Аналіз судової практики з питань застосування норм ЦПК України при ухваленні судового рішення у цивільних справах

 Аналіз судової практики з питань застосування норм ЦПК України при ухваленні судового рішення у цивільних справах

Комунарський районним судом м. Запоріжжя протягом  2009 р. розглянуто 1762 цивільні справи, з яких 100 справ позовного провадження, 102 – окремого, 652 – наказного.

На сьогоднішній день проблемними питаннями при ухваленні судового рішення є:

Недостатнє впровадження принципу змагальності сторін, ст. 15 Цивільно -  процесуального кодексу України закріплює цей принцип. У ст. 30 ЦПК зазначено, що кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу, які беруть участь у справі. У випадках, коли щодо витребування доказів для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд за  клопотанням останніх, сприяє у витребуванні доказів. Позивачі, або їх представники при зверненні до суду не надають в достатній мірі матеріали з підтвердженням тих фактів які мають значення у справі, що унеможливлює всебічний та повний розгляд справи. Зустрічаються не поодинокі випадки, коли позивач звертається до суду з позовною заявою та просить суд витребувати докази з різних інстанцій, що затягує та ускладнює розгляд справи. Повноваженням суду є визначення меж доказового матеріалу, право звернути увагу сторін на необхідність встановити певний факт, а не збирати докази по справі. Перехід від активності суду до змагальності сторін повинен супроводжуватися створенням спеціального механізму, який гарантував би захист прав тих, хто бере участь у процесі самостійно, без представника, а також стимулював би активність адвокатів на стадії підготовки справи, та при розгляді справи в суд. Наступною проблемою є ненадання повної інформації позивачем про місце проживання відповідача, а в багатьох випадках зазначення лише місце реєстрації відповідача, що ускладнює процес виклику відповідача до суду. Багато спірних процесуальних питань існує в  інституті цивільного права – заочного рішення. Він не порушує конституційного принципу змагальності процесу, оскільки забезпечується повною поінформованістю сторін про позицію кожного, судове засідання провадиться відповідно до загальних правил, у відповідача зберігається право на оскарження постановленого заочного рішення.

Закон передбачає наявність 4-х умов лише сукупність яких дає можливість суду ухвалити заочне рішення: 1) неявка відповідача, 2) належне його повідомлення 3) відсутність поважних причин неявки відповідача, 4) згода позивача.

Отже, зробивши аналіз такої процедури як ухвалення заочного рішення дає підстави зробити висновок про наявність ряду проблем і недоліків, які можуть ускладнювати застосування цих норм процесуального права. Разом із тим, наявність одночасного права на ухвалення як звичайного, так і заочного рішень за умови неявки на судове засідання відповідача, практично нівелює значущість процесуального інституту заочного рішення і навряд чи буде сприяти захисту порушених прав та інтересів позивачів, оскільки надає можливість суду, котрий ухвалює заочне рішення, його потім скасувати і продовжити розгляд справи, що може призвести до узаконеної тяганини при її розгляді.

В.о. Голови Комунарського

районного суду м. Запоріжжя                                          Я.Г. Ярошенко