Узагальнення стану розгляду справ про злочини, вчиненні неповнолітніми за 2010 рік

          УЗАГАЛЬНЕННЯ

                 Коммунарського районного суду м.Запоріжжя

   стану розгляду справ про злочини, вчинені неповнолітнім за 2010 р.

Згідно з планом роботи Комунарського районного суду м. Запоріжжя на 2011 рік з метою узагальнення розгляду справ відносно неповнолітніх: вивчені кримінальні та адміністративні справи відносно неповнолітніх, які були розглянуті судом у 2010 році, усі ухвали апеляційної інстанції, статистичні звіти Комунарського районного суду м. Запоріжжя за 2010 рік.

Неповнолітній, який вчинив злочин, за підставами, передбаченими в законі, звільняється від перетерпівання засудження, від певних обмежень, встановлених кримінальним законом за цей злочин. Закон передбачає два види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, а саме: звільнення від кримінальної відповідальності у зв”язку із застосуванням заходів виховного характеру (ст. 97 КК України) та звільнення від кримінальної відповідальності з зв”язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК України).

У 2010 році Комунарським районним судом розглянуто 48  кримінальних справ відносно неповнолітніх, з них:

-   звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру – 19 осіб.

Вищезазначений вид кримінальної відповідальності неповнолітніх є найбільш важливою особливістю кримінальної відповідальності неповнолітніх, тому як неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. Існують особливі заходи впливу, що не є кримінальним покаранням, вони є заходами виховання, переконання і спрямовані на забезпечення правильного формування особистості неповнолітніх, виключення антисоціальних властивостей і навичок, попередження вчинення ними правопорушень.

У 2010 році застосовані види примусових заходів:

а) Зроблено застереження – 5 справ;

б) Передано під нагляд – 24 справ.

Підставою звільнення із застосуванням примусових заходів виховного характеру є можливість виправлення неповнолітнього без призначення покарання. Частина 2 ст. 105 КК України  містить вичерпних перелік примусових заходів виховного характеру, але найбільш розповсюдженим є  “передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їх прохання – це контроль і посилення виховного впливу з боку тих осіб, що були зобов”язані в силу сімейних, виробничих або інших відносин здійснювати позитивний вплив на неповнолітнього. Саме тому цей захід застосовується коли батьки або колектив мають реальну можливість здійснити такий вплив, створити нормальну обстановку для неповнолітнього. Тривалість передачі неповнолітнього під нагляд колективу, батькам або іншим особам визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Треба зауважити, що в 2010 році судом не застосовувались такі види примусових заходів як - обмеження дозвілля і встановлення особливостей вимог поведінки, зобов”язання відшкодування завданої майнової шкоди, направлення до спеціальної навчально-виховної установи.

Суддями були розглянуті справи відносно неповнолітніх за такими видами злочинів:

-   злочини проти власності (ст.185-198 КК України), з них до неповнолітніх застосовано 4 застереження та 11 осіб передано під нагляд.

-   злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 276-292 КК України), з них 1 неповнолітнього передано під нагляд.

-   злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та інші злочини проти здоров”я населення (ст. 305-327 КК України), з них 1 особі зроблено застереження.

Відомості про неповнолітніх на момент учинення злочину показують, що більшість злочинів неповнолітні вчиняють у віці від 11 до 14 років, та треба зауважити, що більшість з них виховуються у сім”ї з батьками, частіше з одним із батьків (10 осіб ). Є випадки скоєння злочинів неповнолітніми які виховувались поза сім”єю (в інтернаті, дитбудинку), таких у 2010 році було 2 особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КК України залежно від конкретних обставин вчиненого злочину і особи неповнолітнього суд може застосовувати до нього одночасно декілька примусових заходів виховного характеру. Поряд з цими заходами ч. 4 ст. 105 КК України надає право суду, якщо він вважає це необхідним, призначити неповнолітньому вихователя.

Прикладів звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв”язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК України) не було.

