Аналіз кримінальних справ про злочини проти життя та здоров'я особи за 2013 рік

 АНАЛІЗ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

про злочини проти життя та здоров'я особи за 2013 рік.

Відповідно до    статей    3   і   27   Конституції   України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Суди України в цілому додержуються вимог законодавства, яке регулює відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи. Разом з тим є випадки, коли під час судового розгляду справ цієї категорії допускаються порушення як матеріального, так і процесуального закону.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при розгляді справ про злочини проти життя та здоров'я  особи, згідно з планом роботи Комунарського районного суду м.Запоріжжя було проведено узагальнення судової практики по розгляду кримінальних справ про злочини проти життя та здоров»я особи, передбачені  ст. 115 - ст. 145  Кримінального Кодексу України (далі КК України).

Метою узагальнення є вивчення та аналіз судової практики по кримінальних справах даної категорії, виявлення випадків порушення норм права та встановлення їх причин, визначення кола проблем, які виникають при розгляді справ.

У зв’язку з цим було вивчено кримінальні справи про злочини, передбачені ст.ст. 115-145 КК України, які розглянуті в 2013 році.

Злочини, які посягають на життя і здоров'я особи, визнаються одними з найнебезпечні-ших. Відповідальність за них передбачена розділом II Особливої частини КК, який називається «Злочини проти життя та здоров'я особи». Цим розділом охоплюється три види злочинних пося­гань: 1) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.

Злочини проти життя особи поділяються на вбивства (стат­ті 115-119) та доведення до самогубства (ст. 120).

У свою чергу, вбивства поділяються на: а) просте умисне вбив­ство (ч. 1 ст. 115), б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (кваліфіковані види вбивства) (ч. 2 ст. 115), в) умисне вбивство при пом'якшуючих обставинах (привілейовані види вбивства) вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117), при перевищенні меж не­обхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118), г) вбивство через необережність (ст. 119).

Злочини проти здоров'я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження;

2) завдання фізичних або моральних страждань; 3) зараження соці­альними хворобами.

Тілесні ушкодження поділяються на: умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), умисне середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 122), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123), умисне заподі­яння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необ­хідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 128).

До злочинів, які полягають у завданні фізичних або моральних страждань, належать: побої і мордування (ст. 126), катування (ст. 127), погроза вбивством (ст. 129).

Зараження соціальними хворобами охоплює: зараження віру­сом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хво­роби (ст. 130), зараження венеричною хворобою (ст. 133).

Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи, поділяються на такі: злочини в медичній сфері діяльності та інші злочини.

До злочинів у медичній сфері діяльності, що ставлять у небез­пеку життя та здоров'я особи належать: неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131), розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132), незаконна ліку­вальна діяльність (ст. 138), ненадання допомоги хворому медич­ним працівником (ст. 139), неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140), порушення прав пацієнта (ст. 141), незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143), насильницьке донорство (ст. 144), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145).

Іншими злочинами, що ставлять у небезпеку життя та здо­ров'я особи, є: незаконне проведення аборту (ст. 134), залишення в небезпеці (ст. 135), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136), неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137).

Усі зазначені злочини посягають на життя чи здоров'я особи або ставлять ці найважливіші соціальні цінності в небезпеку. На­звані цінності і є родовим об'єктом цих злочинів.

Слід зазначити, що в інших розділах Особливої частини КК також є багато статей, які передбачають відповідальність за злочини, пов'язані із заподіянням шкоди життю та здоров'ю особи. Але у таких випадках шкода вказаним об'єктам заподіюється у зв'язку з посяганням на інші суспільні відносини, які становлять основний об'єкт посягання, а життя та здоров'я особи виступають як додат­кові об'єкти, без яких посягання на основний об'єкт неможливе. Наприклад, розбій (ст. 187) має основним безпосереднім об'єктом власність, а додатковим об'єктом - життя та здоров'я потерпілої особи. При цьому додатковий характер об'єктів аж ніяк не знижує їх цінності і важливості кримінально-правової охорони.

Злочини проти життя

Вбивством визнається умисне або необережне протиправне заподіяння смерті (позбавлення життя) іншій людині. Протиправність заподіяння смерті відрізняє вбивство від випадків правомірного позбавлення життя людини (в процесі необ­хідної оборони, під час бою з противником тощо) або в результаті невинного заподіяння смерті - випадку (казусу).

Вказівка на заподіяння смерті іншій особі означає, що самогуб­ство (замах на самогубство) не є злочином. Водночас доведення іншої особи до самогубства є злочином проти життя (ст. 120).

