Аналіз скарг на постанови слідчих за 2010 рік

 АНАЛІЗ

скарг на постанови слідчих за 2010 рік

Порушення кримінальної справи — це акт застосування проце­суального права, який здійснюється в формі винесення постанови, що відкриває загальну юридичну можливість провадження всіх без винятку слідчих дій та застосування, за наявності для того відповідних підстав, засобів процесуального примусу.

Згідно зі ст. 97 КПК України за заявою або повідомленням про злочин, що надійшли до пра­воохоронного органу, слідчий, орган дізнання, прокурор або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з рішень: про порушення справи, про відмову в порушенні справи, або про пе­редачу заяви або повідомлення за підслідністю або підсудністю.

Підстави для порушення кримінальної справи мають містити два необхідних елементи: 1) наявність ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання, слідчому, прокурору або суду; 2) наявність достатніх даних, на основі яких встановлюються озна­ки злочину.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закри­ває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи, а у разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або ор­ганом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу.

Відповідно до вимог ст. 99 КПК України за відсутності ознак зло­чину та підстав до порушення справи, а отже за наявності обставин, що виключають провадження у справі, слідчий, орган дізнання, прокурор та суд відмовляють у порушенні кримінальної справи. У практиці трапляються випадки, коли слідчі органів внутрішніх справ та працівники дізнання, отримавши заяву від громадянина і встановивши в ході перевірки, що вона належить до категорії при­ватного обвинувачення, не направляють її за належністю до суду, а виносять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і роз'яснюють потерпілому його право звернутися безпосередньо до суду в порядку приватного обвинувачення. Така практика є не­законною.

Стаття 55 Конституції України визначає: "Права і свободи лю­дини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб".

Статтями 236-1 — 236-5 КПК України встановлена можливість оскарження в суді відповідно постанови про відмову в порушенні справи та постанови про закриття справи. Даними правовими новелами по суті встановлюється нове прин­ципово важливе положення — захист прав і свобод людини нале­жить до повноважень насамперед судової влади.

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя у 2010 році було оскаржено 47 постанов, винесених слідчими правоохоронних органів, з яких:

- 26 постанов про порушення кримінальної справи;

- 21 постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

У 2010 році судом розглянуто 46, скарг, з яких:

- 7 скарг задоволено;

- по 35 скаргам відмовлено;

- по 3 скаргам закрито провадження;

- 1 скаргу направлено в Апеляційний суд Запорізької області для вирішення питання про зміну підсудності;

- 1 скарга в залишку на 2011 рік.

З року в рік функція контролю суду за законністю в діяльності органів досудового розслідування зміцнюється і зростає, а практика діяльності судів підтверджує дієвість такої юридичної форми про­цесуального контролю.

Позитивно оцінюючи діючі новели, одночасно виникає занепо­коєння, що подальше розширення юрисдикції суду щодо процесу­ального контролю за досудовим слідством і дізнанням може бути недоцільним, або просто дублювати прокурорський нагляд. В цьому плані, мабуть, віддаючи належне моді, було поспішно закріплено за судом право скасовувати постанову про порушення та відмову в порушенні справи. По-перше, на цьому етапі кримінального проце­су оправдує себе прокурорський нагляд, по-друге, суди можуть зв'язувати себе відповідними рішеннями, по-третє, суддя, який при­ймав відповідне рішення, уже не може розглядати ту само справу по суті, що створює небажані організаційні труднощі в роботі судів. Нарешті, щоб прийняти рішення про законність порушення спра­ви, потрібно проаналізувати всі матеріали, а це вже, мабуть, буде носити елементи не процесуального контролю, а фактичного нагля­ду, підміняє функцію прокуратури. До того ж порушена справа має поступити розслідуваною до суду, де він і зможе повністю перевірити законність і обґрунтованість прийнятих рішень і здійсненого провадження в повному обсязі.

У зв'язку з цим, мабуть, буде доречним рекомендувати на цій стадії процесу більш широко застосовувати досудове урегулювання скарг методами прокурорського нагляду.

Суддя Комунарського районного

суду м.Запоріжжя                                                                             Дмитрієва М.М.