Узагальнення практики розгляду справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку за 2009 рік

 УЗАГАЛЬНЕННЯ

практики розгляду справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку у 2009 році

  Згідно зі ст. 49 Конституції України охорона здоров'я, медична допомога є правом кожного. Недобровільне лікування осіб з психічними розладами застосовується у всьому світі. Після прийняття Закону України «Про психіатричну допомогу» здавалося, що вирішення даного питання через розгляд у судових інстанціях дозволить захистити як права пацієнтів, так і інтереси суспільства. Всі заяви про госпіталізацію осіб у примусовому порядку розглядаються районним судом за місцем знаходження психіатричного закладу.

 Розгляд справ окремого провадження регулюється розділом IV ЦПК України.

У порядку окремого провадження суд розглядає і вирішує такі справи:

 1) про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізич­ної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фі­зичної особи;

2) про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) про усиновлення;

5) про встановлен­ня фактів, що мають юридичне значення;

6) про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) про визнан­ня спадщини відумерлою;

9) про надання особі психіатричної до­помоги в примусовому порядку;   

10) про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;                       

11) про розкриття банком інфор­мації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізич­них осіб;

12) про надання права на шлюб; про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; про поновлення шлюбу після його розірвання; про встановлення режиму окремого проживання за за­явою подружжя.

Кожна з перелічених категорій справ має певні особливості, але в них є і загальні риси. Всі вони належать до справ окремого провадження і відрізняються від позовних справ і справ наказного провадження.

Особливостями справ даного виду провадження є: а) у порядку окремого провадження може вирішуватися тільки спір про факт, про стан, але не спір про право; б) у порядку окремого провадження може розглядатися також справа про створення умов здійснення особою її особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (змі­ни у переліку справ, які розглядаються у порядку окремого провадження, потягнули за собою розширення предмету судового розгля­ду в цьому провадженні); в) справи порушуються заявою, а тому якщо немає позовної заяви, то немає і позову; г) немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники, заінтересовані особи; г) коло заявників зазвичай чітко визначає закон (наприклад, ст. 237 ЦПК); д) немає інститутів і категорій, властивих позовно­му провадженню (співучасті, відмови від позову, визнання позову, мирової угоди, третіх осіб тощо); є) розглядаються за загальними правилами ЦПК України, але з доповненнями і винятками, обумовленими особливостями цих справ.

Таким чином, окреме провадження - це один із трьох видів проваджень у суді першої інстанції, де розглядається визначене за­коном коло справ, загальною рисою яких є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту, стану, створення умов здійснення прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Глава 10 розділу IV ЦПК регулює розгляд справ про надан­ня особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу», визначається, перш за все, коло заявників та предмет за­яви по цій категорії цивільних справ. Заявником, по-перше, може бути лікар-психіатр. Предметом його заяви може бути вимога про:

1) психіатричний огляд особи у примусовому порядку;

2) надання особі амбулаторної психіатричної допомоги;

3) продовження ам­булаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

По-друге, заявником може бути представник психіатричного закладу. Предметом його заяви може бути вимога про:

1) госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку;

2) про продовження госпіталізації особи у психіатричному закладі у при­мусовому порядку.

 Стаття 280 ЦПК України встановлює правило про зміст заяви, строк її подання та склад документів, що до неї додаються. Зага­лом заяви по цих справах повинні містити найменування суду, до якого подається заява, ім'я заявника та його посаду, адресу або міс­цезнаходження, номер засобів зв'язку, підпис і дату, склад додатку до заяви тощо. Особливою вимогою до заяв про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку є обов'язок за­явника зазначити підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені Законом України «Про психіат­ричну допомогу». Підстави, встановлені зазначеним законом, повинні підтвер­джуватися певними, доданими до заяви документами:

1) до заяви лікаря-психіатра додається ви­сновок лікаря-психіатра;

2) до заяви представника психіатричного закладу додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші від­повідні матеріали.

Якщо, згідно з частиною 2 ст. 279 ЦПК України, до суду звертаються фізична особа або її законний представник із заявою про припи­нення психіатричної допомоги або припинення госпіталізації до психіатричного закладу, у заяві мають бути наведені обставини, які свідчать про обґрунтованість вимоги, та докази цих обставин.

Згідно ч. 4 ст. 280 ЦПК України встановлює строк, який дорівнює 24 годинам, на подання заяви про госпіталізацію у приму­совому порядку, якщо госпіталізацію було проведено за рішенням лікаря-психіатра і визнано доцільною комісією лікарів-психіатрів. Частина 5 ст. 280 ЦПК України встановлює можливість по­дання заяви особою або її законним представником про припинення-психіатричної допомоги після спливу трьох місяців із дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, або її продовження, госпіталіза­ції у примусовому порядку або її продовження.

