Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
АНАЛІЗ
якості розгляду кримінальних справ в 2011 році
Апеляційне оскарження - одна з форм оскарження вироків, ухвал і постанов місцевих судів, які ще не набули законої, сили. Конституцією України передбачено забезпечення апеляційного оскарження рішень суду як одну з основних засад судочинства (ст. 129).
Апеляційна скарга — єдиний законний привід для перевірки законності й обгрунтованості рішень місцевих судів судами апеляцыйної інстанції, якими, згідно зі ст. 356 КПК України, є Апеляції на судові рішення районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів розглядаються Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними судами областей, міст Києва і Севастополя.
Згідно зі ст. 347 Апеляція може бути подана: 1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами.
Апеляція також може бути подана: 1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;
Відповідно до ст. 348 КПК подати апеляцію мають право такі учасники кримінального процесу: 1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання; 3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього; 4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття справи; 6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування; 7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що стосується вирішення позову; 8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції; 9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 10) цивільний позивач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову; 11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; 12) інші особи у випадках, передбачених КПК України.
В апеляції зазначаються: 1) назва суду, якому адресується апеляція; 2) особа, яка подає апеляцію; 3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; 4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік документів, які додаються до апеляції.
У разі невиконання особою, яка подала апеляцію, цих вимог або неповідомлення судом першої інстанції про надходження апеляції учасникам суд. розгляду, інтересів яких стосується подана апеляція, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху і повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом 7 діб з моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає. Якщо у визначений постановою строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду (ст. 352).
За загальним правилом апеляція подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову, протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам суд. розгляду, інтересів яких стосується апеляція. У разі подання апеляції у зазначений, строк безпосередньо до суду апеляційної інстанції він надсилає її до суду першої інстанції для виконання вимог закону щодо змісту апеляції та повідомлення про неї осіб, інтересів яких вона стосується. Протягом строку, встановленого законом для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи (ст. 349 КПК).
Водночас закон передбачає певні особливості в поданні апеляції на деякі постанови судді, які виносяться за результатами розгляду подань слідчого і прокурора. Вони полягають, зокрема, в тому, що апеляція подається протягом 3 днів з дня винесення відповідної постанови судді й безпосередньо до апеляційного суду. Йдеться про: постанову судді про відмову в задоволенні скарги заінтересованої особи на постанову органу дізнання чи слідчого про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування; постанову судці про обрання або про відмову в обранні щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, яка може бути оскаржена підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи закон, представником, прокурором; постанову судді місцевого суду про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою або про відмову в його продовженні; постанову судді про відмову в проведенні обшуку, яка може бути оскаржена прокурором; постанову судді про направлення або про відмову в направленні обвинуваченого на стаціонарну судово-медичну або судово-психіатричну експертизу, яка оскаржується прокурором, обвинуваченим, його захисником чи законним, представником). Подання апеляції не зупиняє виконання зазначених постанов судці. Апеляції розглядаються не пізніше як через 3 доби після їх надходження до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребуються апеляційного судом. У разі надходження апеляції суд першої інстанції повідомляє про це особам, які за законом мають право подати апеляцію та інтересів яких стосується апеляція, шляхом надсилання письмового повідомлення та поміщення оголошення на дошці оголошень суду. Ці особи протягом 5 діб від часу поміщення оголошення мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Під час вручення копії або ознайомлення з апеляцією їм роз'яснюється право протягом 5 діб від цього часу подати свої заперечення на апеляцію. Засудженому, якого тримають під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи. Одночасно йому роз'яснюється право протягом 5 діб від часу вручення цих документів подати свої заперечення на апеляцію. Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
КПК України, також, передбачає можливість доповнення, зміни і відкликання апеляції особою, яка її подала, а також подання заперечень на апеляцію іншого учасника судового розгляду аж до початку розгляду справи в апеляційному суді. При цьому забороняється вносити до апеляції зміни, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження. Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного, представника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, за згодою засудженого чи виправданого та їх законних, представників. Засуджений або виправданий мають право відкликати свою апеляцію, а також апеляцію свого захисника, за винятком випадків, коли участь захисника у справі є обов'язковою. Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим.
Згідно зі ст. 365 вирок, ухвала чи постанова суду перевіряються апеляційним судом у межах апеляції. Проте, якщо розгляд дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, стосовно яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення. За результатами розгляду апеляції апеляційний суд може залишити оскаржене судове рішення без змін, внести до нього зміни, скасувати його і закрити справу чи повернути справу на новий суд. розгляд або на додаткове розслідування, постановити свій вирок чи постанову, скасувавши вирок чи постанову місцевого суду (ст. 366).
Потягом 2011 року у апеляційному порядку було:
1. оскаржено 85 вироків винесених суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя, з яких:
Ø Без змін залишено 49 вироків відносно 56 осіб;
Ø Скасовано та направлено на новий розгляд 4 вироки відносно 5 осіб;
Ø Змінено 21 вироки відносно 24 осіб;
Ø Скасовано та направлено на проведення додаткового слідства 7 вироків відносно 7 осіб;
Ø Скасовано та постановлено новий вирок по 1 кримінальній справі відносно 1 особи;
Ø Винесено уточнений вирок відносно 1 особи.
2. оскаржено 5 постанов про направлення справи додаткове слідство, з яких:
Ø Без змін залишено 3 постанови відносно 3 осіб;
Ø Скасовано та направлено на новий судовий розгляд 2 постанови відносно 2 осіб.
3. оскаржено 11 скарг на постанову слідчого про порушення кримінальної справи, з яких:
Ø Без змін залишено 9 скарг;
Ø Скасовано та направлено на новий судовий розгляд 2 скарги.
4. оскаржено 2 скарги про відмову в порушенні кримінальної справи, з яких:
Ø Без змін залишено 2 скарги.
5. оскаржено 35 постанов про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту:
Ø Без змін залишено 31 постанову;
Ø Змінено 2 постанови;
Ø Скасовано і направлено на новий судовий розгляд 2 постанови.
6. оскаржено 4 постанови за поданням кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення, з яких:
Ø Без змін залишено 2 постанови;
Ø Змінено 1 постанову;
Ø Скасовано і направлено на новий судовий розгляд 1 постанову.
7. оскаржено 1 постанову за подання ЗОПЛ, яку залишено без змін.
Нижче наведені за суддями вироки та постанови, які були змінені, скасовані, уточнені, під час розгляду Апеляційним судом Запорізької області.
Суддя Боровікова А.І.
Вирок від 22.10.2011 року відносно Ситнікова О.В. за ст. 286 ч. 1 КК України. Змінено
збільшено розмір відшкодування моральної шкоди з 3500 грн. до 5000 грн., оскільки суд першої інстанції визначаючи розмір матеріальної шкоди, який був причинений потерпілому протиправними діями засудженого, не в повній мірі врахував характер і тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого, ступінь зміни умов і способу життя у зв’язку з причиненими тілесними ушкодженнями.
