Комунарський районний суд м. Запоріжжя

А Н А Л І З

якості розгляду цивільних справ

суддями Комунарського районного суду м. Запоріжжя

за 12 місяців 2007 року та за 3 місяці 2008 року

Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини закріплене право кожної людини при вирішенні питання щодо її цивільних прав та обов’язків на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України) забезпечені апеляційне і касаційне оскарження судових рішень, встановлено, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Згідно ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;

3) змінити ухвалу;

4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст.309 ЦПК України).

Рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 ЦПК України. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи — сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування цих вимог (ст.310 ЦПК України).

Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

4) суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі;

5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи (ст.311 ЦПК України).

Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення (ст.312 ЦПК України).

Згідно ст.335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку Верховний Суд України перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд України перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;

2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;

3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;

4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;

5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (ч.1 ст.336 ЦПК України).

За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;

3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;

4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом (ч.2 ст.336 ЦПК України).

Рівень якості розгляду справ в суді залежить від кількості справ, у яких рішення чи ухвали суду скасовано або змінено вищою інстанцією.

За 12 місяців 2007 року апеляційним судом Запорізької області було розглянуто 236 апеляційних скарг на 176 рішень та 60 ухвал Комунарського районного суду м. Запоріжжя по цивільним справам, з яких:

- 93 рішення і 32 ухвали були залишені без змін,

- 20 рішень і 1 ухвала змінені,

- 27 ухвал скасовані

- 63 рішення скасовані з них:

o 3 рішення скасовано з закриттям провадження у справі

o 25 рішень скасовано з ухваленням нового рішення;

o 35 рішень скасовано з направленням на новий судовий розгляд, з них:

Ø 15 скасовано з підстав відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового розгляду;

Ø 13 скасовано з підстав вирішення судом питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Результати розгляду апеляційних скарг

на рішення по цивільним справам за 2007 рік

176 рішень оскаржено

20 рішень змінено

63 рішення скасовано

93 рішення було залишено без змін

25 рішень скасовано з ухваленням нового рішення

35 рішень скасовано з направленням на новий судовий розгляд

3 рішення скасовано з закриттям провадження у справі

15 скасовано з підстав відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового розгляду

13 скасовано з підстав вирішення судом питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі

Далі приведено показники 2007 року окремо по суддям Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Суддя Амброскін В.Л.

В апеляційному порядку були розглянуті 27 апеляційних скарг на 24 рішення і 3 ухвали:

- 17 рішень і 3 ухвали були залишені без змін,

- 6 рішень скасовано,

- 1 рішення змінено.

Суддя Артемова Л.Г.

В апеляційному порядку були розглянуті 11 апеляційних скарг на 7 рішень і 4 ухвали:

- 5 рішень і 2 ухвали були залишені без змін,

- 1 рішення і 2 ухвали скасовано,

- 1 рішення змінено.

Суддя Батрак І.В.

В апеляційному порядку була розглянута 26 апеляційних скарг на 14 рішень і 12 ухвал:

- 7 рішень і 5 ухвали були залишені без змін,

- 5 рішень і 5 ухвал скасовано,

- 2 рішення змінено.

Суддя Боровікова А.І.

В апеляційному порядку було розглянуто 17 апеляційних скарг на 12 рішень і 5 ухвал:

- 8 рішень і 3 ухвали були залишені без змін,

- 3 рішення і 2 ухвали скасовано,

- 1 рішення змінено.

Суддя Герасименко С.Г.

В апеляційному порядку була розглянута 1 апеляційна скарга на 1 рішення і 1 рішення було змінено.

Суддя Дзярук М.П.

В апеляційному порядку були розглянуті 16 апеляційних скарг на 10 рішень і 6 ухвал:

- 6 рішень і 3 ухвали були залишені без змін,

- 4 рішення і 3 ухвали скасовано,

- змінених рішень і ухвал немає.

Суддя Каракуша С.М.

В апеляційному порядку було розглянуто 23 апеляційні скарги на 17 рішень і 6 ухвал:

- 10 рішень і 5 ухвали були залишені без змін,

- 4 рішення скасовано,

- 3 рішення і 1 ухвала змінено.

Суддя Кухар С.В.

В апеляційному порядку було розглянуто 20 апеляційних скарг на 14 рішень і 6 ухвал:

- 8 рішень і 2 ухвали були залишені без змін,

- 4 рішення і 4 ухвали скасовано,

- 2 рішення змінено.

Суддя Семікін В.В.

В апеляційному порядку було розглянуто 32 апеляційних скарг на 27 рішень і 5 ухвал:

- 11 рішень і 3 ухвали були залишені без змін,

- 12 рішення і 2 ухвали скасовано,

- 4 рішення змінено

Суддя Тютюник М.С.

В апеляційному порядку було розглянуто 2 апеляційні скарги на 1 рішення і 1 ухвалу, які були залишені без змін,

Суддя Ярошенко А.Г.

В апеляційному порядку були розглянуті 39 апеляційних скарг на 27 рішень і 12 ухвал:

- 14 рішень і 5 ухвал були залишені без змін,

- 11 рішення і 7 ухвали скасовано,

- 2 рішення змінено

Крім того, в апеляційному порядку були розглянуті 20 апеляційних скарг на 20 рішень судді Руднєва О.О., який працював суддею на початку 2007 року:

- 5 рішень були залишені без змін,

- 12 рішень скасовано,

- 3 рішення змінено.

Вказані показники наведені в наступній таблиці:

№п/п	П.І.П. судді	Без Змін	Скасовано			Змі- нено	Без змін		Скасовано	Змі нено
		Рішення					Ухвали
1.	Герасименко С.Г.	-		-	1		-	-			-
2.	Амброскін В.Л.	17		6	1		3	-			-
3.	Артемова Л.Г.	5		1	1		2	2			-
4.	Батрак І.В.	7		5	2		5	7			-
5.	Боровікова А.І.	8		3	1		3	2			-
6.	Дзярук М.П.	6		4	-		3	3			-
7.	Каракуша С.М.	10		4	3		5	-			1
8.	Кухар С.В.	8		4	2		2	4			-
9.	Семікін В.В.	11		12	4		3	2			-
10.	Руднєв О.О.	5		12	3		-	-			-
11.	Ярошенко А.Г.	14		11	2		5	7			-
12.	Тютюник М.С.	1		-	-		1	-			-
Всього:	12	93		63	20		32	27			1

З ухваленням нового рішення у 2007 році були скасовані 25 рішень Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Підставами для скасування рішень Комунарського районного суду м.Запоріжжя і ухвалення нового рішення стали:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Наприклад,

- по цивільній справі за позовом Носкова Юрія Валентиновича до Ромащенко Олександра Миколайовича про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2007 року позов задоволено частково. Визнано такими, що є недостовірними та порочать честь, гідність та ділову репутацію Носкова Ю.В. відомості надані Ромащенком О.М. в інтерв’ю інформаційно-аналітичному тижневику „Істеблішмент”, що знаходяться в статті „WHO IS WHO”, надрукованій в інформаційно-аналітичному тижневику „Істеблішмент” № 21 від 16.06.2005 р., а саме: „с такой же легкостью он мог назваться членом какой угодно партии или блока, в зависимости от расстановки политических сил”, «со стороны авантюристов подобных Носкову», «обывателей, у которых совесть не чиста перед законом», «переписку с клеветниками». Стягнуто з Ромащенко О.М. на користь Носкова Ю.В. 2000 грн. в рахунок відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Колегія суддів вважає, що вказані висловлювання не є негативною інформацією, та ніяким чином не ображають позивача. В такий спосіб відповідач висловив свою думку щодо партійної належності позивача. Колегія вважає, що в даному випадку мала місце критична оцінка певних фактів, відповідач висловлював свою думку стосовно особи позивача, не допускаючи при цьому образи. Рішення скасоване та постановлено нове рішення яким у задоволенні позовних вимог Носкова Юрія Валентиновича до Ромащенка Олександра Миколайовича про захист честі. гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовлено. (1 інстанція – суддя Кухар С.В.);

- по цивільній справі за позовом БЄЛОЇ М.Н. до Закритого акціонерного товариства "Профтаксі" та ГРАНОВСЬКОГО Ігоря Володимировича, третя особа – НАЗАРЕНКО О.І. про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньою пригодою. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2006 року позовні вимоги задоволені частково: суд зобов'язав відповідача Грановського І.А. відшкодувати матеріальну та моральну шкоду відповідно 855 грн. 53 коп. та 3000 грн., заявлені вимоги до ЗАТ "Профтаксі" відхилені. Вказане рішення скасоване і ухвалено нове рішення. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права. Своїм рішенням 27 лютого 2007 року апеляційний суд позовні вимоги БЄЛОЇ Марини Леонідівни до Закритого акціонерного товариства "Профтаксі" та ГРАНОВСЬКОГО І.А. задовольнив частково: стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Профтаксі" на користь БЄЛОЇ Марини Леонідівни на відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньою пригодою 855 грн. 53 коп., на компенсацію моральних збитків 4000 грн., в задоволені заявлених позовних вимог до ГРАНОВСЬКОГО І.А. відмовлено. (1 інстанція – суддя Амброскін В.Л.);

- по цивільній справі за позовом Зинов’євої Галини Григорівни до Грипась Олександри Іванівни про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2007 року в позові Зинов’євої Г.Г. відмовлено. Суд апеляційної інстанції 20 червня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неправильне застосування норм матеріального права. Так, Зинов’єва Г.Г. пред'явила позов з підстав, передбачених ст.48 Закону України „Про власність" і ст.391 ЦК України , посилаючись на те, що Грипась О.І. перешкоджає у здійсненні її права власності, проживаючи в будинку без законних підстав. Постановляючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що в разі переходу права власності на жилий будинок до іншої особи члени сім'ї, які проживають у будинку не позбавляються права на користування цією жилою площею. В правове обґрунтування суд послався на п.4 ст. 156 ЖК України, яка передбачає , що в разі припинення сімейних відносин з власником будинку колишні члени його сім'ї не втрачають права користування жилим приміщенням. Проте суд помилково застосував ст. 156 ЖК України, яка не регулює правовідносини сторін, внаслідок чого прийшов до неправильних висновків про їх права та обов'язки. Право Грипась О.1. на проживання у будинку було похідним від права власності Шафранової М.М. і припинення права власності припиняє житлові правовідносини. Грипась О.І. не була і не є членом сім'ї нового власника, тому їх правовідносини не регулюються ст. 156 ЖК України. Грипась О.І з новим власником не вирішувала питання про користування жилою площею, а відтак між ними не виникли житлові правовідносини. Згідно зі ст.48 Закону України „Про власність" та ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Рішення районного суду скасовано, постановлено нове рішення яким позов задоволено - виселено Грипась Олександру Іванівну із 1\5 жилого будинку по вул.Калініна /Радгоспна 129/6 „б" у м. Запоріжжя, яка належить Зинов’євій Галині Григорівни. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

- по цивільній справі за позовом Сілаєвої Людмили Андріївни до Коваленко Олега Андрійовича, третя особа Коваленко Ніна Лук’янівна про визнання права власності на самочинно побудовані споруди рішенням Комунарського районного суду від 11 червня 2007 року в задоволені позовних вимог Сілаєвої Л.А. відмовлено. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права. Так, судова колегія встановила, що позивач здійснила будівництво на земельній ділянці, користувачем якої вона є, без зміни її цільового призначення, нею дотримано санітарні, протипожежні, архітектурні норми. Але з підстав відмови надання згоди співвласником Коваленко О.А. вона не може узаконити спірні споруди. Тому, Апеляційною інстанцією вказане рішення районного суду скасоване і 13 листопада 2007 року ухвалено нове рішення яким позов задоволено і визнано за Сілаєвою Людмилою Андріївною право власності на самочинні споруди: прибудову пд літ «А-1» до житлового будинку, літню кухню під літ. «І» та сарай під літ. «М-1», розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул.Космічна, буд.72. (1 інстанція – суддя Амброскін В.Л.);

