АНАЛІЗ з розгляду кримінальних справ «Злочини проти правосуддя за 2016 рік»

АНАЛІЗ

розгляду кримінальних справ «»Злочини проти правосуддя за 2016 рік»

6 березня 2017                                                                                                                   м. Запоріжжя

В умовах сьогодення одним з важливих завдань держави є забезпечення здійснення справедливого та неупередженого правосуддя. Конституція України (ст. 124) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами - КС України та судами загальної юрисдикції, що разом складають судову систему України. Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів КУ та дає офіційне тлумачення КУ й законів України. Суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя розглядаючи цивільні, господарські, адміністративні та кримінальні справи. Розгляд кожної категорії справ має окремий процесуальний порядок. Діяльність органів досудового слідства, прокуратури, органів, які здійснюють виконання судових рішень, захисників і законних представників особи також є частиною здійснення правосуддя, оскільки вказані органи й особи забезпечують, супроводжують і допомагають судовій владі в реалізації її функцій. У розділі XVIII Особливої частини КК "Злочини проти правосуддя" містяться норми (статті 371-400), які передбачають відповідальність за посягання, що шкодять інтересам правосуддя.

Злочини проти правосуддя - це суспільне небезпечні та протиправні діяння, що посягають на нормальну діяльність судової влади, а також органів і осіб, які забезпечують реалізацію цієї діяльності (органів досудового слідства, прокуратури, виконання покарань, захисників, законних представників особи тощо).

Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду і до яких належать: завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371 КК України); притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК України); порушення права на захист (ст. 374 КК України); постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК України); втручання в діяльність судових органів (ст. 376 КК України); незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду (ст. 3761 КК України); втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 КК України).

Злочини, які посягають на життя, здоров’я, особисту безпеку, власність суддів, народних засідателів, присяжних та інших учасників судочинства і до яких віднесено: погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377 КК України); погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398 КК України); умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378 КК України); умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст. 399 КК України);посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК України); посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК України).

Злочини, які посягають на відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі,і до яких належать: примушування давати показання (ст. 373 КК України); завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК України); завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК України); відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385 КК України); перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 КК України).

Злочини, які посягають на відносини, що забезпечують своєчасне розкриття та присічення злочинних посягань. До них віднесено: невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380 КК України); розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК України); розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК України); приховування злочину (ст. 396 КК України); порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК України).

Злочини, які посягають на відносини, що забезпечують належне виконання рішень, вироків, ухвал, постанов суду і призначеного ним покарання, а саме: невиконання судового рішення (ст. 382 КК України); незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388 КК України); ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України); ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390 КК України); злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань (ст. 391 КК України); дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 КК України); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК України); втеча зі спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК України).

Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують здійснення правосуддя в державі. Такі суспільні відносини покликані охороняти функціонування встановленої в державі системи судочинства, захищати інтереси тих органів і осіб, які виконують важливі завдання із забезпечення та сприяння здійсненню судом правосуддя. Безпосередній об'єкт вказаних злочинів - суспільні відносини, пов'язані з регулюванням певних аспектів діяльності щодо здійснення правосуддя. Додатковими необхідними чи факультативними безпосередніми об'єктами злочинів проти правосуддя можуть бути життя, здоров'я і гідність особи, її права та свободи, власність, порядок виконання службовими особами своїх повноважень, громадський порядок, громадська безпека, інші блага.

Об’єктивна сторона злочинів проти правосуддя полягає в різних видах перешкоджання чи протидії нормальній діяльності органів чи установ, які здійснюють правосуддя, або діяльності уповноважених законом осіб, які сприяють здійсненню судочинства. Частіше за все це проявляється в формі активної поведінки – дії. Наприклад, постановлення суддею завідомо неправосудного вироку (ст. 375 КК України), погроза вбивством народному засідателю (ч. 1 ст. 377 КК України) або знищення майна захисника (ст. 399 КК України) вчиняються лише шляхом активної поведінки суб’єктів цих злочинів.  Окремі злочини проти правосуддя можуть вчинятися лише шляхом пасивної поведінки – бездіяльності. Наприклад, відмова свідка від давання показань (ч. 1 ст. 385 КК України) чи ухилення від покарання (ст. 389 КК України) полягають у невиконанні особою покладених на неї обов’язків, тобто у злочинній бездіяльності суб’єкта.

Деякі зі злочинів проти правосуддя можуть вчинятися шляхом як дії, так і бездіяльності. Наприклад, ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі (ч. 1 ст. 390 КК України) може полягати в самовільному залишенні місця обмеження волі (дія), а за ч. 2 цієї статті – у неповерненні до місця відбування цього покарання особи, якій було дозволено короткочасний виїзд із місця обмеження волі (бездіяльність). Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, може вчинятися шляхом невиконання вироку, рішення, ухвали чи постанови суду (бездіяльність), а може полягати у перешкоджанні їх виконанню (дія).

