Аналіз розгляду цивільних справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами за 2014 рік

 АНАЛІЗ РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ У СПОРАХ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИМИ ПРАВОВІДНОСИНАМИ за 2014 рік

Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, об’єктом права власності українського народу.

Відповідно до ст.13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах визначених Конституцією України. Крім того, в Конституції України зазначено, що кожний громадянин України має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Згідно ст.14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Важливу роль у застосуванні правових норм чинного законодавства щодо земельних правовідносин відведено судам.

Деякі питання застосування судами законодавства, що регулює земельні правовідносини

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші – в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

У кожній окремій справі суд має звертати особливу увагу на те, що до правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У випадках, коли вимоги пов’язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов’язково застосовують правила про виключну підсудність (стаття 114 ЦПК).

Згідно зі статтею 257 ЦК у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

Підсудність та підвідомчість справ

Першим питанням, з яким стикається особа, що звертається до суду з позовом, що виникає із земельних правовідносин, є визначення підсудності відповідної справи.

Як вбачається з ч.1 ст.15 ЦПК України, зазначена норма не передбачає вичерпності у регулюванні питання підвідомчості (зокрема щодо земельних спорів), передбачаючи, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства відповідні справи, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7» від 16.04.2004 року у випадках, коли вимоги пов'язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов'язково застосовують правила про виключну підсудність (стаття 114 ЦПК).

Категорії справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами

Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87–90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143–146, 149, 151, 153–158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України (далі – ЗК), глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, судам підсудні справи за заявами, зокрема:

- з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками;

- про право громадян на земельну частку (пай) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, використання при цьому земельних ділянок із меліоративними системами;

- про визнання недійсною відмови у розгляді заяв громадян про безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського й особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, дачного будинку та індивідуального гаража;

- про визнання незаконною відмови у продажу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності громадянам, які мають право на набуття цих ділянок у власність;

- про вирішення спорів, пов’язаних з орендою землі;

- про встановлення та припинення дії земельних сервітутів;

- про примусове припинення права на земельну ділянку з передбачених Земельним кодексом підстав;

- про недійсність відмови у розгляді заяви про погодження місця розташування об’єкта, щодо якого порушується питання про вилучення (викуп) земельної ділянки;

- про вирішення спорів щодо проведення розвідувальних робіт на землях, що перебувають у власності чи користуванні громадян;

- про вирішення майнових спорів, пов’язаних із земельними відносинами, в тому числі про відшкодування власникам і землекористувачам збитків, заподіяних вилученням (викупом) визначених угідь, обмеженням їхніх прав або порушенням земельного законодавства;

- про відшкодування витрат сільсько- та лісогосподарського виробництва;

- про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку;

- про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки чи про звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав;

- про вирішення спорів щодо користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, сервітутів;

- про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної Земельним кодексом компетенції розглядався органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з рішенням якого одна зі сторін у земельному спорі не погоджується.

Нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини

Основними законодавчими актами у сфері регулювання земельних відносин є Конституція України та Земельний кодекс України від 25.10.2001 року.

З прийняттям Земельного кодексу України у розвиток його положень прийнято понад 70 законів, які регулюють земельні відносини в сфері використання та охорони земель та є базовими для формування ринку земель як несільськогосподарського, так і сільськогосподарського призначення. Крім того, прийнято цілий спектр підзаконних та відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання та розвиток земельних відносин та завершення земельної реформи. Протягом останніх років реалізація земельної реформи активізувалася. Продовжується формування нормативної бази.

До земельного законодавства відносять наступні нормативно-правові акти, зокрема: Закон України «Про охорону земель» від 19.06.2003 року, Закон України «Про державний контроль за використання та охороною земель» від 19.06.2003 року, Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 року, Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року, Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 року, Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року, Закон України «Про захист Конституційних прав громадян на землю» від 20.01.2005 року, Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року, Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 року, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» від 25.07.2007 року №963 тощо.

Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) надав судам роз’яснення з питань застосування законодавства при розгляді справ цієї категорії.

Аналіз статистичних даних

У даному аналізі досліджено стан розгляду Комунарським районним судом м.Запоріжжя справ щодо спорів, пов’язаних із земельними правовідносинами за 2014 рік, а також проведено порівняння із розглядом справ зазначеної категорії у 2013 році.

Так, у 2014 році Комунарським районним судом м.Запоріжжя було розглянуто 2581 цивільних справ позовного провадження, з них 8 справ щодо спорів, що виникають з земельних правовідносин.

Для порівняння наводимо статистичні дані розглянутих у 2014 році цивільних справ по іншим категоріям:

спори, що виникають із договорів, – 1195 справ;

спори, що виникають із сімейних правовідносин – 846 справ;

спори про власність та інші речові права – 173 справ;

спори, що виникають із житлових правовідносин – 140 справ;

спори про не договірні зобов’язання – 88 справ;

спори про спадкове право – 45 справ;

спори, що виникають із трудових правовідносин – 45 справ;

спори пов’язані із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» - 16 справ;

спори, що виникають із земельних правовідносин – 8 справ;

спори про захист немайнових прав фізичних осіб – 5 справ.

Таким чином, категорія справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами, становить приблизно 0,31% від загальної кількості розглянутих Комунарським районним судом м.Запоріжжя цивільних справ у 2014 році.

При цьому, у період з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року включно до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшло 20 позовних заяв щодо спорів, пов’язаних із земельними правовідносинами, з них:

2 позовні заяви – повернуто позивачу до відкриття провадження по справі для подання до належного суду;

4 позовні заяви – повернуто позивачу до відкриття провадження по справі за його заявою;

2 позовні заяви – визнано неподаними та повернуто позивачу до відкриття провадження по справі у зв’язку з не усуненням недоліків у встановлений строк;

по 1 позовній заяві – відмовлено у відкритті провадження;

по 7 позовним заявам – відкрито провадження (з них, по 1 справі позов залишено без розгляду, 2 справи розглянуто з винесенням рішення, 4 справи – станом на 01.01.2015 року не розглянуто);

по 4 позовним заявам – питання щодо відкриття провадження станом на 31.12.2014 року включно не вирішувалось (з ним, 3 справи – у зв’язку з відсутністю на той час відповіді з адресно-довідкового сектору УДМС України в Запорізькій області щодо місце реєстрації відповідача, 1 справа – у зв’язку з залишенням позовної заяви без руху).

Також, станом на 01.01.2014 року залишилось не розглянуто 7 справ з приводу спорів, пов’язаних із земельними правовідносинами, що надійшли до суду у 2013 році, з них:

1 позовна заява – повернута позивачу до відкриття провадження по справі за його заявою;

1 позовна заява – визнана неподаною та повернута позивачу до відкриття провадження по справі у зв’язку з не усуненням недоліків у встановлений строк;

4 позови – залишено без розгляду за заявою позивача;

1 справа – розглянута з винесенням рішення.

З аналізу зазначених показників можна зробити висновок, що у 2014 році спостерігається зменшення майже втричі кількості розгляду справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами, у порівнянні з 2013 роком.

Також із вищенаведеного вбачається, що лише по 3 справам даної категорії судом було прийнято рішення у 2014 році (у 2013 році – по 12 справам). В інших випадках позовна заява, або поверталася позивачу до відкриття провадження (10 справ), або позов було залишено без розгляду вже під час судового провадження за заявою позивача (5 справ).

Розгляд цивільних справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами суддями Комунарського районного суду м.Запоріжжя за 2014 рік

Загалом розгляд категорії справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами, здійснювався суддями у відповідності до вимог законодавства щодо підвідомчості та підсудності земельних спорів. Зокрема, у 2 справах (7,41% від загальної кількості справ зазначеної категорії) позовні заяви було повернуто для подання до належного суду за місцем знаходження земельної ділянки.