Аналіз норм КК України про звільнення неповнолітніх від покарання дозволяє виділити ряд особливостей, що відбивають, безумовно, прояв принципу гуманізму щодо цієї категорії осіб. Це виявляється в тому, що: по-перше, ст. 105 КК України передбачає такий вид звільнення від покарання, який може застосовуватися лише до неповнолітніх, -
звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів ви­ховного характеру; по-друге, ті види звільнення від покарання, які мо­жуть застосовуватися і до повнолітнього, і до неповнолітнього, від­носно останніх мають пільгові умови, що дозволяє більш широко за­стосовувати їх до неповнолітнього.

Обов'язковими умовами звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є: а) вчинення злочину неве­ликої або середньої тяжкості; б) наступне, після вчинення злочину і до постановлення вироку, щире розкаяння і бездоганна поведінка.

Якщо суд внаслідок оцінки цих обставин дійде висновку про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попере­дження вчинення нових злочинів на момент постановлення виро­ку не потребує застосування покарання, він може звільнити його від покарання із застосуванням зазначених заходів. У цьому разі суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання і особа вважається такою, що не має судимості. Одночасно суд при­значає певні примусові заходи виховного характеру.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням стаття 104 КК України передбачає, що для застосування цього виду звільнення від відбування покарання необхідно враховувати: по-перше, загальні підстави й умови, передбачені в статтях 75-78 КК України; по-друге, особливості, передбачені в цій статті.

Особливості призначення покарання: 1) звільнення від відбуван­ня покарання з випробуванням неповнолітніх можливе при засу­дженні їх тільки до одного виду покарання - позбавлення волі; 2) іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного до двох років; 3) уразі звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу (за її згодою або на її прохання) обов'язок щодо нагляду за засудженим та про­ведення з ним виховної роботи.  

Так у 2010 році засуджено 47 неповнолітніх, з них 5 справ направлено за підсудністю.

Судимість неповнолітніх не має тенденції до зростання, враховуючи, що на досудовому слідстві не об’єднували справи і відносно однієї особи розглядалося по 2-3 справи. На додаткове розслідування судом справи відносно неповнолітніх не надсилалися. Це свідчить про поліпшення якості досудового слідства. Оперативність справ названої категорії значно поліпшилась. Більшість справ судом розглянуто у відповідності з вимогами КПК України та чинного законодавства.

Судді з особливою увагою підходять до розгляду кримінальних справ про хуліганство відносно неповнолітніх та до призначення їм покараня. Досліджуються всебічно та ретельно обставини, пов”язані з правопорушенням, а також умови, при яких воно було вчинено.

Що стосується якості судового слідства, то вивченням справ вказанної категорії встановлено, що вироки в цілому обгрунтовані на доказах, ретельно перевірені при судовому розгляді; в ході судового розгляду встановлюються  всі фактичні наслідки і характер дій, приведені докази у вироку, що стверджують винність підсудного у вчиненні протиправних дій, а також обгрунтована кваліфікація дій неповнолітнього підсудного. При призначенні покарання, враховується характер та ступінь небезпечності вчиненого, особу винного та обставини, що пом”якшують чи обтяжують відповідальність. 

При застосуванні ст. 75 КК України при звільненні  осіб від відбування покарання з випробуванням суддями враховуються наступні обставини - вітсутність судимості, неповнолітній вік, сусільно-корислива праця, визнання вини, щіре каяття, відшкодування збитків, позитивна характеристика.

Практика застосування ст. 75 КК України. Для звільнення з випробування потрібно встановити достатню для цього підставу. Звільнення з випробуванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи з тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання. Тяжкість злочину повинна бути конкретизована з урахуванням об’єкта і предмета посягання, характеру діяння, обстановки, засобу, місця і часу вчинення, відсутності тяжких наслідків, урахування, чи був злочин закінченим або незакінченим, чи був він вчинений у співучасті або однією особою, форма та ступінь вини, мотиви і мета злочину та ін. Не менш важливе значення, враховуються дані, що характеризують особу винного.

 Не достатнє врахування обставин, що враховуються при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, веде до несприятливих наслідків, які настають для засудженого в двох випадках. Перший, коли засуджений направляється судом для реального відбування призначеної міри покарання через те, що він не виконав покладених на нього обов’язків або систематично вчиняв правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення. Другим – вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину.