Вбивство є найтяжчим злочином, адже саме життя людини становить найвищу соціальну цінність. Життя є найважливішим благом, яке, у разі смерті людини, не може бути відновлено.

Конституція України закріплює положення: «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавле­ний життя. Обов'язок держави - захищати життя людини» (ст. 27).

Безпосереднім об'єктом кожного із злочинів проти життя осо­би є життя людини. Кримінально-правовій охороні підлягає життя будь-якої людини, незалежно від її соціальних, демографічних і медичних показників. За кримінальним правом України, вбивст­вом буде й позбавлення життя потерпілої особи на її прохання.

Моментом початку життя вважається початок фізіологічних пологів.

Кінцем життя людини вважається її біологічна (незворотна) смерть. Вона пов'язана з початком незворотного розпаду клітин вищої нервової системи, тобто з припиненням функціонування го­ловного мозку. Від біологічної смерті треба відрізняти клінічну смерть, пов'язану із зупинкою роботи серця, після якої життєздат­ність людини зберігається ще протягом 5-8 хвилин і її можна, за певних обставин, шляхом надання медичної допомоги повернути до життя.

Посягання на життя людини з самого початку пологів і до на­стання біологічної смерті має розглядатися як вбивство (замах на вбивство). Ці «граничні межі» набувають у даний час особливого значення у зв'язку з поширенням використання людських органів або тканин для трансплантації.

Знищення плода до початку фізіологічних пологів за певних умов може розглядатися як незаконне проведення аборту (ст. 134).

З об'єктивної сторони всі злочини проти життя є злочини з матеріальними складами, оскільки вважаються закінченими з мо­менту настання суспільне небезпечного наслідку - смерті людини, а при доведенні до самогубства (ст. 120) - наслідку у виді само­губства або замаху на нього. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину є наявність причинового зв'язку між діянням і наслідком.

Вбивство може бути вчинено як шляхом дії (що буває в пере­важній більшості випадків), так і шляхом бездіяльності, коли осо­ба повинна та може запобігти смерті, але не робить цього (лікар, маючи намір позбавити життя хворого, не лікує його; мати з цією ж метою не годує немовля тощо).

Суб'єктом злочинів проти життя є осудна фізична особа, яка досягла 14-ти (статті 115-117) або 16-ти років (статті 118-120).

Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характери­зуватися: умисною виною (статті 115-118); необережною виною (ст. 119); умисною чи необережною виною (ст. 120).

Мотив і мета, а також емоційний стан винного у ряді випадків є обов'язковими ознаками складу вбивства: вони роблять його кваліфікованим (пункти 6, 7, 8, 9, 11 ч. 2 ст. 115) або навпаки привілейованим (ст. 116).

Склад умисного вбивства може бути простим (ч. 1 ст. 115), кваліфікованим (ч. 2 ст. 115) та привілейованим (статті 116-118).

На початок 2013 року в Комунарському районному суді м.Запоріжжя перебувало 14 нерозглянутих справ по злочинам проти життя та здоров»я особи.

В 2013 році надійшло 41 кримінальна справа зазначеної категорії.

Усього протягом 2013 року розглянуто 55 кримінальних справ, передбачених ст.. 115 – ст.. 145 КК України, з них – з постановленням вироку – 34, з постановленням вирок з затвердженням угоди – 5, 1 справу повернуто на додаткове розслідування, кримінальне провадження закрито у 15 справах.

На початок 2014 року відсутній залишок зазначених справ.

Злочини, передбачені ст.. 115 КК України 

-        розглянуто 9 справ: з постановленням вироку – 8, надіслано на додаткове розслідування – 1.

Злочини, передбачені ст.. 121 КК України 

-           розглянуто 9 справ, з постановленням вироку – 9.

Злочини, передбачені ст.. 128 КК України 

-           розглянуто 1 справу, з постановленням вироку – 1.

Злочини, передбачені ст.. 125 КК України 

-           розглянуто 32 справи, з постановленням вироку – 13, з постановленням вироку із затвердженням угоди – 4, закрито провадження – 15.

Злочини, передбачені ст.. 122 КК України 

-           розглянуто 3 справи, з постановленням вироку – 3.

Злочини, передбачені ст.. 119 КК України 

-           розглянуто 1 справу, з постановленням вироку із затвердженням угоди – 1.

В порівнянні з 2012 роком, в 2013 році розглянуто на 20 справ більше, але оскаржено на два вироки менше. Так, у 2012 році було розглянуто 35 справ по злочинам проти життя та здоров»я особи. З них розглянуто з постановленням вироку – 25, закрито провадженням – 7, повернуто на додаткове розслідування – 2, 1 надіслана за підсудністю. Залишок на 2013 рік склав 14 кримінальних справ зазначеної категорії, в порівнянні з залишком на 2012 рік  - 12 справ.

