Аналіз стану справ та матеріалів, які призупинені судом до розушку підсудних чи засуджених станом на 10.04.2009 рік

 АНАЛІЗ

стану справ та матеріалів які призупинені Комунарським районним судом м . Запоріжжя до розшуку підсудних чи засуджених станом на 10.04.2009р.

      Кожний хто вчинив злочин повинен бути притягнутий до відповідальності - стаття 2 КПК України вказує на цей принцип як на одне із основних завдань  кримінального судочинства.                                       

Однак згідно даного аналізу кількість осіб які вчинили злочини, але при цьому ухиляються від відповідальності стрімко росте. А ,,,, від суду стало одним із способів ухилення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини.

Так, в Комунарському районному суді м. Запоріжжя станом на 10.04.2009р. знаходяться 99 кримінальних справ та матеріалів (60 матеріалів, по яким після постановлення вироку засудженому було встановлено іспитовий строк, та направлено на облік до Кримінально – виконавчої інспекції, для виконання вироку, але у зв’язку з невиконанням вимог ст. ст. 75,76,104 КК України, КВІ направляє на адресу суду подання про скасування звільнення від відбування покарання, при розгляді зазначених подань у суду найчастіше немає можливості встановити місце мешкання, після чого за постановою судді засуджені оголошені у розшук,  та 38 кримінальних справ), провадження по яким зупинено в зв`язку з оголошенням  розшуку підсудних та засуджених.  По цім справам особи знаходяться у розшуку ще з 1995 року:

В суді перебуває 38 кримінальних справ, провадження по яким зупинено в зв`язку з оголошенням  розшуку підсудних.  Проведення розшуку доручено  Комунарському РВ ЗМУ, Хортицькому РВ ЗМУ,  ЛВ ст. Запоріжжя-1, у відношенні  підсудних:

2 (дві) з 38 перелічених справ - це справи по яким розшук підсудних був оголошений в період судового слідства - по одній справі (по обвинуваченню Ахалай Л.Р.), і після вступу в законну силу вироку суду у відношенні Шапоренко І.Ф. В результаті вивчення цієї справі встановлено грубе порушення законодавства працівниками Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області щодо розшуку засудженої особи.

Згідно ст. 6 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”: “Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, в тому числі і про осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання”.

Згідно ст. 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”: “У кожному випадку наявності підстав  для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів забороняється. Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової справи”.

Тобто виходячи з тексту закону – якщо не заведена оперативно -  розшукова справа, то ніякі оперативно – розшукові заходи проводити заборонено.

Шапоренко І.Ф. був засуджений до 5 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили - 28.02.2000) була призначена міра покарання в вигляді позбавлення волі однак судом запобіжний захід був залишений до вступу в законну силу вироку – підписка про невиїзд. Після набрання вироком законної сили, вирок було направлено до Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізький області, для затримання  засудженого та направлення його в місця відбування покарання. Але не дивлячись на це, працівниками райвідділу протягом восьми років взагалі не заводилось розшукової справи та не було проведено жодної роботи для затримання останнього. Судом весь час направлялись запити на адресу Комунарського РВ, але інформація не отримувалась.  Вирок та довідка про набрання законної сили також не одноразово відправлялись до органу який повинен здійснювати виконання. Після листів голови суду на ім’я прокурора Запорізької області у 2008 році начальником Комунарського РВ  було повідомлено, що впродовж з 2000 року та по 2008 рік засуджений навіть не оголошувався в розшук та розшукова справа в порушення вказаних вимог законодавства не заводилась. За втручанням прокуратури району нарешті було заведено ОРС на вказану особу.  Цей випадок говорить в першу чергу про ігнорування працівниками органів внутрішніх справ постанов суду про привід, письмових запитів,та навіть вироку суду, який набрав законної сили і постановлені іменем держави, підлягає негайному виконанню.

Фактично цей  приклад вказуює на неможливість суддям в подальшому залишати на волі осіб після того як суд у нарадій кімнаті прийшов до висновку про необхідність призначення покарання  пов’язанного з позбавленням волі. В цьому випадку необхідно зразу ж вирішувати питання на заміну запобіжного заходу на взяття під варту, якщо цей захід не було  обрано раніше.

Залишення запобіжного заходу в вигляді підписки про невиїзд хоча безпосередньо і не заборонено законом, але виходячи з того, що органи внутрішніх справ фактично в подальшому негативно виконують свою роботу по затриманню осіб і їх розшуку це приводить до того, що вказані вироки фактично не виконуються і ці особи перебувають в розшуку роками,не несуть відповідальність за скоєні злочини та залишаються на волі.

По одній справі розшук підсудного був оголошений в період судового слідства - це справа по обвинуваченню Ахалай Л.Р. за ст.140 ч. 3 КК України в редакції 1960 року. По цій справі  був постановлений вирок Комунарським районним судом м. Запоріжжя ще 02.06.1994 (суддя Глазкова О.Г.) покарання було призначено з застосуванням ст. 46-1 КК України в редакції 1960 року з відстрочкою виконання вироку. Однак 04.07.1994 року судовою колегією по кримінальним справам Запорізького обласного суду вказаний вирок за м’якістю був скасований повністю та справу направлено до районного суду для нового розгляду, питання відносно зміни запобіжного заходу вирішено при цьому не було. Після того як справа надійшла до суду  підсудний до суду не з’явився жодного разу, постанови про привід виконані не були і постановою суду 12.01.1995 року він був оголошений в розшук де перебуває і до цього часу.

