Узагальнення судової практики з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів в 2006 році

 УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики Комунарського районного суду м.Запоріжжя

з питання кваліфікації повторності та сукупності злочинів

(статті 32, 33, 35 КК України)

в 2006 році

Комунарським районним судом м.Запоріжжя проведено узагальнення судової практики з питання кваліфікації повторності та сукупності злочинів і встановлено, що в 2006 році судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя здебільшого дотримувалися вимог статтей 32, 33, 35 КК України, вірно кваліфікували дії підсудних за ознаками повторності та сукупності, призначали покарання за сукупністю злочинів згідно з правилами складання покарань.

Відповідно до статті 32 КК України при вчиненні двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України, судді кваліфікували дії підсудних як повторні. При кваліфікації дій підсудних як повторних судді з`ясовували спрямованість їх умислу, у зв`язку з чим не було випадків кваліфікації за ознакою повторності в разі вчинення продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним злочинним наміром.

Дії підсудного при вчиненні ним двох або більше тотожних злочинів судді кваліфікували за частиною статті, в якій передбачена відповідальність за повторне вчинення даного злочину, якщо всі вчинені злочини були закінченими або всі були замахом на злочин і т.п. В разі, якщо один з тотожних злочинів був закінченим, а інший незакінченим, то судді кваліфікували дії підсудного за сукупністю цих злочинів.

Наприклад,

- 28.02.2006 року Красюк О.В., який вчинив чотири грабіжи, був засуджений за ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22.05.2006 року вирок був залишений без змін;

- 16.01.2006 року Халявко О.С., будучи судимим за ст.185 КК України, повторно вчинив ще дві крадіжки. Його дії було кваліфіковано судом за ч.2 ст.185 КК України, як крадіжка, вчинена повторно. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2006 року вирок залишений без змін;

- 22.02.2006 року Зайцеву І.І., яка, будучи судимою за ч.3 ст.185 КК України, знов вчинила крадіжку, було засуджено за ч.2 ст.185 КК України, тобто за крадіжку, вчинену повторно. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26.04.2006 року вирок залишений без змін;

- 10.05.2006 року Зайцеву І.І., яка, будучи неодноразово судимою за ст.185 КК України, знов вчинила крадіжку, а також привласнення і розтрату майна, було засуджено за ч.2 ст.185, ч.3 ст.191 КК України, тобто за крадіжку і за привласнення та розтрату майна, вчинені повторно. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31.07.2006 року вирок залишений без змін.

Але, наприклад, 12.04.2006 року Кочанов А.А. був засуджений за ч.1 ст.187 КК України та ч.2 ст.187 КК України. 03.07.2006 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області вирок був змінений, з нього була виключена вказівка про визнання Кочанова А.А. винним за ч.1 ст.187 КК України і призначення йому за цією статтею покарання, оскільки він засуджений за ч.2 ст.187 КК України, де кваліфікуючою ознакою є повторність і тому додаткової кваліфікації за ч.1 ст.187 КК України не потрібно.

Крім того, якщо повторність тотожних злочинів прямо передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, судді не враховували її при призначенні покарання як обставину, що обтяжує покарання.

Здебільшого судді з`ясовували сплив давності притягнення до кримінальної відповідальності, погашення чи зняття судимості, відсутність процесуальних перепон для притягнення до кримінальної відповідальності.

Але в 2006 році були випадки зміни вироків Комунарського районного суду м.Запоріжжя апеляційним судом Запорізької області шляхом виключення з вироку вказівки на судимості з огляду на те, що вони були погашені в силу статтей 88, 89, 108 КК України.

Наприклад,

- 23.05.2006 року Науменко О.Г. був засуджений за ч.2 ст.186 КК України. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26.07.2006 року з вироку була виключена вказівка про судимість Науменка О.Г. 18.01.2005 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.186 КК України, оскільки Науменко О.Г. був звільнений від покарання відповідно до п. «а» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року.

При розгляді кримінальних справ судді дотримувалися вимог статті 33 КК України, зокрема, кваліфікували окремо кожний із злочинів, що входять у сукупність, за відповідною статтею або частиною статті КК України, а також за наявності множинності злочинів відмежовували реальну сукупність від повторності, поняття сукупності та рецидиву злочину.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів судді дотримувалися вимог статті 70 КК України, зокрема, при сукупності злочинів судді, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначали остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів судді визначали в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає більш суворе покарання. Також судді призначали покарання за сукупністю злочинів, якщо після постановлення вироку в справі було встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховувалося покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком. Складання покарань за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків судді здійснювали відповідно до вимог статті 72 КК України.