Суб'єктивна сторона абсолютної більшості злочинів проти правосуддя вчиняється з прямим умислом. В основних або кваліфікованих складах деяких злочинів проти правосуддя закон вимагає встановлення певних мотивів (ч. З ст. 371, ч, 2 ст. 375, ч. 2 ст. 383, статті 379, 400) або мети (статей 376, 386, 392, 395). Лише злочини, передбачені статтями 380 та 381 КК України, можуть бути вчинені з необережності або за наявності змішаної форми вини.

  Суб'єкт злочинів проти правосуддя може бути як загальний, так і спеціальний. Загальним є суб'єкт при вчиненні злочинів, передбачених статтями 376, 377, 378, 379, 386, 397-400 КК, Спеціальні суб'єкти - це, наприклад, службові особи, що працюють у сфері правосуддя (слідчі, прокурори, судді) статті 371-375, ч. 2ст. 383 КК; інші. службові особи - ч. 2 ст. 376, статті 380, 381, 382, ч 2 ст 397 КК: особи, залучені до сфери правосуддя (потерпілий, експерт, свідок, засуджений тощо) - статті 383, 384, 385, 393 КК та ін.

Здійснюючи судочинство по кримінальним справам з злочинів проти правосуддя суд керується:

• Конституцією України;
• Кримінальним кодексом України;
• Кримінальним процесуальним кодексом України;
• Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»;
• Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»;
• Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»;
• Законом України «Про Національну поліцію»;
• Законом України «Про прокуратуру»;
• Законом України «Про судоустрій та статус суддів»;
• Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади»;
• Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства»;
• Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі»;
• Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 вересня 2011 року № 8 «Про узагальнення судової практики про застосування судами кримінально-процесуального законодавства при призначенні судових експертиз і використання їх висновків у кримінальному судочинстві».

Розділ ХVІІІ Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за наступні злочини:

1. Стаття 371. Завідомо незаконне затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою
2. Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності
3. Стаття 373. Примушування давати показання
4. Стаття 374. Порушення права на захист
5. Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
6. Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів
7. Стаття 376-1. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду
8. Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного
9. Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного
10. Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя
11. Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
12. Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист
13. Стаття 381-1. Невиконання слідчим вказівок прокурора
14. Стаття 382. Невиконання судового рішення
15. Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину
16. Стаття 384. Завідомо неправдиве показання
17. Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків
18. Стаття 386. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
19. Стаття 387. Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування
20. Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації
21. Стаття 389. Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі
22. Стаття 389-1. Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості
23. Стаття 390. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
24. Стаття 391. Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань
25. Стаття 392. Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань
26. Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
27. Стаття 394. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу
28. Стаття 395. Порушення правил адміністративного нагляду
29. Стаття 396. Приховування злочину
30. Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи
31. Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи
32. Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи
33. Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги

Метою узагальнення є вивчення та аналіз судової практики по кримінальних справах даної категорії, виявлення випадків порушення норм права та встановлення їх причин, визначення кола проблем, які виникають при розгляді справ.

У зв’язку з цим було вивчено кримінальні справи про злочини, передбачені ст.ст. 371-400 КК України, які розглянуті в 2016 році.

Упродовж 2016 р. в провадженні суду знаходилось 9 кримінальних проваджень зазначеної категорії, усього розглянуто 6 справи, з них 4 справи розглянуто з постановленням вироку, по одній справі закрито провадження, по одній справі застосовано примусові заходи медичного характеру. Станом на 01.01.2017 р. в залишку залишилось 3 справи цієї категорії.

Комунарським районним судом м. Запоріжжя у 2016 році було розглянуто 6 кримінальних проваджень, з них 4 з постановлення вироку відносно 4 осіб, 2 справи з винесенням ухвали відносно 2 осіб, про злочини передбачені ст.ст.384, 389, 394, 395 КК України. 

Із них:

1. за ст.384 КК України 1 справа відносно 1 особи: 1 вирок, за яким особу за ст.384 ч.1 КК України засуджено до 1 року обмеження волі, із застосуванням ст.75,76 КК України – з іспитовим строком 1 рік.
2. за ст.389 КК України 3 справи відносно 3 осіб: - 1 вирок суду, за яким особу засуджено за ст.389 ч.2 КК України до 2 років обмеження волі, із застосуванням ст.75,76 КК України – з іспитовим строком 1 рік; 1 вирок суду, за яким особу за ст.389 ч.2, ст.74 КК України звільнено від покарання, як особу, до якої не може бути застосовано жодного з видів покарання, передбачених у санкції ст.389 ч.2 КК України; 1 ухвала суду, якою провадження у справі закрито, особу, звільнено від кримінальної відповідальності, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області ухвалу Комунарського районного суду скасовано, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
3. за ст. 394 КК України 1 справа відносно 1 особи: 1 ухвала суду, якою до обвинуваченого застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі звичайним спостереженням.
4. за ст. 395 КК України 1 справа відносно 1 особи: 1 вирок суду, за яким особу засуджено за ст.395 КК України до покарання у вигляді 1 року арешту.

