань

26.         Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти

27.         Стаття 394. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу

28.         Стаття 395. Порушення правил адміністративного нагляду

29.         Стаття 396. Приховування злочину

30.         Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

31.         Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

32.         Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

33.         Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги

Комунарським районним судом м. Запоріжжя у 2014 році було розглянуто 10 кримінальних справ, з них 9 з постановлення вироку, відносно 9 осіб, про злочини передбачені ст.ст.383, 384, 389, 395 КК України. 

Із них:

1.             за ст.383-384 КК України 4 справа відносно 4 осіб: - 3 вироки за затвердженими угодами між прокуратурою та обвинуваченим, 2 з яких із застосуванням ст. 75 КК України та 1 - штраф; 1 ухвала про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків

2.             за ст. 384 КК України 5 справи відносно 5 осіб: - 4 вироки за затвердженими угодами між прокуратурою та обвинуваченим із застосуванням ст.75 КК України; 1 ухвала про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків

3.             за ст.389 КК України 1 справа відносно 1 особи: - вирок за затвердженою угодою між прокуратурою та обвинуваченим із застосуванням ст.75 КК України;

4.             за ст.395 КК України 1 справа відносно 1 особи: - вирок за затвердженою угодою між прокуратурою та обвинуваченим.

Порівняльна таблиця з розгляду кримінальних справ про злочини проти правосуддя у 2013 та 2014 роках

З вище перелічених категорій у 2014 році було оскаржено вироків

З вище перелічених категорій у 2014 році було оскаржено ухвал

Порівняльна таблиця якості вироків, ухвал по суддям

З вище наведених статистичних даних вбачається, що з 10 розглянутих справ за даною категорією 1 без змін, отже якість розгляду справ складає 100 %.

Щодо помилок, які виявлені апеляційною інстанцією:

-                помилок виявлено не було. Прокуратурою Комунарського району м. Запоріжжя оскаржувалась лише ухвала суду, щодо повернення обвинувального акту прокурора для усунення недоліків, однак вона апеляційним судом Запорізької області залишена без змін. 

ВИСНОВОК:

Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя при розгляді кримінальних справ з злочинів у сфері проти правосуддя дотримуються положень матеріального та процесуального права та виконують свою роботу якісно на 100%.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                                                     О.А. Фунжий