Узагальнення практики розгляду спорів про недоговірні зобов'язаня за 2014 рік

 УЗАГАЛЬНЕННЯ

практики розгляду спорів про не договірні зобов’язання за  2014 рік

Здійснюючи судочинство по цивільним справам по спорам, що виникли із відносин, пов’язаних з не договірними зобов’язаннями  суд керується:

- Конституцією України;

- Цивільним кодексом України;

- Кодексу законів про працю;

- Законом України  "Про   загальнообов'язкове   державне  соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та   професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

- Законом України "Про охорону праці»;

- Законом України «Про оплату праці»;

- Законом України «Про інформацію»;

- Законом України «Про захист прав споживачів»;

- Законом України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”;

- Законом України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”;

- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»;

- Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.12.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»;

- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів";

- підвідомчими актами;

- інструкціями;

До спорів , що виникають недоговірних зобов’язань відносяться:

-  публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу (ст.ст.1144-1149);

-  публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу  (ст.ст. 1150-1157);

-  вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення (ст.1158);

-  рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи (ст.ст. 1161-1162);

- створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи (ст.ст. 1163-1165);

- відшкодування шкоди (ст. 1166-1194);

- відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

- набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215).

Підвідомчість та підсудність.

Для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення суд першочергово вирішує питання підвідомчості (юрисдикції) та підсудності.

         Спори про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди.

         Спори, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем поживання чи перебування позивача.

         Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред’являтися також за місцем завдання шкоди.

Суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя не було порушено підсудності при розгляді справ, які виникають з недоговірних зобов’язань.

Статистичні данні.

Статистика розгляду справ по спорам, які виникають з недоговірних зобов’язань в провадженні суду у 2014 року

У 2014 року в провадженні Комунарського районного суду розглянуто 88 справ пов’язаних з недоговірними зобов’язаннями, з них:

Адміністративні справи, що виникли із спорів щодо правовідносин, пов’язаних з недоговірними зобов’язаннями, які розглянуто у 2014 року

У 2015 році зазначеної категорії до суду надійшло 86 справ, з яких: 56 справ розглянуто (32-рішення, 24 – ухвали).

Тобто, показник надходження справ даної категорії зменшився.

Справи зазначеної категорії було оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області:

загальна кількість оскаржених 16 справ, з яких: скасовано – 2 рішення, 1 ухвала; змінено – 3 рішення; без змін залишено 10 рішень.

Отже, 63 % оскаржуваних рішень та ухвал залишені без змін. З загальної кількості розглянутих цивільних справ зазначеної категорії показник скасованих/змінених рішень/ухвал складає 7 %. Отже, якість показників складає 63 %.