У загальному розгляд даної категорії справ здійснювався суддями у встановлені законодавством строки, проте слід звернути увагу на те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначав експертизи за заявами осіб, які беруть участь у справі, а тому на час проведення експертизи провадження у справах зупинялося, до надання відповідних експертних висновків, що значно збільшувало загальний строк розгляду справ.

У провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя у 2014 році перебувало 27 цивільних справ щодо спорів, які виникають із земельних правовідносин, з наступних категорій:

– усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (у т.ч. визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлення меж користування земельною ділянкою, виділ в натурі частки земельної ділянки, що перебуває у спільній власності) – 23 справ;

– визнання недійсним або скасування державного акту на земельну ділянку – 3 справи;

– визнання права власності на земельну ділянку – 1 справа.

Таким чином, найбільшу частку розглянутих Комунарським районним судом м.Запоріжжя справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами, складають справи щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Якісні показники розгляду справ

По даній категорії справ, розглянутих у 2014 році, було оскаржено лише 1 рішення, яке Апеляційним судом Запорізької області залишено без змін.

Так, Апеляційним судом Запорізької області рішення суду першої інстанції від 29.12.2014 року по справі за позовом  Лапіна Віктора Петровича до Сергієнко Яни Олександрівни про встановлення порядку користування земельною ділянкою (суддя Стоматов Е.Г.) залишено без змін. Апеляційний суд Запорізької області зазначив, що так як сторони не дійшли згоди щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до одного із чотирьох запропонованих у висновку будівельно-технічної експертизи варіантів, районний суд правомірно провів розподіл земельної ділянки згідно з варіантом №1, мотивуючи визначення порядку користування землею за вказаним варіантом тим, що він є найбільш оптимальним та зручним для обох сторін, оскільки розміри земельних ділянок, які пропонуються співвласникам в особисте користування максимально наближені до ідеальних часток, які їм належать з урахуванням можливості користуватись водогоном №2, який перебуває у сумісному користуванні сторін відповідно технічного паспорту, є приближеним до фактичного порядку користування земельною ділянкою, який склався між сторонами, дає можливість здійснювати догляд за технічним обладнанням та проводити ремонтні роботи споруд шляхом доступу до них через земельні ділянки спільного користування. Також Апеляційний суд Запорізької області звернув увагу на те, що судом першої інстанції надані обґрунтування відносно не прийняття інших варіантів визначення користування земельною ділянкою, так як за II варіантом позивачу виділяється земельна ділянка, що значно менше належної йому частки, а за III та ІV варіантами на земельній ділянці, яка пропонується в особисте користування сторін залишається водогін, який є необхідними для експлуатації усього будинку, що може слугувати підставою для подальших конфліктів між сторонами.

Ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя по цивільним справам щодо спорів, пов’язаних із земельними правовідносинами Апеляційним судом Запорізької області не переглядались.

У зв’язку з викладеним, показник розгляду Комунарським районним судом м.Запоріжжя цивільних справ з приводу спорів, пов’язаних із земельними правовідносинами, у 2014 році – 100%.

Наведемо для порівняння показники розгляду Комунарським районним судом м.Запоріжжя цивільних справ з приводу спорів, пов’язаних із земельними правовідносинами, у 2013 році.

По даній категорії справ, розглянутих у 2013 році, було оскаржено лише 5 рішень, 4 з яких Апеляційним судом Запорізької області залишено без змін, а по 1 справі апеляційне провадження закрито у зв’язку з відмовою від апеляційної скарги.

Так, Апеляційним судом Запорізької області рішення суду першої інстанції від 28.01.2013 року по справі за позовом Захарова Миколи Івановича до Сотнік Олени Миколаївни, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - Сотнік Карини Андріївни, Сотніка Артура Андрійовича про витребування майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, – Служба у справах дітей Запорізької міської ради по Комунарському району (суддя Тучков С.С.) залишено без змін. Апеляційний суд Запорізької області погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів факту користування відповідачами спірною земельною ділянкою, про витребування якої заявлено позов, а також зазначив, що позивач мав би суд просити про застосування його права захисту як землевласника шляхом звільнення (знесення) споруди відповідачів, проте з такими вимогами до суду останній не звертався.

