АНАЛІЗ розгляду кримінальних проваджень з злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг за 2015-2016 роки

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

АНАЛІЗ

розгляду кримінальних проваджень з злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

за  2015-2016 роки

м. Запоріжжя

АНАЛІЗ

розгляду кримінальних проваджень з злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг за 2015-2016 роки

03 березня 2017 року                                                                                                        м. Запоріжжя

Одним із важливих аспектів сучасної державної правової політики в Україні є реформування системи запобігання і протидії корупції. Досягнення успіху у цьому процесі є передумовою для формування у суспільстві довіри до влади, зростання економічного потенціалу держави, покращення добробуту громадян України.

Здійснюючи судочинство по кримінальним справам з злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг суд керується:

• Конституцією України;
• Кримінальним кодексом України;
• Кримінальним процесуальним кодексом України;
• Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією, ратифіковану законом № 252-V від 18.10.2006 року;
• Законом України «Про запобігання корупції»
• Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» N 3207-VI від 07.04.2011р.
• Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996р.;
• Постановою Пленуму ВСУ «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» №7 від 30.05.1997р.;
• Постановою Пленуму ВСУ «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» №3 від 01.04.1994р.;
• Постановою Пленуму ВСУ «Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя» № 1 від 22.02.1991р.;
• Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 14.06.2012 «Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за окремі корупційні правопорушення»;

Крім перелічених, також, є перелік основних нормативно-правових актів антикорупційного законодавства:

• Указ Президента України від 21 жовтня 2011 року №1001, «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011 - 2015 роки».
• Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». 
• Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №265 «Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 - 2017 роки».
• Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №65 «Про затвердження Правил етичної поведінки державних службовців».
• Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року №3341-XII.
• Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року №221-VII(зміни до ст.ст. 354, 368, 369, 370 КК України).
• Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 року №224-VII.
• Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» 7 квітня 2011 року №3207-VI.
• Наказ Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року №1380/5 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів».
• Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР.
• Інструкція про порядок обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, затверджена спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства доходів і зборів, Міністерства оборони і Державної судової адміністрації від 22 квітня 2013 року №52/394/172/71/268/60.
• Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
• Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI.
• Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 - 2017 роки» від 14 жовтня 2014 року №1699-VII.
• Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII. 
• Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року №1698-VII.

Розділі XVII Особливої частини КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» встановлена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.

Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі Особливої частини КК, можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів злочинів, вчинюваних у сфері службової діяльності, оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності.

Об’єктом службових злочинів є правомірна діяльність державних чи само управлінських органів (апарату), підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності у будь-яких галузях їх діяльності і їх авторитет.

З об’єктивної сторони для наявності службового злочину необхідно, щоб:

- мало місце порушення службовою особою обумовлених її службовим положенням обов’язків;

- в результаті таких дій службової особи була заподіяна шкода охоронюваним законом правам, свободам і інтересам окремих громадян або державним або громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;

- мав місце причинний зв'язок між злочинним діянням службової особи та наслідками, що настали.

Це не відноситься до тих норм даного розділу, які передбачають відповідальність за злочини з формальним складом. При цьому діяння, що утворює об’єктивну сторону будь-якого службового злочину, вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить тим цілям і завданням, заради досягнення яких функціонує апарат управління відповідних організацій і для рішення яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями. Обумовленість діяння службовим становищем суб’єкта та вчинення його всупереч інтересам служби є обов’язковою ознакою, що характеризує об’єктивну сторону, вчинюваного у сфері службової діяльності.

Суб’єктом цих злочинів (крім передбаченого ст.369 КК України) може бути лише службова особа.

Із суб’єктивної сторони службові злочини, за виключенням службової недбалості, вчиняються лише умисно. Службова недбалість – це необережний злочин.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, передбачених частинами першими статей 364, 365 та 367 КК України, є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Істотна шкода може виявлятися у заподіянні:

а) матеріальних (майнових) збитків;

б) нематеріальної (фізичної, моральної тощо) шкоди;

в) матеріального збитку у сполученні з наслідками нематеріального характеру.

Згідно з п.3 примітки до ст.364 КК України, коли шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, то вона визнається істотною лише за умови, якщо сума таких збитків в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Питання про те, чи є шкода істотною, якщо вона полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру (фізичного, морального) характеру вирішується органами досудового слідства та судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. При вирішенні цього питання необхідно враховувати ступінь негативного впливу протиправного діяння на нормальну діяльність органів влади та управління, роботу підприємств, установ та організацій, характер завданої ним нематеріальної шкоди, кількість потерпілих громадян, тяжкість заподіяної ним фізичної, моральної шкоди тощо.