В 2013 році суддями Комунарського районного суду м.Запоріжжя розглянуті наступні кримінальні справи по злочинах проти життя та здоров»я особи:

Суддя Тучков С.С.:

-           розглянуто 15 справ зазначеної категорії, з них 1 вирок оскаржувався, залишений без змін.

Кримінальна справа №812/5602/12 за обвинуваченням Пальчика Д.Ю., у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.187 КК України, Бродянського В.В. у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст.187, ч.3 ст.15 п.6 ч.2 ст.115 КК України. Вироком від 18.06.2013 року підсудного Пальчика Д.Ю. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 187 КК України та призначено покарання в вигляді 9 років позбавлення волі з повною конфіскацією усього належного йому на прав власності майна, Бродянського В.В. визнано винним, призначено покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі з повною конфіскацією належного йому на праві власності майна. Ухвалою  Апеляційного суду Запорізької області від 06.11.2013 р. вирок залишено без змін.

Кримінальна справа № 812/7037/12 за обвинуваченням Зайченка Р.А. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, Жеребецької Т.О. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. Вироком від 12.06.2013 року підсудних визнано винними та призначено покарання Зайченку Р.А. з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України  у вигляді 8 років позбавлення волі, Жеребецькій Т.О. на підставі ч.1 ст. 71 КК України – у вигляді 8 років позбавлення волі. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 812/6970/12 за обвинуваченням Вшивікова М.В. у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,2 ст.185, ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України. Вироком від 26.02.2013 року підсудного визнано винним та призначено покарання за ч.1,2 ст.185, ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України з застосуванням ч.1 ст.70, ч.1 ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України – в вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 333/753/13-к за обвинуваченням Ваганова О.А. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 122 КК України. Вироком від 01.04.2013 року підсудного визнано винним та призначено покарання за ч.1 ст.121 КК України з застосуванням ч.1 ст.. 70 КК України – в вигляді 2 років виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням 10% із суми заробітку щомісячно в дохід держави. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 333/1733/13-к за обвинуваченням Захарова О.Ю. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Вироком від 28.05.2013 року підсудного визнано винним та призначено покарання за ч.1 ст.121 КК України з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України – в вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки. Вирок не оскаржувався.

Суддя Михайлова А.В.:

-           розглянуто 12 справ зазначеної категорії, 1 вирок залишено без змін, 1 вирок змінено.

Кримінальна справа № 812/7121/12 за обвинуваченням Принь Ю.В., Лобач Д.А., Заболотньої М.А. у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.289; ч.1 ст.14, ч.4 ст.187; ч.3 ст.15, п.п.1, 5, 6, 8, 9, 12, 13 ч.2 ст.115; ч.2 ст.15, п.п.1, 5, 9, 12, 13 ч.2 ст.115; ч.1 ст.263 КК України. Ухвалою колегії суддів від 09.12.2012 року справу повернуто заступнику Генерального прокурора для проведення додаткового розслідування. Справа надіслана до Апеляційного суду Запорізької області для розгляду апеляційних скарг.

Кримінальна справа № 333/640/13-к за обвинуваченням Рибакова А.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. Вироком від 21.05.2013 року підсудного визнано винним та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Згідно з ч.4 ст. 71 та ст. 72 КК України призначено покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.08.2013 року вирок залишено без змін.

Кримінальна справа № 333/692/13-к за обвинуваченням Афанасьєвої В.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Вироком від 04.04.2013 року підсудну визнано винним та призначено покарання з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 333/1746/13-к за обвинуваченням Дехтерук В.М. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України. Вироком від 26.07.2013 року обвинуваченого визнано винним та призначено покарання з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України у вигляді двох років обмеження волі з випробувальним терміном на 2 роки. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07.10.2013 року апеляційну скаргу представника потерпілого задоволено частково, вирок Комунарського районного суду змінено, стягнуто з обвинуваченого Дехтерука В.М. на користь потерпілого Землякова І.В. 60000 гривень у відшкодування моральної шкоди, в решті позову про відшкодування моральної шкоди потерпілому Землякову І.В. відмовлено. Виключено з вироку посилання на ч.1 ст. 128 КК України і вважати, що Дехтерука В.М. цим вироком засуджено за ст. 128 КК України. Апеляційна інстанція зазначила, що суд неправильно розв»язав цивільний позов про відшкодування потерпілому моральної шкоди, та збільшила розмір відшкодування в два рази, з 30000 грн. до 60000 грн. Крім того, зазначила, що ст. 128 КК України складається з однієї частини і посилання на ч.1 ст. 128 КК України необхідно виключити з вироку.