Також Апеляційним судом Запорізької області залишено без змін рішення суду першої інстанції від 30 травня 2013 року, яким було відмовлено у задоволенні позову прокурора Комунарського району м.Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області до Запорізької міської ради, Паустовської Наталії Петрівни про визнання незаконним і скасування рішення Запорізької міської ради та визнання недійсним державного акту (суддя Дмитрієва М.М.). Апеляційний суд Запорізької області погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, Апеляційним судом Запорізької області залишено без змін рішення суду першої інстанції від 07 серпня 2013 року, яким було частково задоволено позов Гаврилюк Володимира Євгеновича до Венгер Марії Вікторівни, Рохмістрової Надії Володимирівни, третя особа: Запорізька міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою (суддя Наумова І.Й.). Апеляційний суд Запорізької області погодився з висновками суду першої інстанції про те, що технічно можливо визначити порядок користування земельною ділянкою, що підтверджується висновком експертизи. Найбільш доцільним є варіант №1 висновку, оскільки найбільш відповідає ідеальним часткам співвласників у домоволодінні.

Також Апеляційним судом Запорізької області залишено без змін рішення суду першої інстанції від 25 жовтня 2013 року, яким було відмовлено у задоволенні позову Полозенко Лариси Леонідівни, Буняєва Сергія Леонідовича до Вьюнова Валерія Тихоновича про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення стану земельної ділянки, яка існувала до порушеного права (суддя Стоматов Е.Г.). Апеляційний суд Запорізької області погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачами не надано жодних доказів про порушення їх прав чи законних інтересів з боку відповідачів.

У зв’язку з викладеним, показник розгляду Комунарським районним судом м.Запоріжжя цивільних справ з приводу спорів, пов’язаних із земельними правовідносинами, у 2013 році – 100%.

Проблемні питання, що виникають при розгляді спорів, пов’язаних  із земельними правовідносинами

Велика кількість проблем у земельній сфері виникає через неврегульованість законодавства, що ускладнює процес захисту прав землекористувачів та землевласників. Основним проблемним видом земельних спорів з точки зору визначення підсудності є спори щодо визнання незаконними та/або скасування рішень органів місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у власність або користування юридичних чи фізичних осіб.

Крім того, деякі проблемні питання щодо спорів, що виникають із земельних правовідносин, частково вирішуються постановами пленумів, інформаційними листами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, однак останні не є нормативно-правовими актами і не мають обов’язкового характеру – вони мають рекомендаційний характер та є результатом вивчення, аналізу та узагальнення судової практики, які здійснюються вищими спеціалізованими судами відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відсутність нормативного регулювання є причиною нестабільності судової практики. Остаточно вирішити проблему підсудності спорів із земельних правовідносин можливо лише шляхом законодавчого врегулювання, узгодивши при цьому відповідні положення всіх процесуальних кодексів. Від цього напряму залежить формування єдиної усталеної судової практики із зазначеної категорії спорів.

Також однією із проблем, що впливає на якість розгляду в судах справ із земельних спорів, є рівень нормативно-правової бази, яка є складною в застосуванні через її мінливість та суперечливість. Внаслідок цього утворюється різна практика застосування судами правових норм в однорідних правовідносинах.

Висновки і пропозиції

1. Результати проведеного аналізу свідчать про те, що судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя при розгляді цивільних справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами, дотримуються діючого законодавства.

2. Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді суддями Комунарського районного суду м.Запоріжжя цивільних справ з приводу спорів, пов’язаних із земельними правовідносинами, Апеляційним  судом Запорізької області при перегляді рішень та ухвал по даній категорії справ виявлено не було.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                                                                                              С.С. Тучков