- по цивільній справі за позовом ЗАТ „Страхова компанія „Кредо-Класик” до Шмарко Дениса Леонідовича, 3 особа: Шмарко Леонід Олексійович, про стягнення збитків за заподіяну шкоду в порядку регресу. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2006 року у задоволенні позову ЗАТ „ Страхова компанія „Кредо-Класик” - відмовлено. Суд апеляційної інстанції 30 січня 2007р. скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неправильне застосування норм матеріального права. Колегія вказала, що відмовляючи ЗАТ „Страхова компанія „Кредо-Класик” у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів суми заподіяного збитку, зважаючи, що на надане в якості доказу експертне дослідження пошкодженого в результаті зіткнення з керованим Шмарко Д.Л. автомобілем ВАЗ 21053 застрахованого автомобіля „Фольксваген” було проведено хоча із повідомленням відповідача, однак без залучення власника автомобіля ВАЗ 21053 Шмарко Л.О. Однак автотоварознавче дослідження, надане позивачем в обґрунтування завданих збитків, дійсно було проведено на замовлення ЗАТ „Страхова компанія „Кредо-Класик” 18.10.2004 року, про що винний у ДТП Шмарко Д.Л. був повідомлений телеграмою від 15.10.2004 року(а.с.98), однак участі у дослідженні, у тому числі у огляді пошкодженого ДТЗ, не прийняв. Клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи під час розгляду справи він не заявляв. Наданий же позивачем в обґрунтування розміру заподіяного збитку висновок автотоварознавчого дослідження, як письмовий доказ, відповідачем ніяким чином не спростований, хоча відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Рішення скасоване та постановлено нове яким позов задоволено - стягнуто з Шмарко Дениса Леонідовича на користь ЗАТ „Страхова компанія „Кредо-Класик” за заподіяну шкоду у порядку регресу 29043гр.97 коп., а також 40 гр. витрат, пов”язаних з викликом відповідача, 290 гр. 44 коп. судового збору”. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Яцун Марії Сергіївни до Яцун Костянтина Віталійовича про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, коштів на утримання та додаткових витрат на харчування, лікування та оздоровлення. Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03.11.2006 року позов Яцун М.С. задоволено частково: стягнуто з Яцун Костянтина Віталійовича, 30.09.1976 р. н., аліменти на користь Яцун Марії Сергіївни на утримання неповнолітнього сина Яцун Артура Костянтиновича, 20.02.2004 р. н., у розмірі ¼ частці від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття, починаючи з 26.06.2006 року. Стягнуто з Яцун Костянтина Віталійовича, 30.09.1976 р. н., аліменти на утримання Яцун Марії Сергіївни у розмірі ¼ частці від його заробітку (доходу) щомісяця, до досягнення сином - Яцун Артуром Костянтиновичем, 20.02.2004 р. н., трирічного віку, починаючи з 26.06.2006 року, в іншій частині позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції 13 лютого 2007 р. змінив і в частині відмови у позові про стягнення додаткових витрат на дитину скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, з висновку ВКК дитячого поліклінічного відділення центральної районної лікарні Жовтневого району від 21.09.2006 року (а.с. 18) видно, що дитина – Яцун Артур – спостерігається на диспансерному обліку з діагнозом: Рецидивуючий трахобронхит, алергічний ріносінусит, харчова та медикаментозна алергія; за станом здоров’я потребує постійного лікування певними лікарськими препаратами та повноцінного адекватного харчування. З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що висновок суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позовних вимог Яцун М.С. щодо стягнення з Яцун К.В. додаткових витрат на дитину – Яцун Артура в зв’язку з його хронічною хворобою, є таким, що не відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення наступного змісту: Стягнуто з Яцун Костянтина Віталійовича, 30.09.1976 р. н., на користь Яцун Марії Сергіївни додаткові витрати на дитину - сина Яцун Артура Костянтиновича, 20.02.2004 р. н., у розмірі 100 грн. щомісяця, починаючи з 26.06.2006 року. (1 інстанція – суддя Амброскін В.Л.);

- по цивільній справі за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією „Запорізький автомобілебудівний завод” до Бугакова Юрія Івановича про відшкодування матеріальної шкоди. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від „07” березня 2007 року в задоволенні позову ЗАТ „ЗАЗ” відмовлено. Суд апеляційної інстанції 14 травня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Колегія суддів вказала, що в обґрунтування висновку про необхідність відмови в задоволенні позову суд першої інстанції поклав ту обставину, яку вважав встановленою, що позивач не надав належних доказів тому, що шкоду було завдано працівником, який був у нетверезому стані. Однак Апеляційним судом встановлено, що відповідач в нетверезому стані завдав матеріальну шкоду позивачу, розмір якої не оспорюється, і. згідно ст. 134 КЗпП України має нести повну матеріальну відповідальність. Рішення скасоване та постановлено нове рішення яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з Бугакова Юрія Івановича на користь Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією „Запорізький автомобілебудівний завод” 9310,24 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 104, 25 грн. витрат зі сплати судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 9444,49 грн. (1 інстанція – суддя Кухар С.В.);

- по цивільній справі за позовом Казенного підприємства „Науково-виробничий комплекс „Іскра" (далі - КП „НВК „Іскра") до Маслової Олени Володимирівни про стягнення збитків. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2007 року позовні вимоги задоволені - стягнуто з Маслової О.В. на користь КП „НВК „Іскра" суму збитків у розмірі 7623 грн. та судові витрати у сумі 107 грн. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і 27 листопада 2007 року ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права. Колегія суддів вважала, що не Маслова О.В., як зазначає суд першої інстанції, а саме КП „НВК „Іскра", безпідставно порушило зобов'язання, про що свідчить лист з пропозицією продовження навчання для подальшого підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня по заочній формі навчання. Тому, відповідно до вимог ч. 1 ст, 615 ЦК України, Маслова О.В. має право відмовитися від зобов'язання відпрацювати на підприємстві після закінчення навчання 5 років. Рішення було скасуване та постановлено нове наступного змісту: у задоволенні позову Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс „Іскра" до Масової Олени Володимирівни про стягнення збитків відмовити. (1 інстанція – суддя Артемова Л.Г.);

- по цивільній справі за позовом ТЕРЕНТЬЄВОЇ Олени Костянтинівни до Терентьєва О.І. про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07.06.2007 позов задоволено. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і 09 жовтня 2007 року ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Оскільки, матеріали справи свідчать, що платник аліментів поштовими переказами направляв позивачу грошові кошти на утримання сина, тобто він не проявляв недбалості до виконання судового рішення. Таким чином, апеляційний суд вважає, що є умови для зменшення розміру пені. З огляду на викладене, позовні вимоги про присудження неустойки за прострочення сплати аліментів можуть бути задоволені частково. Рішення районного суду в частині стягнення з ТРЕНТЬЄВА Олексія Івановича 24637 грн. 27 коп. скасовано і ухвалено нове рішення яким позовні вимоги задоволені частково - стягнуто з ТЕРЕНТЬЄВА Олексія Івановича на користь ТЕРЕНТЬЄВОЇ Олени Костянтинівни за прострочення сплати аліментів неустойку (пеню) у розмірі 18000 грн. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Буслаєва Дмитра Петровича до приватного підприємця Волошиної Оксани Володимирівни, Анчікова Анатолія Сергійовича про стягнення збитків. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 9 листопада 2006р. позов Буслаєва Д.П. задоволений частково. Стягнуто з Анчікова А.С. на користь Буслаєва Д.П. 6917 грн. 19 коп. В решті частини позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції 12 квітня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неправильне застосування норм матеріального права. Колегія вказала, що встановивши вірно обставини справи та відповідні ним правовідносини, суд застосував норми матеріального права, що регулюють загальні положення зберігання та відповідальності зберігача (ст. 950 ЦК України), в той час як зберігання транспортних засобів регулюється ст. 977 ЦК України та „Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках”, затвердженими Постановою КМУ № 115 від 22.01.1996р. Відповідно до п. 25 зазначених Правил, володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов’язаний подати відповідальній за зберігання особі, якою позивач вважав Анчікова А.С., перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів і засвідчений підписами володільця та зберігача. Тільки за таких обставин, зберігач транспортного засобу може нести відповідальність не тільки за автомобіль та його комплектуючі, але й за інше майно, що знаходиться в ньому. В даному випадку Буслаєв Д.П., не виконавши зазначений пункт Правил належним чином: залишаючи телевізор, мобільний телефон та магнітофон в салоні автомобіля, але не надавши Анчікову А.С. письмовий перелік цього майна, діяв на свій страх та ризик, оскільки за таких обставин Анчіков А.С. не приймав на зберігання ці предмети, а відповідно не брав на себе зобов’язання нести відповідальність за їх втрату. Отже, в даному випадку Анчіков А.С. може нести відповідальність лише за пошкодження транспортного засобу позивача, тому стягненню з нього підлягають тільки витрати, пов’язані з ремонтом бокового скла у сумі 200 грн., підтвердженій квитанцією. Рішення скасоване і ухвалено нове рішення яким стягнуто з Анчікова Анатолія Сергійовича на користь Буслаєва Дмитра Петровича 200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 30 грн., а всього – 281 грн. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Чехової Віолети Олександрівни до Крилащенко Людмили Миколаївни, третя особа: Комунарський відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про визнання шлюбу не дійсним. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2007 року позов задоволене. Визнано недійсним шлюб між Цеховим О.П. та Крилащенко Л.М., зареєстрований 08.01.2000 року, за актовим записом № 2 відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради. Зобов'язано Комунарський відділ реєстрації тактів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції анулювати актовий запис № 2 від 08.01.2000 року про реєстрацію шлюбу між Цеховим О.П. та Крилащенко Л.М. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і 25 липня 2007 року ухвалив нове рішення встановивши неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи. Як вказала колегія задовольняючи позов Чехової В.О. та визнаючи недійсним шлюб, укладений між Чековим О.П. та Крилащенко Л.М. суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні шлюбу вони не мали наміру на створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Між тим такі висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону., колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про укладення шлюбу без наміру створити сім»ю є недоведеним. Тому рішення районного суду скасовано та постановлено нове рішення наступного змісту - «Позов Чехової Віолети Олександрівни до Крилащенко Людмили Миколаївни, третя особа: Комунарський відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про визнання шлюбу недійсним залишити без задоволення.» (1 інстанція – суддя Боровікова А.І.);

- по цивільній справі за позовом Бондаренка Павла Володимировича до приватного підприємця Мізіна Олексія Віталійовича, третя особа: Запорізьке обласне управління у справах захисту прав споживачів, про захист прав споживача. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції 06 лютого 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Колегія суддів вказала, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач при виконанні робіт по встановленню двигуна фактично керував цією роботою, а тому шкода, спричинена позивачу, виникла з вини останнього, не ґрунтується на вимогах закону. Оскільки відповідач взяв на себе зобов’язання провести роботу по встановленню двигуна, він повинен був зробити цю роботу якісно, на професійному рівні, а у разі втручання позивача в сам процес проведення робіт, мав право та повинен був відмовитися від виконання робіт, які можуть завдати шкоду життю та майну позивача. Відповідач не надав суду жодних доказів того, яким чином позивач впливав на хід робіт по встановленню двигуна, в чому виразилось керування роботами з боку позивача і виконанню цих робіт. Таким чином, не застосувавши при прийнятті рішення ст. 1166 ЦК України та п. 10 ст. 15 Закону, суд помилково застосував ч. 6 ст. 15 Закону, що призвело до прийняття ним неправильного рішення. Рішення було скасовано та. ухвалено нове рішення яким позовні вимоги задоволено частково - розірвано договір на здійснення послуги та стягнуто з приватного підприємця Мізіна О.В. на користь Бондаренка П.В. вартість рульового редуктора у розмірі 1008 грн., вартість відновлювальних робіт у розмірі 2688 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 500 грн., вартість оплати юридичних послуг адвоката у розмірі 2000 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (1 інстанція – суддя Каракуша С.М.);

- по цивільній справі за позовом ШЕПИЛО Віри Іванівни до Мелаш Н.П. про визнання недійсним договору довічного утримання. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26.09.2007 року з'явленні вимоги задоволені. Суд апеляційної інстанції 11 грудня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права. Колегія вказала, що як видно із п.5,6 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання довічно утримувати позивача та забезпечувати його продуктами харчування, одягом, необхідною допомогою, ліками за рецептами лікарів. .Вартість такого забезпечення визначена у розмірі 300 грн. на місяць (а.с.9). Позивач стверджує, що протягом часу дії договору відповідач не надавав визначену договором матеріальну допомогу (одяг, продукти харчування). Про те, з пояснень свідків слідує, що відповідач надавав позивачу продукти харчування, але раціон їжі, зі слів позивача, був не до вподоби. Між тим, Договором утримання не визначена калорійність продуктів. Договором утримання не передбачені і обов'язки набувача по наданню грошових коштів, а тому доводи позову в цій частині не можуть бути взяті до уваги. Других доказів, які б переконливо доводили обставини за якими заявлені вимоги у справі не має. Рішення скасоване і ухвалено нове рішення яким в задоволені заявлених вимог про розірвання договору довічного утримання відмовлено. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом КОСИРЄВОI Свiтлани Анатолiвни до ЖАЖКО Юрiя Петровича, КАРАМУШКО Тамари Петрiвни, Tpeтi особи - Шоста державна нотарiальна контора, Приватні нотаріуси ВАКУЛЕНКО С.О. та ПIВНЯК О.С. про визнання доручення та договору купiвлi-продажу недійсними, визнання права власностi на квартиру в порядку спадкування. Рiшенням Комунарського районного суду м.Запорiжжя вiд 15.10.2007 року позов задоволено. Договір купiвлi-продажу квартири визнано недійсним. За Косиревою С.А. визнано право власності в порядку спадкування на квартиру № 3 по вул.Комарова,l у м.Запорiжжi. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Колегія встановила те, що померлий намагався i не суперечив продати квартиру та отримати вiд такої угоди грошi. Тому продаж квартири був узгоджений з її власником. Отже твердження про обман не є обґрунтованими. Окрім цього законодавство надає право заявляти вимоги про визнання угоди недiйсною тiльки учаснику угоди бо за змістом ст.57 ЦК (в редакцii 1963 року)якщо одна iз cтopiн угоди навмисно ввела другу сторону в оману щодо предмету чи обставин, така угода визнається недійсною. Рішення суду скасоване i ухвалено нове рішення яким в задоволенні позову Косиревої С.А. про визнання угоди недійсною відмовлено. (1 інстанція – суддя Каракуша С.М.);

