Аналіз розгляду спорів про захист немайнових прав фізичних осіб за 2013 - 2014 роки

 АНАЛІЗ РОЗГЛЯДУ СПОРІВ ПРО ЗАХИСТ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

 Проблема особистих немайнових прав посідає у цивілістиці одне із найважливіших місць. Реальне забезпечення прав людини вважається ознакою розвинутої правової держави, результатом побудови демократичних відносин. В будь-якому суспільстві права людини є важливим інститутом, за допомогою якого регулюється правовий статус особи, визначаються способи і засоби впливу на неї, межі вторгнення в особисту сферу, встановлюються юридичні гарантії реалізації та захисту прав і свобод. Повага до кожної людини як до особистості має стати нормою повсякденного життя в Україні, а людина має бути єдиною абсолютною цінністю первісного порядку, щодо якої визначаються всі інші цінності. Основні права і свободи людини належать їй від народження і є невід*ємними, тому забезпечення їх – одна із найважливіших функцій держави.

Інституту прав і свобод людини належить центральне місце в Конституції України 1996 року, в якій значну кількість статей (близько 30%) складає розділ ІІ «Права, свободи та обов*язки людини і громадянина». Це прискорило розробки і у сфері цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин.

Особисті немайнові права розглядаються в сучасній доктрині і законодавстві України як абсолютні й невідчужувані, і які є виявом свободи і недоторканності особи. Врахувавши традиції українського законотворення, положення міжнародних конвенцій, тенденції суспільного розвитку, досвід демократичних країн, які визначені Конституцією України, законодавець не допускає жодних обмежень щодо можливостей цивільно-правової охорони особистих немайнових відносин. Нормативні акти чинного законодавства, що містять цивільно-правові норми і регулюють особисті немайнові відносини, незалежно від того, чи є вони суто цивільними, чи мають комплексний характер, мають підпорядковуватися у своїй цивільно-правовій частині загальним положенням інституту особистих немайнових прав, що містяться у ЦК України.

ЦК України поділяє особисті немайнові права фізичної особи за спрямованістю або за цільовим призначенням на дві групи: ті, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21) і ті, що забезпечують її соціальне буття (глава 22).

Можна також взяти за основу поділу порядок виникнення особистих немайнових прав на такі, що належать фізичним особам від народження, і такі, що їм належать за законом (ч. І ст. 270 ЦК України).

Доктрина цивільного права пропонує кілька критеріїв класифікації особистих немайнових прав.

Так, різні види особистих немайнових прав можна зібрати у три правові інститути: права на немайнові блага, втілені у самій особистості; право на особисту недоторканність, свободу; право на життя та охорону здоров'я; право на недоторканність особистого життя.

За цільовим спрямуванням особисті немайнові права можна класифікувати на:

1) особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистості: право на ім'я, право на честь, гідність, ділову репутацію та ін.;

2) особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особи (життя, свобода, вибір місця перебування, місця проживання тощо);

3) особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста та сімейна таємниця, невтручання в приватне життя, честь і гідність).

У ЦК України закріплено особисті немайнові права фізичних осіб, визначений їх зміст, гарантії та способи захисту. Закріплення на рівні Цивільного кодексу невід'ємних особистих немайнових прав фізичних осіб стало суттєвим внеском у процес поліпшення чинного цивільного законодавства, приведення Його у відповідність до міжнародних стандартів. Відповідно до Конституції України та ст. 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Кодексом та іншими законами можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Частина 3 ст. 270 ЦК України містить важливе уточнення щодо того, що перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншими законами, не є вичерпним. Це положення підтверджується міжнародно-правовими підходами до вирішення даного питання. Таким чином, українське законодавство зорієнтоване не лише на сучасний етап розвитку цивільних відносин, а й на їх розвиток у перспективі.

Можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд (тобто без втручання інших осіб) визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя складає зміст особистого немайнового права (ч. 1 ст. 271 ЦК України).

Фізична особа згідно з ч.1 ст.272 ЦК України здійснює особисті немайнові права самостійно. Здійснення суб’єктивного немайнового права відбувається найчастіше шляхом пасивного нездійснення юридичних та фактичних дій, які охоплюються можливістю відповідної поведінки. Здійснення немайнового права може полягати і у певних активних діях у тих випадках, коли закон надає можливість скористатися правом. Так, здійснення права фізичної особи на інформацію полягає в тому, що вона може вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ст.302 ЦК України).