Суддя Боровікова А.І.:

-           розглянуто 4 справи зазначеної категорії, вироки та постанови не оскаржувалися.

Кримінальна справа № 812/8248/12 за обвинуваченням Терехова Р.О. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Вироком від 26.02.2013 року підсудного визнано винним та призначено покарання із застосуванням ст..ст. 75, 76 у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Вирок не оскаржувався.

Суддя Наумова І.Й.:

-           розглянуто 6 справ зазначеної категорії, 2 вироки змінено.

Кримінальна справа № 333/4515/13-к за обвинуваченням Лебідь Д.С. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 191 КК України. Вироком від 18.12.2013 року обвинуваченого визнано винним та призначено покарання з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України у вигляді 13 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов»язані з розпорядженням матеріальними цінностями строком на 3 роки. Справа надіслана до Апеляційного суду Запорізької області для розгляду апеляційної скарги.

Кримінальна справа № 333/6229/13-к за обвинуваченням Шредер М.О. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. Вироком від 19.11.2013 року обвинуваченого визнано винним та призначено покарання із застосуванням ст..ст. 75, 76 у вигляді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 812/7852/12 за обвинуваченням Єпішкіна Є.К., Моісеєвої Н.М. у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України. Вироком від 18.03.2013 року підсудного визнано винним та призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного їм на праві особистої власності. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01.07.2013 року вирок змінено, виключено з вироку вказівка суду про застосування до засуджених додаткового покарання в вигляді конфіскації всього належного їм майна. Апеляційна інстанція зазначила, що застосовуючи до засуджених додаткове покарання в вигляді конфіскації майна, кожному окремо, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до санкції ч.2 ст. 115 КК України конфіскація майна застосовується тільки у випадку, передбаченому п.6 частини другої данної статті, тобто за вчинення злочину з корисливих мотивів, у скоєнні чого обвинувачення засудженим не висувалося та за це вони не засуджені зазначеним вироком.

Кримінальна справа № 812/11041/12 за обвинуваченням Зими О.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. Вироком від 09.01.2013 року підсудного визнано винним та призначено покарання з застосуванням ст. 71 КК України у вигляді 7 років 1 місяць позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21.03.2013 року вирок змінено, із мотивувальної частини вироку виключено вказівку суду про визнання в якості обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп»ягніння, в решті вирок залишено без змін. Відповідно до висновків суду апеляційної інстанції, як вбачається з обвинувального акту, матеріалів кримінального провадження, досудовим розслідуванням обставин, що обтяжують покарання, виявлено не було. Незважаючи на це, суд при призначенні покарання до обтяжуючих обставин відніс вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що є недопустимим.

Суддя Холод Р.С.:

-           розглянуто 4 справи зазначеної категорії. Вироки не оскаржувалися.

Суддя Дмітрієва М.М.:

-           розглянуто 5 справ зазначеної категорії, 1 вирок змінено, 1 вирок скасовано.

Кримінальна справа № 333/417/13-к за обвинуваченням Тиханкової Ю.О. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. Вироком від 25.10.2013 року підсудного визнано винним та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі з застосування ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13.01.2014 року вирок змінено: за ч.2 ст. 125 КК України призначено Тиханкової Ю.О. покарання у виді виправних робіт на строк 6 місяців з відрахуванням із суми заробітку засудженої в доход держави десяти відсотків і в силу ст. 75 КК України Тиханкову Ю.О. звільнити від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік. З мотивувальної частини вироку виключено вказівки суду про відхилення позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої Лисенко А.Л., оскільки в резолютивній частині вироку не зазначено рішення про цивільний позов і в цій частині матеріали за позовом Лисенко А. до Тихонкової Ю.О. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди направити на новий судовий розгляд. В решті вирок залишено без змін. Суд прийшов до висновку про необхідність призначення зазначеного покарання, оскільки Тиханкова Ю. має дитину віком до 14 років, а тому, призначення їй покарання у виді обмеження волі є неприпустимим.

Кримінальна справа № 812/01500/12 за обвинуваченням Лебідь Д.С. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 191 КК України. Вироком від 06.03.2013 року обвинуваченого визнано винним та призначено покарання з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України у вигляді 13 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов»язані з розпорядженням матеріальними цінностями, строком на 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29.05.2013 року вирок суду скасовано, справу направлено на новий розгляд. Вирок скасований внаслідок суттєвого порушення норм кримінально-процесуального законодавства, зокрема: в протоколах судових засідань не зазначалося, що суд проголошував про початок судового розгляду, оголошення прокурором обвинувального висновку, цивільних позовів, підсудному не було роз»яснено обвинувачення, не з»ясовувалася його позиція, не встановлювався порядок дослідження доказів, судовий процес не фіксувався технічним записом, хоча клопотання обвинуваченого про це було задоволено.