Вирок від 12.05.2011 року відносно Барботкіна М.В. за ч. 2 ст. 190 КК України. Змінено, оскільки при призначенні покарання Барботкіну М.В. суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі, але не в повній мірі врахував всі пом’якшуючі покарання обставини чистосердечне каяття у скоєному, на території України є особою раніше не осудною, має мати пенсійного віку, батька який страждає тяжким захворюванням. Колегія суддів вважає можливим знизити, при наявності зазначених обставин знизити покарання призначене судом першої інстанції за ст. 190 ч. 2 КК України – 3 роки позбавлення волі – до двох років позбавлення волі.
За обвинуваченням Мартинято В.А. за ч. 1 ст. 122 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим змінити вирок суду в частині призначеного покарання, вважаючи його невиправдано суворим, оскільки суд не врахував належним чином даних про особу засудженого а також конкретні обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи, суд, призначаючи покарання у вигляді обмеження свободи Мартинято В.А., врахував тяжкість скоєного, які відносно до категорії середньої тяжкості, данні про особу засудженого, який раніше не осудний, за місцем проживання характеризується позитивно, збиток відшкодував частково.
У якості обставин які обтяжують покарання, суд визнав скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, а також невідшкодування матеріальної шкоди.
При розгляді апеляції засуджений розкаявся у скоєнні злочину, надав довідку про те що він є студентом 3-го курсу інституту здоров’я спорту і туризму КПУ. Враховуючи вищевикладені обставини судова колегія апеляційного вважає можливим застосувати відносно засудженого положення ст. 75, 76 КК України. Також було виключено з мотивувальної частини вироку вказівку на невідшкодування матеріальної шкоди, як на обставину що обтяжує покарання, оскільки така обставина ст. 67 КК України не передбачена, і перелік обставин, зазначений у нормі цієї статті є вичерпним.
Вирок від 24.10.2011 року відносно Мозілової А.С. за ч. 2 ст. 317 КК. України. Згідно вимог ст. 365 КПК України вирок змінено. Виключено з мотивувальної частини вказівку на судимість: 21.06.2007 року, оскільки кримінальну справу припинено у зв’язку з амністією, і 06.09.2007 – оскільки дання судимість погашена згідно із законом.
Вирок суду від 23.02.2011 року відносно Панченко В.В. за ст. 190 ч. 4 КК України. Вирок скасовано – справу надіслано на додаткове розслідування. Оскільки по зазначеній кримінальній справі досудове слідство проведено односторонньо і не повно, суд першої інстанції на недоліки досудового слідства не звернув уваги, доводи підсудного належним чином не перевірив і не спростував, всім доказам по справі належної оцінки не надав. У ході додаткового розслідування необхідно повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, надати їм належну оцінку, і з дотриманням кримінально-процесуального законодавства вирішити питання про подальший рух справи.
Суддя Герасименко С.Г.
Скарга про відміну постанови про порушення кримінальної справи від 23.02.2011 року відносно Кравцова А.А. за ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 366 КК України. Постанову суду першої інстанції скасовано. Скаргу надіслано на новий розгляд. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вважає що висновки суду першої інстанції викладені у постанові про порушення кримінальної справи, не відповідають дослідженим у судовому засіданні матеріалам справи і є суперечливими. Так, суд, вийшовши за межі предмету дослідження по справі, привів аналіз доказового значення наявних в справі документів, при цьому допустив протиріччя, пославшись на відсутність документа, на який є вказівка в постанові слідчого. За сенсом викладеного, мається на увазі акт випуску в природу мисливських звірів (диких кабанів). Проте такий акт знаходиться на л.с. 81, про його вміст суд висловився в наступному абзаці. Не відноситься до предмету дослідження у справі, на що є також і вказівка суду на дії слідчого відносно позиції захисту підозрюваного. Колегія суддів вважає також, що зауваження суду про наявність у слідчого лише одній версії не є аргументом, що відноситься до питання про достатність приводів і підстав для порушення кримінальної справи. Вказані протиріччя істотно впливають на суть викладених висновків, вносять неясність до мотивації прийнятого судом рішення. Крім того, суд допустив неповноту дослідження аргументів скарги, оскільки не привів в постанові яких-небудь мотивів свого рішення відносно обґрунтованості порушення кримінальної справи по ознакам злочину, передбаченого ст. 366 КК України, не дивлячись на те, що значна частина матеріалів, наявних в справі, відносяться саме до складу цього злочину.
Суддя Дзярук М.П.
Вирок суду від 19.05.2010 року відносно Герасимова С.В. за ч. 2 ст. 185 КК України. Герасимову С.В. змінено покарання за ч.2 ст.185 КК України і призначено покарання вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі, оскільки колегія суддів Апеляційного осуду вважає, що призначене покарання Герасимову С.В. не відповідає вимогам ст. 65 УК України, оскільки суд першої інстанції при постанові вироку не повною мірою врахував особу засудженого, ступінь тяжкості скоєного ним злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, злочин скоєний Герасимовим С.В. відповідно до ст.12 УК України відноситься до категорії середньої тяжкості, скоїв злочин корисливого характеру, не працевлаштований, не має постійного заробітку. Крім того, Герасимов С.В. має залежність від наркотичних засобів, на що вказують дані про те, що він перебуває на обліку в наркологічному диспансері. Вказані обставини свідчать про те, що вони є причиною здійснення ним не лише злочинів пов'язаних з незаконним зворотом наркотичних засобів, за які він раніше був засуджений, але і злочинів що носять корисливий характер, з метою забезпечення засобів існування, а також у зв'язку з необхідністю придбання наркотичних засобів. При таких обставинах призначене Герасимову С.В. покарання за ст. 185 ч.2 УК України і із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України не відповідає мірі суспільної небезпеки скоєного ним злочину і є невиправдано м'яким.
Суддя Дмитрієва М.М.
Постанова суду від 25.04.2011 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно Євграфоова А.Є. Постанову скасовано, матеріал направлено на новий судовий розгляд. Колегія суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Запорізької області вважає, що при розгляді подання, суд першої інстанції не виконав вимог кримінально-процесуального закону і не врахував роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року № 4 "Про практику вживання судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства". Відповідно до ст. 148 КПК України, підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу можуть бути такі дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений може намагатися відхилиться від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність або ж в цілях виконання процесуальних рішень. Відповідно до ст. 148 КПК України, підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу можуть бути такі дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений може намагатися ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність або ж в цілях виконання процесуальних рішень.
Вирок суду від 15.08.2011 року відносно Пономарь М.М., Маркова В.В. за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України. Колегія суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Запорізької області вважає, що при призначенні покарання судом першої інстанції з врахуванням вимог ст. 65 КК України взято до уваги пом'якшувальні обставини, у тому числі ті, що вказані засудженими в апеляціях, враховані обставини скоєння злочинів, їх тяжкість, обтяжуючі обставини. Пономарь М.М. за ст. 185 ч.2 і ст. 309 ч.2 УК України призначено покарання в межах санкції статей закону. По сукупності вироків на підставі ст. 71 КК України Пономарь М.М. і Маркову В.В. остаточно призначено шляхом часткового приєднання покарань всього на один місяць більше, ніж покарання, що призначені за попередніми вироками. Підстав для подальшого пом'якшення покарання, застосування іншого, більш м’якого покарання, колегія суддів не вбачає. Разом із тим, у фабулі звинувачення вироку, судом допущена помилкова вказівка про те, що Пономарь М.М. крадіжку вчинив повторно. Вказана кваліфікуюча ознака ст. 185 ч. 2 УК України до нього не застосовується. У мотивувальній частині вироку при аналізі кваліфікації крадіжки ознака повторності судом не вказана. В зв'язку з цим в порядку ст. 365 УК України з фабули звинувачення викладеній у вироку відносно Пономаря М.М. по обставинам скоєння ним злочину за ст. 185 ч. 2 УК України, слід виключити вказівку про скоєння ним крадіжки повторно. Крім того, у ввідній частини вироку суд необґрунтовано вказав на наявність у Маркова В.В. судимості за вироком Коммунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.08. 2005 р. Вказана судимість згідно закону вважається погашеною і не повинна відображатися у ввідній частині вироку.