Подальшим вивченням вказаних в переліку справ встановлено, що по 35 справам з 38, підсудний був оголошений в розшук так жодного разу не з’явившись до суду, це складає 92 % від справ по яким підсудні знаходяться в розшуку.

Фактично по всім цим справам перед тим як оголосити підсудного в розшук судді були вимушені багаторазово призначати справи до розгляду, викликаючи при цьому кожен раз потерпілих, свідків, експертів, однак неявка підсудних в тому числі і при фактичному невиконанні співробітниками органів внутрішніх справ постанов суду про привід підсудних приводило до зривів усіх судових засідань по цим справам. А це є бездієвою витратою часу не тільки суду а і інших учасників процесу. 

     Відповідно до ч. 1 ст. 148 КПК України: “запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень”.

     Як встановлено вивченням перелічених вище справ відносно всіх підсудних, які ухилились від явки до суду, а в зв’язку з цим і від кримінальної відповідальності, слідчі обрали запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

     У всіх  випадках, слідчі взагалі не звертались ні до прокурора ні до суду з клопотаннями про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, по всім обвинуваченим. І це не зважаючи навіть на те, що по деяким справам обвинувачені вчиняли нові злочини в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком і в період відбування покарання з випробуванням.

     Так, кримінальна справа по обвинуваченню Смердова С.М. за ч.1 ст. 317 КК України який був засуджений 29.04.2004 року Михайлівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 до 3 років 5 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Однак 05.08.2008 року в період випробування вчинив новий злочин, в матеріалах справи є вказаний вирок суду однак не дивлячись на це слідчий обирає запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і прокурор, не встановивши  цього факту направляє справу до суду після чого підсудний до суду не з’являється жодного разу, постанови про привід виконані не були і він був оголошений в розшук.

Кримінальна справа за обвинуваченням Бабяк І.В. за ч.2 ст. 309 КК України який був засуджений 18.04.2007 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 309 до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Однак 09.08.2005 року в період випробування вчинив новий злочин, в матеріалах справи є вказаний вирок суду однак не дивлячись на це слідчий обирає запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і прокурор, не встановивши  цього факту направляє справу до суду після чого підсудний до суду не з’являється жодного разу, постанови про привід виконані не були і він був оголошений в розшук.

Кримінальна справа за обвинуваченням Колісник С.А. за ч.1,2,3 ст. 358 ч.2 ст. 190 КК України який був засуджений 07.11.2007 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 190 ч. 2,3 ст. 358 до 1 року 8 місяців позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду змінено покарання із застосуванням ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Однак у квітні 2007 року в Орджонікідзевськом РВ ЗМУ УМВС України перебувала кримінальна справа у відношенні останнього, не дивлячись на це слідчий обирає запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і прокурор, не встановивши  цього факту направляє справу до суду після чого підсудний до суду не з’являється жодного разу, постанови про привід виконані не були і він був оголошений в розшук.

Кримінальна справа за обвинуваченням Цагараева А.Г., за ч.2 ст. 309 КК України якому 31.01.2007 року Заводським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області було пред’явлено обвинувачення за ч.1 ст. 309 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, але 25.04.2007 року вчинив новий злочин, в матеріалах справи, а саме в обвинуваченому висновку є відмітка про скоєний злочин, однак не дивлячись на це слідчий обирає запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і прокурор, не встановивши  цього факту направляє справу до суду після чого підсудний до суду не з’являється жодного разу, постанови про привід виконані не були і він був оголошений в розшук.

      Враховуючи те, що по 35 з 38 справ підсудний ухилився від суду ще до того як справа була призначена суддею до розгляду то запобіжні заходи які обрали слідчі при досудовому слідстві не виконали своєї мети – запобігти спробам ухилитися від суду. Тому, виходячи з даної статистики вказані запобіжні заходи були обрані помилково, не достатньо слідчими була вивчена особа обвинуваченого та обставини справи, і ця помилка досудового слідства перелягла на судову систему, і заважає судочинству виконати свої функції.

Також необхідно звернути увагу не тільки на направлення постанов суду про оголошення розшуку до райвідділів а і про заведення по ним розшукових справ, а також на отримання періодично інформації про результати розшуку осіб. В кожній вказаній кримінальній справі є запити та нагадування суддів до райвідділів які проводять розшук вказаних осіб відносно заведення ними розшукових справ, відносно результатів розшуку, однак вказані запити в значній більшості посадовими особами органів внутрішній справ ігноруються. Взагалі по більшості запитів не надається жодної інформації. Це говорить про необхідність вирішення питання суддями за якими рахуються особи, що перебувають у розшуку, про реагування на такі факти та винесення окремих постанов.  

