Аналіз стану справ та матеріалів які призупиненні за І півріччя 2011 року

 АНАЛІЗ

стану справ та матеріалів які призупинені Комунарським районним судом м. Запоріжжя

до розшуку підсудних чи засуджених за перше півріччя 2011 року.

Кожний хто вчинив злочин повинен бути притягнутий до відповідальності - стаття 2 КПК України вказує на цей принцип як на одне із основних завдань кримінального судочинства.

Однак згідно даного аналізу кількість осіб які вчинили злочини, але при цьому ухиляються від відповідальності стрімко росте.

Так, в Комунарському районному суді м. Запоріжжя станом на 01 липня 2011 року. знаходяться 90 кримінальних справ та матеріалів (49 матеріалів, по яким після постановлення вироку засудженому було встановлено іспитовий строк, та направлено на облік до Кримінально – виконавчої інспекції, для виконання вироку, але у зв’язку з невиконанням вимог ст. ст.75, 76, 104 КК України, КВІ направляє на адресу суду подання про скасування звільнення від відбування покарання, при розгляді зазначених подань у суду найчастіше немає можливості встановити місце мешкання, після чого за постановою судді засуджені оголошені у розшук, та 41 кримінальна справа), провадження по яким зупинено в зв`язку з оголошенням розшуку підсудних та засуджених.

По цім справам особи знаходяться у розшуку ще з 1995 року:

В суді перебуває 41 кримінальна справа, провадження по яким зупинено в зв`язку з оголошенням розшуку підсудних. Проведення розшуку доручено Комунарському РВ ЗМУ, Хортицькому РВ ЗМУ, ЛВ ст. Запоріжжя-1, Запорізькому РВЗМУ, Самарівському РВЗМУ м. Дніпропетровськ, у відношенні підсудних:

По одній справі розшук підсудного був оголошений в період судового слідства - це справа по обвинуваченню Ахалай Л.Р. за ст.140 ч.3 КК України в редакції 1960 року. По цій справі був постановлений вирок Комунарським районним судом м. Запоріжжя ще 02.06.1994 (суддя Глазкова О.Г.) покарання було призначено з застосуванням ст.46-1 КК України в редакції 1960 року з відстрочкою виконання вироку. Однак 04.07.1994 року судовою колегією по кримінальним справам Запорізького обласного суду вказаний вирок за м’якістю був скасований повністю та справу направлено до районного суду для нового розгляду, питання відносно зміни запобіжного заходу вирішено при цьому не було. Після того як справа надійшла до суду підсудний до суду не з’явився жодного разу, постанови про привід виконані не були і постановою суду 12.01.1995 року він був оголошений в розшук де перебуває і до цього часу.

Згідно ст.9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”: “У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів забороняється. Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової справи”.

Тобто виходячи з тексту закону – якщо не заведена оперативно - розшукова справа, то ніякі оперативно – розшукові заходи проводити заборонено.

Подальшим вивченням вказаних в переліку справ встановлено, що по 36 справам з 41, підсудний був оголошений в розшук так жодного разу не з’явившись до суду, це складає 93 % від справ по яким підсудні знаходяться в розшуку.

Фактично по всім цим справам перед тим як оголосити підсудного в розшук судді були вимушені багаторазово призначати справи до розгляду, викликаючи при цьому кожен раз потерпілих, свідків, експертів, однак неявка підсудних в тому числі і при фактичному невиконанні співробітниками органів внутрішніх справ постанов суду про привід підсудних приводило до зривів усіх судових засідань по цим справам. А це є без дієвою витратою часу не тільки суду а і інших учасників процесу.

Відповідно до ч.1 ст.148 КПК України: “Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень”.

Як встановлено вивченням перелічених вище справ відносно всіх підсудних, які ухилились від явки до суду, а в зв’язку з цим і від кримінальної відповідальності, слідчі обрали запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

У всіх  випадках, слідчі взагалі не звертались ні до прокурора ні до суду з клопотаннями про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, по всім обвинуваченим. І це не зважаючи навіть на те, що по деяким справам обвинувачені вчиняли нові злочини в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком і в період відбування покарання з випробуванням.

Так, кримінальна справа за обвинуваченням Цагараева А.Г., за ч.2 ст.309 КК України якому 31.01.2007 року Заводським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області було пред’явлено обвинувачення за ч.1 ст.309 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, але 25.04.2007 року вчинив новий злочин, в матеріалах справи, а саме в обвинуваченому висновку є відмітка про скоєний злочин, однак не дивлячись на це слідчий обирає запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і прокурор, не встановивши  цього факту направляє справу до суду після чого підсудний до суду не з’являється жодного разу, постанови про привід виконані не були і він був оголошений в розшук.