Суддя Наумова І.Й.
Вирок суду від 13.12.2010 року відносно Панченко О.В., Щербіни АА., Глущєвського А.В., Олійника Д.Ю., Анісімова О.Є. за ч. 3 ст. 191 КК України. Вирок змінено в частині призначеного покарання. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції в недостатній мірі врахував фактичні обставини справи та призначив Олійнику Д.Ю. і Анісімову О.Є. покарання такого ж виду і розміру, як організатору злочину Щербіні А.А. Враховуючи роль Олійника Д.Ю. та Анісімова О.Є. у вчиненні злочину при вказаних у вироку обставинах, наявні пом'якшуючі відповідальність обставини (щире каяття, сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики з місця проживання, утримання Олійником Д.Ю. малолітньої дитини, відшкодування шкоди) інші дані, що характеризують їх особи. За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне призначити їм більш м'яке покарання ніж передбачене законом, застосувавши ст. 69 КК України. Крім того, призначення засудженим Олійнику Д.Ю. та Анісімову О.Є. додаткового покарання у виді позбавлення права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади суперечить вимогам чинного кримінального законодавства (ст.55 КК України). Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7, від 24.10.2003, якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. Районний суд, Олійнику Д.Ю. та Анісімову О.Є., які не займали організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські посади, у порушення вимог ст. 55 КК застосував це додаткове покарання. Тому, в цій частині вирок підлягає скасуванню. За смислом ч. 1 ст.29 КК України матеріальний закон не вимагає кваліфікації дій винних у вчиненні злочинів з посиланням на цю норму закону. Тому, з вироку, підлягає виключенню вказівка суду про вчинення засудженими Панченко О.В. і Олійником Д. злочину, передбаченого ч. 3 ст.191 КК України ще й з посиланням на ч.2 ст. 27 КК України. виключити з вироку вказівку суду про кваліфікацію дій Панченка О.В. і Олійника Д.Ю. за ч. 3 ст.191 КК України з посиланням на ч.2 ст.27 КК України і вважати їх засудженими за ч.3 ст.191 КК України.
Вирок суду від 27.09.2011 року відносно Соломка Є.М. за ст. 309 ч. 1, ст. 389 ч. 2, КК України. Вирок змінено в частині призначеного покарання. Відповідно до довідки Запорізького обласного наркологічного диспансеру, Соломка Є.М. знаходився на стаціонарному лікуванні в нарковідділенні № 4 з 10 серпня по 02 вересня 2011 року. Згідно з положенням ч.4 ст.309 УК України особа, яка добровільно звернувся в лікувальний заклад і початок лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першої ст.309 УК України. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вважає, суд необґрунтовано залишив без уваги факт проходження Соломка Є.М. лікування від наркоманії і не звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст.309 ч.4 УК України. Тому аргументи апеляції засудженого в цій частині підлягають задоволенню, Соломка Є.М. – звільненню від кримінальної відповідальності, а виробництво у справі - припиненню. Колегія суддів вважає, що апеляція засудженого в частині пом'якшення покарання, призначеного за ст. 389 ч.2 КК України підлягає частковому задоволенню, у зв'язку із зменшенням об'єму пред'явленого обвинувачення. Колегія суддів вважає за доцільне пом'якшити Соломка Є.М. покарання, призначене по вказаній статті до двох місяців арешту, а остаточне покарання по сукупності вироків - до двох місяців 23 днів арешту. За ст.389 ч.2 УК колегія суддів прийняла рішення змінити вирок і пом'якшити призначене покарання до двох місяців арешту, відповідно до ст. 71, 72 КК України не відбуте покарання, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2010 р. у вигляді 188 годин громадських робіт перевести на 23 дні позбавлення волі, остаточне покарання за сукупністю вироків Соломка Є.М. визначити у вигляді арешту строком на два місяці 23 дні.
Вирок суду від 14.02.2011 року відносно Караваєва М.К., Нмерюк В.В., Скляр Е.В., за ч. 2, 3 ст. 185 КК України. Вирок суду скасовано справу направлено для проведення додаткового слідства, оскільки при досудовому слідстві і розгляді справи судом першої інстанції, повною мірою не виконані вимоги ст. 433 УПК України, оскільки судом не досліджені умови життя і виховання неповнолітніх, не встановлені і не досліджені обставини, що негативно впливають на виховання неповнолітніх, для чого необхідно було докладно допитати батьків і інших осіб. При розгляді справи судом першої інстанції, засуджений Караваєва М.К., пояснив, що гроші від викрадених матеріальних цінностей він витратив на лікування вітчима, який є інвалідом. Засуджений Немерюк В.В. пояснив, що гроші витратив на продукти харчування, оскільки проживає лише з матір'ю, в якої маленький заробіток, засуджений Ськляр Е.В., так само пояснив, що проживає з батьком, мати померла, гроші витратив на особисті потреби. При зазначених обставинах, суду першої інстанції необхідно було перевірити дані свідчення і обговорити питання, окрім вказаних у вироку пом'якшувальних покарання обставин, вирішити питання про можливе визнання як пом'якшувальну провину, обставину скоєння злочину, унаслідок збігу важких особистих, родинних і інших обставин, передбачених п.5 ст. 66 КК України. Колегія суддів відзначила, що захисниками засуджених, ставилося питання про призначення покарання засудженим із застосуванням ст. 69 УК України. Проте при постановленні вироку, суд залишив без уваги розгляд цього клопотання і не вказав, по яким причинам відмовлено у застосуванні даної норми кримінального закону. Також колегія суддів відзначає, що при проведенні досудового слідства і при розгляді справи в суді, по епізоду крадіжки листів металу від у потерпілого Чистікова, фактично не визначена вартість викраденого і його об'єм, при цьому суд не усунув дану неповноту і в цій частині постановив необґрунтований вирок.
Колегією суддів встановлено, що при розгляді справи в попередньому засіданні, порушені вимоги ст.ст.237, 240, 244 УПК України, оскільки питання, що підлягають розгляду на даній стадії кримінального процесу, вказані в кримінально-процесуальному законі не розглянуті, постанова за результатами попереднього судового засідання не постановлена письмово, а прийнята в усному порядку з вказівкою лише на дату і час призначення справи до розгляду.
На думку колегії суддів апеляційного суду, дана неповнота досудового слідства і неконкретність пред'явленого обвинувачення не можуть бути заповнені в суді, і на цій підставі справа підлягає направленню прокуророві для проведення додаткового розслідування.