Із закриттям провадження у справі у 2007 році були скасовані 3 рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя. Рішення були скасовані із закриттям провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства;

Це такі рішення:

- по цивільній справі за позовом Плющакової Олени Володимирівни, Плющакова Віктора Дмитровича до Комунарської районної адміністрації м. Запоріжжя, Запорізької міської ради, треті особи: Окрема рота міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України у Запорізькій області, Комунальне підприємство "ВРЕЖО №11" Комунарського району м. Запоріжжя про усунення перешкод у приватизації квартири. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2007 року у задоволенні позовних вимог Плющакова В.Д. та Плющакової О.В. відмовлено. Суд апеляційної інстанції своєю ухвалою скасував рішення суду першої інстанції і закрив провадження у справі встановивши, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, при цьому позивачеві було роз’яснено право на звернення до суду з адміністративним позовом. З матеріалів справи вбачається, як вказав апеляційний суд, що Плющакова О.В., та Плющаков В.Д. не погоджуючись з рішенням Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради від 06.06.2006 року про відмову у приватизації квартири № 154 у будинку № 10 по вул. Новокузнецькій у м. Запоріжжі, звернулися до суду з позовом до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради з проханням не чинити перешкод в здійсненні ними приватизації зазначеної квартири. У відповідності з п. 1 ч. І ст. 17 КАС України, спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності відноситься до компетенції адміністративних судів України. (1 інстанція – суддя Боровікова А.І.);

- по цивільній справі за позовом Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.3апоріжжя до Запорізької міської ради про визнання права власності. Рішенням Комунарського районного суду м.3апоріжжя 04.07.2007 року заявлені вимоги відхилені. Суд апеляційної інстанції своєю ухвалою скасував рішення суду першої інстанції і закрив провадження у справі встановивши, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Як вказала колегія з матеріалів справи видно, що сторонами спору є юридичні особи, отже, виходячи з положень ст. 1 ГПК правовідносини у цій справі не підвідомчі суду загальної юрисдикції. За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі з підстав п.1 ст.205 ЦПК. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

- по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” в особі Запорізького обласного управління м. Запоріжжя до ВАТ „Автотранспортне підприємство 12327”, третя особа Пономарь Олександр Дмитрович про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу. Суд апеляційної інстанції своєю ухвалою скасував рішення суду першої інстанції і закрив провадження у справі встановивши, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Як вказала колегія з матеріалів справи видно, що сторонами спору є юридичні особи, отже, виходячи з положень ст. 1 і 12 ГПК правовідносини у цій справі не підвідомчі суду загальної юрисдикції. За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі з підстав п.1 ст.205 ЦПК. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

З направленням справи на новий розгляд в 2007 році було скасовано 35 рішень Комунарського районного суду м.Запоріжжя. Рішення були скасовані з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

2) суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі;

3) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

4) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

Наприклад,

- по цивільній справі за позовом Безкубської Раїси Іванівни до Костюніної Антоніни Миколаївни, Костюніна Павла Михайловича, Костюніна Ігоря Павловича, Костюніна Михайла Павловича, 3-я особа: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод в користуванні власністю 5 квітня 2007 року рішення Комунарського районного суду м .Запоріжжя від 01 грудня 2006 року скасоване, а справу направлено на новий розгляд до суду в іншому складі. Підставою скасування рішення суду було наступне: в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач Костюнін І.П. був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, тому він був позбавлений можливості на неупереджений суд. Окрім цього суд, при вирішенні питання про виселення та зняття з реєстрації Костюніна М.П. не вирішив питання стосовно права неповнолітніх дітей на житло і у порушення п.1.7 „Правил опіки та піклування” не залучив до участі в справі органи опіки та піклування. (1 інстанція – суддя Амброскін В.Л.);

- по цивільній справі за позовом Григоренко Людмили Григорівни, Григоренко Юлії Володимирівни до ВАТ „НІКТІМ - СІЛЬГОСПМАШ”, Гордієнка Володимира Ілліча, третя особа – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Відділення виконавчої дирекції фонду в м. Запоріжжі, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю потерпілого. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2007 року позов задоволено частково - стягнуто з ВАТ „НІКІМ – СІЛЬГОСПМАШ” на користь Григоренко Л.Г. матеріальну шкоду в розмірі 1525 грн. 40 коп. та моральну шкоду в розмірі 7000 грн. Стягнуто з ВАТ „НІКІМ – СІЛЬГОСПМАШ” на користь Григоренко Ю.В. моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Суд апеляційної інстанції 11 травня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений прийняттям додаткового рішення судом першої інстанції. Апеляційним судом встановлено, що позивачі звернулися до суду із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди до двох відповідачів, а саме, - ВАТ „НІКТІМ – СІЛЬГОСПМАШ” та Гордієнко В.І. Відповідно до вимог ст. 216 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, чи зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним. З матеріалів справи вбачається, що позивачі первинно вимагали солідарного стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідачів. Разом з тим, суд першої інстанції не вирішив питання щодо позовних вимог до Гордієнка В.І. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Полякова Миколи Григоровича до Запорізької міської ради, орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - ОП ЗМБТІ) про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна та за зустрічним позовом Таранова Петра Івановича до Полякова Миколи Григоровича, Полякова Сергія Миколайовича, Запорізької міської ради, Таранова Григорія Івановича про визнання права власності на будинок та усунення перешкод в користуванні власністю. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2006 року в задоволенні позову Полякову М.Г. відмовлено. Позов Таранова П.І. задоволено. Визнано за Тарановим П.І. право власності на житловий будинок літ. „Д”, розташований на вулиці Водонапірна, 8, міста Запоріжжя. Усунено Таранову П.І. перешкоди в користуванні власністю. Виселено з будинку „Д” по вул. Водонапірній, 8, м. Запоріжжя Полякова М.Г. Суд апеляційної інстанції 11 січня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі. Як вказала колегія суддів із матеріалів справи вбачається, що спірний будинок розташований на земельній ділянці №8 вулиці Водонапірна, міста Запоріжжя (а.с.9). На зазначеній земельній ділянці розташоване домоволодіння, власниками якого, а отже і землекористувачами, станом на жовтень 1999 року ні Поляков М.Г., ні Таранов П.І. не являлися (а.с. 8). На порушення вимог ст.ст.10, 212, 213 ЦПК України суд першої інстанції не з’ясував, хто являється власником (користувачем) земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда, на момент вирішення спору, не притягнув їх до участі у справі, хоча вирішував питання, в тому числі і про їх права і обов’язки; не перевірив, чи не порушує самочинне будівництво права інших осіб, чи відповідає спірна споруда будівельним, технічним, санітарним тощо вимогам, не встановив коло спадкоємців Таранова Ф.С. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

- по цивільній справі за позовом Барабан Валентини Іванівни до Закритого акціонерного товариства „Інкомпані", третя особа: Запорізька міська рада про включення в коло осіб, які мають право на отримання житла, про покладення обов'язку придбати і надати в користування однокімнатну квартиру. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2007 року у задоволенні позову Барабан В.І. відмовлено. Суд апеляційної інстанції 12 липня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі та суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений прийняттям додаткового рішення судом першої інстанції. Колегія суддів вважала, що судом не повно та не всебічно з'ясовані обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог та заперечень і вони не досліджувалися у судому засіданні, не в повному обсязі розглянуті позовні вимоги позивача. Так, позивачем заявлені вимоги про включення її в коло осіб, які мають право на отримання житла на підставі договору № 1 від 22.01.2003 року та додаткової угоди від 15.01.2004 року, однак судом не з'ясовано, хто складав такі списки і до компетенції кого це відноситься. З пояснень представника третьої особи Запорізької міської ради, такий обов'язок покладений на Комунарську райадміністрацію міської ради, однак ні вона ні Запорізька міська рада не залучені відповідачами по справі. Відповідно додаткової угоди від 15.01.2003 року обов'язок по придбанню квартир на вторинному ринку покладено на ТОВ „Корпорація „Арсенал", однак до участі у розгляді справи воно також не залучено. (1 інстанція – суддя Боровікова А.І.);

- по цивільній справі за позовом Педак Тетяни Федорівни до Домніна Сергія Юрійовича, треті особи: КП „Врежо №5”, відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського райвідділу Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області про визнання його таким, що втратив право користування житловим примфщенням та скасування реєстрації. Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 20 грудня 2005 року позов Педак Т.Ф. задовольнив, визнавши Домніна С.Ю. таким, що втратив право на жиле приміщення на підставі ст.71 ЖК України. Зобов'язано відділ громадянства, міграції та реестрації фізичних осіб Комунарського райвідділу Запорізького міського управления УМВС України в Запорізькій області зняти його з реестраційного обліку у вказаній квартирі. Суд апеляційної інстанції 18 вересня 2007 р. скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що справу розглянуто за відсутністю будь-кого: осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. Як вказала колегія, з матеріалів справи вбачається, що судова повістка Домніну С.Ю. під розписку не вручалась. Крім того, судом не було залучено до участі у справі дочка позивачки Педак О.О., яка також проживає і зареєстрована у спірній квартирі. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

- по цивільній справі за позовом Мєлконяна Андрія Івановича до Соколової Олени Георгіївни про стягнення суми завдатку. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2005 року позовні вимоги задоволені - стягнуто з Соколової О.Г. на користь Мєлконяна А.І. подвійна сума завдатку та судові витрати – а загальній сумі 3231 грн. Суд апеляційної інстанції 09 серпня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що справу розглянуто за відсутністю будь-кого: осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. Колегія вказала, що відповідно до ч. 3 ст. 172 ЦПК України (в ред. 1963 р.), лише у разі повторної неявки в судове засідання, незалежно від причин, позивача або відповідача, яким повідомлено у встановленому порядку про час і місце судового засідання, суд розглядає справу за наявності у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін. З матеріалів справи вбачається, що суд направляв Соколовій О.Г. судову повістку один раз – лише в судове засідання, призначене на 13.06.2005 року, проте всупереч вимогам ст. 172 ЦПК України (в ред. 1963 р.), не відклав розгляд справи в зв’язку з її неявкою в судове засідання. Це не суперечить чинним нормам процесуального права, оскільки частиною 4 статті 169 ЦПК України (в ред. 2005 р.) визначено, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Писарєва Олександра Назаровича, Ковбасюк Вікторії Олександрівни до ТОВ «Жилбуд-Сервіс» про вселення в житлове приміщення. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2006 року позов задоволено. Вселено Писарева О.Н. та Ковбасюк В.О. в житлове приміщення блок №608 в гуртожиток №17 по вул. Маршала Чуйкова у м. Запоріжжя. Суд апеляційної інстанції 10 січня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі та справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про вселення позивачів блоку №608 в гуртожитку №17 по вул. Маршала Чуйкова у м. Запоріжжя, не переконався чи вільне це житлове приміщення. Так, згідно наданих апелянтом документів, Рибалко І.О. разом з чоловіком вселилась до спірного житла 13.01.2004 р. на підставі ордеру №3 від 13.01.2004 р. та проживає там до теперішнього часу. Проте суд першої інстанції не з’ясував вказаних обставин та ухвалив рішення, фактично вирішивши питання про права апелянта, яка не була залучена до участі у справі, на житло. Окрім цього, оскільки в даній справі позовні вимоги стосуються прав на користування житловим приміщенням, то на цей позов поширюються правила виключної підсудності, передбачені ч.1 ст. 114 ЦПК України. Тому суду першої інстанції необхідно було з огляду на вимоги ст. 114 ЦПК України до початку судового розгляду вирішити питання про передачу справи на розгляд іншому суду за правилами підсудності. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