Здійснення особистого немайнового права може відбуватися різними способами. Переважна більшість прав здійснюється шляхом багаторазових повторюваних дій. Наприклад, неодноразове використання імені фізичною особою, чи використання права на таємницю кореспонденції, використання права на вільний вибір місця проживання тощо. Ряд особистих немайнових прав реалізується шляхом однієї дії, але залишає можливість змінити своє рішення за відповідних умов. Так, автор вправі використати при опублікуванні твору літератури псевдонім, а при повторному виданні можливе використання справжнього імені.

Більшість немайнових прав здійснюється тільки особисто управомоченою особою, але існують випадки, коли здійснення окремих правомочностей здійснюється представником. Наприклад, опікун недієздатної або малолітньої дитини має право звернутися до суду в інтересах названих осіб з позовом про захист їх честі та гідності.

Правова регламентація при розгляді судом справ про захист немайнових прав фізичних осіб:

Конституція України;

Цивільний кодекс України – глави 20-22,

Цивільний процесуальний кодекс України,

         До спорів, що виникають в особистих немайнових правах фізичних осіб:

-          спори про захист немайнових прав фізичних осіб;

-          спори про захист честі, гідності та ділової репутації.

Аналізуючи практику розгляду Комунарським районним судом м. Запоріжжя спорів про захист немайнових прав фізичних осіб за період 2013 року та 2014 року взято за основу річні статистичні звіти.

Ознайомившись з річними статистичними звітами, стало відомо, що судом за звітний період 2013 року розглянуто 2812 справ позовного провадження, та за звітний період 2014 року – 2581 справу цивільного провадження.

Порівнюючи окремо взяту категорію, а саме спори про захист немайнових прав фізичних осіб, встановлено, що:

Динаміка розгляду справ даної категорії суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя

З аналізу вищезазначених показників можна зробити висновок, що показник розгляду справ з категорії немайнових прав фізичних осіб у 2014 році збільшився в порівнянні з 2013 роком. Однак, показник спорів про захист честі, гідності та ділової репутації у 2014 році навпаки зменшився в порівнянні з 2013 роком.

Статистика розгляду цивільних справ в спорах, про захист немайнових прав фізичних осіб суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя,

 за період 2013/2014 роки

Отже, загалом, суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя:

-                в період 2013 року розглянуто 1 справу про захист немайнових прав фізичних осіб, в позовних вимогах якої було відмовлено;

-                в період 2014 року розглянуто 2 справи про захист немайнових прав фізичних осіб, з них залишено без задоволення – 1 справу, та залишено без розгляду – 1 справу.

Статистика розгляду цивільних справ в спорах, про честі, гідності та ділової репутації суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя,

 за період 2013/2014 роки

Отже, загалом, суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя:

-                в період 2013 року розглянуто 4 справи про захист честі, гідності та ділової репутації, з них задоволено позов у повному обсязі – 0 справ, відновлено у позові – 3 справи, та залишено без розгляду – 1 справу;

-                в період 2014 року розглянуто 3 справи про захист честі, гідності та ділової репутації, з них задоволено позов у повному обсязі – 1 справа, відновлено у позові – 1 справа, справу залишено без розгляду – 1 справа.

Порівняльна таблиця якості рішень, ухвал по суддям за 2013 рік

Таким чином, оскаржувалось 4 рішення. Апеляційним судом Запорізької області без змін залишено 1 рішення в спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, та 2 рішення в спорах про захист честі, гідності та ділової репутації, скасовано 1 рішення в спорах про захист честі, гідності та ділової репутації.

Порівняльна таблиця якості рішень, ухвал по суддям за 2014 рік

Таким чином, оскаржувалось 2 рішення. Апеляційним судом Запорізької області без змін залишено 1 рішення в спорах про захист честі, гідності та ділової репутації, скасовано 1 рішення в спорах про захист немайнових прав фізичних осіб.

Об*єднавши спори про захист немайнових прав фізичних осіб та спори про захист честі, гідності та ділової репутації отримуємо наступну інформацію, так:

-                у 2013 році розглянуто 5 справ з них 4 рішення оскаржено до апеляційного суду Запорізької області. В свою чергу апеляційний суд Запорізької області 3 рішення залишив без змін та 1 скасував;

-                у 2014 році розглянуто 5 справ з них 2 рішення оскаржено до апеляційного суду Запорізької області. В свою чергу апеляційний суд Запорізької області 1 рішення залишив без змін та 1 скасував.