Наприклад,

- 16.05.2006 року неповнолітній Соколов В.О., яким в 2005-2006 році було вчинено ряд крадіжок, в тому числі крадіжка, поєднана з проникненням у приміщення, кілька грабежів та розбій, був засуджений за ч.1 ст.185 КК України – до 1 року позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України – до 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України – до 4 років позбавлення волі, за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України – до 4 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст.70 КК України остаточно призначене покарання – 4 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31.07.2006 року вирок залишений без змін.

Наряду з правильним застосуванням суддями Комунарського районного суду м.Запоріжжя статті 70 КК України в 2006 році зустрічалися і деякі помилки при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Наприклад,

- по кримінальній справі за обвинуваченням Лободи О.В. за ч.3 ст.185, ч.3 ст.286 КК України. 09.02.2006 року Лобода О.В., який до ухвалення попереднього вироку вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у житло, а після попереднього вироку порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого загинуло кілька осіб, був засуджений за ч.3 ст.185 КК України, ч.3 ст.286 КК України. За ч.3 ст.185 КК України Лобода О.В. був засуджений до 3 років позбавлення волі і на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів йому призначене покарання – 5 років 3 місяці позбавлення волі. За ч.3 ст.286 КК України Лобода О.В. засуджений до 7 років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 2 роки, і на підставі ст.ст.70, 71 КК України за сукупністю злочинів і вироків йому призначене остаточне покарання – 7 років 3 місяці позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 2 роки. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.04.2006 року вирок уточнений, а саме з резолютивної частини виключена вказівка на застосування статті 70 КК України і вважається, що Лободі О.В. остаточне покарання у вигляді 7 років 3 місяців з позбавленням права управління транспортними засобами на 2 роки призначене за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.

- по кримінальній справі за обвинуваченням Бойко А.М. за ч.3 ст.185, ч.1 ст.121, ч.1 ст.263 КК України. Бойко А.М. до ухвалення попереднього вироку вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у приміщення, а після попереднього вироку вчинив ще ряд крадіжок, поєднаних з проникненням у приміщення, а також заподіяння тяжкого тілесного ушкодження та незаконне придбання і зберігання бойових припасів. 13.02.2006 року Бойко А.М. був засуджений за ч.3 ст.185 КК України (за крадіжку, вчинену до ухвалення попереднього вироку) до 3 років позбавлення волі, і на підставі ч.4 ст.70 КК України йому призначене покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України (за крадіжки, вчинені після ухвалення попереднього вироку) до 4 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України призначене покарання за сукупністю злочинів у вигляді 5 років позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України остаточно призначене покарання за сукупністю вироків у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03.05.2006 року вирок змінений, оскільки встановлено, що суд невірно застосував кримінальний закон, двічі призначивши покарання за ч.3 ст.185 КК України за злочини, про які стало відомо після винесення попереднього вироку, а мав в даному випадку спочатку призначити покарання за злочини, про які стало відомо після винесення попереднього вироку (тобто один раз призначити покарання за ч.3 ст.185 КК України), а потім на підставі ч.4 ст.70 КК України призначити остаточне покарання лише один раз за сукупністю всіх злочинів, відомих на момент постановлення останнього вироку. Тому апеляційним судом Запорізької області ухвалено вважати Бойко А.М. засудженим за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України призначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України остаточно призначене покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

Також слід зазначити, що судді кваліфікували дії підсудних за наявності закінченого і незакінченого злочинів як сукупність цих злочинів, а при конкуренції загальної і спеціальної норм застосовували спеціальну норму.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності судді обов`язково з`ясовували, чи вчинений злочин особою вперше, оскільки це є необхідною умовою звільнення від кримінальної відповідальності (зокрема, у зв`язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, зі зміною обстановки).

         В 2006 році в Комунарському районному суді м.Запоріжжя не було кримінальних справ, підсудні у яких були засуджені за злочини, вчинені за межами України, та знову вчинили злочини на території України.

Голова Комунарського районного

суду м.Запоріжжя                                                                                         С.Г.Герасименко