- по цивільній справі за позовом Клименко Ігоря Вікторовича до Чубич Руслана Петровича, третья особа приватний нотаріус Півняк Олександр Сергійович про визнання довіреності недійсною, Клименко Ігоря Вікторовича до Кульнева Віктора Михайловича, третя особа Чубич Руслан Петрович, приватний нотаріус Півняк Олександр Сергійович про визнання договору купівлі продажу квартири недійсною, зустрічний позов Кульнева Віктора Михайловича до Клименка Ігоря Вікторовича, треті особи Чубич Руслан Петрович, Відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Комісарського РВ УМВС України в Запорізький області, ЖЄД-43 про усунення перешкод у користуванні квартирою. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від „16” жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог Клименко І.В. відмовлено, позов Кульнева В.М. задоволено, виселено Клименко І.В. зі спірної квартири, зобов’язано ВГІРФ Комунарського РВ УМВС України в Запорізької області зняти Клименко І.В. з реєстрації за адресою цієї квартири. Суд апеляційної інстанції 17 січня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі. Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний Клименко І.В. договір купівлі-продажу квартири був посвідчений приватним нотаріусом Ніколаєвською Л.Б. (т.3, а.с.26). Проте, суд першої інстанції, вирішуючи спір щодо визнання цього правочину недійсним, не залучив до участі у справі в якості третьої особи зазначеного нотаріуса, не заслухав його пояснення з цього приводу, хоча рішення в справі може вплинути на його права та обов’язки щодо однієї із сторін. Таким чином, не залучення до участі у справі нотаріуса, що посвідчував оспорюваний правочин, є безумовною підставою для скасування рішення і направлення справи на новий судовий розгляд. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Кравчун Анатолія Олександровича до Кравчун Марії Йосипівни, треті особи – ЖБК № 67 «Битовик-2», ОП ЗМБТІ, про визнання права власності на ¾ частини квартири, визнання реєстрації права власності на квартиру недійсною, визнання недійсним реєстраційного свідоцтва від 06.09.1996року. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2006 року позов Кравчун А.О. задоволено частково - визнано недійсним реєстраційне свідоцтво ЗМБТІ від 06.09.1996 року реєстраційний № 34926 про реєстрацію права власності на квартиру № 86 будинку № 85 по вул. Чумаченко в м. Запоріжжі за Кравчун М.Й., визнано право власності на ¾ частини квартири № 6 будинку № 85 по вул. Чумаченко в м. Запоріжжі за Кравчун А.О. Зобов'язано ЗМБТІ анулювати реєстровий запис № 34926 від 06.09.1996 року в реєстровій книзі № 189. В іншій частині позову відмовити. Суд апеляційної інстанції 11 жовтня 2007р. скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що справу розглянуто за відсутністю будь-кого: осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. Як вказала колегія, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України ухвалив рішення за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про час та місце судового засідання. Крім того суд не дослідив питання застосування позовної давності, хоча з матеріалів справи і самого позову вбачається, що шлюб між сторонами розірвано у 1996 році, з членів ЖБК позивач вийшов у 1994 році, квартира зареєстрована на відповідачку у МБТІ і 1996 році. З огляду на це суду першої інстанції слід було перевірити доводи відповідачки в частині того, що спільне майно подружжя було розділено і з'ясувати причини пропуску строку позовної давності, який сплинув ще у період чинності ЦК 1963 року. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

- по цивільній справі за позовом Тен Ірини Володимирівни до Закритого акціонерного товариства „Металургмонтаж – 204” про стягнення боргу. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ЗАТ „Метуларгмонтаж – 204” суму боргу в розмірі 117300 грн. та судові витрати в розмірі 1203 грн. Суд апеляційної інстанції 29 травня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що справу розглянуто за відсутністю будь-кого: осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України, належним чином не повідомив відповідача про місце та час слухання справи, у зв’язку з чим розглянув справу за відсутності відповідача, порушивши його права, передбачені ст.ст. 27, 31, 127, 128 ЦПК України. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Фоміної Валентини Василівни до Олефіренко Олега Анатолійовича про розділ майна. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2007 року у задоволенні позовних вимог Фоміної В.В. відхилено. Суд апеляційної інстанції 3 квітня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений прийняттям додаткового рішення судом першої інстанції. Суд першої інстанції відмовив Фоміної В.В. в позові про поділ майна виходив з того, що позивачкою пропущений строк позовної давності. Згідно ст. 11 Кодексу про шлюб та сім’ю України (1969р.) у випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися або була дізнатися про порушення свого права. Як стверджує позивачка після розірвання шлюбу вона тривалий час проживала разом з колишнім чоловіком і весь цей час користувалася спірним майном. З квартири в якій залишалось майно вона пішла приблизно в 2005 році. Розглядаючи спір районний суд не з’ясував коли конкретно позивачці стало відомо про порушення її права. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

- по цивільній справі за позовом Кузнецова Ігоря Лорійовича до Кузнецовоі Олени Семенівни про визнання договору позики недійсним. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2006 року в задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції 15 березня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі. Колегія вказала, що як вбачається з матеріалів справи районний суд розглянув відношення за договором позики між Кузнєцовою О.С. та Кузнєцовим Ї.Л. На підставі ухваленого рішення вказаний договір рахується дійсним. Між тим судом не долучено до участі у справі Кузнецову Є.В., яка знаходилась на час отримання позики у шлюбі з Кузнєцовим І.Л. і до неї можуть бути заявлені в подальшому вимоги по виконанню зобов’язань по вказаному договору. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Павленко Марії Федорівни до Ковіні Володимира Володимировича, третя особа – Комунарська райадміністрація, про приведення ідеальних часток у відповідність до реальних. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2005 року позов Павленко М.Ф. задоволено. Визнано за Павленко М.Ф. право власності на весь жилий будинок №31 по вул. Серафімовича у м. Запоріжжі. Стягнуто з Ковіні В.В. на користь Павленко М.Ф. сплачене нею державне мито в розмірі 08 грн. 50 коп. Суд апеляційної інстанції 07 серпня 2007 р. скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що справу розглянуто за відсутністю будь-кого: осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. Колегія вказала, що з протоколу судового засідання від 08.06.2005 року вбачається, що в судове засідання не з'явився відповідач Ковіня В.В. матеріали справи не містять відомостей про вручення йому повістки про час і місце слухання справи. Проте, всупереч вимогам ст. 169 ЦПК України суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини розглянув справу без участі відповідача та постановив рішення суду, порушивши при цьому його законні права та інтереси, передбачені ст.ст. 27, 31 ЦПК України. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

- по цивільній справі за позовом Устименко Ольги Анатоліївни до Раскевич Михайла Михайловича про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2006 року задоволено позов Устименко Ольги Анатоліївни. Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку № 108 по вул. Літературній в м. Запоріжжі, укладений 04.05.1995 року між Устименко Ольгою Анатоліївною та Раскевич Михайлом Михайловичем. Визнано за Устименко Ольгою Анатоліївною право власності на житловий будинок з прибудовами за адресою: м. Запоріжжя, вул. Літературна, б. 108. Суд апеляційної інстанції 02 серпня 2007 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі. Розглянувши позовну заяву Устименко Ольги Анатоліївни до Раскевич Михайла Михайловича про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання за позивачем права власності на даний житловий будинок, суд першої інстанції порушивши вимоги ст. ст. 74-76 ЦПК України, оскільки не направив сторонам судові повістки, а 18.04.2006 року ухвалив заочне рішення, виходячи з того, що в справі є заява Раскевича М.М. (від 17.04.06 р.) з проханням розглянути дану справу без нього. Проте, з таким висновком суду неможливо погодитись, оскільки на а.с. 26 є копія свідоцтва про смерть відповідача, з якої видно, що Раскевич Михайло Михайлович помер 06.08.1995 року, тобто таку заяву від 17.04.06 року відповідач надати суду не міг, тому суд не повинен був ухвалити заочне рішення, а повинен був розглянути справу з притягненням до участі в справі правонаступників відповідача. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Заліського Геннадія Петровича до ВАТ «Запорізький домобудівельний комбінат» про визнання права власності на гараж № 4, літера А по сул. Тешенка, 23а у м. Запоріжжі. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжі від 31 жовтня 2006 року позов задоволено. Визнано за Заліським Г.П. право власності на гараж № 4 літ. А по вул.. Стешенка, 23а у м. Запоріжжі. Суд апеляційної інстанції 07 серпня 2007 р. скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що справу розглянуто за відсутністю будь-кого: осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. Відомості про вручення повісток, як на доказ належного повідомлення районним судом відповідача в останні два засідання, судова колегія прийняти не може. Розписка про виклик відповідача в судове засідання на 25.10.2006 року відправлена 23.10.2006 року та посвідчена адресатом 24.10.2006 року, тобто, і відправлення, і вручення відбулося менше ніж за 7 днів. Телефонограма секретаря від 30.10.2006 року про виклик відповідача в судове засідання на 31.10.2006 року не передбачено процесуальним законом, та крім того знов з намаганням суду порушити процесуальний закон, тобто семиденний термін. Таким чином судова колегія вважає, що в матеріалах справи відсутні відомості про виклик та вручення повістки відповідачу належним чином, тому слід вважати, що він не був повідомлений про час та місце слухання справи, належним чином. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

В 2007 році було змінено було 20 рішень Комунарського районного суду м.Запоріжжя. Підставами для зміни рішення стали:

1) невідповідність висновків суду обставинам справи;

2) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

3) недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Наприклад,

- по цивільній справі за позовом Бондар Алли Трохимівни до ВАТ „Автотранспортне підприємство № 12327„ третя особа Лазуренко Володимир Дмитрович про стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом Лазуренка Володимиа Дмитровича до Бондар Алли Трохимівни , третя особа ВАТ „АТП № 12327” про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2006 року позов Бондар А.Т. задоволено частково - стягнуто з ВАТ «АТП № 12327» на користь Бондар А.Т. 4500 грн. у відшкодування моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції 14 березня 2007 року змінив рішення суду першої інстанції встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Колегія суддів вказала, що розмір моральної шкоди не обґрунтовано достатньою мірою ні в позовній заяві при визначенні його в сумі 6000 грн., ні в рішенні при визначені його в сумі 4500 грн. З огляду на встановлені обставини, очевидним є, що Бондар А.Т. зазнала моральної шкоди. Проте сам факт рішення суду на користь позивачки, визнання його законних прав вже значною мірою компенсує завдану шкоду. Зваживши на це та виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості розумною сумою компенсації моральної шкоди може бути двократний розмір встановленої законом мінімальної заробітної плати на час, заподіяння шкоди – 620 грн. ( 310х2). Рішення суду змінено в частині розміру моральної шкоди - стягнуто з ВАТ „Автотранспортне підприємство № 12327” на користь Бондар Алли Трохимівни у відшкодування моральної шкоди 620 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. (1 інстанція – суддя Кухар С.В.);

- по цивільній справі за позовом Продан Наталії Олексіївни, Продан Анастасії Олександрівни до Запорізької міської ради, треті особи: Вєльчева Олена Трохимівна, шоста державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 05.04.2007 р. позовні вимоги Продан Н.О. та Продан А.О. задоволено - визнано за Продан Н.О. та Продан А.О. право власності на 23/30 частки домоволодіння № 2-Г по вул. Радгоспній в м. Запоріжжі в порядку спадкування за законом після померлого 23.10.1994 року Продан О.Т. Суд апеляційної інстанції 07 червня 2007 року змінив рішення суду першої інстанції встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Оскільки, позов Продан Н.О. та Продан А.О. підлягає частковому задоволенню з визнанням за ними права власності в порядку спадкування за законом в розмірі по 1/3 частин спірного будинку за кожним із них, а не по 23/30, як було визначено судом першої інстанції, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Апеляційна інстанція своїм рішенням рішення районного суду змінила: позовні вимоги Продан Наталії Олексіївни та Продан Анастасії Олександрівни задовольнила частково - визнала за Продан Наталією Олексіївною та Продан Анастасією Олександрівною право власності по 1/3 частин за кожною на житловий будинок №2-Г по вул. Радгоспній у м. Запоріжжя у порядку спадкування за законом після смерті Продан Олександра Трохимовича, померлого 23 жовтня 1994 року, що належав йому на праві власності. В задоволенні інших позовних вимог відмовила. (1 інстанція – суддя Артемова Л.Г.);

- по цивільній справі за позовом Вєтрової Олени Дмитрівни до Кукуруза Сергія Миколайовича, треті особи відділ освіти Комунарнської районної адміністрації, Красновід Алла Іванівна до Кукуруза Сергія Миколайовича, третя особа Вєтрова Олена Дмитрівна про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25 грудня 2006 року позовні вимоги Вєтрової О.Д. задоволено частково, зустрічний позоі Красновід задоволено частково - стягнуто з Кукурудза С.М. на користь Вєтрової О.Д. фактично понесені нею витрати у 2004 році додаткові витрати на лікування дитини Вєтрової Дар’ї у розмірі 600 грн. Стягнуто з Кукуруза С.М. на користь Вєтрової О.Д. щомісячно додаткові витрати лікування дитини Ветрової Дар’ї у розмірі 600 грн. Стягунто з Кукуруза С.м. на користь Красновід А.І. щомісячно додаткові витрати на лікування дитини Кукуруза Валерія у розмірі 100 грн. Суд апеляційної інстанції 20 березня 2007 року змінив рішення суду першої інстанції встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказав, що з матеріалів справи вбачається , що середньомісячна заробітна плата Куурузи С.М. за останні три місяці складає 377,49 грн. Розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2006 року складав 375,00 тобто Кукуруза С.М. по суті отримував мінімальну заробітну плату. З цього заробітку стягуються аліменти на двох доньок у розмірі 79,64 грн. Колегія суддів прийняла до уваги матеріальне становище Кукурузи С.М. і вважає, що додаткові витрати на лікування доньок підлягають зменшенню у зв’язку з тим, що йому не буде достатньо коштів на існування. Тому, рішення районного суду в частині стягнення з Кукурузи Сергія Миколайовича на користь Ветрової Дар’ї у розмірі 235 грн 71 коп. змінити. В цій частині рішення вкласти у наступній редакції « Стягнути з Кукурузи Сергія Миколайовича на користь Ветрової Олени Дмитрівни щомісячно додаткові витрати на лікування дитини Ветрової Дар’ї у розмірі 50 грн.» Рішення в частині стягнення з Кукурузи Сергія Миколайовича на користь Красновід Алли Іванінви щомісчно додаткові витрати на лікування дитини Кукуруза Валерії у розмірі 100 грн. змінити. В цій частині рішення викласти у наступній редакції «Стягнути з Кукуруза Сергія Миколайовича на користь Красновід Алли Іванівни щомісячно додаткові витрати на лікування Кукурузи Валерії у розмірі 50 грн.” В іншій частині рішення залишити без змін. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Штайн Олени Станіславівни в інтересах Штайн Марії Олександрівни до Штайн Олександра Леонідовича, третя особа: відділ опіки та піклування в особі Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, про визнання права власності на майно та виплату грошової компенсації та за зустрічним позовом Штайн Олександра Леонідовича до Штайн Олени Станіславівни в інтересах Штайн Марії Олександрівни, третя особа: відділ опіки та піклування в особі Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, про встановлення порядку користування квартирою. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від “28” грудня 2006 року позов Штайн О.С. задоволено частково - зобов’язано стягнути зі Штайн О.Л. на користь Штайн М.О. компенсацію за 2/3 частини квартири №11 у будинку №18 по вул. Чумаченка у м.Запоріжжі у розмірі 146450 грн. Визнано за Штайн О.Л. право приватної власності на квартиру №11 у будинку №18 по вул. Чумаченка у м.Запоріжжі. Зобов’язано стягнути зі Штайн О.Л. на користь Штайн М.О. судові витрати у розмірі 181 грн.50 коп. В іншій частині позову відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції 22 травня 2007 року змінив рішення суду першої інстанції встановивши неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи Запорізької торгово-промислової палати від 02.04.2007 року, яка була проведена згідно ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06.03. 2007 року вартість спірної квартири станом на 02.04.2007 року становить 206611 гривень. Вартість 2\3 частки квартири становить 137739 гривень. Тому рішення суду в частині визначення розміру компенсації змінено і стягнуто зі Штайн Олександра Леонідовича на користь Штайн Марії Олександрівни компенсацію за 2\3 частини квартири № 11 у будинку № 18 по вул. Чумаченка у м. Запоріжжі в розмірі 106050 гривень. В іншій частині рішення залишено без змін. (1 інстанція – суддя Кухар С.В.);