Вирок суду від 04.05.2010 року відносно Гайдаржи З.М. за ст. 286 ч. 2 КК України скасовано. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області, вважає, що оскільки 28.07.2011 року набрав чинності Закон України «Про амністію», відповідно до ст. 1 Гайдаржи З.М. підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, як особа, яка скоїла не навмисний злочин за необережністю, керуючи автомобілем у тверезому стані, з місця скоєння злочину не скрився, окрім того має на утриманні троє неповнолітніх дітей. Згідно ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» - «Звільнити від кримінальної відповідальності в порядку, та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких ... розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили».
Вирок відносно Гайдаржі З.М. постановлений 4 травня 2011р., оскаржений в апеляційному порядку, набуває чинності з моменту проголошення ухвали Апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції підлягає відміні в повному об'ємі у зв'язку з вживанням Закону України «О амністії» від 28.07.11г. Вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суддя Піх Ю.Р.
Вирок від 21.06.2011 року відносно Галь В.П. за ч. 2 ст. 189 КК України. Вирок змінено в частині призначеного покарання. Оскільки, при розгляді справи, суд першої інстанції, при призначенні покарання засудженому Галь В.П. врахувавши ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, обставини, що обтяжають покарання, - скоєння злочину посадовою особою, яка займає службове положення, не взяв до уваги, що на утриманні у засудженого знаходиться двоє неповнолітніх дітей, сам він страждає на хронічне захворювання - бронхіальну астму, потерпілий на строгому покаранні не наполягав. Враховуючи, що судом ці обставини залишилися без уваги, колегія суддів Апеляційного суду визнала їх як обставини, що пом'якшують покарання і приходить до висновку неможливості виправлення засудженого без відбуття покарання і звільненні від відбування покарання з випробуванням. Окрім того, не дивлячись на те, що Галь В.П. засуджений за скоєння злочину передбаченого ст.189 ч.2 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є вимога передачі чужого майна посадовою особою з використання свого службового положення, суд, при призначенні покарання, до обтяжливих покарання обставин відніс скоєння злочину посадовою особою, яка займає службове положення, що суперечить вимогам ч.4 ст.67 КК України, яка передбачає те, що якщо яке-небудь з обставин, що обтяжують покарання, передбачено в статті Особливої частини чинного Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати його при призначенні покарання як обтяжливу обставину. Тому з мотивувальної частини вироку колегія суддів виключила посилання суду про визнання як обставину, яка обтяжує покарання, - скоєння злочину посадовою особою з використанням службового положення. До Галь В.П. засудженого за ст. 189 ч. 2 КК України – 3 роки позбавлення волі, застосовано 75,76 КК України – 3 роки іспитового строку.
Вирок суду від 02.02.2011 року відносно Порядіна Є.Ю. за ст. 121 ч. 2 КК України. Вирок скасовано. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області, вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції врахував що Порядін Є.О. раніше не осудний, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом з дитинства 3-ї групи, перебуває на обліку у лікаря пульманолога з діагнозом бронхіальна астма, страждає посттравматичною міліопатією (помірне порушення функцій нижніх кінцівок). Разом із тим суд першої інстанції достатньою мірою, врахував що Порядін Є.Ю., скоїв тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння, тому, на думку судової колегії, міра покарання, призначена йому судом із застосуванням ст.ст. 69, 75 УК України за ч. 2 ст. 121 КК України – 5 років позбавлення волі, і за ст. 75 КК України – 3 роки іспитового строку є надмірно м'якою, у зв'язку з цим вирок першої інстанції в частині призначеного покарання засудженому Порядіну Є.Ю. підлягає скасуванню, з призначенням йому покарання у вигляді реального позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ст. 121 ч. 2 КК України – 7 років позбавлення волі.
Вирок від 23.02.2011 року відносно Литвин С.Л. за ч. 2 ст. 307 КК України. Вирок скасовано. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області, вважає, що вирішення місцевого суду про застосування до Літвіна С.Л. ст. 75 УК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи його суд, не привів у вироку переконливих аргументів про можливість звільнення засудженого Літвіна С.Л. від відбуття покарання з випробуванням, а лише перерахував дані обставини, послаючись при цьому на дані про його особу. Визнаючи, що Літвін С.Л. раніше не судимий, місцевий суд не врахував того, що останній в період 2003-2007 р.р. був вже чотири рази судимим за скоєння різних злочинів, у тому числі і тяжких, і кожного разу місцеві суди звільняли останнього від відбуття покарання з випробуванням. Не дивлячись на те, що судимості за дані злочини погашені і не мають юридичної сили, судова колегія приходить до висновку про схильність Літвіна С.Л. до стійкої злочинної діяльності, скоєння злочинів після закінчення іспитового строку, що характеризують його як негативну особу.
Підтвердженням даних висновків про особу Літвіна С.Л. є і той факт, що останній протягом багатьох місяців 2010 років ухилявся від явок в судове засідання, в зв'язку, з чим місцевий суд вимушений був винести постанову про його розшук і про припинення судочинства. Літвіну С.Л. призначено. покарання за ст. 307 ч.2, ст. 70 ч. 1 УК України у вигляді 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що особисто належить йому.
Вирок від 31.01.2011 року відносно Скороход С.В. за ч. 2 ст. 309 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області, вважає, при призначенні покарання суд не взяв до уваги і в недостатній мірі врахував всі фактичні обставини справи і те, що засуджений добровільно звернувся до медичної установи для проходження лікування від наркотичної залежності.
Всі зазначені обставини в сукупності, на думку колегії суддів, дозволяють призначити засудженому покарання за ч.2 ст.309 УК України на мінімальний строк, передбачений санкцією статті, і на підставі ст.ст.71,72 УК України, частково приєднати не відбуте засудженим покарання, призначене за попереднім вироком, - у вигляді 2 місяців позбавлення волі.
Покарання призначене судом першої інстанції 3 роки 2 місяці позбавлення волі, на думку колегії суддів, відповідатиме вимогам ст.65 УК України, оскільки воно, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і запобігання здійсненню ним нових злочинів.
Крім того, з вироку підлягає виключенню вказівка про стягнення із засудженого судових витрат за проведення судових експертиз в сумах 285 грн. і 214 грн. 80 коп., по наступних підставах.
Відповідно до вимог ст.91 КПК України, підлягають відшкодуванню в дохід держави і стягаються з винних судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз. При цьому до судових витрат не відносяться суми, що виплачуються експертам за виконання ними своїх обов'язків.
З наявних в матеріалах справи довідок про витрати, пов'язані з проведенням експертиз, витікає, що вказані в них суми складаються з вартості роботи експертів. Вартість витратних матеріалів в довідках не вказана.
У зв'язку з викладеним, питання про стягнення з підсудного судових витрат підлягає дозволу в порядку цивільного судочинства. Засудженому Скороход С.В. призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, ст. 71, 72 КК України – 2 роки 2 місяці позбавлення волі.