Кримінальна справа № 812/6056/12 за обвинуваченням Тихомирової Л.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України. Вироком від 22.04.2013 року судом перекваліфіковано дії підсудної, підсудну визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України в вигляді 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 812/10243/12 за обвинуваченням Волкова Є.І. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Вироком від 14.02.2014 року підсудного визнано винним та призначено покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком 1 рік. Вирок не оскаржувався.

Суддя Стоматов Е.Г.:

-           розглянуто 8 справ зазначеної категорії, 1 вирок оскаржувався, залишено без змін.

Кримінальна справа № 333/1726/13-к за обвинуваченням Галинського М.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Вироком від 08.04.2013 року обвинуваченого визнано винним та призначено покарання з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України в вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 333/8651/13-к за обвинуваченням Маляренко Л.А. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121. Вироком від 19.11.2013 року обвинувачену  визнано винною та призначено покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 812/5556/13-к за обвинуваченням Панькова Є.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Вироком від 07.10.2013 року обвинуваченого визнано винним та призначено покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік. Вирок не оскаржувався.

Кримінальна справа № 812/8759/12 за обвинуваченням Середа Р.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України. Вироком від 25.06.2013 року обвинуваченого визнано винним, призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09.09.2013 року вирок залишено без змін.

Кримінальна справа № 333/8084/13-к за обвинуваченням Дегтярьова М.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України. Вироком від 21.10.2013 року затверджено угоду про примирення з потерпілою, визнано винним обвинуваченого, призначено покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки.

Суддя Піх Ю.Р.:

-           розглянуто 1 справу зазначеної категорії, 1 вирок залишений без змін.

Кримінальна справа № 812/6206/12 за обвинуваченням Путренок Д.М. у вчиненні злочину, передбаченого  ч.4 ст. 187, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України. Справу розглянуто 27.06.2013 року, винесено вирок, яким особу визнано винним та призначено покарання з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України в вигляді 13 років позбавлення волі з повною конфіскацією належного йому на праві власності майна. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16.09.2013 року вирок залишено без змін.

Отже, протягом 2013 року у апеляційному порядку було:

1. оскаржено 8 вироків, винесених суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справам про злочини проти життя та здоров»я особи, з яких:

Ø  Без змін залишено 4 вироки;

Ø  Скасовано та направлено на новий розгляд 1 вирок;

Ø  Змінено 2 вироки;

Ø  1 справа перебуває на розгляді в апеляційній інстанції.

2. оскаржено 3 постанови, з яких:

Ø  Без змін залишено 2 постанови;

Ø  1 справа перебуває на розгляді в апеляційній інстанції.

              В порівнянні з 2012 роком, в 2013 році в апеляційному порядку було оскаржено на один  вирок та на одну постанову менше. Так, в 2012 році з 35 розглянутих справ оскаржено 9 вироків, що на один вирок менше, ніж в 2013 році, з яких – 5 вироків залишено без змін, змінено два  вироки, скасовано два. Що стосується постанов, то в 2012 році було оскаржено чотири постанови, з них 2 було залишено без змін, 2 скасовано та направлено на новий судовий розгляд.

    На протязі 2013 року єдиною причиною скасування вироку, на відміну від 2012 року, стало порушення норм кримінально-процесуального законодавства.

Зокрема, єдиний вирок по справам зазначеної категорії, був скасований в зв»язку з тим, що хід судового засідання не фіксувався технічними засобами фіксування судового процесу при наявності відповідного задоволеного судом клопотання підсудного (КПК 1960 р.), не відповідність протоколу судового засідання вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Отже, підводячи підсумок вищенаведеному, необхідно зазначити, що спостерігається тенденція до скорочення залишків нерозглянутих, а саме – на 2014 рік не перейшло жодної кримінальної справи зазначеної категорії, крім того, скорочується кількість змінених,  скасованих вироків та постанов.

З метою вдосконалення якості розгляду кримінальних справ щотижнево суддями Комунарського районного суду м.Запоріжжя на оперативній нараді обговорюються причини зміни, скасування вироків, постанов суду у кримінальних справах для застосування заходів по усуненню таких помилок у майбутньому, під час винесення вироків чи постанов у кримінальних справах, що покликано забезпечити підвищення рівня якості розгляду кримінальних справ.

Суддя Комунарського районного

суду м.Запоріжжя                                                                                                                                    Е.Г.Стоматов