Так, показник якості роботи суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя зі спорів даної категорії у 2013 році та 2014 році складає 99,9%

Щодо помилок, які виявлені апеляційною інстанцією:

-                Суддя Дмитрієва М.М. справа №333/5814/14-ц за позовом Селезньової Галини Георгіївни до Гєнкіної Марити Марківни про захист честі, гідності та ділової репутації.

Так, в обґрунтуванні позову зазначено наступне, 16.03.2014 року Гєнкіна М.М., виступаючи на позачергових зборах в ЖБК “Комунаровець – 13”, усно повідомила 116 особам, присутніх на зборах, що “Селезньова Г.Г. (термін перебування головою ЖБК скінчився в травні 2013 року) шляхом підробки протоколів зборів та правління ЖБК зареєструвалася в ЄДР в грудні 2013 року, чим порушила Закон України “Про кооперацію”, також відповідач повідомила про закриття Селезньовою Г.Г. рахунків ЖБК без згоди членів кооперативу, про невиплату заробітної плати обслуговуючому персоналу. Розповсюдження відповідачем вказаної інформації 116 особам зафіксовано протоколом № 1 позачергових загальних зборів членів ЖБК “Комунаровець – 13” від 16.03.2014 року. Відповідно до вказаного протоколу, на підставі інформації відповідача, було запропоновано виразити позивачу недовіру та звільнити з посади. “За” проголосували 115 осіб, одна особа утрималася.

Позивач вважає, що відповідач розповсюдила про неї відомості, які не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію останньої.

Суд, першої інстанції позовні вимоги Селезньової Г.Г. залишив без задоволення, обґрунтувавши тим, що, позивач, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надав суду доказів того, що інформація, яка була оголошена Гєнкіною М.М. на позачергових зборах в ЖБК “Комунаровець – 13” 16.03.2014 року є недостовірною.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачка Селезньова Г.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційний суд Запорізької області скаргу Селезньової Г.Г. задовольнив частково, заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2014 року скасував, ухвалив нове яким позов задоволено частково. Визнав такими, що не відповідають дійсності, поширені Гєнкіною М.М. на позачергових загальних зборах ЖБК «Комунаровець-13» від 16 березня 2014 року, відомості, що «Селезньова Г.Г. шляхом підробки протоколів зборів та правління зареєструвалася в СДР в грудні 2013 року, чим порушила Закон «Про кооперацію». Зобов*язано Гєнкіну М.М. спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення тексту вказаного рішення суду на найближчих загальних зборах ЖБК «Комунаровець-13», але не пізніше 1 місяця з дня ухвалення рішення. В решті позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, апеляційний суд Запорізької області зазначив, що інформація щодо порушення закону і підробки документів, надання фіктивних документів для реєстрації є інформацією, яка носить в собі ознаки складу злочину, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом України, така інформація сприймається суспільством негативно як стосовно дій, так і стосовно осіб, які їх вчиняють.

Виступ Гєнкіної М.М. містить саме фактичне твердження, що «Селезньова Г.Г шляхом підробки протоколів зборів та правління зареєструвалася в ЄДР в грудні 2013р., чим порушила Закон «Про кооперацію». За своїм характером таке твердження не може бути віднесено до оціночних суджень, а доказів на його підтвердження матеріали справи не містять.

Питання про підробку протоколу в порядку кримінального судочинства стосовно Селеньової Г.Г. не вирішувалося. У порядку цивільного судочинства за вирішенням питання щодо незаконності рішення загальних зборів членів ЖБК, які зафіксовані в протоколі №1 від 13.05.2012 р., Ж БК не зверталося.

Виходячи з викладеного, інформацію, що міститься у виступі Гєнкіної М.М. про те, що «Селезньова Г.Г шляхом підробки протоколів зборів та правління зареєструвалася в ЄДР в грудні 2013 р., чим порушила Закон «Про кооперацію» слід вважати недостовірною та такою, що порушує право на повагу до гідності, честі Селезньової Г.Г., а відтак у відповідності до вимог ст.ст. 275, 277 ЦК України наявні підстави для її спростування.

ВИСНОВОК:

Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя при розгляді спорів про захист немайнових прав фізичних осіб дотримуються положень матеріального та процесуального права та виконують свою роботу якісно.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                                         О.А. Фунжий