Вирок суду від 30.09.2011 року відносно Шовкопляс І.М. за ч. 2 ст. 309 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи апеляційний суд скасовала вирок з таких підстав: 10 березня 2011 року суд першої інстанції своєю постановою задовольнив клопотання підсудного і призначив йому захисника «з числа адвокатів Запорізької обласної колегії адвокатів м. Запоріжжя». Судове рішення направив ЮК Комунарського району місті Запоріжжя для виконання; 30 вересня 2011 року суд розглянув справу у відсутності призначеного ним же захисника і в матеріалах справи відсутні дані про реальне виконання судового рішення від 10 березня 2011 року. Зазначені обставини свідчать про вимушену відмову підсудного від захисника під час розгляду справи 30 вересня 2011 року. Вирок суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.
Вирок суду від 04.07.2011 року відносно Чупріна К.О. за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 135 КК України. Вирок скасовано справу направлено на додаткове слідство. Колегія суддів вважає, що досудове та судове слідство проведено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тобто порушено право на захист осудженого Чуприни К.О. як на досудовому так і під час судового слідства. Для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне, органам досудового слідства витребувати з медичних закладів медичні документи підсудного, допитати лікарів, провести судово-психіатричну експертизу для виявлення стану здоров'я Чуприни К.О. На думку колегії суддів, проведення даної експертизи має суттєве значення для вірного вирішення кримінальної справи. В ході додаткового розслідування необхідно допитати всіх робітників міліції, на яких посилається підсудний, провести з ними очні ставки, та вивчити та долучити до справи матеріали перевірки заяви підсудного про незаконне ведення слідства відносно нього.
Вирок суду від 13.12.2010 року відносно Сідлецького К.В. за ч. 2 ст. 309 КК України. Вирок змінено. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вважає, що не можуть бути взяті до уваги аргументи засудженого Сидлецкого К.В. про те, що на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні офіційні документи, що підтверджують цей факт.
Відповідно до вимог ст.365 ч.2 УПК України, колегія суддів Апеляційного суду вважає за необхідне виправити помилку, допущену місцевим судом у ввідній частині вироку. Так, суд необґрунтовано вказав про те, що Сидлецкий К.В. раніше судимий: 1) 18.05.1992 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 140 ч.2 УК України (у ред.1960 р.) до 2 років позбавлення волі; 2) 10.11.1994 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ст.140 ч.2 УК України (у ред. 1960 р.) до 2 років позбавлення волі; 3) 30.08.2000 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ст.140 ч.2 УК України (у ред. 1960 р.) до 2 років позбавлення волі, оскільки відповідно до вимог ст.55 УК України 1960 років судимість у нього за дані злочини погашена, а тому вказівка суду у ввідній частині про дані судимості Сидлецкого К.В. підлягає виключенню з вироку.
Вирок суду від 31.05.2011 року відносно Анденок С.Л. за ч. 2 ст. 307 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вважає, що прийнявши відповідно до ст. 299 КПК рішення про недоцільність дослідження доказів, суд безпідставно обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом засудженого та закінчив судове слідство, чим допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону. Вирок скасовано справу направлено на новий розгляд.
Вирок суду від 31.05.2011 року відносно Яременко М.В. за ч. 2 т. 309 КК України. Вирок уточнено у ввідній і мотивувальній частинах вироку суд першої інстанції помилково вказав, що Яременко Н.В. був засуджений 13.12.2010 р. Коммунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, а фактично Яременко Н.В. був засуджений цим вироком до 1 року позбавлення волі з випробувальним строком на 1 рік. Тому, вважати, що Яременко М.В. був засуджений 13.12.2010 р. Коммунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 УК України до 1 року позбавлення волі з ісспитовим строком на 1 рік.
Вирок суду від 08.02.2011 року відносно Гедікова З.С. за ч. 2 ст. 309 КК України. Суд першої інстанції призначив покарання засудженому Гєдікову З.С. у вигляді 5 років позбавлення волі з випробуванням та встановив строк 1 рік. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, злочин скоєний Гєдіковим З.С., у відповідності зі ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого. Злочин вчинено повторно, Гедіков З.С. не працевлаштований, не має постійного заробітку, раніше не судимий, знаходиться на профілактичному обліку в обласному наркологічному диспансері, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, має хронічні хвороби. Однак при цьому необхідно врахувати, що засуджений за два епізоди вчинив відносно однієї ж особи, яка є його знайомим. Отже, на думку колегії суддів вирок суду в частині звільнення судом засудженого відбування покарання з іспитовим строком на один рік необхідно скасувати, та встановити іспитовий строк 3 роки.
Вирок від 14.12.2011 року відносно Шовкопляс В.М. за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 321 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду, вважає, що при призначенні Шовкопляс В.Н. остаточного покарання, судом першої інстанції допущена неточність. Як видно з матеріалів справи, злочини, за які Шовкопляс В.Н. засуджена за вироком, здійснені нею після постанови вироку 19.07.2010г. Комунарським районним судом м. Запоріжжя і до його повного відбуття. Отже, не відбуту частину покарання за попереднім вироком, суд повинен був приєднувати по правилах ст. 71 УК України, тобто за сукупністю вироків.
Вирок суду від 21.12.2010 року відносно Ларіна Ю.М. за ч.2 ст.307, ч.2 ст.310, ч.1 ст.317 КК України. Вирок скасовано частково. Колегія суддів Апеляційного суду, вважає, що винність засудженого у вчинені інкримінованих йому злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і його діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку, призначивши Ларіну Ю.М. покарання в межах санкцій порушених ним кримінальних законів суд безпідставно дійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і прийняв рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обґрунтовуючи таке рішення суд послався на врахування тяжкості злочинів, дані про його особу, зокрема те, що раніше він не судився, хворіє на гепатит «С», хворобу матері та інвалідність баби, з якими він проживає однією сім'єю, щире каяття і сприяння розкриттю злочинів. Одночасно, поза увагою суду залишилися такі фактичні обставини справи, як: вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України вже після порушення проти нього кримінальних справ і вручення йому відповідних постанов від 14 червня 2009 року (за ст. 310 КК України), від 23 червня 2010 року (за ч. ст.317 КК України). Саме ці обставини справи свідчать про підвищену небезпеку обвинуваченого.
Згідно зі ст. 66 КК України щире каяття може бути визнане обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Даних про таку оцінку Ларіним Ю. своїх дій у матеріалах справи не має з урахуванням його злочинної діяльності в сфері незаконного обігу наркотичних засобів вже під час розпочатого досудового слідства. Крім того, щире каяття і сприяння у розкритті злочину не можна пов'язувати з наявністю доказів у справі, оскільки це пов'язане з суб'єктивним відношенням засудженого до скоєного. За таких обставин, застосування судом першої інстанції положень ст.75 КК України і звільнення засудженого від відбування покарання є неправильним. Тому, в цій частині вирок підлягає скасуванню.