Найбільш розповсюдженими обов’язками, покладеними на особу звільнену від покарання з випробуванням, передбачених законом згідно ст. 76 КК України є: ч. 2-5 ст. 76 КК України. Контроль за виконанням таких обов’язків значно посилює вплив на засудженого і тим самим підвищує ефективність звільнення від покарання з випробуванням.

Негативним явищем, в умови якого за хроно­логією людського життя найраніше може потрапи­ти особа, є безпритульність, котрій властиві на­ступні ознаки: повне припинення будь-якого зв'яз­ку з родиною, батьками, родичами; проживання в місцях, не призначених для людського житла; здо­бування засобів до життя способами, що не визнаються у суспільстві: підкорення неписаним законам, продиктованим визнаним авторитетом.

Се­ред типових причин дитячої безпритульності нази­вають: економічну кризу; безробіття; зубожіння ши­роких верств населення, чия більшість живе за ме­жею бідності; повсюдне ослаблення сімейних устоїв; утрата старшим і молодшим поколіннями мораль­них цінностей; пияцтво й алкоголізм, наркоманію; розповсюдження серед дітей та дорослих психічних захворювань; жорстокість у відношенні до неповнолітніх; позбавлення батьківських прав; поз­бавлення волі: позашлюбне народження дитини. Як видно, перелічені та інші обставини впли­вають перш за все на батьків, створюючи несприят­ливе сімейне оточення безпритульних дітей, а відтак відбиваються на становищі останніх.

До поширених явищ, що витікають зі стану безпри­тульності, належать такі, як раннє вживання та зло­вживання одурманюючими речовинами, статева роз­пущеність, проституція та інше, бродяжництво, жебракування, крадіжки, пов'язані з пошуком засобів до існування та в підсумку деградацією особи.

Характерних помилок при призначенні покарань за вчинення злочинів вказаних категорій за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України) та при призначенні покарань за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) не було.    

У практиці обставинами, що дають підстави застосовувати ст. 69 КК України, вважають запобігання шкідливим наслідкам і добровільне відшкодування шкоди, вчинення злочину внаслідок збігу обставин, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні дітей, батьків.  Рішення суду у вироку про застосування ст. 69 КК України завжди мотивоване, мотиви викладені в описовій частині вироку, в резолютивній частині завжди зазначається остаточна міра покарання з посиланням на те, що вона застосовується в порядку ст. 69 КК України

Імовірним наслідком соціальної дезадаптації, розвитку наявних у людини внутрішніх психо­логічних проблем є адиктивна поведінка, тобто добровільне уживання (зловживання) одурма­нюючих речовин (наркотиків, алкоголю, токсичних речовин, де­яких фармацевтичних препаратів).

Зв'язок наркоманії зі :злочинністю полягає не ли­ше у стані наркотичного сп'яніння, супроводжува­ному зниженням рівня усвідомлення дійсності та самоконтролю, розвитку наркозалежності і відтак постійної потреби у грошах, тому, що будь-які са­мовільні дії у сфері наркообігу є кримінальне ка­раними, формуванні наркотичної субкультури, але ще й у тому, що ринок наркотиків, до якого має відношення будь-який наркоман, своєю чергою пов'язаний із іншими, найбільш небезпечними формами злочинності, передовсім організованою, мафіозною; транснаціональною, оскільки для різних видів наркотиків характерні свої країни-експортери та окремі шляхи міжнародного транс­портування.

Таким чином, аналізуючи стан розглянутих кримінальних справ відносно неповнолітніх за 2010 р., можна зробити висновок, що діяльність Комунарскього районного суду м. Запоріжжя в цілому здійснювалась відповідно до конституційних засад судочинства і була спрямована на забезпечення захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави та підвищення ефективності функціонування суду. За останній рік поліпшилась оперативність розгляду справ, зменшились залишки нерозглянутих своєчасно справ, та  процесуальних порушень суддями.

Суддя Комунарського                                                       

районного суду м. Запоріжжя                                      Наумова І.Й.