- по цивільній справі за позовом ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Східного району Запорізьких міських електричних мереж до Беспалова Володимира Олексійовича про стягнення матеріальної шкоди. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2007 року позовну заяву задоволено в повному обсязі - стягнуто з Беспалова В.О. на користь ВАТ „Запоріжжяобленерго” в рахунок відшкодування заподіяного збитку – 8 513,54 грн. та витрати на держмито – 84 грн. Суд апеляційної інстанції 24 квітня 2007 року змінив рішення суду першої інстанції, встановивши недоведеність обставин, що мають значення для справи. Колегія вказала, що з висновком суду про те, що Беспалов В.О. безобліково користувався електроенергією цілодобово і тому спричинив збитки позивачу у розмірі – 8 513,54 грн. погодитися неможливо. З матеріалів справи вбачається, що приміщенням, де відповідач безобліково користувався електроенергією є ½ частка житлового будинку, у якому відповідно до акту про порушення правил користування електроенергією побутовим споживачем від 30.07.2004 року малося три електролампи, а з електроприладів - один холодильник ”Донбас”. Враховуючи відсутність даних про те, що приміщення відповідача використовувалось з виробничою метою та даних про те, що відповідач вів противоправний образ життя за місцем проживання, встановлену наявність у його приміщенні електроприладів, судова колегія вважає, що позивачу спричинені збитки із розрахунку 8 годин на добу, тобто у розмірі – 2 837,84 грн. Рішення змінено - позов ВАТ „Запоріжжяобленерго” задоволено частково - стягнуто з Беспалова Володимира Олексійовича на користь ВАТ „Запоріжжяобленерго” в рахунок відшкодування заподіяного збитку – 2 837, 84 грн., витрати за сплату державного мита у розмірі – 51 грн. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Кавун Володимира Васильовича до Коваль Юрія Володимировича про стягнення боргу за договором позики та сплату процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2007 року позовну заяву Кавун В.В. задоволено частково - стягнуто з Коваль Ю.В. на користь Кавун В.В. суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 19697 грн. 41 коп., та три відсотка річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 1064 грн. 65 коп., а також судові витрати у сумі 232 грн. 70 коп., а всього стягнуто 20994 грн. 76 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції 19 квітня 2007р. змінив рішення суду першої інстанції, встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Колегія суддів зазначила, що сума боргу визначена судом в розмірі 15150грн., що еквівалентно 3000 доларів США, оскільки курс Національного банку України на день винесення рішення відповідно до довідки КБ „Приватбанк" складав 5грн.05коп. за 1 долар США. Розрахунок Головного управління статистики у Запорізькій області індексу інфляції споживчих цін (індекси інфляції) наданий по Україні відносно Національної валюти України гривні, тому не може бути застосований відносно долара США. За таких обставин, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає тільки сума боргу, вирахувана в національній валюті України без урахування індексу інфляції, в розмірі 15150 грн. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні. Рішення суду змінено - стягнуто з Коваля Юрія Володимировича на користь Кавуна Володимира Васильовича суму боргу в розмірі 15150 грн., З проценти річних за час прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1064 грн.65 коп., судові витрати в розмірі 232 грн.70 коп., а всього 16447 грн. 35 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено. (1 інстанція – суддя Каракуша С.М.);

- по цивільній справі за позовом Сиротенко Галини Сергіївни, Шпагіна Валерія Геннадійовича, Андрух Карини Геннадіївни до Сизоненко Олени Володимирівни, третя особа: комунальне підприємство “ВРЕЖО №5”, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24 січня 2007 року позов задоволено частково - стягнуто з Сизоненко О.В. на користь Сиротенко Г.С., Шпагіна В.Г., Андрух К.Г. матеріальну шкоду –1431 грн., судові витрати – 231 грн. та на користь Сиротенко Г.С. компенсацію моральної шкоди – 500 грн., в решті частині позовних вимог – відмовлено. Суд апеляційної інстанції 18 квітня 2007 року змінив рішення суду першої інстанції, встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Колегія суддів вказала, що як вбачається з локального кошторису ВРЕЖО № 5 ремонту підлягають : кухня , спальня, прихожа, та загальна вартість ремонту складає - 1431 грн. Однак, із змісту актів обстеження квартири позивачів видно, що залиттям у квартирі позивачів було пошкоджено тільки спальня та кухня, тобто об'єм ремонтних робіт визначений у локальному кошторисі не відповідає об'єму пошкоджень, зафіксованих у актах обстеження квартири. З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення в частині стягнення матеріальної шкоди необхідно змінити, виключивши витрати, пов'язані з усуненням пошкоджень прихожої в сумі 461 грн. Рішення в частині стягнення матеріальної шкоди змінено - стягнуто з Сизоненко Олени Володимирівни на користь Сиротенко Галини Сергіївни, Шпагіна Валерія Геннадійовича, Андрух Карини Геннадіївни матеріальну шкоду у розмірі 970 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Грицаєнко Євгенії Анатоліївни до Відкритого акціонерного товариства страхова компанія „Оранта-Січ" Слесаренко Дениса Вікторовіча про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2007 року позов Грицаєнко Є.А. задоволено частково, стягнуто з ВАТ ..СК" „Оранта - Січ" на користь Грицаєнко С.А. 16862грн. 22коп., судові витрати у розмірі 168грн. 62коп.. стягнуто з Слесаренко Д.В. на користь Грицаєнко С.А. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7 492грн. 39коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. судові витрати у розмірі 80 грн. 22 коп. Суд апеляційної інстанції 19 червня 2007 року змінив рішення суду першої інстанції, встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Судова колегія вважала, що суд помилково стягнув на користь позивача 7492.39 грн. різницю між сумою завданої шкоди - 24354 грн. 61 коп. та страховим відшкодуванням -16862 грн. 22 коп. з Слесаренка Д.В.. оскільки відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА № 3961989 від 29.04.2005р. ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений у розмірі 25000 гривень, а відшкодуванню позивачу підлягає 16862 грн. 22 коп., тобто сума в рамках ліміту. Тому, рішення змінено - зменшено розмір стягнення зі Слесаренка Дениса Вікторовича на користь Грицаєнко С.А. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та стягнути з Слесаренка Дениса Вікторовича на користь Грицаєнко Євгенії Анатоліївни в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 510 гри. і судові витрати у розмірі 51 грн. 00 кок. В іншій частині рішення залишено без змін. (1 інстанція – суддя Каракуша С.М.);

- по цивільній справі за позовом Бондаренко Наталії Олегівни до Бондаренка Сергія Станіславовича ( третя особа: Радзевіло Милена Валеріївна) про стягнення аліментів. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2006 року позов задоволено частково - стягнуто з Бондаренка Сергія Станіславовича, 05 квітня 1969 року народження , який народився у м. Запоріжжі, не працюючого, який мешкає в м. Запоріжжі, вул.Бочарова,8 ,кв.115, аліменти на користь Бондаренко Наталії Олегівни на утримання доньки Бондаренко Олени Сергіївни, 09 червня 2003 року народження, у розмірі 350 грн., але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 16.10.2006 року до досягнення дитиною повноліття. Суд апеляційної інстанції 19 лютого 2007 року змінив рішення суду першої інстанції встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Судом першої інстанції, як вказала колегія суддів, при визначенні розміру аліментів не враховано, що відповідач за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина – Олега, 01.08.1990 року народження у розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку, постійного заробітку не має, стан здоров'я відповідача, який страждає на гіпертонію та потребує санаторно-курортне лікування ( а.с.38). Зважаючи на вищевикладене, враховуючи можливості батька щодо сплати аліментів, колегія суддів вважає, за можливим та справедливим стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини в сумі не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, який становить на час звернення до суду – 410 грн., але наближеної до цього розміру, а тому рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів необхідно змінити, та визначити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини в сумі 200 грн. щомісячно та до повноліття дитини. Рішення в частині визначення розміру аліментів змінити - стягнути з Бондаренка Сергія Станіславовича на користь Бондаренко Наталії Олегівни аліменти на утримання доньки – Бондаренко Олени Сергіївни, 09.06.2003 року народження у розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 16.10.2006 року до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення залишити без змін. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

- по цивільній справі за позовом Мєщан Ольги Іванівни до Лобача Володимира Семеновича про стягнення витрат на поховання та за боргами спадкодавця. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з Лобача Володимира Семеновича на її користь в рахунок витрат на поховання спадкодавця 1231,16 грн., в решті частини позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції 11 грудня 2007 року змінив рішення суду першої інстанції, встановивши недоведеність обставин, що мають значення для справи. Колегія вказала, що при вирішенні питання про стягнення витрат по борговим зобов'язанням спадкодавця суд не врахував, що відшкодуванню іншим спадкоємцем підлягають всі сплачені витрати. Як вбачається з матеріалів справи, на момент загибелі 30.06.2004р. син сторін по справі Лобач В.В. мав заборгованість по квартирі: по квартплаті - 737,90 грн., по опаленню -1404,07 грн., по електроенергії - 406,02 грн., по газу - 193,50 грн. Позивач Мєщан О.І. згідно з наданими квитанціями сплатила: по квартплаті - 352,25, за електроенергію - 406,02 грн., за опалення - 655,72, за газ - 77,43 грн., а всього 1491,42 грн. Тому стягненню по цих боргах з Лобача В.С. на користь Мєщан О.І. підлягає половина цієї суми, що складає 745,71 грн., в той час як судом помилково стягнуто суму у розмірі 343,02 грн. Рішення змінено - стягнуто з Лобача Володимира Семеновича на користь Мєщан Ольги Іванівни витрати на поховання сина у сумі 889,69 грн., половину сплаченого боргу спадкодавця Лобача Віталія Володимировича по квартплаті та комунальним послугам у сумі 745,71 грн., а всього 1635,40 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Шутової Марії Дмитрівни до КП «ВРЕЖО № 5», третя особа Концерн «Міські теплові мережі» про відшкодування моральної шкоди. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2007 року позов задоволене частково. Стягнуто з КП «ВРЕЖО № 5» на користь Шугової М.Д. компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції 29 листопада 2007 року змінив рішення суду першої інстанції, встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи. Як вказала колегія суд повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив право відношення сторін та прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки внаслідок недбалого ставлення до своїх обов' язків працівниками ВРЕЖО №5 та ненадання своєчасних та належної якості житлово-комунальних послуг позивачка із сином вимушена була мерзнути в квартирі у період опалювального сезону 2006 року та початку 2007 року. Проте, виходячи зі змісту ст..ст.23, 1167 ЦК, з урахуванням фактичних обставин справи, характеру та глибини фізичних страждань позивачки, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, розмір відшкодування моральних страждань, на думку колегії, необхідно зменшити і обмежитися 3000 грн. Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми моральної шкоди підлягає зміні, а в іншій частині — залишенню без змін. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

З постановленням нової ухвали або з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції в 2007 році було скасовано 27 ухвал Комунарського районного суду м.Запоріжжя. Ухвали були скасовані, якщо:

1) якщо суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання,

2) питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Наприклад,

- по цивільній справі за позовом Ромащенка Олександра Миколайовича до Носкова Юрія Валентиновича, третя особа - редакція тижневика «Іскра», про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2007 року позов залишено без розгляду. Суд апеляційної інстанції 25 вересня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу направив для розгляду, встановивши порушення норм процесуального права. Колегія вказала, що залишаючи позов Ромащенка О.М. без розгляду, суд виходив з того, що позивач у судове засідання неодноразово не з’являвся, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.В матеріалах справи немає відомостей про те, що Ромашенко О.М. отримував повістки для явки в судові засідання які призначались на 08.05.2007 року та 05.06.2007 року. Окрім того матеріали справи свідчать про те, що Ромашенко О.М. з 20.04. 2007 року по 11.05.2007 року знаходився на стаціонарному лікуванні з 04.06.2007 року по 19.06.2007 року знаходився під наглядом лікувального засобу (а.с. 70,72). (1 інстанція – суддя Кухар С.В.);