Постанова суду від 15.02.2011 року про якою залишена без задоволення скарга на постанову про порушення кримінальної справи за заявою Березевського І.І. відносно приватного підприємця Панфілова В.В. Зазначену постанову скасовано, скаргу направлено на новий судовий розгляд. Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вважає, що судом першої інстанції прийнято непослідовне, передчасне рішення. Оскільки згідно постанови та протоколу суду заявник звернувся до суду з заявою про залишення скарги без задоволення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 296 УПК України, при заяві клопотання суд вислуховує думку прокурора і інших учасників судового процесу і вирішує ці клопотання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою. Суд цих вимог закону не виконав і всупереч вимогам ст. 273 УПК України не прийняв відповідне рішення по заявленому клопотанню про припинення виробництва за скаргою, за наявності такого клопотання, оскільки в апеляції заявник посилається на неправильність протоколу судового засідання і необґрунтованість такого твердження в постанові суду. Крім того, з вмісту протоколу судового розгляду убачається, що суд не дослідив матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, не з'ясував думку прокурора відносно суті поданої скарги на постанову про порушення кримінальної справи.
При розгляді справи суд так само не надав об'єктивної оцінки всім матеріалам справи, не мотивував свої висновки і прийняв передчасне рішення про відсутність підстав для порушення кримінальної справи.
При таких обставинах, постанова суду не може бути визнана законною і обґрунтованою, і відповідно до вимог ст. 367 КПК України, підлягає відміні у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неповнотою і однобічністю судового розгляду, а справа наплавленню на новий судовий розгляд.
Суддя Стоматов Е.Г.
Вирок від 07.06.2011 року відносно Соболева А.В. и Бондаренко Я.В. за ст. 185 ч. 2,3 КК України. Вирок змінено. Колегія суддів Апеляційного суду, зазначила, що суд двічі в мотивувальній частині вироку описав епізод крадіжки, скоєного Соболевим А.В. і Ляхно В.І., на початку березня 2011 р. у Черепанової Л.А. її майна на загальну суму 1350 грн., тому описаний цей епізод підлягає виключенню з вироку як зайвий.
Вирок від 27.12.2010 року відносно Кобзарь Б.Б. за ст. 190 ч. 1 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду, зазначила, що при призначенні покарання за сукупністю вироків суд застосував принцип повного приєднання до призначеного покарання за попереднім вироком, що не відповідає мірі тяжкості скоєного злочину. Крім того, призначаючи таким чином покарання суд допустив помилку в підрахунку не відбутої частини покарання.
Вирок від 29.06.2011 року відносно Лєбєдь Д.С. за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду, скасувала вирок суду першої інстанції. Винесена ухвала про направлення справи на додаткове розслідування. Оскільки під час додаткового розслідування по справі були допущені істотні порушення карно-процесуального закону, які унеможливлювали постановити вирок. При апеляційному розгляді встановлено таку неповноту і однобічність досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Подання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Євграфова А.Є. При розгляді подання, суд першої інстанції не виконав вимог кримінально-процесуального закону і не врахував роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року № 4 "Про практику вживання судами запобіжного заходу у вигляді висновку під варту і продовження термінів утримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства". Як випливає з протоколу судового засідання, порушуючи вимоги ст. 165-2 КПК України при судовому розгляді подання про висновок під варту суд не дослідив і не взяв до уваги обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу, обмежившись заслуховуванням думки учасників процесу відносно представника слідчого. При таких обставинах постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Суддя Холод Р.С.
Подання обрання запобіжного заходу відносно Високолян А.В. Відповідно до ст. 148 КПК України, підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту можуть бути такі дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений може намагатися відхилиться від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність або ж в цілях виконання процесуальних рішень. Згідно ст. 150 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, окрім вказаних обставин, враховуються також тяжкість злочину, в скоєнні якого підозрюється, звинувачується особа, його вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання і інші обставини, що характеризують його. Прийняте районним судом рішення не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, судова колегія вважає за необхідне його відмінити в частині обраного запобіжного заходу Високолян А.В. і обрати Високолян А.В. запобіжний захід не пов'язаний з утриманням під вартою у вигляді підписки про невиїзд.
Подання обрання запобіжного заходу відносно Гедікова З.С. Згідно ст. 150 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, окрім вказаних обставин, враховуються також тяжкість злочину, в скоєнні якого підозрюється, звинувачується особа, його вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання і інші обставини, що характеризують його. Як убачається з матеріалів справи, Гедіков Г.А. звинувачується в скоюванні двох тяжких злочинів, проте раніше він не судимий, провину визнав повністю, розкаявся в скоєному, крім того, страждає на важке хронічне захворювання - бронхіальну астму 2-ої міри, на думку колегії суддів, вказані обставини в сукупності дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, залишаючись на волі, не впливатиме на хід досудового слідства у справі а також ховатися від органів суду і слідства, продовжувати свою злочинну діяльність і інша, м'якший запобіжний захід, чим утримання під вартою, може забезпечити його належну процесуальну поведінку і виконання процесуальних рішень. Прийняте районним судом рішення не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, судова колегія вважає за необхідне його змінити в частині вибраного йому запобіжного заходу і вибрати Гедікову Г.А. запобіжний захід не пов'язану з утриманням його під вартою.
Постанова від 01.04.2011 року відносно Щурова О.А. про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Як вбачається з протоколу судового засідання від 01.04.2011р. під час розгляду судом подання Комунарського РВ Жовтневого МВ КВІ УДДУ ПВП у Запорізькій області Щуров О.А.. заперечуючи проти задоволення подання, заявляв, що він не з'являвся на реєстрацію тому що працював і не мав змоги приїжджати в призначений час. але дзвонив в інспекцію коли міг (а.с.8). Однак суд не врахував ці показання та не намагався перевірити їх. задовольнивши подання інспекції. Про те, що Щуров О.А. фактично працював вбачається характеристики на Щурова О.А., яка була представлена в апеляційну інстанцію із Запорізької приватної фірми «ДАРЬЯ», з якої вбачається що Щуров О.А. за місцем роботи характеризується позитивно.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи Щуров О.А. позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.28 особової справи), мешкає з сім'єю з дружиною та донькою, при цьому дружина являється інвалідом 3 групи та потребує його підтримки. За таких обставин постанову суду не можна визнати законною та обгрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд. Під час нового судового розгляду суду необхідно врахувати доводи, наведені в апеляції, а також більш повно з'ясувати доводи Щурова О.А. про те, що він працював, та мав інші поважні причини, які перешкоджали його явці на реєстрацію в інспекцію та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Оскільки ІЦуров О.А. відповідно до вироку (а.с.З) був засуджений не до позбавлення волі, а до обмеження волі на вказаний у вироку термін, то міра запобіжного заходу, яка була обрана судом, підлягає скасуванню із звільненням Щурова О.А., з під варти у залі суду.
Вирок суду від 31.03.2011 року відносно Александрова С.В. за ч. 2 ст. 286 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду, встановила, що в матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні документи, якими було б встановлено вину потерпілого Глебенка А.В. у дорожньо-транспортній пригоді. Крім того, зазначивши у мотивувальній частині вироку про винність Глебенка А. у дорожньо-транспортній пригоді суд цим самим допустив протиріччя з формулюванням обвинувачення Александрова С.В., якого викладено у вироку з тими висновками, що мотоцикліст «Глебенко А.В., який, рухаючись в тому ж напрямку, не дивлячись на прийняті заходи по відверненню зіткнення з автомобілем, зіткнувся і ним». За таких обставин суд апеляційної інстанції виключив з вироку вказівку суду про вину водія мотоцикліста Глебенка А.В., як обоюдну у дорожньо-транспортній пригоді.