     Вказаний приклад фактичного ігнорування посадовими особами райвідділів органів внутрішніх справ на ім’я яких направляються запити суду є нажаль типовим явищем по кожній справі, це фактично сотні запитів які залишаються взагалі поза увагою.

                 Окрім цього, судом кожного місяця вже на протязі декількох років на ім’я начальника УМВС України в Запорізькій області щомісячно направляється подання голови суду з повною інформацєю по усім особам які рахуються в розшуку за судом. Однак і це достатніх дієвих наслідків не дає, а наслідки це розшук осіб які ухиляються багато років від відповідальності за вчинені ними злочини.

На 10.04.2009р. в суді знаходяться також 60 матеріалів по яким оголошено  розшук підсудних.  Провадження розшуку доручено  Комунарському РВ ЗМУ та Жовтневому РВ ЗМУ м. Дніпропетровська у відношенні  підсудних:

     Вказані особи після постановлення по ним вироків судами області (бо справи розглядались по місцю вчинення злочинів а виконувались по місцю проживання осіб, тобто в Комунарському районі міста Запоріжжя) порушили вимоги ст.ст. 75, 76, 104 КК України та ухилились від виконання покладених на них вимог. Це фактично порушення засудженими вимоги періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та змінювати місце мешкання тільки після отримання дозволу на це від КВІ які і привели до необхідності оголошення їх в розшук.

            Недоліком по цим матеріалам можна вважати ті ж вказані вище недоліки в роботі органів внутрішніх справ, та відсутність дієвого нагляду прокурорів за їх діяльністю. А саме - в більшості матеріалів відсутні відповіді від районних відділів внутрішніх справ на запити суду, в зв’язку з чим і відсутні відомості про заведення ними розшукових справ, про хід розшуку перелічених осіб.

            Роблячи висновки вказаного аналізу необхідно відмітити ключові проблеми які приводять до порушення вказаного принципу кримінального судочинства

По-перше: проблема ухилення особи від суду та покарання виникає ще в період досудового слідства, де слідчі не враховуючи всіх обставин, та головне особу обвинуваченого, помилково обирають запобіжний захід, який в кінцевому випадку дає можливість особі уникнути покарання. Окрім цього слідчими при досудовому слідстві не достатньо вивчаються дані про місце проживання особи, що і стає однією із причин помилкового обрання запобіжного заходу. Так в багатьох справах взагалі відсутні довідки з місця проживання особи, дані про її місце реєстрації, чи тимчасового проживання, до справи не додаються договори найму житла, довідки про право власності на житло, та ін. Відсутній в цій частині дієвий нагляд прокурора за ходом розслідування кримінальних справ слідчими, не перевіряється достатність даних про особу, та про її місце проживання. При перевірці справи прокурором, при затвердженні обвинувального висновку недостатньо приділяється уваги відносно того чи забезпечена слідчим в ході досудового слідства неможливість ухилення обвинуваченого від суду. Чи зібрані достатні дані про особу та її місцезнаходження, і чи не ухилилась вона вже на час направлення справи до суду від досудового і судового слідства.

По-друге: необхідно вказати на неякісну роботу органів внутрішніх справ по виконанню постанов про привід перш за все підсудних. Ці постанови виконуються формально, робляться відписки для суду, а відсутність дієвого пошуку особи, в перші дні після того як особа зникла і є ще достатньо можливості зібрати необхідну інформацію про її місце перебування, веде до утруднення її подальшого розшуку.

По-третє: заведення співробітниками внутрішніх справ розшукових справ зі значними розривом в часі між отриманою ними постановою суду і часом заведення справи, або взагалі не заведення справ, що є взагалі грубим порушення законодавства і говорить про відсутність взагалі роботи по розшуку осіб, що вчинили злочини.

По-четверте: негативна робота по розшуку перелічених осіб. Цей висновок випливає з результатів розшуку, коли розшукуються особи ще з 2000 року і кількість цих осіб неухильно росте. Вказане говорить і про відсутність дієвого нагляду прокурора за розшуковою роботою, яка покладена на нього в тому числі і ст. 14 Закону України « Про оперативно-розшукову діяльність».

     Окрім цього по результату вказаного аналізу необхідно зробити також висновок, що необхідне також законодавче вирішення багатьох проблем які виникають як при обранні запобіжних заходів, при розшуку осіб.

Так, це і надання можливості суду повертати справу прокурору в зв’язку з ухиленням підсудного від суду для встановлення його місця знаходження, і надання суду права контролю та більш дієвого впливу на правоохоронні органи по виконанню ними постанов та головне вироків суду.

     Тільки після позитивного вирішення в комплексі всіх перелічених проблем можливо буде говорити про вирішення ключового завдання кримінального судочинства і жодна особа котра вчинила чи вчинить в подальшому злочин не зможе ухилитись від відповідальності. Вирішення вказаних проблем також вплине і на загальний рівень злочинності адже кожен злочинець буде знати про безповоротність кримінального покарання.

Голова Комунарського районного суду м. Запоріжжя                                                       С.Г. Герасименко