- по цивільній справі за позовом Миловидова Євгена Анатолійовича до Закритого акціонерного товариства „ЗАЗ" про незаконну відмову у прийнятті на роботу. Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2007 року позовну заяву Миловидова Є.А. залишено без розгляду. Суд апеляційної інстанції 04 травня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а передав питання на новий розгляд до суду першої інстанції встановивши порушення порядку, встановленого для його вирішення. Як вказала колегія, залишаючи позовну заяву Миловидова Є.А. без розгляду, суд першої інстанції посилався на п. 9 ст. 207 ЦПК України, оскільки позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання. Однак, з матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні, окрім позивача, приймав участь його представник - Демченко Л.Ф. за дорученням. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи у суді може здійснювати від імені особи, яку він представляє, всі процесуальні дії, які вправі здійснювати ця особа. Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали, представник позивача був присутній в судовому засіданні, а тому суд першої інстанції не мав права залишати позовну заяву без розгляду, а повинен був продовжити слухання справи за участю представника позивача чи виконати інші процесуальні дії, передбачені діючим ЦПК України. (1 інстанція – суддя Артемова Л.Г.);

- по цивільній справі за позовом Речицької Вероніки Валеріївни до Куцевола Вячеслава Івановича про поділ спільного майна – житлового будинку, визнання права власності на ½ частину будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2006 року у задоволенні клопотання Речицької В.В. про вжиття заходів забезпечення позову по справі про розподіл набутого майна – житлового будинку, визнання права на ½ частину цього будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою – відмовлено. Суд апеляційної інстанції 30 січня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, та передав питання на новий розгляд до суду першої інстанції встановивши порушення порядку, встановленого для його вирішення. Колегія вказала, що розглянувши заяву Речицької В.В. у порядку ст. 153 ЦПК України та відмовивши у її задоволенні, зокрема, з тих підстав, що позивачка не вказала причини, у зв’язку з якими треба забезпечити позов, а її вимоги про арешт спірного будинку, як спільного майна подружжя, що підлягає розділу, не є співмірними із її позовними вимогами про визнання за нею права власності на ½ частину цього будинку, суд порушив вимоги процесуального законодавства. Відповідно до вимог ч.8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, а не розглядає по суті. Встановивши, що заява Речицької В.В. не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, правову природу цього клопотання суд у позивачки не з’ясував, порядок, встановлений для його вирішення, не визначив. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Глущенко Людмили Петрівни до Оріхівського міжгосподарського колективного підприємства „Дитячий оздоровчий заклад „Волна” про відшкодування середньої заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2007 року відкрито провадження по справі. Суд апеляційної інстанції 04 квітня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції і постановив ухвалу з цього питання, встановивши, що воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Як вказала колегія суддів, статтею 110 ЦПК України передбачена альтернативна підсудністю справ, що виникають з трудових правовідносин, як за місцем знаходження відповідача так і позивача. Як вбачається з матеріалів справи, позивач Глущенко Л.П. проживає за адресою вул. Запорізька, 26/9, м. Оріхів, в Запорізькій області, відповідач також знаходиться у м. Оріхів. Тому зазначений позов Глущенко Л.П. не підсудний Комунарському районному суду м. Запоріжжя. Ухвалу скасовано та ухвалено нову якою повернуто позов позивачу для подання до належного суду, а саме до Оріхівського районного суду Запорізької області. (1 інстанція – суддя Артемова Л.Г.);

- по цивільній справі за позовом Запорізької міської ради, представника позивача ЗАТ «Інкомпані» до Кімлик Юрія Григоровича, Кімлик Галини Анатоліївни, Кімлик Леоніда Юрійовича, Севостьянової Наталії Володимирівни ( третя особа : відділення громадянства, міграції та реєстрації фізичних осбі Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області) про скасування реєстрації у гуртожитку та за зустрічним позовом Кімлик Юрія Григоровича, Кімлик Галини Анатоліївни, яка діє в інтересах неповнолітнього Кімлик Л.Ю., Севостьянова Н.В. до Запорізької міської ради, ЗАТ «Інкомпані» про примусове виконання умов договору. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2007 року роз’яснено рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03.10.2006 року. Суд апеляційної інстанції 11 червня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, та передав питання на новий розгляд до суду першої інстанції встановивши порушення порядку, встановленого для його вирішення. Як вказала колегія суддів, до вирішення питання про роз’яснення судового рішення застосовуються загальні положення цивільно-процесуального законодавства щодо виклику осіб, що приймають участь у справі, в судове засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, жодна з осіб, що приймає участь у справі, про розгляд заяви Кімлик про роз’яснення судового рішення у судовому засідання 29.03.2007р. не повідомлялась. Отже, судом порушені вимоги ст. 169 ЦПК України при розгляді зазначеного питання, а тому ухвалу суду від 29.03.2007р. слід скасувати з поверненням справи до місцевого суду на новий розгляд питання про роз’яснення судового рішення. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Васильєвої Валентини Іванівни, 3-тя особа: шоста державна нотаріальна контора м. Запоріжжя про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на квартиру, як спадкоємець на обов'язкову долю спадщини, за зустрічним позовом Колкачьової Валентини Іванівни до Васильєвої Валентини Василівни, 3-тя особа: шоста державна нотаріальна м. Запоріжжя про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на квартиру. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2007 року цивільну справу за позовом Васильєвої Валентини Іванівни залишено без розгляду. Суд апеляційної інстанції 13 листопада 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, та передав питання на новий розгляд до суду першої інстанції встановивши порушення порядку, встановленого для його вирішення. Колегія вказала, що як вбачається з матеріалів справи судові засідання відбулися 07.06.2007 року, 14.08.2007року та 11.10.2007 року. В судових засіданнях 07.06.2007р. та 14.08.2007р. позивачка була відсутня з тих причин, що вона хворіла, про це вона повідомила суд. З огляду на вказане у позивачки були поважні причини неявки в судове засідання. В матеріалах справи відсутні будь які докази того, що позивачка була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи судом 11.10.2007 року. Колегія суддів вважає, що за таких підстав ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

- по цивільній справі за позовом Воробйова Костянтина Івановича до ВАТ "Запоріжжяобленерго", третя особа Запорізьке обласне управління у справах захисту прав споживачів про визнання недійсним акту № 87228 від 24.03.2007 р. "Про порушення побутовим споживачем "Правил користування електричною енергією для населення", заборону ВАТ "Запоріжжяобленерго" відключення електропостачання в квартирі та зобов'язання ВАТ "Запоріжжяобленерго" відновити енергопостачання у квартирі та зустрічному позову ВАТ "Запоріжжяобленерго" до Воробйова Костянтина Івановича, Воробйової Асі Сергіївни про стягнення вартості недозарахованної електроенергії. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2007 року провадження по справі за позовом Воробйова К.І. закрито, зустрічний позов ВАТ "Запоріжжяобленерго" виділено у окреме провадження. Суд апеляційної інстанції 22 листопада 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції і постановив ухвалу з цього питання, встановивши, що воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Колегія вказала, що спір виник між споживачем та енергопостачальником в особі ВАТ „ Запоріжжяобленерго" стосовно неправомірних на думку позивача дій працівників ВАТ та складання ними акту про порушення Правил споживання електричної енергії. Виходячи зі змісту ст.17 КАС України, а також приймаючи до уваги, що ВАТ „ Запоріжжяобленерго"' не відноситься до суб’єктів владних повноважень, відносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконання споживачем обов'язків по сплаті за отриману електричну енергію, тому даний спір повинен розглядатися в порядку установленому Цивільно-процесуальним Кодексом України. На підставі вищенаведеного судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням процесуального закону, тому піддягає скасуванню, а справа поверненню до суду для розгляду позовних вимог. (1 інстанція – суддя Боровікова А.І.);

- по цивільній справі за позовом Іщенко Валентина Георгіївна, Іщенко Юрія Анатолійовича до Храмової Наталії Анатоліївни про розподіл житлового будинку в натурі. Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2006 року закрито провадження у справі за позовом Іщенко В.Г., Іщенко Ю.А. до Храмової Н.А. про розподіл житлового будинку в натурі. Суд апеляційної інстанції 10 січня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а передав питання на новий розгляд до суду першої інстанції встановивши порушення порядку, встановленого для його вирішення. Колегія вказала, що закриваючи провадження по даній справі, суд послався на те, що вже мається рішення суду з приводу спору між тими є сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 квітня 2006 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2006 р., визнано право власності за кожним із співвласників на частину спірного домовладіння: за Іщенко В.Г.- на 31/100 частку, за Іщенко Ю.А. – на 1/8 частку, за Храмовою Н.А. - на 24/100 часток, за Храмовим В.В. – на 37/100 часток. Однак зазначені частки є ідеальними, а спірний житловий будинок в натурі не розподілявся. Отже, закриваючи провадження у даній справі, суд помилково вважав, що зазначеним рішенням вирішені спірні правовідносини між тими ж сторонами. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон-Елітсервіс" до Комунарської райадміністрації м.Запоріжжя та РОМАНЬКО А.В. про визнання угоди недійсною. 21.12.2006 року, за заявою позивача, суд забезпечив позов у справі, а саме наклав арешт на недобудований склад, гараж, які розташовані по вул.Оріхівська бухта,4 у м. Запоріжжі. Суд апеляційної інстанції 27 лютого 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції і постановив ухвалу з цього питання, встановивши, що воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Як вказала колегія суддів, за загальними правилами ст.151 ЦПК суд може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. В своєму зверненні до суду ТОВ "Полігон-Елітсервіс" не оспорює право арештоване майно. Позивач в судовому порядку намагається врегулювати з відповідачем земельні правовідносини, щодо забудови спільної земельної ділянки. Отже наведені в заяві причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов не дають підстав вжиття заходів для забезпечення позову, оскільки не підтверджують що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову скасовано і відмовлено заявникові в його клопотанні про забезпечення позову. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Шулєпова Михайла Миколайовича до Шулєпової Жанни Миколаївни, Вольвач Наталії Іванівни, третя особа – КП „Врежо №5” про усунення перешкод в користуванні квартирою, зміні умов договору найму жилого приміщення та за позовом Шулєпова Михайла Миколайовича до Вольвач Наталії Іванівни, третя особа- КП „Врежо №5” про визнання осіб такими, що втратили право на жиле приміщення. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2007 року позов Шулєпова М.М. до Шулєпової Ж.М., Вольвач Н.І., третя особа – КП „Врежо №5” про усунення перешкод в користуванні квартирою, зміні умов договору найму жилого приміщення та позов Шулєпова М.М. до Вольвач Н.І., третя особа КП „Врежо №5” про визнання осіб такими, що втратили право на жиле приміщення залишено без розгляду через повторну неявку позивача. Суд апеляційної інстанції 07 травня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу направив для розгляду, встановивши порушення норм процесуального права. Колегія вказала, що залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції послався в ухвалі на повторну неявку позивача в судове засідання. Проте з такими висновками суду погодитись не можна з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що позивач був присутній в судовому засіданні 06.02.2007 року (а.с. 151). В судове засідання 05.03.2007р. позивач та його представник позивача не з’явились. Таким чином, посилання суду на те, що мала місце повторна неявка позивача є такими що спростовуються матеріалами справи. В даному випадку неявка позивача та його представника до судового засідання є підставою до притягнення їх до належної відповідальності, проте не може слугувати підставою для залишення позову без розгляду. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

- по цивільній справі за скаргою Кацило Володимира Михайловича на дії ДВС Комунарського РУЮ м. Запоріжжя. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2006 року позовна заява залишена без розгляду. Суд апеляційної інстанції 20 грудня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції і постановив ухвалу з цього питання, встановивши, що воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Колегія суддів вказала, що залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції зазначив що заявник не з'явився до суду без поважних причин. Однак, відповідно до ст.ст. 75, 76 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками, а судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку яка повертається до суду. Проте будь які докази про виклик Кацило В.М., до суду на 09.08.2006 року в матеріалах справи відсутні. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

- по цивільній справі за позовом Заброди Володимира Миколайовича до Мартинової Ніни Іванівни про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, про стягнення грошової компенсації. Ухвалою судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 01 червня 2007 року позовну заяву Заброди В.М. до Мартинової Н.І. про виділ частки із майна, що е у спільній частковій власності, про стягнення грошової компенсації залишено без руху та надано строк до 25 червня 2007 року для усунення недоліків. Ухвалою суду Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26 червня 2007 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві. Суд апеляційної інстанції 04 вересня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу направив для розгляду, встановивши порушення норм процесуального права. Колегія вказала, що із позовної заяви Заброди В.М. та доповненої позовної заяви на вимогу суду за ухвалою від 01 червня 2007 року випливає, що ним заявлені позовні вимоги про виділення йому в натурі шляхом одержання грошової компенсації належну йому 1\3 частину у жилом; будинку за адресою м. Запоріжжя, вул.. Павлоградська, 16. При цьому в позові є посилання на обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і зазначаються та додаються певні докази. як то технічний паспорт на жилий будинок, копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.01 року, копії витягу з реєстру право власності на нерухоме майно від 26.09.05 року. У доповненій позовній заяві позивач чітко зазначив, що доказами його позову є документи, додані ним до заяви, інших доказів надати не може. Крім того, у відповідності до роз'яснень, даних у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 року № 9 з відповідними змінами „Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції заява не може бути визнана неподаною та повернута за мотивами ненадання доказів. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

