Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я
практики ухвалення та перегляду суддями заочних
рішень у цивільних справах
Заочне рішення виноситься на підставі наявних у справі доказів у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи виноситься судом.
Термін “заочний” означає такий, “який відбувається за відсутності особи, якої що-небудь стосується”. Тому буквальне тлумачення словосполучення “заочний розгляд справи” дозволило б зробити висновок, що це будь-який розгляд цивільної справи, який відбувається у відсутності позивача або відповідача, у тому числі і тоді, коли є клопотання від них про розгляд справи у їх відсутності. Законодавець же пішов іншим шляхом. Відповідно до ЦПК України заочним визнається лише розгляд справи, що відбувається за відсутності відповідача і за чітко встановлених умов. За своєю процесуально-правовою природою заочний розгляд справи в цивільному судочинстві не є самостійним видом провадження, адже він не обумовлений природою матеріально-правового відношення, характером та підставами розглядуваних судом вимог.
Відповідно до ч.2 ст.225 ЦПК України заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими главою 8 розділу ІІІ ЦПК України. Однак глава ЦПК “Заочний розгляд справи” таких винятків стосовно самої процедури розгляду фактично не містить, вони переважно стосуються вже оскарження заочного рішення, а тому слід проаналізувати особливості вчинення окремих процесуальних дій та прояву певних процесуальних інститутів в заочному провадженні, порівняно із процесом змагальним.
Заочний розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з’ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги.
Слід додатково наголосити, що відповідно до ч. 3 ст. 224 ЦПК України у разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача. Такі застереження в реалізації розпорядчих прав позивача жодним чином не обмежують диспозитивних начал цивільного судочинства.
Буквальне тлумачення ЦПК України дозволяє зробити висновок, що під час заочного провадження без відкладення розгляду справи неможливе як збільшення, так і зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до ЦПК України сам по собі заочний розгляд справи не означає, що позовні вимоги будуть задоволені. Доказова діяльність, хоча і носить скорочений та односторонній характер, тим не менше вона обов’язкова. Відповідно до ч.2 ст. 173 ЦПК України у разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. Однак це не означає, що дослідження доказів при заочному розгляді справи обмежується лише письмовими поясненнями відповідача та поясненнями присутнього позивача. Розгляд і вирішення цивільної справи здійснюється на підставі усіх наявних у ній доказів.
Під час заочного розгляду і допит свідків, і дослідження письмових та речових доказів, і дослідження висновку експерта відбуваються за загальними правилами, передбаченими ЦПК України. Під час заочного розгляду справи суд наділений усіма процесуальними засобами, за допомогою яких він може здійснити перевірку вимог, пред’явлених присутньою стороною, детально дослідити справу навіть без участі протилежної сторони.
У заочному процесі допустимі всі дії та процесуальні конструкції змагального процесу, які не залежать від взаємного волевиявлення сторін або від ініціативи відповідача. Так, під час заочного розгляду справи неможливе визнання позову відповідачем (ст.174 ЦПК України), оскільки відсутній суб’єкт такого визнання, за винятком випадку, коли визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, які приєднуються до справи.
У 2009 році було винесено 991 рішення із задоволенням позову, з них заочних рішень було винесено 733, тобто більшість рішень виносились при заочному розгляді справи.
Рішення ухвалене за результатами заочного розгляду цивільної справи рішення за формою та змістом практично нічим не відрізняється від рішення суду, ухваленого у звичайному порядку. Основною відмінністю заочного рішення від звичайного є правові наслідки, які тягнуть за собою заочний розгляд справи і ухвалення заочного рішення. Це пов’язано, з обов’язковістю «горизонтального перегляду» такого заочного рішення, тобто судом, який ухвалив це рішення, лише за заявою відповідача до його перегляду вищестоящими судовими інстанціями.
Встановлюючи такий спосіб перегляду заочного рішення, законодавець, на нашу думку, відступив від передбаченого ч. 2 ст. 218 ЦПК України принципу незмінності прийнятого рішення, який не дозволяє суду скасовувати чи змінювати власне рішення. Варто погодитися, що такий підхід законодавця є об’єктивно необхідним та справедливим; можливість перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив, виступає гарантією захисту прав відповідача від зловживань зі сторони позивача в цивільному процесі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, хоча вважається, що відповідач своєю процесуальною поведінкою і зробив можливим розгляд справи за його відсутності, процесуальний закон залишає за ним можливості захисту свого права. Тому ст. 228 ЦПК України і закріплює за ним право вимагати перегляду заочного рішення. Це один із небагатьох випадків, коли суд, що ухвалив рішення, має право його перегляду. Ініціативу про перегляд заочного рішення відповідач втілює у письмовій заяві до суду, яка може бути подана протягом десяти днів із дня отримання ним копії заочного судового рішення.
Ст. 229 ЦПК України регулює питання про форму, зміст заяви про перегляд заочного рішення та про додатки до неї. Стосовно форми заяви встановлена одна вимога - заява про перегляд заочного рішення має бути подана у письмові формі. У заяві має бути зазначено найменування суду, який ухвалив рішення, ім'я (найменування) відповідача (заявника) або його представника, їх місце проживання чи знаходження, номер засобів зв'язку (поштова адреса, телефон, факс тощо); обставини про поважність причини неявки у судове засідання і неповідомлення їх суду, і які є докази про поважність причин; обставини і докази, з якими заявник обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного судового рішення; перелік доданих матеріалів; підпис заявника.
Щодо додатку до заяви про перегляд заочного судового рішення встановлено два правила. Одне з них відповідає правилам про додаток до позовної заяви. Так, як додані матеріали мають бути копії заяви про перегляд рішення за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та відповідна кількість копій усіх доданих до заяв матеріалів. Друге правило стосується випадків пред'явлення заяви про перегляд заочного рішення від імені заявника його представником. У цьому разі до заяви, поданої представником, додається також довіреність або інший документ про повноваження представника.
У 2009 році до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшло 32 заяви про перегляд заочного рішення (+ 5 залишок на початок року), усього розглянуто 31 заява, 21 заочне рішення скасовано, повернуто 3 заяви, залишок на початок 2010 року склав – 3 заяви.
Буквальне тлумачення положень ЦПК України дозволяє виділити два варіанти поведінки сторін, спрямовані на перегляд та оскарження заочного рішення: подання заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції – для відповідача та подання заяви про апеляційне оскарження і надалі апеляційної скарги – для позивача. Однак такий підхід законодавця викликає наступні труднощі на практиці: 1) можливе виникнення подвійного провадження – в суді першої інстанції за заявою про перегляд заочного рішення відповідача та в апеляційній інстанції за скаргою позивача; 2) якщо відповідач не має обґрунтування поважності причин своєї неявки в судове засідання, а оспорює законність і обґрунтованість рішення, він змушений подавати безпідставну заяву про перегляд заочного рішення, аби лише отримати згодом право оскаржити його в апеляційному порядку; 3) невизначеним залишається момент набрання заочним рішенням законної сили. Тому пропонується на законодавчому рівні закріпити право відповідача самостійно обирати спосіб перегляду заочного рішення, при цьому звернення відповідача до пільгового перегляду заочного рішення не повинно позбавляти його права апеляційного оскарження такого рішення, а також однаково обчислювати початок перебігу строку апеляційного оскарження заочного рішення для відповідача та позивача.
Суддя Комунарського районного
суду м.Запоріжжя В.Б. Якубіна
_03_03.png)