Наприклад,

в справі № 333/8812/13-ц (суддя Піх Ю.Р.) за позовом Шитікова Григорія Юхимовича до Глазкова Андрія Андрійовича про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Рішенням суду у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції дійшов думки, що позивачем не надано доказів понесених ним майнових витрат на лікування та жодного доказу причинения йому моральної шкоди.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 18.08.2013 року о 17 годині 30 хвилин Глазков А.А., у м. Запоріжжі на вул. Північнокільцева, на автостоянці біля магазину «ВАРУС», керуючи автомобілем «Opel», державний номер 813-45 НА, рухаючись заднім ходом, не впевнившись у безпеці руху, внаслідок чого скоїв наїзд на Шитікова Г.Ю. Внаслідок ДТП Шитіков Г.Ю. був доставлений до місцевої лікарні № 5 з тілесними ушкодженнями. Вина Глазкова А.А., підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення АА 2 №884666 від 28.08.2013 року, схемою наслідків ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП, медичними довідками Шитікова Г.Ю. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2013 року визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до Глазкова А.А. адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. У відповідності з ч.3, 4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Оскільки вина відповідача Глазкова А.А., в здійсненні ДТП та заподіяні тілесних ушкоджень позивачу встановлена, так як він не довів, що шкода завдана не з його вини та його дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок на Глазкова А.А., покладається обов’язок по відшкодуванню заподіяної Шитікову Г.Ю., матеріальної шкоди. Позивач посилається на те, що йому причинено матеріальну шкоду в розмірі 200 гривень, які він витратив на таксі приїжджаючи до лікарні, а на лікування він витратив 140 грн. Крім того, були зіпсовані його особисті речі, а саме: брюки вартістю 350 грн., сорочка вартістю 300 грн. Загальну суму матеріальної шкоди позивач визначив у сумі 990 гривень. Відповідно до ст.57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Проте, в матеріалах справи відсутні будь які докази понесених витрат на таксі, на пошкодження сорочки та брюки. В той же час в матеріалах справи є фіскальний чек на оплату обстеження ушкоджень ноги позивача в сумі 90гр(а/с 6), які колегія судців вважає, за можливе стягнути з відповідача. Квитанція про сплату 50гр., не приймається оскільки це благодійний внесок Шитікова Г.Ю., здійснений ним на власний розсуд. В даному випадку наявність вини Глазкова А.А., встановлена Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2013 року. Враховуючи обставини справи, наявність тілесних ушкоджень що завдали фізичний біль позивачу, знаходження тривалий час на лікуванні, обмеження можливості у потерпілого нормально спілкуватись, жити повноцінним життям, завдали Шитікову Г.Ю., моральної шкоди і розмір з яким визначився позивач 2000гр., апеляційний суд вважає, достатнім розміром для компенсації йому моральної шкоди, що відповідає принципам розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору 702.40гр(229.40гр +229.40гр +243.60гр) підлягають стягненню з Глазкова А.А. Апеляційну скаргу Шитікова Григорія Юхимовича задоволено частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2014 року у цій справі, в частині відмови в стягненні матеріальної та моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту: «Позов Шитікова Григорія Юхимовича задовольнити частково. Стягнути з Глазкова Андрія Андрійовича на користь Шитікова Григорія Юхимовича матеріальну шкоду 90 гр., моральну шкоду 2000гр., судовий збір 702.40гр.» В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21.01.2015 року скасовано рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя за позовом Луцика О.М. до Суботіна Д.О., Зіборової Л.І. про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди (с. Дмитрієва М.М.), і ухвалено нове. Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок  взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. На підтвердження своїх позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з Суботіна  Д.О., позивачем наданий висновок № 41/13 від 08.07.2013 року про оцінку автомобіля ВАЗ 21043, відповідно якого вартість матеріальної шкоди складає 16 445,65 грн.( а.с. 20-36), тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача Суботіна Д.О. Крім того, з відповідача Суботіна Д.О. стягненню підлягають витрати пов’язані з комп’ютерною діагностикою геометрії кузова автомобіля у сумі 300,00 грн., витрати, пов’язані із виготовленням державного номерного знаку у сумі 250,00 грн., витрати за проведення експертизи у сумі 400,00 грн. Всього 17 395,65 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди судова колегія виходить із вимог ст. 23,1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду Луцику О.М., та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Луцика О.М., на відшкодування моральної шкоди 1000.00 гривень.Відмовляючи у задоволенні позову Луцика О.М. до Зіборової Л.І. про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції залишив поза увагою, що предметом позову Луцика О.М. до Зіборової Л.І. є стягнення моральної шкоди, завданої йому діями її підопічного, які є наслідком неналежного виховання. Відповідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2010 року Зіборова Л.І. є опікуном Суботіна Д.О. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2011 року Зіборову Л.І. притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання своїх зобов'язань з виховання Суботіна Д.О. За таких обставин, з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, на відшкодування моральної шкоди Луцику О.М. із Зіборової Л.І. підлягає 2000,00 грн. Відповідно ч.І ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. За даним позовом позивачем сплачений судовий збір у сумі 229,41 грн. за позов  майнового характеру та 229,41 грн. про стягнення моральної шкоди. Оскільки, позов задовольняється частково, стягненню з Суботіна Д.О. підлягає судовий збір у сумі 288,65 грн., із Зіборової Л.І. 114.70 грн.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області частково скасовано рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.05.2014 року по цивільній справі за позовом Шкодіної О.І. до Чумак Н.М., Чумак А.А. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У суді першої інстанції відповідачі не мали заперечень проти розміру вимог позивача, які містяться в апеляційній скарзі щодо зменшення розміру завданої шкоди внаслідок матеріального становища відповідачів. Положенням частини 4 статті 1193 ЦК України передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.  Чумак Н.М. зазначає, що вона є пенсіонеркою, син є інвалідом з дитинства. Між тим розмір своїх доходів відповідач не надав ані суду першої , ані апеляційної інстанції , а тому у колегії судів не моє підстав на припущеннях для зменшення розміру відшкодування шкоди, завданою нею  внаслідок залиття квартири. Відмовляючи в задоволені  позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів душевних страждань, погіршення  стану  здоров'я, ділової активності, не наведено з яких міркувань вона виходила при визначенні розміру завданої моральної шкоди та дійшов висновку, що позивач не довела, як сам факт завдання їй винною поведінкою відповідачів моральної шкоди, так і розмір та обґрунтованість заявленого нею грошового відшкодування моральної шкоди. Проте  з таким висновком суду у повному обсязі не можна погодитися. За змістом ст.15, п.9 ч.2 ст.16, ст.ст. 23,1167  ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі шляхом відшкодування моральної шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п.1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України, тобто моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у пошкодженні майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  Моральна шкода відшкодовується одноразово, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Факт порушення прав Шкодіної О.І,  а отже  неправомірних дій зі сторони відповідача Чумак Н.М. підтверджено висновком рішення суду. Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.  Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що  по вині  Чумак Н.М. пошкоджено майно, що належить Шкодіній О.І., що безперечно призвело до незручностей, хвилювань, душевних страждань , необхідності прикладення  часу та зусилля  для відновлення своїх прав власника, а отже є підстави для захисту її порушених прав у вигляді завдання моральної шкоди.

           Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів, проте, що як він стверджує, що  він не міг використовувати квартиру внаслідок її затоплення, а за правилами ч.4 ст. 60, ст. 212 ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.Отже з урахуванням конкретних обставин даної справи, тривалості порушення прав Шкодіної О.І., вимушених змін у життєвих стосунках позивача, прикладення  часу та зусилля, необхідних для відновлення пошкодженого майна власника, незручностей, хвилювань, душевних страждань, колегія судів прийшла до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди позивачеві та достатньою сатисфакцією зазнаних ним моральних страждань має бути 500 гривень, які підлягають стягненню на її користь з Чумак Н.М.

Оскільки висновки суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволенню позову. Крім того відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України , пп. 2 п.1ч.2 ст. 4 Закону України «про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню щодо вимог нематеріального характеру на користь позивача 229, 40 гривень судового збору, понесеного у суді першої інстанції та 121 гривень 80 копійок при подачі апеляційної скарги, а всього 351,20 гривні.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області змінено рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від  14.04.2015 року по цивільній справі за позовом Фролова І.В. до Сагановського С.Ю., Сагановської Н.А. про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, спричиненої внаслідок злочину.

У грудні 2014 року Фролов І.В. звернувся до суду із позовом до Сагановського С.Ю., Сагановської Н.А. про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, спричиненої внаслідок скоєння злочину. Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2014 року Сагановського О.С. визнано винним за ч. 1 ст. 121 КК України та засуджено до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування з іспитовим строком на один рік шість місяців. Вирок набув законної сили 26.11.2014 року. При розгляді кримінального провадження відносно Сагановського О.С. судом не вирішено питання щодо цивільного позову. Фролов І.В. вважає, що він має право на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим Сагановським О.С. На момент вчинення злочину Сагановський О.С. був неповнолітнім, який не має майна, заробітку, тому спричинену йому шкоду зобов’язані відшкодувати батьки засудженого - відповідачі по справі, позивач вважає, що з позовом про відшкодування збитків необхідно звертатись до батьків неповнолітнього. У зв'язку з викладеним, Фролов І.В. просив позов задовольнити. Стягнути з Сагановського С.Ю., Сагановської Н.А. на його користь у відшкодування майнової шкоди 6 874 грн. 25 коп., у відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2015 року позов Фролова Ігора Віталійовича задоволено частково. Стягнуто з Сагановського Сергія Юрійовича, Сагановської Наталії Анатоліївни на користь Фролова Ігора Віталійовича у відшкодування матеріальної шкоди 3 657 грн. 09 коп., у відшкодування моральної шкоди 8 000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

За статтею 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується батьками у дольовому порядку, оскільки згідно статті 1190 ЦК України, в солідарному порядку відповідають лише ті особи, які спільно заподіяли шкоду.

Так як у неповнолітнього Сагановського О.С. немає особистого доходу та відсутнє майно, для відшкодування Фролову І.В. завданої неповнолітнім шкоди, суд обґрунтовано зазначив, що вказану шкоду зобов’язані відшкодувати батьки неповнолітнього - відповідачі по справі, однак помилково стягнув суми у солідарному порядку.

Доводи Сагановського С.Ю., Сагановської Н.А. про те, що відсутні передбачені законом підстави для стягнення з них на користь позивача 8 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними у справі документами, суперечать нормам матеріального права.

Пунктом 6 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.11.2011 року, судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру оплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів заробітної плати ( мінімум 243 грн. 60 коп., максимум 3 654 грн. ); за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди судовий збір визначається від ціни позову, що встановлюється згідно з підпунктом 1 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що Фролов І.В. звільнений від сплати судового збору. Виходячи з ціни позову, мінімальний судовий збір, який слід стягнути з відповідачів, становить 243 грн. 60 коп. по вимогам майнового характеру, 243 грн. 60 коп. - по вимогам немайнового характеру.

Тобто, заподіяні матеріальні і моральні збитки, завдані неповнолітньою особою повинні відшкодовувати батьки у дольовому порядку, в солідарному порядку відповідають лише ті особи, які спільно заподіяли шкоду.

ВИСНОВОК:

1. Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя при розгляді справ, пов’язаних з  не договірними зобов’язаннями дотримуються положень матеріального та процесуального права, про що свідчить статистика.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя                                             Л.О. Варнавська