Враховуючи те, що по 36 з 41 справ підсудний ухилився від суду ще до того як справа була призначена суддею до розгляду то запобіжні заходи які обрали слідчі при досудовому слідстві не виконали своєї мети – запобігти спробам ухилитися від суду. Тому, виходячи з даної статистики вказані запобіжні заходи були обрані помилково, не достатньо слідчими була вивчена особа обвинуваченого та обставини справи, і ця помилка досудового слідства перелягла на судову систему, і заважає судочинству виконати свої функції.

На 01 липня 2011 року. в суді знаходяться також 49 матеріалів по яким оголошено розшук підсудних. Провадження розшуку доручено Комунарському РВ ЗМУ та Жовтневому РВ ЗМУ м. Дніпропетровська у відношенні підсудних:

Вказані особи після постановлення по ним вироків судами області (бо справи розглядались по місцю вчинення злочинів а виконувались по місцю проживання осіб, тобто в Комунарському районі міста Запоріжжя) порушили вимоги ст.ст. 75, 76, 104 КК України та ухилились від виконання покладених на них вимог. Це фактично порушення засудженими вимоги періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та змінювати місце мешкання тільки після отримання дозволу на це від КВІ які і привели до необхідності оголошення їх в розшук.

Роблячи висновки вказаного аналізу необхідно відмітити ключові проблеми які приводять до порушення вказаного принципу кримінального судочинства

По-перше: проблема ухилення особи від суду та покарання виникає ще в період досудового слідства, де слідчі не враховуючи всіх обставин, та головне особу обвинуваченого, помилково обирають запобіжний захід, який в кінцевому випадку дає можливість особі уникнути покарання. Окрім цього слідчими при досудовому слідстві не достатньо вивчаються дані про місце проживання особи, що і стає однією із причин помилкового обрання запобіжного заходу. Так в багатьох справах взагалі відсутні довідки з місця проживання особи, дані про її місце реєстрації, чи тимчасового проживання, до справи не додаються договори найму житла, довідки про право власності на житло, та ін. Відсутній в цій частині дієвий нагляд прокурора за ходом розслідування кримінальних справ слідчими, не перевіряється достатність даних про особу, та про її місце проживання. При перевірці справи прокурором, при затвердженні обвинувального висновку недостатньо приділяється уваги відносно того чи забезпечена слідчим в ході досудового слідства неможливість ухилення обвинуваченого від суду. Чи зібрані достатні дані про особу та її місцезнаходження, і чи не ухилилась вона вже на час направлення справи до суду від досудового і судового слідства.

По-друге: необхідно вказати на неякісну роботу органів внутрішніх справ по виконанню постанов про привід перш за все підсудних. Ці постанови виконуються формально, робляться відписки для суду, а відсутність дієвого пошуку особи, в перші дні після того як особа зникла і є ще достатньо можливості зібрати необхідну інформацію про її місце перебування, веде до утруднення її подальшого розшуку.

По-третє: заведення співробітниками внутрішніх справ розшукових справ зі значними розривом в часі між отриманою ними постановою суду і часом заведення справи, або взагалі не заведення справ, що є взагалі грубим порушення законодавства і говорить про відсутність взагалі роботи по розшуку осіб, що вчинили злочини.

По-четверте: негативна робота по розшуку перелічених осіб. Цей висновок випливає з результатів розшуку, коли розшукуються особи ще з 2000 року і кількість цих осіб неухильно росте. Вказане говорить і про відсутність дієвого нагляду прокурора за розшуковою роботою, яка покладена на нього в тому числі і ст.14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Окрім цього по результату вказаного аналізу необхідно зробити також висновок, що необхідне також законодавче вирішення багатьох проблем які виникають як при обранні запобіжних заходів, при розшуку осіб.

Так, це і надання можливості суду повертати справу прокурору в зв’язку з ухиленням підсудного від суду для встановлення його місця знаходження, і надання суду права контролю та більш дієвого впливу на правоохоронні органи по виконанню ними постанов та головне вироків суду.

Тільки після позитивного вирішення в комплексі всіх перелічених проблем можливо буде говорити про вирішення ключового завдання кримінального судочинства і жодна особа котра вчинила чи вчинить в подальшому злочин не зможе ухилитись від відповідальності. Вирішення вказаних проблем також вплине і на загальний рівень злочинності адже кожен злочинець буде знати про безповоротність кримінального покарання.

 Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя                                                       Ю.В. Іваніна