Аналіз злочинів проти власності за 2014 рік

  АНАЛІЗ

розгляду кримінальних справ з злочинів проти власності за 2014 рік

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суб’єктами права власності є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об’єднання тощо), держава. Їх рівність перед законом і забезпечення захисту їхніх прав державою закріплено у ст. 13 Конституції.

Право власності в Україні охороняється законом. Зокрема, у розд. VI Кримінального кодексу України встановлено, які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Родовим об’єктом злочинів, передбачених розд. VІ Особливої частини КК, є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном. Об’єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства або погрозою його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), є також життя, здоров’я, психічна або фізична недоторканність людини.

Предметом злочинів проти власності є, як правило, майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності. Предметом таких злочинів також можуть бути гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості, та документи, які засвідчують право певної особи на майно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» надав судам роз’яснення з питань застосування законодавства при розгляді справ цієї категорії.

Кримінальний кодекс України до злочинів проти власності відносить: Стаття 185. крадіжка, стаття 186 Грабіж, стаття 187. Розбій, стаття 188¹. викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання, стаття 189. Вимагання, стаття 190. Шахрайство,  стаття 191. привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем,  стаття 192. заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, стаття 193. незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї, стаття 194. умисне знищення або пошкодження майна, стаття 194¹. умисне пошкодження об'єктів електроенергетики, стаття 195. погроза знищення майна, стаття 196. необережне знищення або пошкодження майна, стаття 197. порушення обов'язків щодо охорони майна, стаття 197¹. самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво,  стаття 198. придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших груп злочинних дій. Так, проаналізувавши статистичні дані суду у 2013 – 2014  роках отриманні наступні показники.

У 2013 році розгляд кримінальних справ в яких вчинено злочини проти власності становлять 48 %

·         злочини проти життя та здоров’я особи – 64 (з них 43 з постановлення вироку);

·         злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина – 2 (з них 2 з постановлення вироку);

·         злочини проти власності – 222 (з них 195 з постановлення вироку);

·         злочини у сфері господарської діяльності – 3 ( з них 1 з постановлення вироку);

·         злочини проти довкілля – 3( з них 3 з постановлення вироку);

·         злочини проти громадської безпеки – 11 (з них 11 з постановленням вироку);

·         злочини проти безпеки  руху та експлуатації транспорту – 17 (з них 9 з постановлення вироку);

·         злочини проти громадського порядку та моральності – 26( з них 20 з постановлення вироку);

·         злочини у сфері обігу наркотичних засобі, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення – 42 (з них 31 з постановлення вироку);

·         злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – 23 (з них 18 з постановлення вироку);

·         злочини у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг – 13 (з них 10 з постановлення вироку);

·         злочини проти правосуддя – 34 (з них 32 з постановлення вироку).

У У 2014 році розгляд кримінальних справ в яких вчинено злочини проти власності становлять 53 %

·         злочини проти життя та здоров’я особи – 80 (з них 43 з постановлення вироку);

·         злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи – 2 (з них 1 з постановлення вироку);

·         злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина – 4 (з них 3 з постановлення вироку);

·         злочини проти власності – 321 (з них 260 з постановлення вироку);

·         злочини у сфері господарської діяльності – 8 ( з них 5 з постановлення вироку);

·         злочини проти довкілля – 1;

·         злочини проти громадської безпеки – 13 (з них 13 з постановленням вироку);

·         злочини проти безпеки  руху та експлуатації транспорту – 33 (з них 26 з постановлення вироку);

·         злочини проти громадського порядку та моральності – 30 ( з них 21 з постановлення вироку);

·         злочини у сфері обігу наркотичних засобі, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення – 57 (з них 46 з постановлення вироку);

·         злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – 25 (з них 16 з постановлення вироку);

·         злочини у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг – 22 (з них 6 з постановлення вироку);

Порівняльна таблиця з розгляду кримінальних справ про злочини проти власності у 2013 та 2014 роках

З вище перелічених категорій у 2014 році було оскаржено вироків

З вище перелічених категорій у 2014 році було оскаржено ухвал

Порівняльна таблиця якості вироків, ухвал по суддям

З вище наведених статистичних даних вбачається, що майже 90 % оскаржуваних вироків і ухвал залишені без змін.

Однак по деяким справам вироки та ухвали були змінені чи скасовані у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обов’язковість виконання положень ч. 3 ст. 349 КПК України при розгляді кримінальних справ та участь потерпілого у кримінальному провадженні.

1) По кримінальній справі відносно Клейна І.В. обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України колегія Апеляційного суду Запорізької області зазначила, що підставою скасування вироку суду є те, що суд не з’ясував чи правильно розуміють учасники провадження, в тому числі обвинувачений, зміст положень ч. 3 ст. 349 КПК України (скорочений порядок), чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також не роз’яснив їм, що у даному випадку вони будуть позбавленні права  оскаржити вище вказані обставини в апеляційному порядку. Також апеляційний суд звернув увагу, що на необхідності присутності потерпілого, при застосуванні ч. 3 ст. 349 КПК України пославшись на положення п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України де вказано, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Процесуальне дотримання положень КПК України при вирішенні питань поставлених на розгляд суду у кримінальному провадженні.