- по цивільній справі за позовом ВАТ „Державний ощадний банк України” до Шута Олега Геннадійовича, ТОВ „Ефір-ФОРМ” про стягнення суми за договором кредиту. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2007 року накладено арешт на майно та грошові кошти в межах ціни позову, що належать на праві приватної (сумісної) власності Шуту О.Г., який мешкає в м. Запоріжжя вул. Чумаченько, 25а кв. 105 та ТОВ”Ефір-Форм”, яке знаходиться в м. Запоріжжя, вул.. Нижньодніпровська, 6а. Суд апеляційної інстанції 04 квітня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції і постановив ухвалу з цього питання, встановивши, що воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Колегія вказала, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду накладено арешт на майно та грошові кошти в межах ціни позову, що належить відповідачам на праві приватної (сумісної) власності за місцем їх реєстрації, проте не встановлено, а матеріали справи не містять жодного свідчення чи є взагалі таке майно та грошові кошти за зазначеними адресами. Не встановлення судом цих обставин не забезпечує позовні вимоги, оскільки унеможливлює в подальшому виконання ухвали суду. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

- по цивільній справі за позовом Каліберди Олени Володимирівни до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори про визнання дійсним заповіту. Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2007 року клопотання задоволено і на квартиру №101 буд. №114 по вул. Космічній в м. Запоріжжя накладено арешт. Суд апеляційної інстанції 27 серпня 2007 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу направив для розгляду, встановивши порушення норм процесуального права. Колегія суддів вказала, що суд мотивував своє рішення тим, що в оспорюваному заповіті, мова йде саме про зазначену квартиру. Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим, в порушення зазначеної норми закону суд лише пославшись на неї не зазначив в своїй ухвали про забезпечення позову, як невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Більш того, суд першої інстанції не врахував, що право власності на зазначену квартиру, згідно свідоцтва про право спадщину за законом (а.с. 23), належить Поволоцькій Л.О., до якої Каліберда О.В. не позивається, зазначене свідоцтво позивачем не оспорюється. Предметом позову Каліберди О.В. е тільки заповіт. Питания про визнання за позивачем права власності па квартиру №101 буд. №114 по вул. Космічній в м. Запоріжжя не порушувалось. Отже вказана квартира фактично в спорі не перебуває. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

1 ухвала Комунарського районного суду м.Запоріжжя була в 2007 році змінена, а саме:

- по цивільній справі за позовом Мамай Ірини Дмитрівни, Мамай Владислава Володимировича до Сапожнікової Валентини Володимирівни, 3 особа: Запорізька міська рада, про стягнення матеріальної та моральної шкоди. За письмовою заявою Мамай І.Д. та Мамай В.В., в порядку забезпечення позову ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2007 року було накладено арешт на 1/2 частину квартири № 21 в будинку № 100 по вул. Космічній в м. Запоріжжі, яка належить на праві власності Сапожніковій Валентині Володимирівні. Крім того, заборонено Сапожніковій В.В., що проживає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, буд. 32, кв.84, проводити будь-які будівельні та ремонтні роботи в квартирах № 4 та № 21 в будинку № 100 по вул. Космічній в м. Запоріжжі до розгляду по суті цивільної справи. Ухвала 22 березня 2007 р. була змінена в частині встановлено, що судом при правильному вирішенні було помилково в частині сформульовані підстави застосування процесуальної дії. Колегія вказала, що враховуючи вимоги наданого Сапожніковій В.В. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Головного управління архітектури та містобудування припису № 92 від 26.12.2006 року, колегія суддів вважає за необхідне внести зміни до ухвали від 17 січня 2007 року про забезпечення позову, виключивши із заборони Сапожніковій В.В. проводити будь-які будівельні та ремонтні роботи в квартирах № 4 і № 21 будинку № 100 по вул. Космічній проведення робіт по зміцненню віконних та дверних пройомів відповідно до припису № 92 від 26.12.2006 року. (1 інстанція – суддя Каракуша С.М.);

Окрім цього в апеляційному суді Запорізької області в січні – березні 2008 року переглянуті рішення та ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

З ухваленням нового рішення в січні – березні 2008 року були скасовані в тому числі наступні рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя: (Підставами для скасування рішень Комунарського районного суду м.Запоріжжя і ухвалення нового рішення стали:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) невідповідність висновків суду обставинам справи;

3) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.)

- по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Стефаненкової Т.М. про стягнення заборгованості по оплаті послуг зв'язку. Рішенням Комунарського районного суду М.Запоріжжя від 11.10.2007 року з'явленні вимоги задоволені стягнуто з відповідача борг у сумі 1811 грн. 46 коп. Суд апеляційної інстанції 10 січня 2008 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неправильне застосування норм матеріального права. Колегія вказала, що відповідач має зобов'язання перед товариством "Укрте-леком" з оплати за користування телефонним зв'язком. Борг по названим платежам виник з серпня 2000 року (а.с.39).По правилам ст.71,80 ЦК (в редакції 1963 року) та ст.257 ЦК загальний строк позовної давності встановлений тривалістю в три роки, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову. Викладене говорить про те, що позивач звернувся до суду за захистом своїх інтересів за межами позовної давності. В судовому засіданні відповідач просив суд частково задовольнити вимоги позивача у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Згідно з ст.267 ЦК позовна давність застосовується судом за заявою сторони. Виходячи з наведеного у районного суду не було підстав визначених законом для відмови у застосуванні наслідків спливу позовної давності. В межах позовної давності борг за користування послугами зв'язку складає 682 грн, 78 коп. Рішення скасоване і ухвалено нове рішення яким позовні вимоги задоволені частково – стягнуто з відповідача на користь позивача 682 грн. 78 коп. (1 інстанція – суддя Артемова Л.Г.);

- по цивільній справі за позовом Прийменко Надії Вікторівни, Колесник Тетяни Валеріївни в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього Колесник Іллі Вікторівни до Прийменко В.З. про встановлення порядку користування майном. Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12.10.2005 року позовні вимоги задоволені. Суд апеляційної інстанції 12 лютого 2008 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неправильне застосування норм матеріального права. Як вказала колегія, із матеріалів справи видно, що позивач Прийменко Н.В. та відповідач Прийменко В.З. є співвласником квартири №112 по пр. 40 річчя перемоги,65 у м.Запоріжжі. Їх частки у праві спільної власності є рівними і становлять -1/2. Позивач Колесник Т.В. є донькою Прийменко В.З. і Прийменко Н.В., позивач Колесник І.В.. це син Колесник Т.В. Зазначені особи проживають у квартирі, як члени сім’ї власника. За змістом ст.317 ЦК тільки власнику належать права володіння, користування своїм майном. Статтею 383 ЦК надано власнику спільної часткової власності право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Таким чином, зазначені засади Закону не поширюються на членів сім»ї власника. Тому позовні вимоги позивачів Колесник Т.В. та Колесник І.В., за обставинами на які вони посилаються в позові , у будь-якому разі не можуть бути задоволені. Рішення суду було скасоване і ухвалено нове яким в позові було відмовлено повністю. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Гашенко Інни Баширівни до Житлово-будівельного кооперативу №4 Комунар» про усунення перешкод в користуванні власністю. Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано рішення загальних зборів Житлово-будівельної кооперативу №4 «Комунар» від 07.09.2007 року про відмову у переобладнанні квартиру № 83, буд 19 по вул. Північнокільцевій у м.Запоріжжі незаконним. Усунуто Гашенко Іннв Баширівні перешкоди у користуванні та розпорядження квартирою № 83,буд. 19 по вул. Північнокільцевій у м.Запоріжжі. Суд апеляційної інстанції 22 січня 2008 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вказала, що як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивач є власником квартири №83 в будинку №19 по вул. Північнокільцевій в м.Запоріжжі а.с. 6-8 .11-12. Зазначена квартира розташована в житловому будинку, який є об’єктом спільної сумісної власності членів ЖБК №4 «Комунар». Об’єктом права власності позивача є квартира , яка належить до житлового фонду, тому для використання її під кафе-бар або магазин-офіс необхідно перевести її до нежитлового фонду, на що потребується згода ЖБК №4 «Комунар», як власник будинку. Отже оскаржуване рішення загальних зборів ЖБК від 07.09.2007 р. прийняте компетентним органом ЖБК та в межах його повноважень, наданих Статутом. Проте це рішення не є остаточним і має бути затвердженим виконкомом Запорозької міської ради народних депутатів, яка у відповідності до п. 1.4 Статуту здійснює загальне керівництво та контроль за діяльністю ЖБК. Рішення скасовано і ухвалено нове яким в задоволенні позову відмовлено. (1 інстанція – суддя Батрак І.В.);

- по цивільній справі за позовом Гончаренко Дмитра Павловича до головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Запорізькій області, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування шкоди. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2007 року позовні вимоги Гончаренко Д.П. задоволено. Суд апеляційної інстанції 07 лютого 2008 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Колегія вказала, що судом встановлено, та проти цього не заперечують і сторони , що Гончаренко Д.П отримав травму під час проходження служби в органах МВС, тому шкода завдана не в зв’язку з виконанням трудових обов’язків, а в зв’язку з проходженням служби. За таких обставин, у відповідності з ч.2 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року із внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 року, змінами, роз’яснено, що застосування норм Цивільного Кодексу України, та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не поширюються на військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і деякі інші категорії осіб, порядок та умови страхування яких установлено спеціальним законодавством. Ці правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про пожежну безпеку». Враховуючи, що з 01 березня 1989 року Гончаренко Д.П. призначено пенсію по інвалідності, що настала в період проходження ним служби, у відповідності зі ст.18,21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та позивач вибрав саме цей вид компенсаційних виплат, тому його вимоги про стягнення заборгованості і перерахування щомісячної компенсації втраченого заробітку не ґрунтуються на Законі. Ні цивільним, ні законодавством про соціальне страхування не передбачені подвійні відшкодування втраченого заробітку в зв’язку з пошкодженні здоров’я. Тому рішення було скасоване і ухвалено нове яким в задоволенні позову було відмовлено. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

- по цивільній справі за позовом за позовом Біліонок Марини Вікторівни до Біліонок Івана Анатолійовича про усунення перешкод в користуванні власністю. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2007 року позов задоволено частково. Позивача вселено до спірної квартири. 3 відповідача стягнуто судові витрати. В іншій частині позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції 19 лютого 2008 року в частині скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права. Як вказала колегія суддів єдиною підставою свого проживання в спірній квартирі відповідач зазначив те, що він є колишнім членом сім’ї власника квартири, а тому з огляду на положення ст. 156 ЖК України його не може бути виселено звідти. З наведеними запереченнями погодився і суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині виселення відповідача із спірної квартири. Проте позивач є одноосібним власником спірної квартири. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. В зв'язку з набуттям з 01.01.04р. чинності ЦК України від 16.01.2003р., положення ЖК України від 21.12.1963р. діють лише в тій частині, що йому не суперечать, в тому числі і положення, що регулюють порядок відносин між власником житла та інших осіб, що в ньому проживають. За змістом ст. 405 ЦК України лише члені сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом у відповідності до вимог закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим власником. Рішення в частині відмови в задоволенні позову про виселення Біліонка Івана Анатолійовича скасовано і ухвалено нове рішення яким виселено Біліонка Івана Анатолійовича з квартири № 62 будинку №47 по вул. Новокузнецькій в м. Запоріжжя. Решту рішення залишено без змін. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

З направленням справи на новий розгляд в січні – березні 2008 року було скасовано ряд рішеннь Комунарського районного суду м.Запоріжжя. З наступної підстави: рішення були скасовані з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Наприклад:

- по цивільній справі за позовом за позовом Дейнеги Тамари Миколайвни до Дейнеги Олександра Григоровича про стягнення аліментів на повнолітню дитину. Рішенням Комунарськогго районого суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Дейнеги О.Г., аліменти на користь Дейнеги Т.М. на утримання повнолітньої доньки – Дейнеги М.О., 15.11.1989 року народження, щомісячно, твердій грошовій сумі, в розмірі 200 грн., до закінчення навчання, але не більше досягнення нею 23-х років, починаючи з 22.10.2007. Суд апеляційної інстанції 14 лютого 2008 року скасував рішення суду першої інстанції і передав справу на новий розгляд встановивши, що суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі. Колегія вказала, що відповідно до п.4 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб які не брали участь у справі. Дайнега Маргарита, яка є повнолітньою до участі у розгляді справи взагалі не притягувалася. За таких обставин, рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до того ж суду в іншому складі. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

Ряд рішень Комунарського районного суду м.Запоріжжя в січні – березні 2008 року було змінено. Підставами для зміни рішення стали:

1) невідповідність висновків суду обставинам справи;

2) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Наприклад,

- по цивільній справі за позовом Рибалко Ірини Іванівни про зміну розміру аліментів та за зустрічними вимогами Рибалко І.І. до Рибалко О.С. про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2007 року первісний позов задоволено. Розмір аліментів, який був визначений постановою суду змінено з ¼ частки на 1/6 частку. Вимоги про стягнення неустойки задоволені. Суд апеляційної інстанції 12 лютого 2008 року змінив в частині рішення суду першої інстанції встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Колегія вказала, що з матеріалів справи видно, що відповідач має аліментні обов’язки по утриманню його неповнолітнього сина Сергія (а.с.9). Також судом з’ясовано, що крім сина Сергія, позивач має неповнолітню доньку Світлану, 2007 року народження та сина Артема, 2007 року народження (а.с. 29). За медичними довідками діти позивача хворіють, у зв’язку з цим потребують постійної реабілітації терапії (87-94). Його дружина у декретній відпустці і не має змоги працювати. Отже матеріальне забезпечення сім’ї здійснює тільки позивач за кошти особистої заробітної плати. Наведені критерії матеріального стану позивача є вагомими і вони можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання про зменшення розміру пені. Тому рішення в частині стягнення з Рибалко О.С. на користь Рибалко І.І. за прострочення сплати аліментів неустойку (пеню) у розмірі 11365грн. 88коп. скасоване і ухвалено в цій частині нове рішення - стягнуто з Рибалко О.С. на користь Рибалко І.І. за прострочення сплати аліментів неустойки (пеню) у розмірі 5000грн. Решту рішення залишено без змін. (1 інстанція – суддя Ярошенко А.Г.);

З постановленням нової ухвали або з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції в січні – березні 2008 року було скасовано ряд ухвал Комунарського районного суду м.Запоріжжя.