За смислом ст.ст.28,51,328 КПК України у кримінальному процесі цивільними відповідачами можуть бути лише особи, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. АТ «Українська пожежно-страхова компанія» лише в силу укладеного договору з Александровим С.В., а не закону, може нести матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Тому, із врахуванням того, що суд першої інстанції всупереч вимогам діючого законодавства притягнув у кримінальному судочинстві у якості відповідача третю особу (АТ «Українська пожежно-страхова компанія») вирок в частині солідарного стягнення з Александрова С.В. і АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Глебенка А.В. матеріальних збитків у сумі 9817,44 гривен підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
За матеріалами справи засуджений Александров С.В. вчинив необережний злочин до набрання сили Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року. Злочин вчинено не в стані алкогольного сп'яніння і з місце події він не залишав. На його утриманні знаходиться донька Юлія Сергіївна Александрова. 1980 року народження, яка є інвалідом 1 групи (безстроково).
Таким чином, Александров С.В. за вироком, який не набрав законної сили, підпадає під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» і він надав письмову згоду на застосування до нього акту амністії. За таких обставин Александров С.В. на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а тому вирок щодо нього слід скасувати з цих підстав.
Вирок суду від 17.03.2011 року відносно Руденко Ю.С., Волкова Р.Л. за ч. 1 ст. 366 КК, ч. 1, 2 ст. 222 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду, встановила, що при призначенні покарання засудженим по окремих статтях Кримінального Кодексу України суд допустив грубе порушення кримінального закону.
Так при призначенні покарання засудженій Руденко Ю.С. суд не врахував, що у неї на утриманні є дитина 17.08.2005 року народження і відповідно до вимог ст. 61 КК України до неї не може бути застосоване покарання у вигляді обмеження волі.
При призначенні покарання засудженому Волкову Р.Л. суд не врахував, що під час скоєння злочинів він не займав і не обіймає посади пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями і згідно вимог ст. 55 КК України до нього не може бути застосоване додаткове покарання у вигляді позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями.
Руденко Ю.С., згідно ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 222 КК України, на підставі ч.1 ст.70 УК України, по сукупності злочинів, вважати, що остаточно призначене покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки і штраф у розмірі 9350 грн.
Волкова Р.Л. за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 366, і згідно ч. 1 ст. 70 КК України вважати засудженим до двох років позбавлення волі.
Вирок суду від 04.07.2011 року відносно Варавка І.С. за ч. 1 ст. 185 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду, встановила, що при призначенні покарання у виді громадських робіт, суд не мотивував і не привів переконливих підстав, чому не застосовано більш м’яке покарання у вигляді штрафу.
При зазначених обставинах, а також зважаючи на те, що засуджений відшкодував матеріальний збиток, і також те, що потерпілий не наполягає на строгому покаранні, судова колегія вважає, що призначене покарання необхідно пом'якшити і призначити за скоєний злочин штраф, і вказане покарання відповідатиме вимогам ст.65 УК України. Варавка І.С. змінено покарання з 100 громадських робіт – на покарання у вигляді штрафу 850,00 гривень.
Суддя Якубіна В.Б.
Постанова суду від 13.12.2010 року про направлення справи на додаткове розслідування по кримінальній справі відносно Цесельського С.В., Цесельської Л.В. за ч. 1 ст. 162 КК України. Постанову суду про направлення справи на додаткове слідство скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд. При розгляді справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені неправильні виводи, які послужили напряму справи на додаткове розслідування.
Так, судом зроблений висновок про те, що є істотні недоліки при складанні обвинувального висновку, які стосуються змісту пред'явленого звинувачення. За наявності недоліків в обвинувальному висновку, відповідно до ст. 249-1 КПК України, суддя на стадії попереднього засідання повинна була повернути справу прокуророві для усунення порушень. На попередньому засіданні суд фактично погодився із звинуваченням, жодних порушень не встановив.
При цьому колегія суддів відзначає, що у разі потреби, в порядку ст.277 КПК України, прокурор має право змінити обвинувачення своєю постановою в суді, для чого немає необхідності направляти справу для проведення додаткового розслідування.
При розгляді справи судом першої інстанції, не встановлені факти протиріч, які необхідно усунути, і суд першої інстанції, мав всі можливості виробити правильну оцінку доказів, наявних в справі.
Колегія суддів так само відзначила, що при розгляді справи судом істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, яка виразилися в тому, що судом порушені правила нарадчої кімнати.
При направленні справи на додаткове розслідування, судом не вказано, які слідчі дії необхідно провести органу розслідування, проведення яких неможливе в суді.
Відповідно до протоколу судового засідання від 03.12.2010 р. суд, вислухавши думку учасників процесу по клопотанню адвоката, про направлення справи на додаткове розслідування, віддалився в нарадчу кімнату, при цьому оголосив перерву у справі до 17 годин 08.12.2010 р. Відновлено судове засідання 13.12.2010 р. о 12.30 годині, в якому оголошено постанову про направлення справи на додаткове розслідування.
Згідно ж вимог кримінально-процесуального закону, при знаходженні суду в нарадчій кімнаті, розгляд справи не приривається, перерва не оголошується. Такий факт свідчить про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, і є безумовною підставою для відміни судового рішення.
Вирок суду від 21.12.2010 року відносно Бондаренко О.В., Дурягіна Г.О. за ч. 2, 3 ст. 185 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду, встановила, що суд порушуючи вимоги ст.ст.22. 323. 324. 334 КПК України постановив незаконний і необґрунтований вирок відносно Бондаренко ОВ. і Дурягина Г.О. який не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України.
У мотивувальній частині вироку фактично не викладено формулювання звинувачення відносно Бондаренко О.В. і Дурягина Г.О. З вироку не зрозуміло, який же злочин ними скоєний, оскільки, у вироку вказано, що засуджені діяли, тобто викрадали майно з дозволу Бродовського Ю.А.. і у нього ж викрали його велосипед. Аналогічно викладений і другий епізод звинувачення, за який засуджені Бондаренко О.В. і Дурягин Г.О., де також вказано, що злочин скоєний з дозволу Бородовського Ю.А. Таке формулювання обвинувачення, викладене у вироку є не правильним і незаконним.
Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити чітке, зрозуміле формулювання звинувачення, визнаного судом доведеним, з вказівкою місця, часу, способу здійснення і наслідків злочину, форми провини і мотивів злочину, в цій частині вироку приводяться обставини, що визначають міру тяжкості скоєного злочину, з вказівкою всіх його ознак, і докази, на яких ґрунтується виведення суду відносно кожного підсудного, з вказівкою на мотиви, за якими суд відкидає інші докази, а також обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, мотиви зміни обвинувачення, а в разі визнання частини обвинувачення необґрунтованим, то слід викласти підстави для цього.
З урахуванням не конкретності викладеного обвинувачення у вироку відносно Бондаренко А.В і Дурягина Г.О. те колегія не входила в оцінку, як кваліфікації дій засуджених, так і призначеної ним міри покарання. При новому розгляді справи необхідно належним чином виконати передбачені ст.ст.22.323.334 КПК України, вимоги закону і постановити у справі законний і обґрунтований вирок.