 ЦПК України  встановлює особливі строки розгляду заяв про надання психіатричної допомоги: 1) заяви про госпіталізацію особи до психіатричного закладу розглядаються протягом 24 годин із дня їх надходження до суду; 2) про психіатричний огляд у примусовому порядку - протягом трьох днів; 3) про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, або її продовження та продовження госпіталізації - протягом десяти днів, а також зобов'язує суд, по-перше, розглядати справи цієї категорії в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку. По-друге, ЦПК зобов'язує суд розглядати такі справи за обов'язкової участі прокурора, лікаря-психіатра, представника  психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.

За наявності достатніх підстав, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу» та ст. 282 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення відповідної заяви. Таке рішення є підставою
для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому
порядку. Але законодавець оминув питання про виконання такого рішення. Уявляється, що з урахуванням особливості цих справ
та стану здоров'я фізичної особи, у кожному випадку необхідно
надати суду право вирішувати питання про негайне виконання су­дового рішення, оскільки ст. 367 ЦПК містить вичерпний перелік
підстав негайного виконання, але можливості допустити його по
даних справах не передбачає. Частина 3 ст. 282 ЦПК України передбачає як підставу для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги винесення рішення суду про відмову у задоволенні заяви про
продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження
госпіталізації, про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника про припинення психіатричної допомоги у примусовому порядку.

          Так, у 2009 році до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшло 33 заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку (залишок на початок року складав 1 заяву),  розглянуто із задоволенням 27 заяв, відмовлено у задоволенні по 6 заявам, залишок на 2010 рік склав 1 заяву.

          Прослідкуємо порядок розгляду заяв про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку у 2009 році

                 У 2009 році було розглянуто із задоволенням рішення 27 заяв.

Наприклад:

 1. Заява головного лікаря комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про госпіталізацію в психіатричну лікарню в примусовому порядку Ворону Анатолія Івановича. Заява стягувача відповідає вимогам ст. 119, 120  ЦПК України. Суд розглядаючи вищезазначену заяву встановив, що Ворона А.І. страждає на параноїдну шизофренію від 1977 року, є інвалідом ІІ групи, вперше лікувався у 2006 році, знаходиться на диспансерному обліку в «Обласній психіатричній лікарні» від 2008 року. Суд, заслухавши докази представника лікарні, думку прокурора, вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки Ворона А.І. потребує госпіталізацію в психіатричну лікарню в примусовому порядку, але ухиляється від неї. Керуючись ст. ст. 14, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 280 – 282 ЦПК України, суд задовольнив заяву головного лікаря.

 2. Заява головного лікаря комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про госпіталізацію в психіатричну лікарню в примусовому порядку Борсук Руслани Євгеніївни. Заява стягувача відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України. Суд розглядаючи вищезазначену заяву встановив, що Борсук Р.Є.  вперше була госпіталізована у психіатричну лікарню  04.10.2009 року. Психічний стан змінився на протязі неділі: зі слів матері не спить, веде себе неадекватно – кидається на оточуючих, сідає у незнайомі машини, чує «голоси», розмовляє сама з собою, агресивна, збуджена. Хвора Борсук Р.Є.  була госпіталізована в психіатричну лікарню, де була оглянута комісією лікарів-психіатрів КУ «Обласна психіатрична лікарня», за висновком якої виявляє ознаки гострого поліморфного психозу, за психічним чтаном являє небезпеку для себе та оточуючих. Суд, заслухавши Борсук Р.Є.,  представника лікарні, висновки прокурора, вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки Борсук Р.Є. потребує госпіталізацію в психіатричну лікарню в примусовому порядку. Керуючись ст. ст. 14, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 280 – 282 ЦПК України, суд задовольнив заяву головного лікаря.

 За 2009 рік було відмовлено в задоволенні по 7 заявам.

 Наприклад:

 1. Заява головного лікаря комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про госпіталізацію в психіатричну лікарню в примусовому порядку Тищенко Ольги Василівни. Заява стягувача відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України. Суд розглядаючи вищезазначену заяву встановив, що подана заява обґрунтована тим, що Тищенко О.В.  знаходиться на диспансерному обліку в психіатричної лікарні з 2000 року з приводу шизофренії. За цей час тричі проходила стаціонарне лікування у зв’язку з загостренням хвороби, що проявлялися агресивною поведінкою, по відношенню до родичів. Хвору було оглянуто комісією лікарів-психіатрів, яка дійшла висновку, що вона страждає на параноїдну шизофренію з безперервним перебігом, в даний момент перебуває в стані загострення, внаслідок чого існує висока вірогідність скоєння нею соціально небезпечність дій, спрямованих проти родичів тому госпіталізація її в психіатричну лікарню у примусовому порядку була доцільною. Тищенко О.В. у содовому засіданні заперечувала проти задоволення даної заяви, щодо її примусової госпіталізації та пояснила, що у неї з родичами стався довго триваючий конфлікт, в результаті чого вони роблять дії, щоб її нейтралізувати різними шляхами.  Судом встановлено, що згідно з висновку комісії лікарів-психіатрів у складі Попович Н.М., Юхименко В.А., Чечетки С.А. від 24.03.2009р., випливає, що Тищенко О.В. психічним захворюванням страждає з 1995р., коли почала виказувати бредові ідеї та переслідування, направлені проти родичів – батьків та сестри. З 2000р. тричі проходила лікування стаціонарно з загостренням параноїчної симптоматики та агресивною поведінкою по відношенню до родичів. Остання виписка 04.02.2007р. Стан погіршився за останній місяць. Комісія дійшла висновку, що Тищенко О.В. страждає на параноїдну шизофренію з безперервним перебігом. В даний момент перебуває в стані загострення, внаслідок чого існує висока вірогідність скоєння нею соціально небезпечних дій, спрямованих проти родичів. Прокурор Григор’єв О.В. у судовому засіданні вважав, що на даний час відсутні достатні підстави вважати, що Тищенко О.В. вчиняє та має реальні наміри вчинити небезпечні дії для себе та оточуючих, а також відсутні дані про неспроможність її самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує життєдіяльність, а тому заява про примусову госпіталізацію з метою обстеження Тищенко О.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 14, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 280 – 282 ЦПК України, у задоволенні заяви про госпіталізацію у психіатричний стаціонар в примусовому порядку Тищенко Ольги Василівни  - відмовити.