Наприклад,

- по цивільній справі за позовом Торош Анастасії Захарівни до Власовець Максима Анатолійовича та Комунаського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, треті особи: Власовець Олена Семенівна та ЖЕД №36, КП ВРЕЖО №11 про усунення перешкод у здійсненні права власності, зняття з реєстрації та виселення з житлового приміщення. Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2007 року позовну заяву залишено без розгляду. Суд апеляційної інстанції 04 березня 2008 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу направив для розгляду, встановивши порушення норм процесуального права. Колегія вказала, що постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви Торош А.З. без розгляду, суд першої інстанції посилався на п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки представник позивача звернувся до суду із такою заявою. Проте з матеріалів справи вбачається, що 10.09.2007 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення витребування доказів у справі. У зазначеній заяві позивач просив позовні вимоги в частині вилучення паспорту розглянути по суті та ухвалити в цій частині рішення. Крім того, згядно заяви від 27.08.2007 року позивачу не був повернутий паспорт. Суд першої інстанції помилково на ці обставини уваги не звернув, та залишив позов Торош А.З. без розгляду у повному обсязі. (1 інстанція – суддя Амброскін В.Л.);

- по цивільній справі за позовом АБ "Металург" до Приватного підприємця (далі — ПП) Скрипка Олександра Володимировича, Таран Сергія Михайловича про стягнення заборгованості за правочином - кредитним договором. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2007 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили вироку по кримінальній справі. Суд апеляційної інстанції 12 лютого 2008 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу направив для розгляду, встановивши порушення норм процесуального права. Колегія вказала, що зупиняючи провадження по справі, районний суд послався на порушення кримінальної справи за заявою відповідача Скрипки О.В., відносно заволодіння шахрайським шляхом грошової суми в розмірі 50000 гри., шляхом оформлення в АБ „Металург" і АКБ „Укрсоцбанк" на ім'я Скрипки О.В. заздалегідь неповернутих кредитів, чим останньому причинено матеріальну шкоду на вказану суму. Проте з таким висновком місцевого суду погодитися не можливо, оскільки винесення постанови про порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження по справі. Справою, що розглядається у порядку кримінального судочинства є кримінальна справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Це підтверджується ухвалою про порушення провадження у справі, з яких випливає характер спору. (1 інстанція – суддя Боровікова А.І.);

- по цивільній справі за позовом Вільченка Олександра Вікторовича до Босова Миколи Миколайовича про визнання права власності. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2007 року залишено без розгляду позовну заяву Добродієнко Любові Іванівни до Босова Миколи Миколайовича в справі за позовом Вільченка Олександра Вікторовича до Босова Миколи Миколайовича про визнання права власності. Суд апеляційної інстанції 05 лютого 2008 року скасував ухвалу суду першої інстанції, а справу направив для подальшого розгляду, встановивши порушення норм процесуального права. Залишаючи позов без розгляду, суд зазначив, що доручення Добродіенко Л.І. не містить у собі переліку її прав та обов'язків як представника. Колегія вказала, що суд не прийняв до уваги, що Добродіенко Л.І. ніякого доручення на підтвердження своїх повноважень суду не надавала. Вона діяла на підставі довіреності, посвідченої консулом Генерального консульства України в м. Чикаго, США. (а.с. 5). Суд першої інстанції ігнорував положення ч.ч.1, 2 ст. 44 ЦПК України, де зазначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє усі процесуальні дії, що їх мае право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. За таких обставин судова колегія прийшла до переконання, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам закону, а тому вона підлягає скасуванню. (1 інстанція – суддя Дзярук М.П.);

- по цивільній справі за позовом Акціонерного банку «Металург» до ПП Богдан Ігор Михайлович, Головненко Лариса Анатоліївна про стягнення заборгованості за правочином - кредитним договором. Ухвалою судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 листопада 2007 року позовна заява АБ «Металург» повернута заявникові та роз'яснено його право подальшого звернення до Господарського суду Запорізької області. Суд апеляційної інстанції 20 береззня 2008 року скасував ухвалу суду першої інстанції, та передав питання на новий розгляд до суду першої інстанції встановивши порушення порядку, встановленого для його вирішення. Колегія вказала, що з матеріалів справи вбачається, що АБ «Металург» звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП Богдана І.М. та фізичної особи Головненко Л..А. суми заборгованості за кредитним договором, укладеним між АБ «Металург» та ПП Богданом І.М. (а.с. 1-3). Повертаючи позовну заяву позивачу, суддя послався на те, що оскільки позов поданий до приватного підприємця Богдана І.М., тому спір непідвідомчий суду загальної юрисдикції, а повинен розглядатися Господарським судом у відповідності зі ст..ст. 1,12 ГПК України. колегія суддів вважає, що спір виник з приводу повернення грошових коштів за кредитним договором, а не в зв'язку з організацією та здійсненням господарської діяльності ПП Богданом І.М. Крім того, оскільки договір поруки АБ «Металург» укладено з фізичною особою і позивач пред'являє вимоги про стягнення суми заборгованості і до неї, та зазначає її стороною у справі, суддя не мав права повертати позовну заяву позивачу, оскільки у відповідності зі ст..15 ЦПК України, даний спір підвідомчий, та підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції. (1 інстанція – суддя Семікін В.В.);

За 12 місяців 2007 року Апеляційним судом Одеської області (як касаційною інстанцією), Вищим господарським судом України (як касаційною інстанцією щодо корпоративних спорів) та Верховним Судом України було розглянуто 111 касаційних скарг на 104 рішення та 7 ухвал Комунарського районного суду м. Запоріжжя:

- по 94 цивільним справам касаційні скарги були відхилені, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя та ухвали апеляційного суду Запорізької області залишені без змін: 1 інстанція – суддя Кухар С.В. (54 справи), суддя Батрак І.В. (4 справи), суддя Каракуша С.М. (3 справи), суддя Ярошенко А.Г. (2 справи), суддя Семікін В.В. (10 справ), суддя Боровікова А.І. (2 справи), суддя Амброскін В.Л. (4 справи), суддя Руднев О.О. (4 справи), суддя Гончар О.С. (2 справи), суддя Іллічов П.М. (3 справа), суддя Шаповал О.С. (2 справи), суддя Поляков О.З. (1 справа), суддя Кужель О.В. (3справи);

- по 10 цивільним справам касаційні скарги були задоволені, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя та ухвали апеляційного суду Запорізької області скасовані: 1 інстанція – суддя Кухар С.В. (1 справа), суддя Каракуша С.М. (3 справи), суддя Ярошенко А.Г. (1 справа), суддя Семікін В.В. (3 справи), суддя Боровікова А.І. (1 справа), суддя Іллічов П.М. (1 справа);

- по 6 цивільній справі касаційні скарги була відхилена, а ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя та ухвали апеляційного суду Запорізької області залишені без змін: 1 інстанція – суддя Батрак І.В. (1 справа), суддя Каракуша С.М. (1 справи), суддя Семікін В.В. (2 справи), суддя Дзярук М.П. (1 справа), суддя Поляков О.З. (1 справа);

- по 1 цивільній справі касаційна скарга була задоволена, а ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя та ухвали апеляційного суду Запорізької області скасовані : 1 інстанція – суддя Семікін В.В. (1 справа);

Таким чином, аналізуючи результати розгляду цивільних справ в апеляційному суді Запорізької області, апеляційному суді Одеської області (як касаційній інстанції), Вищому господарському суді України (як касаційній інстанції щодо корпоративних спорів), Верховному Суді України та причини скасування чи зміни рішень, або ухвал Комунарського районного суду м. Запоріжжя, можна зробити наступні висновки:

І. По цивільним справам переглянутим в апеляційному порядку (статистичні дані за 2007 рік):

- з числа рішень, які переглядалися апеляційним судом Запорізької області (176 рішень), 52,84% (93 рішення) рішень залишено без змін, 35,79% (63 рішення) скасовано, 11,36% (20 рішень) змінено;

- окремо з числа рішень які були скасовані апеляційним судом Запорізької області (93 рішення), 55,56% (35 рішень) було скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд, 39,68% (25 рішень) скасовано з ухваленням нового рішення, і 4,76% (3 рішення) скасовано з закриттям провадження у справі.

- з числа ухвал, які переглядалися апеляційним судом Запорізької області (60 ухвал), 53,33% (32 ухвали) залишено без змін, 45% (27 ухвал) скасовано, 1,67% (1 ухвала) змінено.

ІІ. Найбільша кількість скасованих чи змінених рішень у 2007 році у судді Семікіна В.В. (12 рішень скасовано, 4 рішення змінено), у судді Руднєва О.О. ( 12 рішень скасовано, 3 рішення змінено), у судді Ярошенко А.Г. (11 рішень скасовано і 2 рішення змінено). Також у судді Амброскіна В.Л. (6 рішень скасовано, 1 змінено), судді Батрак І.В. (5 рішень скасовано, 2 рішення змінено), у судді Каракуші С.М. (4 рішення скасовано, 3 рішення змінено), у судді Кухаря С.В. (4 рішення скасовано, 2 змінено); у судді Дзярук М.П. (4 рішення скасовано), у судді Боровікової А.І. (3 рішення скасовано, 1 рішення змінено); судді Артемової Л.Г. (1 рішення скасовано, 1 змінено), у судді Герасименко С.Г. (1 рішення змінено), у судді Тютюник М.С. (немає скасованих чи змінених рішень).

ІІІ. Підставами для скасування рішень та ухвал Комунарського районного суду м.Запоріжжя за весь проаналізований період стали:

§ для скасування рішень Комунарського районного суду м.Запоріжжя і ухвалення нових рішень:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права;

§ рішення були скасовані із закриттям провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства;

§ рішення були скасовані з направленням справи на новий розгляд, якщо:

2) суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі;

4) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

§ підставами для зміни рішення стали:

1) невідповідність висновків суду обставинам справи;

2) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

3) недоведеність обставин, що мають значення для справи.

§ підставами для скасування ухвал стали:

1) коли суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання,

2) питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

ІV. Особливо необхідно окремо звернути увагу на рішення які були скасовані з направленням справи на новий судовий розгляд, бо вказане приводить до значного збільшення часу розгляду справи, так в 2007 році з 35 таких справ 42,86 % (15 справ) скасовано в зв'язку з тим, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, а 37,14% (13 справ) скасовано з підстав, що суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі. Разом ці дві підстави становлять собою 80 % всих скасованих в 2007 році в апеляційному порядку рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного,

П Р О П О Н У Ю:

1. Суддям прийняти заходи по усуненню при розгляді цивільних справ допущених помилок та порушень діючого законодавства, що призвели до скасування чи зміни рішень та ухвал, а також більше приділити уваги на вивчення позову при відкритті провадження по справі та при вивченні всіх матеріалів справи як до так і в ході попереднього судового засіданні.

2. Окремо особливу увагу звернути на обов’язкове притягнення до участі в справі всіх осіб прав і обов’язків яких стосується спір, а також на необхідність отримання достовірних даних про повідомлення осіб, які беруть участь у справі про час та місце судового засідання.

3. Суддям обговорювати на оперативних нарадах помилки, які призвели до скасування чи зміни рішення, постанови або ухвали, з метою недопущення їх повторення.

4. Суддям постійно підвищувати свій професійний рівень шляхом вивчення судової практики, положень діючого законодавства і правильно застосувати їх на практиці.

Голова Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.Г.Герасименко

Аналіз якості розгляду цивільних справ за 12 місяців 2007 року та за 3 місяці 2008 року

Рішення