Судова практика визнає істотною таку шкоду, яка полягає в обмеженні основних конституційних (виборчих, трудових, житлових) прав і свобод особи, у підриві престижу та авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування, у порушенні громадської безпеки та громадського порядку, у створенні обстановки та умов, що утруднюють підприємствам, установам та організаціям виконання їх основних функцій. Істотною практика визнає і шкоду, що настає у разі використання службовою особою свого службового становища для: а) сприяння чи потурання вчиненню злочину іншими особами; б) вчинення поряд зі службовим, іншого злочину; в) приховування злочину, раніше вчиненого нею самою чи іншими особами. Шкода також є істотною, якщо внаслідок порушення службовою особою своїх службових обов’язків злочин вчиняється іншими особами.       

Розділ ХVІІ Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за наступні злочини:

1. Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
2. Стаття 364-1. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
3. Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу
4. Стаття 365-2. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
5. Стаття 366. Службове підроблення
6. Стаття 366-1. Декларування недостовірної інформації
7. Стаття 367. Службова недбалість
8. Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
9. Стаття 368-2. Незаконне збагачення
10. Стаття 368-3. Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
11. Стаття 368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги
12. Стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
13. Стаття 369-2. Зловживання впливом
14. Стаття 369-3. Протиправний влив на результати офіційних спортивних
15. Стаття 370. Провокація підкупу

Комунарським районним судом м. Запоріжжя у 2015 році було розглянуто 12 кримінальних проваджень, з них: 6 вироків; 2 ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв’язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності; 2 ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв’язку зі зміною обстановки; 1 ухвала про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв’язку з дійовим каяттям; 1 ухвала повернення обвинувального акту прокурору для усунення виявлених недоліків, відносно 13 осіб, про злочини, передбачені ст. ст. 364, 366, 367, 368 КК України. 

Із них:

1. за ст. 364 КК України 2 справа відносно 2 осіб: 1 вирок суду, 1 ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв’язку зі зміною обстановки.

2. за ст. 366 КК України 4 справи відносно 4 осіб: 1 ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв’язку з закінченням строків давності; 1 ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв’язку зі зміною обстановки; 1 вирок суду; 1 ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

3. за ст. 367 КК України 1 справа відносно 1 особи: 1 вирок суду.

4. за ст. 368 КК України 5 справ відносно 6 осіб: 3 вироки, 1 ухвала про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності, 1 ухвала про повернення обвинувального акту прокурору для усунення виявлених недоліків.

Комунарським районним судом м. Запоріжжя у 2016 році було розглянуто 5 кримінальних проваджень, з них: 1 з ухваленням вироку, 1 з постановленням ухвали про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, 2 з постановленням ухвали про повернення обвинувального акту прокурору для його належного складання, 1 з постановленням ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, відносно 5 осіб, про злочини, передбачені ст. ст. 364-1, 368, 369-2, 366 КК України. 

Із них:

1. за ст. ст. 364-1, 366 КК України 1 справа відносно 1 особи: - 1 вирок, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання біль суворим у виді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн., з позбавленням права зайняття посад, пов’язаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік один місяць.

2. за ст. 366 КК України 2 справи відносно 2 осіб (1 ухвала про повернення обвинувального акту прокурору для його належного складання, 1 ухвала про закриття кримінального провадження, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків даності).

3. за ст. 368 КК України 1 справа відносно 1 особи (1 ухвала про повернення обвинувального акту прокурору для його належного складання).

4. за ст. 369-2 КК України 1 справа відносно 1 особи (1 ухвала про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Порівняльна таблиця з розгляду кримінальних справ про злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

у 2015-2016 роках

З вище перелічених категорій у 2015 році було оскаржено ухвал/вироків

З вище перелічених категорій у 2016 році було оскаржено ухвал/вироків

Порівняльна таблиця якості вироків, ухвал по суддям за 2015 рік

З вище наведених статистичних даних вбачається, що з 12 розглянутих справ за даною категорією 2 скасовано, 1 без змін, отже якість розгляду справ складає майже 25 %.

Щодо помилок, які виявлені апеляційною інстанцією:

1. Порушення права обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, вирок суду не законний та не обґрунтований.

По кримінальному провадженні № справи 333/4270/14-к (провадження № 1-кп/333/11/15) у відношенні Алдошина М.М., обвинуваченого за ч. 2 ст. 368 КК України, колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року скасовано, призначено новий розгляд провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. За вироком суду першої інстанції Алдошина М.М. засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов’язаних з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, без застосування спеціальної конфіскації. До набрання вироком законної сили до Алдошина М.М. застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов’язання. Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні. (суддя Боровікова А.І.).

Колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вказала, що суд першої інстанції уваги не звернув та, розглянувши провадження у межах неконкретного обвинувачення, у вироку, формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, допустив таку саму неконкретність. Судом всі доводи сторони захисту належним чином не перевірені та не спростовані, у вироку на більшість з цих доводів відповіді немає. У вироку зазначені докази, досліджені під час судового розгляду, проте не оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

2. По кримінальному провадженню № 333/4269/14-к (провадження № 1-кп/333/10/15) у відношенні Мельника О.Г. за ч. 1 ст. 368 КК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2015 року Апеляційного суду Запорізької області залишено без змін (суддя Боровікова А.І.).

Ухвалою суду першої інстанції Мельника О.Г. звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області ухвалу місцевого суду залишено без зміни, встановивши при цьому, що суд першої інстанції повинен був постановити вирок а не ухвалу, однак прокурором в апеляційній скарзі не зазначалось про порушення місцем судом приписів ч. 5 ст. 74 КК України. Апеляційний суд з огляду на приписи ч. 1 ст. 404 КПК України позбавлений можливості втручання у рішення суду.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підтримавши думку Апеляційного суду Запорізької області при цьому істотних порушень вимог закону України про кримінальну відповідальність чи кримінального процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

3. По кримінальному провадженню № 331/5415/15-к (провадження № 1-кп/333/582/15) у відношенні Філіпського О.С. за ч. 3 ст. 368 КК України та Носкова Ю.В. за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2015 року скасовано, кримінальне провадження повернуто Комунарському районному суду м. Запоріжжя для розгляду зі стадії підготовчого судового засідання (суддя Ярошенко А.Г.).

В ухвалі Комунарського районного суду м. Запоріжжя вказано, що обвинувальний акт не відповідає змісту та формі, передбачених КПК України. Дане твердження колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області вважає надуманими, передчасними та такими, що порушують принцип диспозитивності, згідно до якого суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції. Крім того, суд першої інстанції вдався до оцінки доказів у провадженні, що є неприпустимим на даній стадії процесу, тому наведені в оскаржуваній ухвалі суду підстави для повернення обвинувального акту не ґрунтуються на законі.

Порівняльна таблиця якості вироків, ухвал по суддям за 2016 рік

З вище наведених статистичних даних вбачається, що з 5 розглянутих справ за даною категорією 1 апеляційну скаргу повернуто, 1 ухвалу суду змінено, отже якість розгляду справ складає майже 40 %.

Щодо помилок, які виявлені апеляційною інстанцією.

Скасовані ухвали про повернення обвинувальних актів:

1.Не узгодженість з видами рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, згідно норм якої суд може повертати прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

По кримінальному провадженні № справи 333/4270/14-к (провадження № 1-кп/333/380/16) у відношенні Алдошина М.М., обвинуваченого за ч. 2 ст. 368 КК України, колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області ухвалу  Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 року, якою обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні повернутий прокурору прокуратури Запорізької області Євсюкову Ф.Б. для належного його складання згідно з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства протягом розумного строку і усунення вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків, змінила, та ухвалила - вважати обвинувальний акт повернутий прокурору як такий, що не відповідає вимогами КПК України. В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін (суддя Боровікова А.І.).

Крім того, кримінальне провадження № справи 333/3894/14-к (провадження № 1-кп/333/4/16) у відношенні Балашова В.Б. обвинуваченого за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, якого вироком судді Тучкова С.С. визнано винним та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України йому призначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн., з позбавленням права зайняття посад, пов’язаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць, ухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 31.03.2016 року повернуто прокурору апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, як особі, що не усунула недоліки скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Під час проведення аналізу розгляду справ за 2015-2016 роки встановлено, що в 2015 році прийнято багато зміни щодо корупційних злочинів, вважаю небхідним звернути увагу на ці зміни:

Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» № 1698-VII від 14.10.2014 року, який набрав чинності 25.01.2015 року внесено зміни до деяких законодавчих актів серед яких є Кримінальний кодекс України, якими введено:

чітке поняття корупційного злочину - це злочини, передбачені частиною другою статті 191, частиною другою статті 262, частиною другою статті 308, частиною другою статті 312, частиною другою статті 313, частиною другою статті 320, частиною першою статті 357, частиною другою статті 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 354, 364, 364-¹, 365-², 368-370 цього Кодексу";

• заборона застосовувати до корупційних злочинів статі:
• 45 (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям),
• 46 (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки),
• 47 (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки,
• 48 (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки),
• 69 (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом),
• 74 (звільнення від покарання та його відбування),
• 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням),
• 79 (звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років),
• 81 (умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
• 82 (заміна не відбутої частини покарання більш м'яким) після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
• 86(амністія)  особи, визнані винними у вчиненні корупційних злочинів, вироки стосовно яких не набрали законної сили, не можуть бути звільнені від відбування покарання, а особи, вироки стосовно яких набрали законної сили, - не можуть бути повністю звільнені законом про амністію від відбування покарання. Зазначені особи можуть бути звільнені від відбування покарання після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 цього Кодексу.
• 87 (помилування) особи, засуджені за вчинення корупційних злочинів, можуть бути звільнені від відбування покарання в порядку помилування після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 цього Кодексу.
• 89 (зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

ВИСНОВОК:

1.Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя при розгляді кримінальних справ з злочинів у  сфері службової діяльності дотримуються положень матеріального та процесуального права.

2.Порушення виявленні Апеляційним  судом Запорізької області при перегляді вироків та ухвал по даній категорії справ є поодинокими та не містять системного характеру.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя                                                                                                   В.Б. Кулик

вик. помічник судді

Чумак Л.В.