 2. Комунальне підприємство „Обласна психіатрична лікарня” звернулось до суду із заявою, в якій просить госпіталізувати Хефнер Л.Г. у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Заява обґрунтована тим, що Хефнер Людмила Гаврилівна, 1959 р.н., неодноразово лікувалась в КУ „Обласна психіатрична лікарня з 1989 року з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг. В клінічній картині галюцинаторно - маячна і афективно - маячна симптоматика. Останнє стаціонарне лікування з 04.01.1999року по 24.02.1999 року з діагнозом - шизофренія, параноїдна форма, приступоподібно- прогредієнтний перебіг. Тривалий час мешкає у США, двічі лікувалась там у психіатричному стаціонарі, знаходилась під постійним наглядом лікаря-психіатра, отримує ліки.

Теперішня госпіталізація пов'язана з погіршенням стану: коли приїхала на похорони онучки до м. Керч 17.09.09р. погіршився сон, стала погано їсти, вела себе неадекватно - крала у рідних різні речі, палила свічки, без відомої причини переїхала до готелю де вчинила пожежу, не відкривала двері, після чого була доставлена бригадою швидкої допомоги до психіатричної лікарні м. Керч, де знаходилась близько неділі. Після виписки з лікарні продовжувала погано їсти, спати, вела себе неадекватно. 19 жовтня 2009 року раптово приїхала до доньки у м. Запоріжжя де постійно молилась, не спала, палила свічки, не слідкувала за своїм зовнішнім видом, не вмивалась. У день госпіталізації відмовлялась їхати з дочкою у Керч, на поминки, сховала ключ від помешкання і ніж у сумочці. За викликом доньки була оглянута лікарем-психіатром швидкої допомоги Деркач, який прийняв рішення щодо госпіталізації Хефнер Л. Г. , в психіатричну лікарню. Була доставлена в приймальне відділення психіатричної лікарні 22.10.2009 року бригадою швидкої допомоги. Хефнер Л. Г. 23.10.2009 року була оглянута комісією лікарів -психіатрів КУ „Обласна психіатрична лікарня", за висновком якої виявляє ознаки тяжкого психічного розладу у формі параноїдної шизофренії безперервний перебіг, параноїдний синдром. За психічним станом являє небезпеку для себе та оточуючих. Лікування можливе тільки в умовах психіатричного стаціонару. Госпіталізація її в психіатричну лікарню в примусовому порядку була доцільною.

Вислухавши  Хефнер Л.Г., яка заперечувала проти обставин, зазначених у заяві щодо її хворого стану та неадекватної поведінки , посилаючись на релігійні обряди після смерті онучки,  її доньки – свідка Губіної Л.О., прокурора, який в судовому засіданні заяву головного лікаря комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» не підтримав, посилаючись на її необґрунтованість та відсутність доказів, які свідчать про неадекватну поведінку Хефнер Л.Г., суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суду не надано переконливих доказів того, що Хефнер Л.Г. своєю поведінкою створює загрозу для себе та оточуючих, так як  вона є віруючою людиною та у пригніченому стані  проводила релігійні обряди у зв,язку із смертю онучки,  у задоволенні заяви лікарні необхідно відмовити за безпідставністю.

Керуючись  ст. ст. 280, 281, 282 ЦПК України, в задоволенні заяви  Комунального підприємства „Обласна психіатрична лікарня” про примусове госпіталізування у психіатричну лікарню у примусовому порядку Хефнер Людмили Гаврилівни, 1959 року народження - відмовити.

 За січень та лютий 2010 рік до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшло 12 заяв про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, з яких 11 заяв розглянуто,  9 - із задоволенням заяви, по 2 заявам відмовлено у задоволенні.

Суддя Комунарського

районного суду м.Запоріжжя                                                     А.Г. Ярошенко