Вирок суду від 24.05.2011 року відносно Власова М.І. за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. Колегія суддів Апеляційного суду вважає за необхідне задовольнити апеляції засудженого і адвоката Кильдюшкина О.В. в частині необхідності виключення з вироку вказівки суду про призначення Власову М.І. за ч.2 ст.366 УК України додаткового покарання у вигляді штрафу у розмірі 4250 гривень, оскільки на час здійснення ним злочинів санкція ст.366 КК України не містила положення про можливість призначення винній особі додаткового покарання у вигляді штрафу і нова редакція ст. 366 КК України введена в дію Законом України № 1508—VI тільки з 01 січня 2010 року.
Вирок суду від 11.07.2011 року відносно Попова А.В. за ч. 3 ст. 185 КК України. Вирок суду скасовано, справу направлено для для проведення додаткового слідства. Відповідно до ст. 64 КПК України при проведенні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді нарівні з іншими обставинами підлягають доведенню характер і розмір збитку, заподіяного злочином. Ці вимоги закону при розслідуванні цієї кримінальної справи дотримані не були.
Так, розмір збитку, в замаху на спричинення якого Попов A.В. визнаний винним, встановлений на підставі суперечливих доказів, аргументи засудженого в судовому засіданні з цього питання в увагу не взяті і належним чином не перевірені.
Ні органом досудового слідства, ні судом не встановлений вигляд, розмір, вартість кабелю, крадіжку якого, на думку органу досудового слідства, намагався вчинити Попов А.В. Відповідно до вимог ст. 190 УПК України огляд місця злочину проводиться з метою виявлення слідів злочину і інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, інших обставин, що мають значення для справи.
При огляді місця злочину згідно матеріалів справи – лише зафіксована наявність мостового крану, на опорі якого встановлена розподільна коробка, в якій проходить електрокабель в обплетенні чорного кольору, закріплений до панелі розподільної коробки, довжина кабелю складає близько 30 метрів.
При цьому вигляд кабелю не визначений, вимір його довжини не проводився. Місце обриву кабелю не зафіксоване і механізм обриву не встановлений. Можливість його обриву руками, як вказано у вироку, не перевірена.
Посилаючись на вказаний протокол як на доказ вини Попова А.В. у скоєнні злочину, суд не розкрив суть протоколу огляду місця злочину і не звертає уваги на допущені виправлення дати у вказаному протоколі.
Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області зазначила, що досудове слідство по справі проведено не повно, суд першої інстанції на зазначені недоліки не звернув уваги, доводи підсудного належним чином не перевірив і не спростував, всім доказам по кримінальній справі належної оцінки не надав.
Суддя Ярошенко А.Г.
Вирок від 18.01.2011 року відносно Варжельської А.В. ухвалою Апеляційного суду Запорізької області скасовано 01.08.2011 року і направлено справу на новий судовий розгляд. Колегія суддів Запорізької області вбачає, що згідно матеріалів кримінальної справи суд першої інстанції призначаючи справу до судового розгляду не повідомив потерпілу про час та місце слухання справи. Призначивши слухання справи на 18 січня 2011 року, суд не з’ясував причину неявки потерпілої та можливість слухання справи без при відсутності потерплої. Відомостей у справі про вручення потерпілій повідомлення про час і місце слухання справи у матеріалах справи відсутні. Порушивши вимоги ст. 28 ч. 1 КПК України суд позбавив можливості потерпілу бути присутньою у залі судового засідання та можливості заявити цивільний позов.
Отже, з вищевикладеного слід зробити висновок, що рівень якості розгляду справ залежить від кількості справ, за якими вироки чи постанови суду скасовані або змінені судами вищої інстанції.
З загальної кількості вироків, які були переглянуті Апеляційним судом Запорізької області 57,6% вироків залишено без змін; 4,7% вироків скасовано та направлено справи на новий судовий розгляд; змінено 24,7% вироків; 8,2% вироків скасовано, справи направлено для проведення додаткового слідства; 1,1% вироків скасовано постановлено новий; 1,1 % вироків уточнено.
З загальної кількості постанов, які були переглянуті Апеляційним судом Запорізької області 82,7% постанов залишено без змін; 12,0% постанов скасовано та направлено на новий судовий розгляд; 5,1% постанов змінено.
У судді Боровікової А.І. змінено 4 вироки, 1 вирок скасований; постанов змінених чи скасованих немає.
У судді Герасименко С.Г. скасовано 1 постанову; вироків змінених, скасованих немає.
У судді Дзярук М.П. скасовано 1 вирок та постановлено новий; постанов змінених чи скасованих немає;
У судді Дмитрієвої М.М. 1 вирок змінено, 1 постанову змінено, 1 постанову скасовано та направлено на новий судовий розгляд;
У судді Наумової І.Й. 3 вироки змінено, 1 вирок скасовано та направлено на новий судовий розгляд; постанов змінених чи скасованих немає;
У судді Піх Ю.Р. 6 вироків змінено, 2 скаовано та постановлено нові, 1 вирок скасовано направлено справу на новий судовий розгляд, 1 вирок скасовано справу направлено для проведення додаткового розслідування, 1 вирок уточнено, 1 постанову скасовано матеріал направлено на новий судовий розгляд;
У судді Стоматова Е.Г. 2 вироки змінено, 1скасовано та направлено на додаткове слідство, 1 постанову скасовано направлено на новий судовий розгляд;
У судді Холод Р.С. 5 вироків змінено, 2 постанови змінено, 1 постанову скасовано, справу направлено на додаткове слідство;
У судді Якубіної В.Б. 1 вирок змінено, 1 вирок скасовано псраву направлено для проведення додаткового слідств, 1 вирок скасовано справу направлено на новий судовий розгляд, також скасовано 1 постанову про направлення справи на додаткове розслідування та надіслано на новий судовий розгляд;
У судді Ярошенко А.Г. скасовано 1 вирок, скасованих чи змінених постанов не має.
Протягом 2011 року найбільш поширеною причиною зміни чи скасування вироків стало невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого. Спостерігаються випадки неправильного застосування чи порушення норм кримінально-процесуального законодавства. Також є скасовані вироки та направлені для проведення додаткового розслідування. Оскільки по кримінальним справі досудове слідство проведено односторонньо і не повно, суд першої інстанції на недоліки досудового слідства не звертає уваги, доводи підсудного належним чином не перевіряє і не спростовує, всім доказам по справі належної оцінки не надає.
З вищевикладеного,
ПРОПОНУЮ:
1. щотижнево, суддями на оперативній нараді, обговорювати причини зміни, скасування вироків, постанов суду у кримінальних справах для застосування заходів по усуненню таких помилок у майбутньому, під час винесення вироків чи постанов у кримінальних справах, що забезпечить підвищення рівня якості розгляду кримінальних справ;
2. суддям постійно підвищувати свій професійний рівень знань, вивчати положення діючого законодавства, постійно слідкувати за його змінами та правильним застуванням на практиці.
Суддя Комунарського районного
суду м.Запоріжжя А.Г. Ярошенко
_03_03.png)