1) По кримінальній справі відносно Пічковського А.Є. обвинуваченого за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України,  Голубія Д.А. обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України, колегія Апеляційного суду Запорізької області зазначила, що вирок суду скасовано з наступних підстав: згідно до п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою. Так з матеріалів провадження виявлено, що 12.05.2014 року обвинувачений Голубій Д.А. звернувся до суду із заявою про відвід колегії суддів з мотивів її упередженості щодо нього. Однак суд першої інстанції, згідно до журналу судового засідання, подану заяву відповідно до приписів ст. 81 КПК України не розглянув, доводів з цього приводу від обвинуваченого не вислухав, не встановив мотивів щодо упередженості, ніякого процесуального рішення по заявленому відводу не прийняв, а тому колегія судді позбавлена можливості встановити очевидність сумнівів у неупередженості суддів, та визнання обґрунтованості вказаної заяви.

Суворість вироку та дотримання процесуальних положень КПК України.

1) По кримінальній справі відносно Ананьєва Р.О. обвинуваченого за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 187 КК України, Скрипки С.О. обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК України, колегія Апеляційного суду Запорізької області змінила вирок суду врахувавши відшкодування на час перегляду вироку потерпілій матеріальної шкоди зменшила обвинуваченому Скрипці С.О. основне покарання до 7 років (8 років призначено) позбавлення волі та додаткове (призначено повна конфіскація) конфіскувавши ½ частини належного йому майна. Разом з тим колегією суддів апеляційної інстанції відмічено повне дотримання порядку розгляду кримінального провадження передбаченого КПК України.

2) По кримінальній справі відносно Димченко А.С. обвинуваченого за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, колегія Апеляційного суду Запорізької області змінила вирок суду врахувавши повне визнання вини, розкаяння у скоєному, позитивну характеристику за місцем мешкання, те що хворіє тяжкими захворюваннями - тубиркульозом легенів та хронічним гепатитом «С» зменшивла обвинуваченому основне покарання до 7 років (9 років призначено) позбавлення волі та додаткове конфіскувавши ½ частини належного йому майна (суд першої інстанції при визначені міри покарання врахував, аналогічні обставини).

3) По кримінальній справі відносно Лагуткіна Д.Ю. обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України,  колегія Апеляційного суду Запорізької області змінила вирок суду виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на обставини що обтяжують покарання – рецидив злочинів (причини в ухвалі апеляційної інстанції не вказані).

Скасовані ухвали про повернення обвинувальних актів:

1) По кримінальній справі відносно Литвинова О.М. обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України, колегія Апеляційного суду Запорізької області скасувала ухвалу суду з таких підстав: суд повернув обвинувальний акт прокурору посилаючись, що в ньому не зазначено фактичне місце проживання Литвинова О.М., що не уможливлює суд сповістити останнього про день та час розгляду справи у суді. Однак судом не враховано, що обвинуваченому обрано запобіжний захід по іншому кримінальному провадженню у виді тримання під вартою про, що суд був повідомлений прокурором, крім того під час направлення обвинувального акту вище вказані обставини не існували.

2) По кримінальній справі відносно Качули О.В. обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України, колегія Апеляційного суду Запорізької області скасувала ухвалу суду з таких підстав: при виділенні матеріалів кримінального провадження обвинувальний акт повинен містити лише анкетні дані обвинуваченого відносно якого провадження виділено. Крім того ст. 109 КПК України не передбачає необхідність зазначення прізвища та посади особи, яка проводила процесуальну дію. Також вказано, що в реєстрі міститься вказівки щодо відкриття сторонам матеріалів досудового розслідування.

З аналізу вироків які були залишені без змін вбачається тенденція, про залишення вироку апеляційною інстанцією без змін при призначені мінімальної міри будь-якого виду покарання  передбаченою санкцією статей Кримінального кодексу України та максимально детальне відображення мотивування призначення будь-якого виду та міри покарання (ступінь тяжкості, суспільну небезпечність, здоров’я обвинуваченого, судимість, вчинення кримінального правопорушення в період відбування покарання, вчинення кримінального правопорушення через короткий термін після відбування покарання за інший злочин, місце проживання, працевлаштування, наявність дітей, сімейний стан і.т.і.).

З аналізу ухвал винесених при поверненні обвинувальних актів прокурору, які були залишені без змін  вбачається тенденція, про залишення ухвали апеляційною інстанцією без змін у разі порушення ст. 291 КПК України. Найбільш зустрічається порушення п. 5. ч. 2 ст. 291 КПК України коли обвинувальний акт не містить належного формулювання обвинувачення, (зазначено перелік майна, яке було викрадене та його загальна суму вартості, без конкретизації вартості кожної речі, не конкретизовано дату скоєння та час наприклад  (у вечірній час доби, у серпні, вранці, і.т.і ). Дещо менше увага звертається на невідповідність реєстру, який додається до обвинувального акту.

ВИСНОВОК: 

1. Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя при розгляді кримінальних справ з злочинів проти власності дотримуються положень матеріального та процесуального права.

2. Порушення виявленні Апеляційним  судом Запорізької області при перегляді вироків та ухвал по даній категорії справ є поодинокими та не містять системного характеру.

3. З метою подальшого недопущення виявлених  Апеляційним  судом Запорізької області недоліків у вироках та ухвалах є необхідність обговорення їх на оперативній нараді.

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя