Комунарський районний суд м. Запоріжжя

УЗАГАЛЬНЕННЯ

практики трудових спорів за 2014 рік

Узагальнення проведено з метою вивчення правильності застосування чинного законодавства, що регулює трудові правовідносини, виявлення спірних питань, найбільш характерних помилок, які допускаються судом при розгляді справ зазначеної категорії, та з’ясування можливих шляхів їх вирішення.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Причинами трудових спорів є численні порушення законодавства про працю, що мають місце на практиці, а також низький рівень знань трудового законодавства учасників конфліктів.

Від причин трудових спорів слід відрізняти умови їх виникнення. Умови трудових спорів можна поділити на два види: організаційно-виробничі та правові. До першого належать недоліки в організації виробництва та праці: простої, залучення до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, погані умови праці, недосконалість нормування та оплати праці, недоліки в організації охорони праці тощо. Серед умов правового характеру слід відмітити недосконалість чинного законодавства про працю та невідповідність окремих норм трудового законодавства новим суспільним економічним відносинам.

Трудові спори - це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективним працівником) і власником підприємства або уповноваженим ним органом з приводу застосування норм трудового законодавства.

Трудові спори поділяють на індивідуальні та колективні. Суб’єктами індивідуальних трудових спорів є працівник і власник підприємства (уповноважений ним орган). Суб’єктами колективних спорів є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників), профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи, з однієї сторони, та власники підприємств, об’єднання власників або уповноважені ними органи.

Залежно від виду трудового спору визначається і порядок його вирішення. Для індивідуальних трудових спорів встановлено три види порядку розгляду:

1. Загальний порядок, відповідно до якого спір послідовно розглядається у комісії по трудових спорах і в суді. Причому, розгляд одних спорів може закінчитися в комісії, якщо сторони не оскаржать її рішення і спір не буде перенесено до суду. В протилежному випадку - кожна зі сторін має право звернутися до суду.

2. Судовий порядок, при якому трудовий спір безпосередньо розглядається в суді.

3. Особливий порядок, що передбачає особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини.

Найбільш розповсюджені спори, які виходять з трудових правовідносин:

1. Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.

2. Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.

3. Інші спори, що виникають із трудових правовідносин:

про зміну формулювання підстав звільнення;

про стягнення коштів набутих без правової підстави;

про стягнення компенсації за невикористану відпустку;

про визнання незаконним та скасування дисциплінарного стягнення;

про припинення дії трудового договору та інш.

Здійснюючи судочинство по цивільним справам по спорам, що виникли із трудових правовідносин суд керується:

1. Конституцією України;

2. Цивільним кодексом України;

3. Цивільним процесуальним кодексом України;

4. Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року, зі змінами і доповненнями;

5. Законами України:

1) Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР зі змінами і доповненнями;

2) Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-ХІІ зі змінами і доповненнями;

3) Закон України „Про оплату праці”від 24 березня 1995 р.в редакції від 19.05.2011р.;

4) - Закон України „Про пенсійне забезпечення”від 5 листопада 1991 р. в редакції від 01.10.2011р.;

5) Закон України „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р.в редакції від 01.10.2011р.;

6) Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. в редакції від 01 жовтня 2011 р.;

7) Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 р.в редакції від 01.01.2011.;

8) Закон України „По порядок вирішення колективних трудових спорів(конфліктів)” від 3 березня 1998 р.в редакції від 24.12.2009 р.;

9) Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV зі змінами і доповненнями.

Іншими нормативно-правовими актами:

1) Постановою Пленуму ВСУ«Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9.

2) Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 № 13.

3) Постанова Ради Міністрів УРСР від 01.12.1990 року № 357 «Про державну експертизу умов праці».

4) Постанова КМУ від 01.08.92 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць по умовам праці».

5) Постанова КМУ від 17.11.97 року № 1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці».

6) Постанова КМУ від 21.02.01 року № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня».

7) Постанова КМУ від 12.07.05 року № 576 «Про затвердження переліку робіт із важкими та особливо шкідливими умовами праці у будівництві, на яких встановлюється підвищена оплата праці».

8) Наказ міністерства праці України від 01.09.92 року № 41 «Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці».

9) Наказ міністерства охорони здоров'я і міністерства праці України від 31.12.97 року № 383/55 «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів».

10) Наказ міністерства праці України від 23.03.01 року № 122 «Про затвердження Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня».

11) Наказ міністерства праці України від 18.11.05 року № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Підвідомчість та підсудність.

Кодексом законів про працю України встановлено, що трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними (міськими) судами (ст. 221 КЗпП). У передбаченому порядку підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, які виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Не поширюється встановлений порядок на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (ч. З ст. 221 КЗпП).

Однак згідно з ч. 3 ст. 16 Закону «Про звернення громадян» судам підвідомчі скарги на рішення у сфері управлінської діяльності загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності.

Не поширюється встановлений ст. 221 КЗпП порядок і на спори, які виникають між працівниками та власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим органом з приводу встановлення нових або зміни існуючих умов праці, не врегульованих законом, іншими нормативними актами про працю. Індивідуальні трудові спори судців, прокурорських і слідчих працівників, працівників навчальних закладів, наукових та інших установ, прокурорів, які мають класні чини, розглядаються в цьому ж порядку, з врахуванням особливостей, передбачених законодавством (ст. 222 КЗпП).

Судам не підвідомчі трудові спори, пов'язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, а вирішуються вони в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. Після скасування такої постанови трудовий спір вирішується загальним порядком18.

Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 224 КЗпП). У разі незгоди з рішенням цієї комісії працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду (ст. 228 КЗпП)

Відповідно до ст. 232 КЗпП безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних вище; 3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посаду державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формування причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП; 4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації; 5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в судах розглядаються також спори про укладення трудових договорів (відмову в прийнятті на роботу): 1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; 2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; 3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років; 4) виборних працівників після закінчення строку повноважень; 5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; 6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір (наприклад, у випадках, передбачених законодавством, осіб, які були звільнені в зв'язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову військову службу І повернулися після закінчення цієї роботи чи служби).

Статистичні данні.

Статистика розгляду цивільних справ по спорам, що виникли із трудових відносин, які знаходились в провадження суду у 2013 - 2014 роках

У даному аналізі досліджено стан розгляду Комунарським районним судом м.Запоріжжя справ щодо спорів, пов’язаних із трудовими правовідносинами за 2014 рік, а також проведено порівняння із розглядом справ зазначеної категорії у 2013 році.

Цивільні справи позовного провадження, що були розглянуті Комунарським районним судом м.Запоріжжя у 2014 році.

Судом було розглянуто 2581 справ з позовного провадження, з них:

Спори, що виникають із трудових правовідносин – 49 справи, з них:

- про виплату заробітної плати – 36 справ;

- про поновлення на роботі – 5 справ;

- інші спори, що виникають з трудових правовідносин – 8 справ.

Комунарським районним судом м.Запоріжжя розглянуто у 2013 році 135 цивільних справ по спорам, що виникають із трудових правовідносин, з них:

- про поновлення на роботі – 4 справи;

- про виплату заробітної плати – 111 справ;

- про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівниками підприємству – 4 справи;

- інші спори, що виникають із трудових правовідносин – 16 справ.

Комунарським районним судом м.Запоріжжя розглянуто у 2014 році 49 цивільних справ по спорам, що виникають із трудових правовідносин, з них:

- про виплату заробітної плати – 36 справ;

- про поновлення на роботі – 5 справ;

- інші спори, що виникають із трудових правовідносин – 8 справ.

Порівняння стану розгляду справ по спорам, що виникли із трудових правовідносин

у 2013 року та у 2014 року

	2013 року	2014 року
Всього в провадженні	144	60
Розглянуто	135	49
Не розглянуті на кінець звітного періоду	9	11

У 2013 року в провадженні Комунарського районного суду розглянуто 135 цивільних справа по спорам, що виникли із трудових відносин, з них:

	Всього розглянуто справ по категорії	Задоволено (повністю або частково)	Відмовлено	Заяву залишено без розгляду	Закрито провадження у справі	Позовну заяву повернуто	Відмова у відкритті провадження
Спори про виплату заробітної плати	111	8	6	91	8	4	0
Спори про поновлення на роботі	4	2	2	0	0	0	0
Спори про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівниками підприємству.	4	3	0	0	0	1	0
Інші спори, що виникають з трудових правовідносин	16	5	9	1	1	3	0

У 2014 року в провадженні Комунарського районного суду розглянуто 49 цивільних справа по спорам, що виникли із трудових відносин, з них:

	Всього розглянуто справ по категорії	Задоволено (повністю або частково)	Відмовлено	Заяву залишено без розгляду	Закрито провадження у справі	Позовну заяву повернуто	Відмова у відкритті провадження
Спори про виплату заробітної плати	36	13	2	9	3	7	1
Спори про поновлення на роботі	5	1	2	1	0	1	0
Інші спори, що виникають з трудових правовідносин	8	4	0	3	0	1	0

З аналізу зазначених показників можна зробити висновок, що у 2014 році спостерігається зменшення майже втричі кількості розгляду справ у спорах, пов’язаних із трудовими правовідносинами, у порівнянні з 2013 роком.

Також із вищенаведеного вбачається, що лише по 4 справам даної категорії судом було прийнято рішення у 2014 році (у 2013 році – по 14 справам). В інших випадках позовна заява, або поверталася позивачу, або було закрито провадження у справі, або позов було залишено без розгляду.

Висновок: з аналізу вищезазначених показників можна зробити висновок, що у 2014 році спостерігається зменшення показників розгляду справ трудових спорів про виплату заробітної плати, про поновлення на роботі, інші спори, що виникають із трудових правовідносин (про зміну формулювання підстав звільнення; про стягнення коштів набутих без правової підстави; про стягнення компенсації за невикористану відпустку; про визнання незаконним та скасування дисциплінарного стягнення; про припинення дії трудового договору та інш.)

Статистика розгляду цивільних справ по спорам, що виникають з трудових правовідносин суддями Комунарського районного суду м.Запоріжжя за 2014 (2013) роки.

	Всього розглянуто справ по категорії	В позові відмовлено	Закрито провадження по справі	Заяву залишено без розгляду	Заяву задоволено у повному обсязі	Заяву задоволено частково	Позовну заяву повернуто	Відмова у відкритті провадження
Боровікова А.І.	8/12	1/1	1/0	2/9	2/1	1/1	1/0	0/0
Герасименко С.Г.	0/0	0/0	0/0	0/0	0/0	0/0	0/0	0/0
Дмитрієва М.М.	5/24	0/0	1/0	1/23	0/0	3/1	0/0	0/0
Кулик В.Б.	6/0	2/0	0/0	2/0	1/0	0/0	1/0	0/0
Михайлова А.В.	4/10	0/2	0/0	0/3	1/1	0/1	3/3	0/0
Наумова І.Й.	0/6	0/3	0/0	0/0	0/1	0/0	0/2	0/0
Піх Ю.Р.	5/17	0/0	0/0	3/15	1/1	0/0	1/1	0/0
Стоматов Е.Г.	7/23	1/2	0/3	0/13	2/0	3/3	1/2	0/0
Тучков С.С.	8/20	0/1	1/6	3/11	0/1	0/0	3/1	1/0
Холод Р.С.	6/21	0/2	0/0	2/14	2/2	2/2	0/1	0/0
Ярошенко А.Г.	0/2	0/0	0/0	0/0	0/0	0/1	0/1	0/0

Загалом розгляд категорії справ у спорах, пов’язаних із трудовими правовідносинами, здійснювався суддями у відповідності до вимог законодавства щодо підвідомчості та підсудності трудових спорів. У загальному розгляд даної категорії справ здійснювався суддями у встановлені законодавством строки.

Якість розгляду суддями справ по спорам, що виникли із трудових відносин

у 2014 році

	Всього оскаржено	Без змін	Змінено	Скасовано	Скарга повернута апелянту	Повернуто на доопрацю вання
Боровікова А.І.	2	0	0	2	0	0
Герасименко С.Г.	0	0	0	0	0	0
Дмитрієва М.М.	1	1	0	0	0	0
Кулик В.Б.	1	1	0	0	0	0
Михайлова А.В.	0	0	0	0	0	0
Наумова І.Й.	0	0	0	0	0	0
Піх Ю.Р.	1	1	0	0	0	0
Стоматов Е.Г.	2	1	0	1	0	0
Тучков С.С.	0	0	0	0	0	0
Холод Р.С.	1	1	0	0	0	0
Ярошенко А.Г.	0	0	0	0	0	0
ВСЬОГО	8	5	0	3	0	0

Висновок: з 49 розглянутих справ оскаржено – 8, з них: 5 рішень/ухвал залишені без змін, та скасовано 3 рішення/ухвали.

Аналіз змінених та скасованих рішень суду І інстанції:

Проаналізувавши практику Апеляційцного суду Запорізької області можливо зазначити такі помилки:

1. Неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Так, рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя (с. Боровікова А.І.) від 29.10.2014 року у задоволенні позову Олійник Ніни Володимирівни про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Однак, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15.01.2015 р. вказане рішення скасовано та провадження по справі закрито.

Відповідно до положень ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз'яснено, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17) або Господарським процесуальним Кодексом (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 2 частини 1 статті 17 КАС України визначено, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. З КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність судців, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, працюючи на посаді головного спеціаліста відділу планування та забудови населених пунктів Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації та маючи 11 ранг державного службовця, перебувала на державній службі, проходження якої відноситься до публічної служби.

Враховуючи викладене та те, що спір між сторонами виник з приводу звільнення позивача з публічної служби, зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

У п. 30 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз'яснено, що за змістом ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Місцевий суд при вирішенні справи на зазначене уваги не звернув та здійснив розгляд справи у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством.

Так, Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19.06.2014 року (с. Боровікова А.І.) за позовом Мінькова Костянтина Володимировича про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій заборгованості по авансовим звітам, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної платиу зв’язку з затримкою строків її виплати і моральної шкоди провадження по справі було закрито.

По вищезазначеній цивільній справі провадження було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Однак, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31.07.2014 р. вказана ухвала була скасована на справу направлено на новий розгляд.

2. Неправильне встановлення обставин справи та неправильне застосуванняя норм матеріального права.

Так, Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27.11.2014 року (с. Стоматов Е.Г.) за позовом Устиненко Валерія Володимировича про стягнення несплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з'явленні вимоги задоволені частково. На користь позивача присуджена заборгованість заробітної плати у розмірі 1354 грн. 97 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у сумі 1350 грн..

Задовольняючи частково позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції, виходить із того, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку не відповідає принципу співмірності та справедливості.

Однак, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03.03.2015 р. вказане рішення в частині часткового задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове.

Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в зв'язку з неправильним встановленням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Право на своєчасне отримання винагороди за працю гарантовано ст.4 3 Конституції України та відноситься до основних прав та свобод громадянина, тому своєчасна виплата заробітної плати є конституційним обов'язком роботодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з; вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, три відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Можливість зменшення судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні може бути обговорена лише у разі наявності спору між сторонами про розмір належних до виплати сум при звільненні працівника викладена в наданих для порівняння судових рішеннях.

Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності (Постанова ВСУ у справі №6-64цс/13 від 3 липня 2013 року).

У ст.360-7 ЦПК України йдеться, що рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для застосування.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата .

Згідно із п.5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

За цими правилами розмір середньоденного заробітку позивача, становить 61 грн.38 коп.

Повний розрахунок натепер не здійснено.

В такому разі, загальний термін затримки становить 219 днів.

Між сторонами не має спору щодо розміру належних позивачу виплат при звільненні з роботи.

В такому разі організація відповідача повинна виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки у розмірі 13 442 грн. 22 коп. (219x61,38 грн.).

З огляду на викладене, аргументи справи є виправданими.

ВИСНОВКИ:

Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя забезпечуючи в цілому правильне застосування чинного законодавства при розгляді і вирішенні в цивільному судочинстві спорів, що виникають із трудових правовідносин, а саме: про виплату заробітної плати; про поновлення на роботі; інших спорів, що виникають із трудових правовідносин (про зміну формулювання підстав звільнення; про стягнення коштів набутих без правової підстави; про стягнення компенсації за невикористану відпустку; про визнання незаконним та скасування дисциплінарного стягнення; про припинення дії трудового договору та інш.), позовів про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, разом з тим допускають помилки, що викликають скасування і зміну судових рішень.

Внаслідок недоліків у правовому регулюванні питань відшкодування моральної шкоди не досягнуто єдності в судовій практиці щодо визначення розміру моральної шкоди, засобів і меж доказування, розподілу обов’язку доказування вини заподіювача шкоди в разі пред’явлення позову на підставі ст.237-1 ЦПК КЗпП України та в разі пред’явлення позову на підставі ст.ст.1167,1168 ЦК України. Для формування єдиної судової практики при розгляді справ цієї категорії ці питання потребують висвітлення і викладення рекомендацій в узагальненні Вищого спеціалізованого Суду України.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя А.І.Боровікова

Узагальнення практики трудових спорів за 2014 рік