Порівняльна таблиця з розгляду кримінальних справ про злочини проти правосуддя у 2015 та 2016 роках

Суддя Варнавська Л.О.

- розглянуто 1 справу зазначеної категорії, вирок суду не оскаржувався.

Кримінальне провадження № 333/2810/16-к за обвинуваченням Парасочко А.С. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України. Вироком суду від 9 листопада 2016 року обвинуваченого визнано винним та призначено покарання ч.1 ст.384 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 р. Вирок суду не оскаржувався.

Суддя Боровікова А.І.

- розглянуто 2 справи зазначеної категорії, 1 ухвала суду не оскаржувала ся, 1 ухвала суду скасована.

Кримінальне провадження № 333/3259/16-к за обвинуваченням Ярової О.С. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України. Ухвалою суду від 19 вересня 2016 року обвинувачену визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачену звільнено від кримінальної відповідальності, як особу, до якої не може бути застосовано жоден з видів покарання, передбачених санкцією ст.389 ч.2 КК України, кримінальне провадження закрито. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 листопада 2016 р. апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано, призначено новий судовий розгляд даного провадження у суді першої інстанції. Так, звільняючи Ярову О.С. від кримінальної відповідальності, суд виходив з того, що до обвинуваченої не може бути застосовано жоден з видів покарання, передбачених санкцією ч.2 ст.389 КК - арешт чи обмеження волі, оскільки на утриманні обвинуваченої перебуває малолітня дитина 2007 року народження. Судова колегія погоджується з тим, що з огляду на положення ч.З ст.61 КК до Ярової О.С. не може бути застосовано обмеження волі, оскільки даний вид покарання не застосовується до жінок, що мають дітей віком до 14 років. Разом з тим, суд дійшов хибного висновку про неможливість призначення іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.389 КК, - арешт. Адже з огляду на положення ч.З ст.60 КК даний вид покарання не застосовується до жінок, які мають дітей віком до 7 років. Оскільки дитині Ярової О.С. навіть на момент вчинення злочину виповнилось вже 9 років, обмеження застосування даного покарання на обвинувачену не поширюються. Суд першої інстанції даних обставин справи не врахував і дійшов хибного висновку про необхідність звільнення Ярової О.С. від кримінальної відповідальності. При цьому районний суд припустився ще однієї помилки. Так, закриваючи провадження у справі, суд посилався на п.8 Постанови №7 від 24.10.2003 року Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання». Проте суд не врахував, що вказаною постановою роз’яснювався порядок закриття кримінального провадження відповідно до ст.7 КПК 1960 року, який втратив чинність. А тому в цій частині застосовувати роз’яснення вищого судового органу і керуватись ними районний суд був не вправі.

Кримінальне провадження № 333/5314/16-к за обвинуваченням Чернікова В.С. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.394 КК України. Ухвалою суду від 25 жовтня 2016 року до обвинуваченого застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі звичайним спостереженням.

Суддя Кулик В.Б.

- розглянуто 1 справу зазначеної категорії, вирок суду не оскаржувався.

Кримінальне провадження № 333/477/16-к за обвинуваченням Москаленко О.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України. Вироком суду від 9 червня 2016 року обвинувачену визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення без призначення покарання. На підставі ст. 74 КК України звільнити Москаленко Ольгу Володимирівну від покарання як особу, до якої не може бути застосовано жоден з видів покарання, передбачених у санкції ч. 2 ст. 389 КК України. Вирок суду не оскаржувався.

Суддя Наумова І.Й.

- розглянуто 1 справу зазначеної категорії, вирок суду не оскаржувався.

Кримінальне провадження № 333/996/16-к за обвинуваченням Диманова Д.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України. Вироком суду від 8 квітня 2016 року обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання ч.2 ст.389 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 р. Вирок суду не оскаржувався.

Суддя Ярошенко А.Г.

- розглянуто 1 справу  зазначеної категорії,  вирок суду не оскаржувався.

Кримінальне провадження № 333/2777/16-к за обвинуваченням Прищепова С.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України. Вироком від 15 вересня 2016 р. обвинуваченого визнано винним та призначено покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць.

З вище перелічених категорій у 2016 році було оскаржено вироків

З вище перелічених категорій у 2016 році було оскаржено ухвал

Якість розгляду суддями вироків та ухвал

З вище наведених статистичних даних вбачається, що у порівнянні з 2015 роком в 2016 році кількість надходження справ цієї категорії збільшилася.

ВИСНОВОК:

Судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя при розгляді кримінальних справ з злочинів у сфері проти правосуддя дотримуються положень матеріального та процесуального права, труднощів при розгляді справ даної категорії не виникає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                                                     О.А. Фунжий

вик. помічник судді

Славна А.Ю.