Аналіз
розгляду слідчими суддями клопотань органів досудового розслідування про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК України) та скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування (ст. 303 КПК України)
Комунарським районним судом м. Запоріжжя проведено аналіз практики розгляду клопотань органів досудового розслідування про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК України) та скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування (ст. 303 КПК України).
В період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло 679 клопотань органів досудового розслідування про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК України), з них 579 задоволено, 90 – залишені без задоволення, 10 повернуто органу досудового розслідування.
За 2013 рік до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло 73 скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування (ст. 303 КПК України), з них 33 скарги слідчими суддями задоволено, 36 залишені без задоволення, 4 скарги, що надійшли в 2013 році, не розглянуто, перереєстровано на 2014 рік.
Аналіз частково задоволених клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів свідчить, що слідчі судді приймали такі рішення через:
- не доведення слідчим під час розгляду клопотання наявності достатніх підстав надання доступу до роздруківок вхідних та вихідних дзвінків з окремих номерів телефонів з можливістю їх вилучення, так як, на думку слідчого судді, зазначені телефони не мали відношення до кримінального провадження;
- не доведення слідчим під час розгляду клопотання наявності достатніх підстав для вилучення документів, до яких слідчий суддя надав право тимчасового доступу;
- одне клопотання слідчого стосувалось зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, що відноситься до компетенції слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області.
Слідчими суддями в 2013 році відмовлялося в задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів через наступні причини:
- відсутність достатніх підстав вважати, що речі та документи мають суттєве значення у кримінальному провадженні, можливість їх використання як доказів та неможливість іншими способами довести ті обставини, які передбачається довести за допомогою речей та документів, до яких просять надати тимчасовий доступ;
- слідчим не доведено факту, що вказані у клопотанні речі та документи знаходяться у особи, у якої слідчий просить надати тимчасовий доступ та слідчим не обґрунтована неможливість іншими способами довести обставини, які передбачаються довести за допомогою вказаних у клопотанні речей та документів;
- відсутність повідомлення про підозру особі, у якої слідчий просить надати доступ з можливим вилученням речей;
- не доведення слідчим під час розгляду клопотання наявності достатніх підстав надання доступу до роздруківок вхідних та вихідних дзвінків телефону особи, яка не має відношення до кримінального провадження;
- відсутність у клопотанні зазначення слідчим конкретної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей та документів;
Також, поряд із зазначеними причинами слідчі судді у своїх ухвалах вказували на те, що слідчі вже зверталися з аналогічними клопотаннями до інших слідчих суддів, які їм відмовляли, або лише частково задовольняли клопотання.
Іноді слідчі просять надати тимчасовий доступ до речей і документів, без врахування часу скоєння злочину. У окремих випадках слідчі у своїх поданнях посилаються на матеріали, які не відносяться до кримінального провадження, по якому звернулися до суду із клопотанням.
Поверталися клопотання слідчих через письмові заяви останніх про помилковість направлення зазначених клопотань.
Аналіз якості клопотань свідчить, що не завжди слідчі надають до суду клопотання, що відповідають вимогам ст. 160 КПК України.
Так, у клопотаннях слідчих іноді не зазначається короткий виклад обставин злочину (лише факти розгляду судами цивільних позовів), не вказана правова кваліфікація злочину; не наведено обґрунтування необхідності вилучення речей і документів. В деяких клопотаннях мається запис про погодження з прокурором, але підпис прокурора не завірений печаткою, у зв’язку з чим неможливо перевірити його відповідність.
Крім того, в окремих випадках у клопотанні слідчі невірно зазначають назви підприємств, у яких просять надати тимчасовий доступ до речей та документів.
Також, непоодинокими є випадки, коли слідчі просять надати тимчасовий доступ до документів співробітникам СКР Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, однак відповідно до ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів надається стороні кримінального провадження, до яких працівник карного розшуку не відноситься.
Поверталися клопотання про арешт майна слідчими суддями через не зазначення слідчими у клопотанні підстав, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
До суду надійшло одне клопотання підозрюваного про скасування арешту на майно, у задоволенні якого ухвалою слідчого судді було відмовлено. Слідчим суддею було встановлено, що підозрювана знаходилася у залі судового засідання під час розгляду питання про накладення арешту на грошові кошти, вилучені під час обшуку кабінету підозрюваної. Ухвала про накладення арешту не скасована та підозрювана не довела, що вилучені грошові кошти є грошовими коштами, отримані у борг від іншої особи та судді не надано жодного документу, який би підтверджував право власності на вилучені грошові кошти.
Причинами відмови у задоволенні клопотань про застосування тримання під вартою стали:
- відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та недоведеність прокурором, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України;
- доведені прокурором ризики є настільки незначні, що застосування запобіжного заходу тримання під вартою є недоцільним;
- відсутність у судовому засіданні підозрюваного;
- вже обирався запобіжний захід по даному кримінальному провадженню.
Аналіз причин незадоволення клопотання про застосування особистого зобов’язання свідчить, що підставою для прийняття такого рішення стала недоведеність прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Крім того, слідчими суддями також відмовлялося у застосуванні домашнього арешту до підозрюваних, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м’яких запобіжних засобів не наводилися, а зазначені у клопотанні ризики, хоча і існували, але мали незначний ступінь небезпеки та не можуть слугувати підставою для обрання до підозрюваного домашнього арешту.
За 2013 рік до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло 73 скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування (ст. 303 КПК України), з них 33 скарги слідчими суддями задоволено, 36 залишені без задоволення, 4 скарги, що надійшли в 2013 році, не розглянуто, перереєстровано на 2014 рік.
У 2013 році слідчі судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя відмовляли у відкритті провадження по скаргам на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, з наступних причин:
- скарги подавалися на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягають оскарженню;
- скарги подавалися на бездіяльність осіб, можливість оскарження дій яких не передбачена діючим КПК України, зокрема бездіяльність начальника районного відділу ГУМВС.
Причинами повернення скарг заявнику було те, що скарги подавалися після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст. 304 КПК України, а особи, які їх подавали не порушували питання про поновлення строку та не надавали докази про дату отримання постанови.
Причинами відмови в задоволенні скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування в 2013 році стали:
- відповідність дій слідчого вимогам законодавства;
- оскарження постанов слідчого, які вже були скасовані прокурором;
- заявник просив слідчого суддю зобов’язати слідчого провести певні слідчі дії по кримінальному провадженню, оскарження яких не передбачено під час досудового слідства;
- подання скарги після закінчення досудового розслідування.
Крім того, виносилися ухвали про залишення скарг без розгляду в зв»язку з наданням відповідного клопотання від заявника.
Під час розгляду слідчими суддями Комунарського районного суду м.Запоріжжя клопотань органів досудового розслідування про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК України) та скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування (ст. 303 КПК України) строки їх розгляду не порушувались.
Голова Комунарського районного
суду м. Запоріжжя Герасименко С.Г.
_03_03.png)
